Ухвала суду № 80860861, 01.04.2019, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про закриття провадження в адміністративній справі

в частині позовних вимог

01 квітня 2019 року м. Кропивницький Справа № 340/410/19

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Черниш О.А.,

розглянувши у спрощеному (письмовому) провадженні адміністративну справу

позивач: ОСОБА_1 (25015, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1)

відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (25009, м. Кропивницький, вул. Соборна, 7-А, код ЄДРПОУ 20632802)

про визнання необґрунтованими стягнень та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 у лютому 2019 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (надалі – ГУ ПФУ в Кіровоградській області) про визнання необґрунтованими стягнень та зобов’язання вчинити певні дії.

Позов ОСОБА_1 мотивовано тим, що йому, як працівнику з числа осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації, призначена трудова пенсія за вислугу років у розмірі 75 % від заробітку. Позивач стверджує, що з 01.01.2002 року по 29.02.2004 року відповідач протиправно обмежив розмір призначеної йому до виплати пенсії шляхом фальсифікації назв постанов Кабінету Міністрів України про підвищення розмірів трудових пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення". З 01.03.2004 року органи Пенсійного фонду визначають розмір пенсії на підставі положень останнього речення частини 3 статті 53 Закону України "Про пенсійне забезпечення", які, як стверджує позивач, з 01.01.2004 року втратили чинність. Крім того, відповідач протиправно не застосовує при виплаті пенсії положення абзаців 1, 2 і 3 пункту 2 розділу II Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи". З цих підстав, позивач просить суд:

- визнати необґрунтованість щомісячного стягнення відповідачем з його пенсійних виплат сум грошових коштів за період з 1 січня 2002 року по 29 лютого 2004 року у зв'язку з умисною фальсифікацією змісту постанов Кабінету Міністрів України "Про підвищення розмірів пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 13.03.2002 року №279 та від 15.04.2003 року №544, та грубе порушення принципів законності, закріплених частиною 2 статті 19 Конституції України;

- визнати необґрунтованість щомісячного стягнення відповідачем з його пенсійних виплат сум грошових коштів за період з 1 березня 2004 року по 10 квітня 2015 року у зв'язку з умисною фальсифікацією положень останнього речення частини 3 статті 53 Закону України "Про пенсійне забезпечення" і грубому порушенні принципів верховенства права, закріплених частиною 1, абзацу 7 частини 2 статті 5, принципів загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, закріплених абзацом 7 частини 1 статті 7 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та принципів законності, закріплених частиною 2 статті 19 Конституції України;

- визнати необґрунтованість щомісячного стягнення відповідачем з його пенсійних виплат сум грошових коштів за період з 10 квітня 2015 року по 31 січня 2019 року у зв'язку з умисним незастосуванням за розпорядженням відповідача, що підлягають застосуванню органами ПФУ, положень абзаців 1, 2 і 3 пункту 2 розділу II Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" та грубе порушення положень частини 3 статті 22, в їх системному зв'язку з принципами верховенства права, закріпленими частиною 2 статті 8 Конституції України;

- зобов'язати відповідача відповідно до положень частини 3 статті 107 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" повернути йому необґрунтовано стягнені з нього суми коштів, з одночасною виплатою нарахованої на ці суми пені в розмірі та в термін, встановлені частиною 3 статті 107 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за період з 1 січня 2002 року по 31 січня 2019 року;

- зобов'язати відповідача прийняти рішення, в якому визнати його право на отримання пенсійних виплат за вислугу років відповідно до чинного законодавства, в тому числі абз. 1, 2 пункту 2 розділу II Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи".

Ухвалою судді від 01.03.2019 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову, які мотивовані тим, що позивач отримує пенсію за вислугу років, призначену на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення", розмір якої відповідно до частини 3 статті 53 цього Закону для осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації не може перевищувати дві з половиною величини середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузях економіки України, за календарний рік, що передує місяцю, з якого призначається (перераховується) пенсія. Обмеження пенсійних виплат позивачу граничним (максимальним) розміром було здійснене на підставі статті 85 Закону України "Про пенсійне забезпечення", статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи". Представник відповідача стверджує, що розмір пенсії ОСОБА_1 за вислугу років визначено відповідно до вимог чинного законодавства, а жодних стягнень з його пенсії не проводилося і не проводиться, що підтверджується зокрема судовими рішеннями в інших справах за його позовами. Доводячи правомірність дій при нарахуванні та виплаті позивачу пенсії, посилаючись на пропущення ним строку звернення до суду з позовними вимогами за період до 31.08.2018 року, просив суд у задоволенні позову відмовити.

Вирішуючи спір, суд установив, що ОСОБА_1 неодноразово звертався до суду, оскаржуючи незаконність обмеження розміру його пенсії органами Пенсійного фонду.

Так, у вересні 2011 року ОСОБА_1 звернувся до Ленінського районного суду м. Кіровограда з адміністративним позовом до УПФУ в м. Кіровограді, у якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо безпідставного обмеження призначеної йому до виплати пенсії за вислугу років після проведення кожного чергового щорічного перерахунку та зобов’язати відповідача прийняти у відповідності з вимогами ч.2 ст.107 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" рішення про повернення безпідставно стягнутих сум грошових коштів 115683 грн. за період з 01.03.2005 року по 31.08.2011 року з одночасною виплатою пені, загалом 142279 грн., а також зобов’язати відповідача вжити заходи для виключення в подальшому випадків безпідставного обмеження розміру призначеної до виплати пенсії за вислугу років після проведення кожного чергового щорічного перерахунку. Постановою Ленінського районного суду міста Кіровограда від 31.01.2012 року (справа №2а-8181/11 (№2-а/1111/156/12) у задоволенні позову відмовлено. Суд установив, що пенсія позивача у цей період виплачувалася у максимальному розміру, визначеному частиною 3 статті 53 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

У лютому 2012 року ОСОБА_1 звернувся до Ленінського районного суду м. Кіровограда з адміністративним позовом до УПФУ в м. Кіровограді, у якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо безпідставного обмеження призначеної йому до виплати пенсії за вислугу років після проведення кожного чергового щорічного перерахунку та зобов’язати відповідача прийняти у відповідності з вимогами ч.3 ст.107 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" рішення про повернення безпідставно стягнутих сум грошових коштів 130968 грн. за період з 01.03.2005 року по 29.02.2012 року з одночасною виплатою пені, загалом 163240 грн., а також зобов’язати відповідача вжити заходи для виключення в подальшому випадків безпідставного обмеження розміру призначеної до виплати пенсії за вислугу років після проведення кожного чергового щорічного перерахунку. Постановою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 16.03.2012 року (справа №1111/1849/12 (№2а/1111/228/12) у задоволенні позову відмовлено. Суд установив, що пенсія позивача у період з 01.09.2011 року по 29.02.2012 року виплачувалася відповідно до статті 53 Закону України "Про пенсійне забезпечення", а твердження про незаконне обмеження пенсії та стягнення коштів з пенсії позивача є недоведеними.

У травні 2012 року позивач звернувся до Кіровського районного суду м. Кіровограда з адміністративним позовом до УПФУ в м. Кіровограді, в якому просив визнати протиправними дії щодо обмеження розміру призначеної до виплати пенсії за вислугу років за період з 01.03.2005 року по 30.04.2012 року, зобов'язати відповідача згідно з ч.3 ст. 107 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" повернути стягнуті з нього суми грошових коштів в сумі 133806 грн. за період з 01.03.2005 року по 30.04.2012 року з виплатою нарахованої на цю суму пені в сумі 33184 грн., всього 166990 грн. та зобов'язати відповідача вжити необхідні заходи щодо виключення в подальшому обмеження розміру призначеної виплати пенсії за вислугу років. Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 15.05.2012 року відмовлено у відкритті провадження у справі в частині визнання дій протиправними щодо обмеження розміру призначеної позивачу до виплати пенсії за вислугу років за період з 01.03.2005 року по 31.08.2011 року. Постановою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 05.06.2012 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2013 року (справа №1109/4782/12 (№2а/1109/664/12)) у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Суд установив, що оскільки позивачу призначена пенсія за нормами Закону України "Про пенсійне забезпечення" у розмірі, визначеному статтею 53 цього Закону, тому до її максимального розміру застосовуються обмеження, встановлені цією статтею, а з 01.03.2012 року пенсія позивачу розрахована та виплачується відповідно до чинного законодавства.

Частиною 4 статті 78 КАС України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Наведеними вище судовими рішеннями в адміністративних справах за позовами ОСОБА_1, які набрали законної сили, підтверджено правомірність нарахування та виплати позивачу пенсії за вислугу років за період з 01.03.2005 року по 30.04.2012 року, Вказаними судовими рішеннями установлено, що у цей період розрахунок та виплата пенсії позивача здійснювалася пенсійним органом відповідно до діючого законодавства, за спеціальними нормами, передбаченими статтями 51-54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та відповідно до Порядку №418, заборгованості по виплаті пенсії позивача немає, незаконні стягнення з його пенсії не проводилися.

Судом установлено, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №1055 від 16.12.2015 року "Деякі питання функціонування територіальних органів Пенсійного фонду України" управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді та управління Пенсійного фонду України в Кіровоградському районі реорганізовані шляхом злиття в Кіровоградське об’єднане управління Пенсійного фонду України. Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2016 року №988 "Деякі питання функціонування територіальних органів Пенсійного фонду України" Кіровоградське об’єднане управління Пенсійного фонду України перейменоване в Кропивницьке об’єднане управління Пенсійного фонду України. Згодом на виконання постанови Кабінету Міністрів України №821 від 08.11.2017 року "Деякі питання функціонування органів Пенсійного фонду України" Кропивницьке об’єднане управління Пенсійного фонду України реорганізовано шляхом приєднання до Головного управління Пенсійного фонду України у Кіровоградській області.

Отже наразі у спірних правовідносинах правонаступником УПФУ в м. Кіровограді, яке було відповідачем в попередніх адміністративних справах за позовами ОСОБА_1 щодо перерахунку та виплати йому пенсії за вислугу років, є саме ГУ ПФУ в Кіровоградській області.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

З огляду на наявність постанов суду в адміністративних справах №2а-8181/11, №2а/1111/228/12, 2а/1109/664/12, в яких позивачем заявлялися аналогічні позовні вимоги (по-різному висловлені, але однакові по суті: визнати протиправними дії (бездіяльність) щодо обмеження розміру пенсії за вислугу років та зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплату пенсії без застосування обмеження, передбаченого частиною 3 статті 53 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та з нарахуванням пені), провадження у справі в частині позовних вимог, що стосуються перерахунку та виплати пенсії позивача за період з 01.03.2005 року по 30.04.2012 року, слід закрити.

Частиною 2 статті 238 КАС України передбачено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу.

Відповідно до частини 2 статті 239 КАС України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Керуючись статтями 238, 248, 256, 294, 295 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Закрити провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання необґрунтованими стягнень та зобов'язання вчинити певні дії, в частині позовних вимог за період з 01.03.2005 року по 30.04.2012 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду, через Кіровоградський окружний адміністративний суд, у 15 - денний строк, установлений статтею 295 КАС України.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду ОСОБА_2