Рішення № 80860780, 28.03.2019, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

28 березня 2019 року м. Ужгород№ 260/1412/18

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Іванчулинця Д.В.,

при секретарі судового засідання – Костелей І.Ф.,

за участю сторін:

позивача – ОСОБА_1,

представника позивача – ОСОБА_2,

представника відповідача – ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (вул. Головна, буд. 1 «б» с. Гать, Берегівський район, Закарпатська область, 90231, РНОКПП НОМЕР_1) в особі представника ОСОБА_2 (вул. Капушанська, 82-а, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, РНОКПП НОМЕР_2) до Управління Держпраці у Закарпатській області (вул. Минайська, 16, м. Ужгород, Закарпатська область, 88018, 39795035) про визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 28 березня 2019 року проголошено вступну та резолютивну частини Рішення. Рішення в повному обсязі було складено 01 квітня 2019 року.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 звернулась до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Держпраці у Закарпатській області, в якому просить визнати протиправною та скасувати Постанову Управління Держпраці в Закарпатській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ЗК607/217/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-263 від 06.12.2018 року.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2018 року відкрито спрощене позовне провадження в дані адміністративній справі.

Ухвалою суду від 25 січня 2019 року відмовлено у вжитті заходів забезпечення адміністративного позову.

29 січня 2019 року ухвалою суду призначено судове засідання з розгляду даної адміністративної справи.

Ухвалою яка занесена до протоколу судового засідання від 14.02.2019 року задоволено клопотання представника позивача про виклик свідків.

Ухвалою суду від 15 березня 2019 року відкладено розгляд даної адміністративної справи на 22 березня 2019 року.

Ухвалою суду від 22 березня 2019 року відкладено розгляд даної адміністративної справи на 28 березня 2019 року.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що відповідно до наказу від 15.11.2018 року № 220 Управління Держпраці в Закарпатській області та на підставі направлення на проведення інспекційного відвідування № 2039 від 15.11.2018 року, працівниками Управління Держпраці у Закарпатській області було проведено інспекційне відвідування з питань додержання законодавства про працю у мотельно-ресторанному комплексі «Мисливська Чарда», що належить позивачеві - ФОП ОСОБА_1 За наслідками інспекційного відвідування Головним державним інспектором Лопіт І. І. складено акт інспекційного відвідування фізичної особи, яка використовує найману працю № ЗК 607/217/АВ від 19.11.2018 року. Даний акт від 19.11.2018 року позивач отримала 30.11.2018 року. Не погодившись із викладеними в акті № ЗК 607/217/АВ від 19.11.2018 року фактами 03.12.2018 року представником позивача до Управління Держпраці у Закарпатській області було подано Зауваження на акт інспекційного відвідування. Вказане зауваження на акт розглянуто головним державним інспектором Лопіт І. І. та листом № 65 від 05.12.2018 року позивача повідомлено про те, що відсутні правові підстави для зміни акту інспекційного відвідування фізичної особи, яка використовує найману працю № ЗК 607/217/АВ від 19.11.2018 року. Перший заступник начальника управління Держпраці у Закарпатській області ОСОБА_4 розглянувши справу про накладення адміністративного штрафу та на підставі акту інспекційного відвідування № ЗК 607/217/АВ від 19.11.2018 року виніс постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ЗК607/217/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-263 від 06 грудня 2018 року. Вказаною постановою на позивача - ФОП ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 223 380,00 грн. Ознайомившись із матеріалами справи про накладення штрафу на позивача, вважає, що дії Управління Держпраці у Закарпатській області щодо проведення інспектування та винесення акту і постанови являються неправомірними, оскільки відповідачем було порушено процедури при призначенні та проведенні відвідування (перевірки) та безпідставно не взято до уваги надані представником позивача документальні докази.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з мотивів, наведених в позовній заяві та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у засіданні суду проти позову заперечив з мотивів, наведених у відзиві на позовну заяву. Зокрема вважає, що інспекційне відвідування позивача проведено на підставі наявних повноважень та в порядку, встановленому законом, за результатами якого виявлено факт використання праці фізичних осіб, яка збігається з видом економічної діяльності позивача, без укладення трудового договору або інших договорів цивільно-правового характеру. Також зазначив, що додані позивачем до зауважень на акт інспекційного відвідування цивільно-правові договори мають ознаки трудового характеру.

Розглянувши подані сторонами документи, диск з відеозаписом перевірки, матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, свідків, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що посадовими особами Управління Держпраці у Закарпатській області на підставі наказу “Про проведення інспекційних відвідувань” від 15.11.2018 р. № 220, виданого на підставі доповідної записки начальника відділу Управління Держпраці у Закарпатській області, та направлення на проведення інспекційного відвідування № 2039 від 15.11.2018 р. 19 листопада 2018 року проведено інспекційне відвідування фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі – ФОП ОСОБА_1Ш.) яка здійснює підприємницьку діяльність у мотельно-ресторанному комплексі «Мисливська Чарда», за адресою: с. Гать, вул. Головна, 1 «б», Берегівський район, Закарпатська область.

За результатами проведеного інспекційного відвідування складено акт №ЗК 607/217/АВ від 19 листопада 2018 року, відповідно до якого встановлено, що ФОП ОСОБА_1 19 листопада 2018 року допустила до роботи ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , не уклавши з ними письмових трудових договорів, а відтак порушив вимоги ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України.

Вказані висновки посадових осіб відповідача базуються на тому, що при проведенні інспекційного відвідування в приміщенні мотельно-ресторанного комплексу «Мисливська Чарда», за адресою: с. Гать, вул. Головна, 1 «б», Берегівський район, Закарпатська область знаходилися і виконували роботу два працівника, а саме: ОСОБА_5, ОСОБА_6. Відомостей щодо укладення трудових або цивільно-правових договорів із зазначеними працівниками надано не було. У поясненні, наданому посадовим особам відповідача, ОСОБА_5 повідомив, що стажується у ФОП ОСОБА_1 на посаді бармена другий день, трудовий або цивільно-правовий договір з нею не укладався. ОСОБА_6 письмове пояснення надати відмовилась, при цьому, ФОП ОСОБА_1 у своєму письмовому поясненні повідомила, що ОСОБА_6 була присутня на роботі прибиральниці з метою ознайомлення з професією для можливого працевлаштування.

На підставі висновків акту перевірки та фактів встановлення допуску до роботи фізичних осіб без укладення трудового договору та оформлення трудових відносин у встановленому законом порядку, головним державним інспектором Управління Держпраці у Закарпатській області Лопітом І.І. винесено припис про усунення виявлених порушень №ЗК 607/217/АВ/П від 07 грудня 2018 року, відповідно до якого ФОП ОСОБА_1 зобов’язано усунути у строк до 10 грудня 2018 року виявлені під час проведення інспекційного відвідування порушення ч. 1, 3 ст. 24 Кодексу законі про працю України.

Не погодившись із викладеними в Акті № ЗК 607/217/АВ від 19.11.2018 року фактами 03.12.2018 року представником позивача до Управління Держпраці у Закарпатській області було подано зауваження на акт інспекційного відвідування з доданими до нього засвідченими фотокопіями цивільно-правових договорів між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_5, ОСОБА_6, а також акти здачі-приймання робіт та видаткові касові ордери. Вказане зауваження на акт розглянуто головним державним інспектором Лопіт І. І. та листом № 65 від 05.12.2018 року позивача повідомлено про те, що відсутні правові підстави для зміни акту інспекційного відвідування, а зауваження позивача щодо акту спростовуються поясненнями ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які пояснили, що працювали без трудового договору чи договору цивільно-правового характеру.

Також головним державним інспектором Управління Держпраці у Закарпатській області Лопіт І.І. складено протокол про адміністративне правопорушення №ЗК 607/217/АВ/П/ПТ від 07 грудня 2018 року.

Розглянувши акт інспекційного відвідування №ЗК 607/217/АВ від 19 листопада 2018 року начальник Управління Держпраці у Закарпатській області прийняв рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу №ЗК607/217/АВ/П/ПТ-ТД від 27 листопада 2018 року.

Перший заступник начальника управління Держпраці у Закарпатській області ОСОБА_4 розглянувши справу про накладення адміністративного штрафу та на підставі акту інспекційного відвідування № ЗК 607/217/АВ від 19.11.2018 року виніс постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ЗК607/217/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-263 від 06 грудня 2018 року. Вказаною Постановою на позивача - ФОП ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 223 380,00 грн.

На виконання припису №ЗК 607/217/АВ/П від 07 грудня 2018 року ФОП ОСОБА_1 укладено трудові договори з ОСОБА_6 та ОСОБА_5 та відповідні повідомлення про прийняття працівника на роботу були направленні засобами електронної пошти у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 р. № 413 «Про порядок повідомлення державної фіскальної служби та її територіальних органів про прийняття працівника на роботу».

Не погоджуючись з прийнятими посадовими особами Управління Держпраці у Закарпатській області рішеннями, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Приймаючи рішення по суті спірних правовідносин, суд виходить з наступного.

Ст. 259 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України) передбачено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пп. 5 п. 4 Положення про Головне управління (Управління) Державної служби України з питань праці в області, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 27.03.2015 №340, Управління Держпраці у Закарпатській область здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю, визначена в Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року №295 ОСОБА_7 питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі – Порядок №295).

П. 2 Порядку №295 передбачено, що державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань, в тому числі, інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Відповідно до п. 6 Порядку №295, під час підготовки до проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування інспектор праці, якщо тільки він не вважатиме, що це завдасть шкоди інспекційному відвідуванню або невиїзному інспектуванню, може одержати інформацію та/або документи, що стосуються предмета інспекційного відвідування чи невиїзного інспектування, від об'єкта відвідування, державних органів, а також шляхом проведення аналізу наявної (загальнодоступної) інформації про стан додержання законодавства про працю.

За результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення (ч. 19 Порядку №295).

Згідно з нормами п. 27 Порядку №295 у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об'єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.

П. 29 Порядку №295 визначено, що заходи до притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Оскаржені рішення відповідача були прийняті на підставі висновків посадових осіб Управління Держпраці у Закарпатській області про порушення ФОП ОСОБА_1 вимог законодавства про працю, а саме, фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору.

Нормами ст. 43 Конституції України кожному гарантовано право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Судом встановлено, що між ФОП ОСОБА_1 та фізичними особами ОСОБА_5 та ОСОБА_6 було укладено цивільно-правові договори № 2/2018 від 14.11.2018 р. та № 3/2018 від 15.11.2018 р. за умовами яких виконавці, фізичні особи зобов'язуються виконати роботи в обсязі і на умовах передбачених даними договорами, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити дані послуги. Згідно підпункту 1.2. зазначених договорів виконавець не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, а сам організовує процес надання послуг (виконання робіт). Підпунктом 4.1. угод сторони погодили, що вартість робіт по цивільно-правовому договору встановлюється сторонами за домовленістю, оплата за які здійснюється у готівковій формі у національній валюті, згідно акту виконаних робіт.

Так, після виконання робіт, визначених договором № 2/2018 від 14.11.2018 року (акт здачі приймання робіт № 2 від 20.11.2018 року), на підставі видаткового касового ордера від 20.11.2018 року ФОП ОСОБА_1 після проведення відрахування податків виплачено ОСОБА_5 1811,25 грн.

На виконання умов цивільно-правового договору № 3/2018 від 15.11.2018 року, після виконання робіт, що підтверджується актом здачі приймання робіт № 3 від 21.11.2018 року, на підставі видаткового касового ордера від 21.11.2018 року ФОП ОСОБА_1 після проведення відрахування податків виплачено ОСОБА_6 2012,50 грн.

Відповідач у судовому засіданні та у відзиві на позовну заяву зазначає, що договори, укладені позивачем з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 мають ознаки трудового договору та є такими, що не ґрунтуються на фактичних обставинах та законодавстві.

Суд не погоджується з такими твердженнями відповідача з огляду на наступне.

Основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

Отже, трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Характерними ознаками трудових відносин є:

-систематична виплата зарплати за процес праці (а не її результат);

-підпорядкування правилам внутрішнього трудового розпорядку;

-виконання роботи за професією (посадою), визначеною Національним класифікатором України ДК 003:2010 «Класифікатор професій», затвердженим наказом Держспоживстандарту від 28.07.2010 р. № 327;

-обов’язок роботодавця надати робоче місце;

-дотримання правил охорони праці на підприємстві, в установі, організації тощо (ОСОБА_8 від 23.05.2017 р.№ 10620/0/2-17/13).

Суд вважає, що при складенні акту інспекційного відвідування інспектором не встановлені, а отже, не враховані важливі обставини, які виключають існування трудових відносин.

Доданий до матеріалів інспекційного відвідування диск з відеозаписом не може підтвердити наявність між ФОП ОСОБА_1 та фізичними особами ОСОБА_5 та ОСОБА_6 трудових відносин, оскільки, такі не містять відомостей про систематичність та/чи постійність виконання певної трудової функції/трудових обов’язків працівником, не підтверджують наявність окремого робочого місця.

Між виконавцями та замовником підписувалися акти прийняття-передачі виконаних робіт, в яких зазначено, які роботи передав виконавець, їх обсяг та вартість. Оплата позивачем отриманих від виконавців послуг за цивільно-правовими угодами підтверджується видатковими касовими ордерами.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що вказані цивільно-правові договори між позивачем та фізичними особами ознак трудового договору, передбачених ч. 1 ст. 21 КЗпПУ, не мають. Їм притаманні ознаки цивільно-правового договору, оскільки оплачується не процес праці, а його результат, який оформляється актами наданих послуг, оплата проводиться на підставі актів. У зв’язку з досягненням зазначеної мети взаємовідносини між позивачем та відповідними працівниками припинилися. Укладені угоди не містять обов’язку виконавців бути присутнім у мотельно-ресторанному комплексі у визначені робочі години, дотримуватись правил внутрішнього трудового розпорядку, обов’язку забезпечувати виконавців матеріально - технічною базою, регламентації процесу праці, часу та тривалості робочого часу.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 06 березня 2019 року № 802/2066/16-а.

У зв’язку з цим, тлумачення відповідачем змісту цивільно-правових угод як таких, що насправді містять ознаки трудового договору, є таким, що не ґрунтується на фактичних обставинах та законодавстві.

Одночасно суд наголошує, що інспекція праці не наділена повноваженнями щодо визначення характеру правовідносин, що виникають між громадянами та суб'єктами господарської діяльності при укладенні будь-яких договорів та встановлення юридичних фактів, що мають юридичне значення.

Суд вважає за необхідне зазначити, що вище перелічені цивільно-правові договори, які підтверджують оформлення відносин згідно договору цивільно-правового характеру ФОП ОСОБА_1 надавалися працівникам Управління Держпраці у Закарпатській області при наданні пояснень у приміщенні відділення Держпраці у м. Мукачеві 16.11.2018 р., однак такі не були взяті до уваги при оформленні акту перевірки.

Крім того після підписання акту та аналізу фактів вказаних в акті, було подане зауваження на акт від 03 грудня 2018 року, відповідно до якого було надано копії зазначених цивільно-правових договорів та актів здачі-приймання робіт із вказаними працівниками, які спростовую факт порушення позивачем ч. 3 ст. 24 КзпП України.

Щодо письмових пояснень ОСОБА_5 та ОСОБА_6 від 16.11.2018 року, суд зазначає наступне.

Так, ОСОБА_6 відмовилася від надання пояснень. У письмових поясненнях зазначила, що була присутня на роботі прибиральниці з метою ознайомлення з професією для можливого працевлаштування, однак жодним чином не вказувала про оформлення/не оформлення між нею та позивачкою трудового договору, договору цивільно-правового характеру чи будь-якого іншого договору.

Стосовно пояснення ОСОБА_5 про те, що трудовий договір чи договір цивільно-правового характеру з ним не оформлявся, судом у судовому засіданні було встановлено, що він являється угорцем за національністю, не вміє писати, що ставить під сумнів твердження відповідача відносно власноручно підтвердженого факту підписання та розуміння пояснень в частині роботи на підприємця.

Таким чином, суд не вважає належними доказами наявні в матеріалах справи пояснення ОСОБА_5, оскільки вони написані не ним власноручно, а посадовою особою відповідача.

Крім того, згідно пояснень які надали у судовому засідання ОСОБА_5 та ОСОБА_6Й було підтверджено, що цивільно - правові договори були оформлені зі згаданими працівниками раніше ніж було здійснено інспекційне відвідування, а саме в період з 14 листопада 2018р. по 15 листопада 2018р. та після виконаних робіт, передбачених зазначеними вище договорами, ФОП ОСОБА_1 виплатила їм кошти.

Норми ст. 265 КЗпП України передбачають відповідальність за порушення законодавства про працю. Так, зокрема, посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу, в тому числі, в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України та ч.ч. 2-7 ст. 53 Закону України "Про зайнятість населення", регулюється Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №509 від 17.07.2013 (далі – Порядок №509).

Так, відповідно до абз. 2 п. 2 Порядку №509, штрафи можуть бути накладені, в тому числі, на підставі акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об'єднаної територіальної громади.

Уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (п. 3 Порядку №509).

Абз. 2 п. 8 Порядку №509 передбачено, що за результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в п. 3 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ч. 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно норм ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Сам акт інспекційного відвідування відображає опис виявлених перевіркою порушень законодавства та не є правовим документом, який встановлює відповідальність суб'єкта господарювання та, відповідно, не є актом індивідуальної дії у розумінні ст. 19 КАС України, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, які перевірялися, тому його висновки не можуть бути предметом спору.

Однак Управління Держпраці у Закарпатській області не врахувало всіх обставин при його винесенні, зокрема: укладені цивільно-правові договори, разовість їх виконання, дотримання правил внутрішнього трудового розпорядку та правил охорони праці, ордери про отримання коштів та не в повному обсязі проаналізувало обставини, які були взяті за основу при накладенні штрафу на позивача.

Факти наведені в акті, які стали основою для накладення штрафу відповідачем в суді доведені не були.

З огляду на вищенаведене відповідачем не доведено правомірність прийняття оскарженої постанови, в зв'язку з чим позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Керуючись ст. 241, 243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В :

1. Позовну заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (вул. Головна, буд. 1 «б» с. Гать, Берегівський район, Закарпатська область, 90231, РНОКПП НОМЕР_1) в особі представника ОСОБА_2 (вул. Капушанська, 82-а, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, РНОКПП НОМЕР_2) до Управління Держпраці у Закарпатській області (вул. Минайська, 16, м. Ужгород, Закарпатська область, 88018, 39795035) про визнання протиправною та скасування постанови – задовольнити.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці в Закарпатській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ЗК607/217/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-263 від 06.12.2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені пп. 15.5 п. 15 Розділу VII КАС України).

СуддяОСОБА_7