Рішення № 80860734, 27.03.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27 березня 2019 року Справа № 280/5050/18 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 (69106, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1)

до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Запоріжжя (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, ЄДРПОУ 393961146)

про визнання протиправними та скасування рішення та податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа – підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1, позивач) звернулася до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - ГУ ДФС у Запорізькій області, відповідач), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення:

- №0023241305 від 09.08.2018 р. за яким збільшено суму грошового зобов’язання за платежем - податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування на суму 509316,03 грн. в тому числі: податкове зобов’язання 407 452,82 грн., штрафна (фінансова) санкція 101 863,21 грн.;

- №0023251303 від 09.08.2018 року за яким збільшено суму грошового зобов’язання за платежем - військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 39 977,73 грн. в тому числі : податкове зобов’язання 31 982,19 грн., штрафна (фінансова) санкція 7 995,54 грн.;

- рішення ГУ ДФС у Запорізькій області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0094065007 від 24.08.2018 на суму 17 795,12грн. про застосування №0094065007 від 24.08.2018 р.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що розрахунок завищення валових витрат є підрахунком органу ДФС за невстановленою ніяким нормативним актом методикою та зроблений виходячи з показників кількості сухих речовин, за якими не підраховуються ФОП кількість використаної сировини на виготовлення готової продукції. Основою для розрахунку витрат сировини при виробництві продукції є дані первинних документів щодо придбання сировини та документи, що підтверджують подальше її використання на виготовлення готової продукції. Крім того, показник «фактично витрачено сировини на виготовлення готової продукції» зазначений без посилання на первинні документи, що підтверджують використання сировини, тому невідома його природа виникнення у розрахунку. Не погоджується з встановленням органом ДФС заниженням ПДФО в сумі 509316,03 грн., військового збору з суми чистого оподатковуваного доходу на загальну суму 39 977,73грн. та зазначає, що донарахування зроблені перевіряючим на підставі неправомірного, нормативно необґрунтованого та помилкового визначення суми чистого оподатковуваного доходу з якого утримується ПДФО та військовий збір. Крім того, зазначає, що в Рішенні №0094065007 від 24.08.2018 орган ДФС не вказує на якій підставі винесене Рішення про нарахування штрафної санкції у розмірі 17 795,12грн. та який звітний період така штрафна санкція нарахована. Тому, вважає, що винесені Рішення є неправомірними, складеним з порушенням строків виписки та надсилання його платнику податків та виключає обов’язкове застосування до платника штрафних санкцій на підставі п. 2 частини 11 і ст.25 Закону «Про збір та облік ЄСВ». Просить позов задовольнити.

Ухвалою від 03.12.2018 відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі та призначено підготовче засідання на 22.12.2018.

22.12.2018 у підготовчому засіданні оголошувалась перерва до 29.01.2019.

Відповідач адміністративний позов не визнав, 22.12.2018 надав до суду відзив (вих. №988/08-01-10-03 від 18.12.2018), відповідно до якого вказує, що за результатами перевірки Позивача складено Акт про результати позапланової документальної перевірки від 06.08.2018 №782/08-01-13-05/НОМЕР_1.

На підставі встановленого акту прийняті податкові-повідомлення рішення:

- №0023241305 від 09.08.2018 р. за яким збільшено суму грошового зобов’язання за платежем - податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування на суму 509316,03 грн. в тому числі: податкове зобов’язання 407 452,82 грн., штрафна (фінансова) санкція 101 863,21 грн.;

- №0023251303 від 09.08.2018 року за яким збільшено суму грошового зобов’язання за платежем - військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 39 977,73 грн. в тому числі : податкове зобов’язання 31 982,19 грн., штрафна (фінансова) санкція 7 995,54 грн.;

- рішення ГУ ДФС у Запорізькій області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0094065007 від 24.08.2018 на суму 17 795,12грн. про застосування №0094065007 від 24.08.2018 р.

Відповідно до наданих первинних документів встановлено, що ФОП ОСОБА_1 придбала у контрагентів-постачальників ТМЦ (продукти харчування, домішки, ароматизатори та інш.), які в подальшому передала відповідно до договору №1 про виготовлення продукції з давальницької сировини від 02.01.2015 ТОВ “ФАБРИКАНТ” для виготовлення готової продукції.

До перевірки ФОП ОСОБА_2 у підтвердження використання у господарській діяльності придбаної сировини та віднесення її до валових витрат, з метою отримання доходу надано рецептури на виготовлення готової продукції.

Проведеним детальним аналізом використання у господарській діяльності придбаної сировини при виготовленні готової продукції, з урахуванням видаткових накладних на придбання, актів приймання-передачі та повернення залишків давальної сировині, накладних на передачу готової продукції, на підставі лише наданих рецептур встановлено, що ФОП ОСОБА_1 безпідставно віднесла до складу валових витрат (без надання первинних підтверджуючих документів) суму у розмірі 1 140 966, 00 грн. сплачену за борошно пшеничне у розмірі 351 875, 50 грн., сплачену за цукор у розмірі 99 703. 00 грн. та суму сплачену за маргарин у розмірі 689 387, 60 грн.

Документи які б давали змогу в повній мірі провести детальний аналіз використання у господарській діяльності придбаних товарів ФОП ОСОБА_1 не надавався.

В ході перевірки встановлено, що відповідно до наданих первинних документів ФОП ОСОБА_2 віднесла до складу валових витрат суму у розмірі 42 363, 13 грн. За послуги надані ТОВ “ФАБРИКАНТ” у 2015 році, які не оплачені.

Перевіркою встановлені порушення, а саме завищення валових витрат за 2015 рік на суму 1 183 329, 13 грн.

Відповідно до первинних документів встановлено, що ФОП ОСОБА_1 у 2016 році до складу валових витрат віднесла суму сплачену контрагентам-постачальникам за придбаний товар продукти харчування, домішки, ароматизатори та інш.) відповідно до видаткових накладних.

Враховуючи той факт, що ФОП ОСОБА_2 не є виробником готової продукції (виготовлення якої здійснюється до умов договору №1 про виготовлення продукції з давальницької сировини від 02.01.2015 укладеного з ТОВ “ФАБРИКАНТ”), яку в подальшому реалізує, в ході проведення перевірки наданий запит на отримання документів.

Відповідно до наданих накладних на передачу готової продукції, номенклатури, кількість одиниць виміру, яких відповідає видатковим та податковим накладним виписаних контрагентам-покупцям при реалізації, встановлено, що ФОП ОСОБА_2 фактично отримала від ТОВ “ФАБРИКАНТ” та в подальшому реалізувала готову продукцію.

Проведеним детальним аналізом використання у господарській діяльності придбаної сировини при виготовленні готової продукції, з урахуванням видаткових накладних на придбання, актів приймання-передачі та повернення залишків давальної сировині, накладних на передачу готової продукції6 на підставі лише наданих рецептур встановлено, що ФОП ОСОБА_1 у 2016р. безпідставно віднесла до складу валових витрат (без надання первинних підтверджуючих документів) суму у розмірі 699 280, 40 грн. сплачену за борошно пшеничне у розмірі 319 458, 07 грн., та суму сплачену за маргарин у розмірі 379 794, 07 грн.

Документи які б давали змогу в повній мірі провести детальний аналіз використання у господарській діяльності придбаних товарів ФОП ОСОБА_1 не надавався.

В ході перевірки встановлено, що відповідно до наданих первинних документів ФОП ОСОБА_2 віднесла до складу валових витрат за 2016 рік суму у розмірі 699 280, 40 грн.

Перевіркою встановлені порушення, а саме завищення валових витрат в декларації за 2016 рік, а саме завищення валових витрат.

В ході перевірки встановлено, що відповідно до наданих первинних документів ФОП ОСОБА_2 віднесла до складу валових витрат за 2017 рік суму у розмірі 249536,47грн.

Перевіркою встановлено не пітдвердженість здійснення товарних операцій постачальником ТОВ “Яблуко” – ТОВ “Герсал” на адресу ФОП ОСОБА_1 та встановлення надходження товарів з джерел невідомого походження.

Перевіркою встановлення порушення повноти визначення податкового кредиту за червень 2015 по взаємовідносинам з ТОВ “Герсал”, ФОП ОСОБА_1 податковий кредит за червень 2015 на суму 16 984, 80 грн.

Просить в позові відмовити.

Представником позивача надано суду відповідь на відзив (вих. № 17/01 від 28.01.2019), у якій додатково звертає увагу суду, що орган ДФС при встановленні розміру податкових витрат ФОП у своїх розрахунках порівнює кількість придбаної ФОП ОСОБА_1 сировини та переданої ТОВ “ФАБРИКАНТ” за Договором про виготовлення продукції з давальницької сировини №1 від 02.01.2015, №1 від 01.01.2016, №1 від 01.01.2017 №2 з визначеним органом ДФС розміром цієї сировини перерахованої відповідно до рецептур у сухі речовини. Вважає, що розрахунок є нормативно не обґрунтованим, помилковим та не прийнятним для податкового обліку визначення витрат для ФОП на загальній системі оподаткування, суперечить ст.177 ПКУ, фактичним обставинам понесення ФОП ОСОБА_1 витрат, а саме: придбання сировини, передачі її за давальницьким договором ТОВ “ФАБРИКАНТ”, оплаті постачальникам за сировину. В кондитерській промисловості норми витрат сировини на 1 тонну готової продукції установлюють в натуральному вигляді і в сухих речовинах. Кількість сировини, що витрачається залежить від якісних показників і в першу чергу від вмісту сухих речовин в сировині. На підставі отриманих норм витрат визначають витрати сировини на випуск готової продукції в натуральному виразі. Крім того, в зробленому Відповідачем розрахунку відсутні посилання на первинні документи щодо отриманої готової продукції від ТОВ “ФАБРИКАНТ” щодо придбаної у постачальників сировини - борошна, цукру, маргарину, що унеможливлює зрозуміти, з яких саме документів зібрана інформація для розрахунку та якими документами підтверджені цифри розрахунку. Також, звертає увагу, що у відзиві Відповідач зазначає про встановлення Актом перевірки порушення строків подання звітів про суми нарахованого єдиного внеску а саме: звіт Додаток 5 за червень 2015р. та за квітень 2016 р. Проте, за вказаним порушенням органом ДФС складено Рішення № НОМЕР_2 від 09.08.2018 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік ЄСВ». Позивачем 13.09.2018 штрафна санкція у розмірі 340,00грн. сплачена з призначенням платежу : штрафна санкція згідно Рішення №0023231305 від 09.08.2018р. без ПДВ. Вищевказані у відзиві Відповідача порушення та Рішення, Позивачем у адміністративному позові не оскаржуються та не є предметом позову.

У Відповіді на відзив Позивач зазначає, що встановлені Актом перевірки завищення ФОП ОСОБА_1 податкового кредиту з ПДВ в червні 2015р. на загальну суму 16984,80 грн. по взаємовідносинах з контрагентом – постачальником ТОВ «Герсал» не оскаржуються, та як за вказаним порушенням не винесено рішення про донарахування ПДВ у зв’язку зі сплином строку давності.

Ухвалою суду від 29.01.2019 провадження у справі зупинено до 21.02.2019 для надання часу сторонам для примирення.

Ухвалою суду від 21.02.2019 поновлено провадження у справі.

Ухвалою суду від 21.02.2019 строк проведення підготовчого провадження продовжено на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 21.03.2019.

Ухвалою суду від 21.03.2019 закрито підготовче провадження та призначений судовий розгляд справи по суті на 27.03.2019.

27.03.2019 представниками сторін подано клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

На підставі приписів п. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Розглянувши та дослідивши надані документи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлені наступні обставини.

Судом встановлено, що у період з 01.01.2015 по 31.12.2017, відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 та п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Головним державним ревізор-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи фізичних осіб управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДФС у Запорізькій області, радником податкової та митної справи ПІ рангу ОСОБА_3 було проведено документальну позапланову виїзну перевірку фінансово - господарської діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками та правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, результати якої викладені в акті перевірки № 782/08-01-13-05/НОМЕР_1 від 06.08.2018.

За результатами перевірки відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог:

- п.177.2, п.177.4 ст.177 ФОП ОСОБА_1, в результаті чого підприємцем занижено податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 407 452,82грн. в т.ч. за 2015р. на суму 236 665,82 грн., за 2016р. на суму 125 870,46грн., за 2017р. на суму 44 916,56грн.;

- пп. 164.1.3 п. 164.1 ст.164, підпункт 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-УІ, в результаті чого підприємцем занижено сума утриманого військового збору з суми чистого оподатковуваного доходу на загальну суму 31 982,19грн. в т.ч. за 2015р. в сумі 17 749,94грн., за 2016 рік в сумі 10 489,21грн., за 2017р. в сумі 3 743,05грн.;

- пп." в" п.176.1 ст.176 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-УІ, в результаті чого встановлено включення до декларацій за 2015р-2017р. перекручених даних, а саме завищення валових витрат;

- п.4 ч.2 ст.6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010р. №2464- VI, пункт 1 розділ III Порядку формування та подання страхувальниками звіту, щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого Наказом ДФС України від 14.04.2015р №435, в результаті чого несвоєчасно надано звіт «Про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) (дод.4) за червень 2015р. та за квітень 2016р.;

- п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.198.1, п.198.3 ст.198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. №2755-УІ, в результаті чого завищено податковий кредит по взаємовідносинах з контрагентами-постачальниками на суму 16984,80грн. у тому числі за червень 2015р. на суму 16984,80грн.

Фактично висновки акта перевірки, які стали підставою для прийняття спірних рішень, ґрунтуються на тому, що:

- позивачем безпідставно завищено витрати на загальну суму 2 132 145,45грн. В тому числі за 2015 - 1 183 329,10 грн., за 2016 - 699 280,40 грн., за 2017 - 249 536,47 грн. за операціями використання у господарській діяльності придбаної сировини при виготовленні готової продукції та занижено податок з доходів фізичних осіб в сумі 407 452,82грн. в тому числі за 2015р. на суму 236 665,82 грн., за 2016р. на суму 125 870,46грн., за 2017р. на суму 44 916,56грн.

На підставі висновків акту перевірки №782/08-01-13-05/НОМЕР_1 від 06.08.2018, 09.08.2018 відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення №0023241305 за яким встановлено збільшення суму грошового зобов’язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування на суму 509 316,03 грн. в тому числі: податкове зобов’язання 407 452,82 грн., штрафна (фінансова) санкція 101 863,21 грн. та №0023251303, яким встановлено збільшення суми грошового зобов’язання за платежем військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 39 977,73 грн. в тому числі: податкове зобов’язання 31 982,19 грн., штрафна (фінансова) санкція 7 995,54 грн.

Також, 24.08.2018 ГУ ДФС у Запорізькій області прийнято рішення №0094065007 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0094065007 від 24.08.2018 на суму 17 795,12грн.

Дані податкові повідомлення-рішення, рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені позивач оскаржив в адміністративному порядку до контролюючого органу вищого рівня.

17.11.2018 року отримано рішення про результати розгляду скарги, вих. №17517/П/99-99-11-02-01-14 від 09.11.2018, яким залишено без змін податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Запорізькій області від 09.08.2018 р. за № НОМЕР_3 та від 09.08.2018 р. за № НОМЕР_4, а скаргу ФОП ОСОБА_1 - без задоволення.

22.11.2018 року отримано рішення про результати розгляду скарги, вих. №15999/ІП/99-99-11-02-02-25 від 17.10.2018, яким залишено без змін рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 24.08.2018р. №0094065007, а скаргу від 14.09.2018р. №17/09 - без задоволення.

Не погоджуючись з винесеними відповідачем податковими повідомленнями - рішеннями, а також рішенням про застосування штрафних санкцій, позивач звернувся з позовною заявою до суду.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до пункту15.1статті15 Податкового кодексу України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об’єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об’єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов’язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Пунктом 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п.162.1. ст.162 Податкового кодексу України, платниками податку є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Відповідно доп.163.1. ст.163 Податкового кодексу України об’єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Відповідно до п.164.1. ст.164 Податкового кодексу України, базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід. Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті177 Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту 164.1.3. п.164.1.ст.164 Податкового кодексу України, загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу.

Статтею 177 Податкового кодексу України визначено порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до пунктів 177.1,177.2 статті177 Податкового кодексу України, доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом167.1статті167цьогоКодексу.

Для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг) (пункт177.3 статті 177 Податкового кодексу України).

За приписами пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо пов’язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Тобто необхідною умовою для віднесення включення сум до витрат, які пов’язані з отриманням доходів, належать саме документально підтверджені такі витрати за конкретний період, перелік який визначений розділом III цього Кодексу.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» №71-VIII від 28.12.2014 внесені зміни до статті 177 Податкового кодексу та викладено пункт 177.4 цієї статті в новій редакції, яка вступила в силу з 01.01.2015:

«До переліку витрат, безпосередньо пов’язаних з отриманням доходів, належать:

177.4.1. витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат;

177.4.2. витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);

обов’язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов’язкове страхування життя або здоров’я працівників у випадках, передбачених законодавством;

177.4.3. суми єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом;

177.4.4. інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов’язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв’язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов’язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов’язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг».

Крім того, 01.01.2015 Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 №71- VIII, запроваджено військовий збір. Відповідно до підпункту 1.1 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України платниками збору є особи, визначені пунктом162.1статті162 Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10розділу XX Податкового кодексу України об’єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені статтею 163 Податкового кодексу України. Згідно з підпунктом163.1.1пункту163.1статті163 Податкового кодексу України об’єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Відповідно до підпункту 164.1.3 пункту 164.1 статті 164 Кодексу загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу.

Об’єктом оподаткування фізичної особи - підприємця є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов’язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця (пункт 177.2 статті 177 Кодексу).

Таким чином, за правилами Податкового кодексу України підставою для віднесення до складу витрат сум витрат, понесених на придбання товарів (робіт, послуг), є сукупність таких умов, як реальне (фактичне) придбання товарів (робіт, послуг), використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності, а також документальне підтвердження понесених витрат.

Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов’язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України від 08 липня 2010 року №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування"(далі - Закон №2464-VI).

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Платники єдиного внеску відповідно до статті 6 Закону №2464-VI зобов’язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; подавати звітність до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених, зокрема, у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

З’ясовуючи правомірність застосування відповідачем, під час розрахунку чистого оподатковуваного доходу від здійснення підприємницької діяльності суд бере до уваги те, що правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання первинних документів визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Частина 2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлює вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: -назву документа (форми); -дату і місце складання; -назву підприємства, від імені якого складено документ; -зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; -посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; -особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11 проведено аналіз відповідних законодавчих норм та наголошено на тому, що для підтвердження податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи. Також у вказаному листі визначено приблизний перелік обставин, які можуть указувати на відсутність відповідної господарської операції, а саме рух активів у процесі здійснення господарської операції.

Зокрема, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо, необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; - можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; - наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

З договорів про виготовлення продукції з давальницької сировини №1 від 02.01.2015, №1 від 01.01.2016, №1 від 01.01.2017, видаткових накладних на придбання сировини, банківських виписок, актів приймання - передачі давальницької сировини від Замовника ФОП ОСОБА_1 Виконавцю - ТОВ «ФАБРИКАНТ» та повернення залишків давальницької сировини, вбачається фактична кількість переданої та використаної сировини для виготовлення готової продукції за відповідний період, накладні на передачу готової продукції.

За таких обставин, суд вважає, що посилання Відповідача на розрахунки використання борошна, маргарину та цукру застосувавши норми витрат не в натурі, а в сухих речовинах, є безпідставними.

На думку суду позивачем надано усі належним чином оформлені первинні документи, що підтверджують придбання сировини від постачальників, передачу сировини від Замовника ФОП ОСОБА_1 Виконавцю ТОВ «ФАБРИКАНТ» в натуральних величинах та отримання Замовником від Виконавця готової продукції згідно накладних на передачу готової продукції. Документально підтверджено інформацію про те, що угоди мали не безтоварний характер та формування ФОП ОСОБА_1 витрат є правомірним, оскільки як вбачається з матеріалів справи позивачем придбавалась сировина в натуральному вигляді та передавалась в натуральному вигляді Виконавцю за Договорами про виготовлення продукції з давальницької сировини №1 від 02.01.2015, №1 від 01.01.2016, №1 від 01.01.2017, отримана готова продукція в подальшому реалізовувалась покупцям.

У розрахунку Відповідача про завищення витрат ФОП ОСОБА_1 відсутні посилання на первинні документи щодо придбаної у постачальників сировини – борошна, цукру, маргарину, щодо переданої сировини від Замовника до Виконавця по Договорам про виготовлення продукції з давальницької сировини №1 від 02.01.2015, №1 від 01.01.2016, №1 від 01.01.2017, отриманої готової продукції від ТОВ «ФАБРИКАНТ».

Позивачем у клопотанні про долучення до справи копій документів, вих. № 17/01 від 23.01.2019, надано висновок спеціаліста Запорізької торгово-промислової палати , в якому зазначено, що за результатами проведених експертних досліджень шляхом аналізу даних пред’явлених до експертизи документів і технічної документації метою яких є встановлення :

1) В яких величинах необхідно визначити фактичні витрати сировини (борошна пшеничного , цукру і маргарину) в «натурі» або в «сухих речовинах» при виготовленні готової продукції (борошняні кондитерські вироби :печиво та пряники);

2) В яких величинах контролюючим органом в акті перевірки №782/08 -01-13 -05/НОМЕР_1 від 06.08.2018 проведено розрахунок витрат сировини на виготовлення готової продукції (борошняні кондитерські вироби: печиво та пряники);

3) Чи правильно методично здійснено контролюючим органом в акті №782/08 -01-13 -05/НОМЕР_1 від 06.08.2018 розрахунок кількості фактично витраченої сировини на виготовлення борошняних кондитерських виробів (печиво та пряники)

ФОП ОСОБА_1 в 2015-2017роках.,

фактично виявлено :

використанням даних про вміст «сухих речовин» в сировині (борошно пшеничне, цукор і маргарин), що не враховує вміст вологи в придбаній в придбаній ФОП ОСОБА_1 і переданій нею по договорам (про виготовлення продукції з давальницької сировини) ТОВ «Фабрикант» сировині , та відповідно занижує кількість такої сировини на відсоток вмісту в ній вологи в порівнянні з методикою застосування аналогічних розрахунків витрат сировини в «натурі».

Виходячи з наданих доказів, первинних документів, що підтверджують понесені витрати Відповідача за придбану сировину від постачальників в натуральному виразі та передачу її сировини від Замовника ФОП ОСОБА_1 Виконавцю ТОВ «ФАБРИКАНТ» в натуральних величинах, Позивачем розрахунок витрат здійснюється за приписами пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України , до переліку витрат, безпосередньо пов’язаних з отриманням доходів, віднесено документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу (копії документів наявні в матеріалах справи).

Відповідачем в Акті перевірки встановлено завищення витрат в сумі 42363,13грн. в результаті то , що ТОВ «ФАБРИКАНТ» надано у 2015році послуг ФОП ОСОБА_1 на загальну суму 4320842, 53грн., а загальна сума сплачених коштів ФОП ОСОБА_1 в адресу ТОВ «ФАБРИКАНТ» складає 4278479грн. Водночас, Відповідач в Акті перевірки не посилається на первинні документи Позивача та в судовому засіданні не надав доказів щодо сум отриманих та оплачених Позивачем послуг.

Щодо визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), яка виникла внаслідок несвоєчасної сплати сум ЄСВ суд зазначає наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України від 08.07.2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Згідно з приписами пунктами 1, 4 частини другої статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платник єдиного внеску зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь) (частина 5 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»).

Відповідно до частини 7 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.

Платники, зазначені в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, які не мають банківського рахунку, сплачують внесок шляхом готівкових розрахунків через банки чи відділення зв'язку.

Приписами частини 8 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

В силу пункту 1 частини 10 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», днем сплати єдиного внеску у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів вважається: день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів.

Згідно із пунктом 2 частини 11 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Нарахування і сплати фінансових санкцій органами доходів і зборів, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів визначено Інструкцією про порядок формування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 20.04.2015 року № 449 (далі - Інструкція).

Розділом VI Інструкції передбачено, що до платників, які не виконали визначені Законом обов'язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

У разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції у порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Згідно із п. 3 Розділу VІ Інструкції, органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату недоїмки у випадку, якщо дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

Дослідженням матеріалів справи встановлено, що дані документальної позапланової перевірки не свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів.

З урахуванням приписів ч.2ст.2 КАС України суд оцінивши докази, які є у справі, в їх сукупності приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення: №0023241305 від 09.08.2018, №0023251303 від 09.08.2018, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від №0094065007 від 24.08.2018 прийняті відповідачем не обґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, не розсудливо, а отже є не правомірними і підлягають скасуванню.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб’єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 2241, 243-246, 250 КАС України, суд-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 (69106, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Запоріжжя (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, ЄДРПОУ 393961146) про визнання протиправними та скасування рішення та податкових повідомлень-рішень, - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0023241305 від 09.08.2018 року, винесене Головним управлінням ДФС у Запорізькій області.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0023251303 від 09.08.2018 року, винесене Головним управлінням ДФС у Запорізькій області.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0094065007 від 24.08.2018.

Стягнути на користь Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1, (69106, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) сплачену суму судового збору в розмірі 3070,66 грн. (три тисячі сімдесят гривень 66 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, б.166, код ЄДРПОУ 393961146).

Рішення суду набирає законної сили у порядку та строки, передбачені ст. 255 КАС України та може бути оскаржене у порядку та строки, передбачені ст.ст. 293, 295, 296 та 297 КАС України.

Повний текст рішення складено та підписано 02.04.2019.

Суддя А.В. Сіпака