Рішення № 80860478, 19.03.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2019 року м. Житомир справа №240/210/19

категорія 111031101

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Попової О. Г.,

секретар судового засідання Бойко Т.О.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

1. ОСОБА_3 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду із позовом, в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Житомирській області про нарахування податкових зобов'язань по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на загальну суму 29441,08 грн, а саме: №104634-13 від 10 серпня 2017 року на суму 425,80 грн; №104629-13 від 10 серпня 2017 року на суму 10 680,88 грн; №0088473-5113-0610 від 19 квітня 2018 року на суму 12 401,60 грн; №0088475-5113-0610 від 19 квітня 2018 року на суму 5 932,80 грн

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що контролюючим органом при винесенні спірних податкових повідомлень-рішень було не було враховано положення пункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України.

ПРОЦЕДУРА

2. Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2019 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження із проведенням підготовчого судового засідання та викликом (повідомленням) учасників справи.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2019 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_3 про витребування доказів.

3. 25 лютого 2019 року до відділу документального суду у строк та в порядку, визначеному статтею 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) надійшов відзив на позовну заяву вих. №305/06-30-10-03 від 22 лютого 2019 року (а.с. 36-38).

4. В підготовчому засіданні, призначеному на 28 лютого 2019 року об 11:00, судом в порядку статті 243 КАС України без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті на 19 березня 2019 року о 14:00, що занесено секретарем судового засідання до протоколу судового засідання від 28 лютого 2019 року.

5. 19 березня 2019 року до відділу документального забезпечення суду в порядку статті 163 КАС України надійшла відповідь на відзив (а.с. 70-72).

В судове засідання, призначене на 19 березня 2019 року о 14:00 прибули представник позивача та представник відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позові та відповіді на відзив.

Представник відповідача в судовому засіданні щодо задоволення позовних вимог заперечувала з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

У відповідності до положень частини третьої статті 243 КАС України та зважаючи на складність справи, складення рішення у повному обсязі може бути відкладено на строк до десяти днів з дня закінчення розгляду справи.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

6. У відповідності до змісту позовної заяви, відповіді на відзив та наданих у судовому засіданні пояснень, належне позивачу приміщення не є об'єктом оподаткування відповідно до положень Податкового кодексу України. За твердженнями позивача, контролюючий орган протиправно звужує зміст пункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України. Наголошує, що в контролюючого органу були відсутні правові підстави для нарахування грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, а тому спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

7. Як встановлено зі змісту відзиву на позовну заяву та наданих у судовому засіданні представником відповідача пояснень, відповідач позовні вимоги не визнає та просить відмовити у задоволенні позовних вимог за безпідставністю. Вказує, що нерухомість позивача не підпадає під дію пункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, а доводи позивача в частині протиправного нарахування податкового зобов'язання є безпідставними, оскільки контролюючим органом було нараховано податкове зобов'язання у відповідності до положень Податкового кодексу України та за ставками місцевого податку, встановленими органами місцевого самоврядування.

Враховуючи вищевикладене, наголошує, що Головне управління Державної фіскальної служби у Житомирській області при винесенні спірних податкових повідомлень-рішень діяло у межах, в спосіб та у порядку, визначеному чинним законодавством.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

8. Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії ВОО №256846, ОСОБА_3, РНОКПП: НОМЕР_1, зареєстрований як фізична особа-підприємець. Дата проведення державної реєстрації: 22 травня 2000 року, номер запису про включення відомостей про фізичну особу-підприємця до ЄДР: 2 288 017 0000 001189 (а.с. 57).

9. Як встановлено із наявної у матеріалах справи копії свідоцтва про право власності від 03 квітня 2013 року позивачу на праві власності належить майновий комплекс загальною площею 775,1 кв.м, а саме: цех по обробці граніту площею 209,6 кв.м., адмінбудівля площею 165,9 кв.м., майстерня площею 63 кв.м., цех по обробці граніту площею 336,6 кв.м., а також навіс і туалет, що знаходяться за адресою вул. ОСОБА_4, б. 83, м. Коростишів, Коростишівський район, Житомирська область (а.с. 13).

Вказані відомості також підтверджуються наявною у матеріалах справи копією витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №1972820 від 03 квітня 2013 року (а.с. 14).

Крім того, згідно з витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності№93585345 від 03 серпня 2017 року, позивачу у складі майнового комплексу загальною площею 1145,9 кв.м. також належить нежитлове приміщення, цех по обробці природного каменю прощею 370,8 кв.м. (а.с. 15).

Зазначена інформація також узгоджується із відомостями, зазначеними у Інформації з Державного реєстру правв на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження майна щодо суб'єкта №157218714 від 22 лютого 2019 року (а.с. 47-49).

10. Рішенням Коростишівської міської ради 5-ої сесії VII скликання "Про внесення змін до рішення п’ятдесятої сесії міської ради шостого скликання від 23 липня 2015 року №1026 "Про затвердження Положення про встановлення податку на майно в частині податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки на 2016 рік" від 28 січня 2016 року №80 встановлено на 2016 рік ставки податку для об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб у розмірі 1 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування (а.с. 44-46).

11. Контролюючим органом в порядку підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та відповідно до підпункту 266.7.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України винесено податкове повідомлення-рішення форми "Ф" №104629-13 від 10 серпня 2017 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем "Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості" за податковий період 2016 рік у розмірі 10 680,88 грн (а.с. 12).

Крім того, відповідачем в порядку підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та відповідно до підпункту 266.7.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України винесено податкове повідомлення-рішення форми "Ф" №104634-13 від 10 серпня 2017 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем "Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості" за податковий період 2016 рік у розмірі 425,80 грн (а.с. 11).

12. Рішенням Коростишівської міської ради 13-ої сесії VI скликання "Про затвердження Положення про встановлення податку на майно в частині податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки на 2017 рік" від 23 червня 2016 року №167 встановлено на 2017 рік ставки податку для об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб у розмірі 0,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування (а.с. 41-43).

13. Контролюючим органом в порядку підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та відповідно до підпункту 266.7.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України винесено податкове повідомлення-рішення форми "Ф" №0088473-5113-0610-13 від 19 квітня 2018 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем "Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості" за податковий період 2017 рік у розмірі 12 401,60 грн (а.с. 10).

Крім того, відповідачем в порядку підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та відповідно до підпункту 266.7.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України винесено податкове повідомлення-рішення форми "Ф" №0088475-5113-0610-13 від 19 квітня 2018 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем "Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості" за податковий період 2017 рік у розмірі 5 932,80 грн (а.с. 19).

14. Загальний розмір нарахованого грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості за податковий період 2016 та 2017 рік становить 29 441,08 грн, що підтверджується наявним у матеріалах справи розрахунком податкового зобов'язання по податку на нерухоме майно по ОСОБА_3 (а.с. 40).

Вказане податкове зобов'язання було погашено позивачем, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями: дублікату квитанції №0.0.8276118071.1 від 15.08.2017 на суму 11 106,88 грн (а.с. 16), дублікату квитанції №0.0.1099364401.1 від 02 серпня 2018 року на суму 5 932,80 грн (а.с. 18) та дублікату квитанції №0.0.1115827092.1 від 22 серпня 2018 року на суму 12 401,60 грн (а.с. 17).

Не погоджуючись із спірними податковими повідомленнями-рішеннями та вважаючи їх протиправними, позивач звернувся із вказаним позовом до суду.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

15. Положеннями статті 19 Конституції України проголошено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 67 Основного Закону визначено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

16. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Податковий кодекс України).

За положеннями підпункту 14.1.129-1 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України об'єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють серед іншого будівлі промислові та склади (підпункт «ґ»).

Відповідно до пункту 5.3 статті 5 Податкового кодексу України інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що грошове зобов'язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Статтею 16 Податкового кодексу України визначено, що платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених Податковим кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до підпункту 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб'єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.

Положеннями підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України врегульовано, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Пунктом 55.1 статті 55 Податкового кодексу України регламентовано, що податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства.

Згідно з пунктом 56.1 статті 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України передбачено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України визначено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Згідно з підпунктом 266.1.2 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України, визначення платників податку в разі перебування об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості у спільній частковій або спільній сумісній власності кількох осіб: а) якщо об'єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній частковій власності кількох осіб, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку; б) якщо об'єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділений в натурі, платником податку є одна з таких осіб-власників, визначена за їх згодою, якщо інше не встановлено судом; в) якщо об'єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб і поділений між ними в натурі, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку.

Відповідно до підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Приписами пункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України закріплено, що не є об'єктом оподаткування, зокрема, будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

Положеннями підпункту 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України встановлено, що базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

Підпунктом 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Згідно з пунктом 266.5.1 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Відповідно до підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

ОЦІНКА СУДУ

17. Надаючи оцінку спірним правовідносинам та перевіряючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення на відповідність частини другої статті 2 КАС України, суд зазначає наступне.

Як встановлено зі змісту позовної заяви, відповіді на відзив та наданих у судовому засіданні пояснень, позивач заявлені позовні вимоги обґрунтовує тим, що належне позивачу приміщення не є об'єктом оподаткування відповідно до положень пункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, оскільки відноситься до будівель промисловості, а тому в контролюючого органу були відсутні правові підстави для нарахування грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, у зв'язку з чим спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Суд критично ставиться до доводів позивача та зазначає, що застосування пункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України можливе лише у разі дотримання двох обов'язкових умов, а саме: наявність будівель промисловості та їх перебування у власності промислових підприємств.

Використаний у положенні підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України Податковому кодексі України термін "будівлі промисловості" має застосовуватися виключно відносно будівель промислових підприємств різних галузей.

Відтак, об'єкт нерухомості (майновий), який на праві власності належить позивачу, не підпадає під дію пункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, оскільки даною нормою не охоплюється нерухомість, яка використовується фізичною особою-підприємцем у власній господарській діяльності.

Правова позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду, висловленими у постанові від 02 жовтня 2018 року у справі №823/1702/16 (адміністративне провадження №К/9901/40145/18), які у відповідності до частини п’ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року №1402-VIII є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права та враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

18. Крім того, суд також звертає увагу позивача, що відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17 серпня 2000 року № 507, будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу "Будівлі нежитлові" група 125 "Будівлі промислові та склади" клас 1251 "Будівлі промисловості".

До будівель промисловості відносяться об'єкти нерухомості, які відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 належать до класу 1251 "Будівлі промисловості", який в свою чергу включає підкласи: 1251.1 - "Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості", 1251.2 - "Будівлі підприємств чорної металургії", 1251.3 - "Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості", 1251.4 - "Будівлі підприємств легкої промисловості, 1251.5 - "Будівлі підприємств харчової промисловості", 1251.6 - "Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості", 1251.7 - "Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості", 1251.8 - "Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості", 1251.9 - "Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне".

Говорячи про промислове підприємство, необхідно зауважити, що в законодавстві України не існує правової норми, яка б чітко визначала дане поняття.

Відповідно до Національного класифікатора України ДК 009:2010, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 29 листопада 2010 року №530 (далі - ДК 009:2010), економічна діяльність - процес виробництва продукції (товарів і послуг), який здійснюють з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устатковання, робочої сили, технологічних процесів тощо. Економічну діяльність характеризують витрати на виробництво, процес виробництва та випуск продукції.

Класифікація видів економічної діяльності (КВЕД) є складовою ДК 009:2010, згідно з яким процес промислового виробництва - це процес перероблення (механічного, хімічного, ручного тощо), який використовують для виготовлення нової продукції (споживчих товарів, напівфабрикатів чи засобів виробництва), оброблення товарів, які були у використанні, надання промислових послуг і який класифікують у секціях B "Добувна промисловість та розроблення кар'єрів", C "Переробна промисловість", D "Постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря", E "Водопостачання; каналізація, поводження з відходами" та F "Будівництво".

Промисловість в розумінні економічної теорії це провідна галузь господарства, яка об'єднує підприємства, що виробляють електроенергію, знаряддя праці, предмети побуту, забезпечує потреби в паливі, сировині, матеріалах та різноманітних товарах.

Положеннями статті 62 Господарського кодексу України від 16 січня 2003 року №436-IV визначено, що підприємство, це самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків та може мати печатки.

Здійснивши системний аналіз норм чинного законодавства суд дійшов висновку, що застосування пункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України можливе у разі дотримання двох обов'язкових умов: наявність будівель промисловості та їх перебування у власності промислових підприємств.

В межах спірних відносин жодна з обов'язкових умов не дотримана, оскільки згідно відомостей про об'єкт нерухомого майна, будівлі майнового комплексу, які на праві власності належать позивачу не є будівлями промисловості. Крім того пунктом "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України не охоплюється нерухомість, яка використовується фізичною особою-підприємцем у власній господарській діяльності.

Правова позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду, висловленими у постанові від 11 грудня 2018 року у справі №819/314/18 (адміністративне провадження №К/9901/63021/18).

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

19. Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі та присутні в судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Частиною другою статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Здійснивши системний аналіз норм чинного законодавства та наявних у матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку, що Головне управління ДФС у Житомирській області при прийнятті спірних податкових повідомлень-рішень діяло із дотриманням частини другої статті 19 Конституції України, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідають вимогам частини другої статті 2 КАС України.

20. Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідачем на виконання вимог частини другої статті 77 КАС України та наявною у матеріалах справи сукупністю належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів спростовано, а позивачем не доведено неправомірність винесення спірних податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС у Житомирській області, а тому позовні вимоги ОСОБА_3 є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 2, 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, 12500. РНОКПП: НОМЕР_1) до Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області (вул. Юрка Тютюнника, 7, м. Житомир, 10003. ЄДРПОУ: 39459195) про скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду складено у повному обсязі: 02 квітня 2019 року.

Головуючий суддя О.Г. Попова