Рішення № 80860453, 25.03.2019, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

25 березня 2019 року м. Ужгород№ 260/1472/18 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого – судді Гаврилка С.Є.,

з участю секретаря судового засідання – Кубічек Н.І.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 – не з'явився;

відповідач – Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області представник – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 управління Держгеокадастру в Закарпатській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

26 грудня 2018 року до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом звернувся ОСОБА_1 (90100, Закарпатська область м. Іршава, вул. Севастянова, 9, Паспорт серії КЛ №050401) до ОСОБА_3 управління Держгеокадастру в Закарпатській області (88017, Закарпатська область, м. Ужгород, площа Народна, 4, код ЄДРПОУ 39766716), в якому просить: "1. Визнати дії ОСОБА_3 управління Держгеокадастру у Закарпатській області протиправними щодо відмови у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність на території Брідської сільської ради Іршавського району Закарпатської області за межами населеного пункту для ведення особистого селянського господарства, площею 2,00 га у контурі №1080; 2. Зобов’язати Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 05.06.2018 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність на території Брідської сільської ради Іршавського району Закарпатської області за межами населеного пункту для ведення особистого селянського господарства, площею 2,00 га у контурі №1080; 3. Стягнути з відповідача на користь позивача (ІПН НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань судові витрати у справі; 4.Зобов’язати Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області подати у десятиденний строк звіт про виконання рішення суду."

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 02 січня 2019 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в даній адміністративній справі.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2019 року було закрито підготовче провадження та призначено дану справу до судового розгляду по суті.

Розгляд даної справи неодноразово відкладався (оголошувалась перерва) у зв’язку з існуванням на те об’єктивних законодавчо встановлених підстав.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 05 червня 2018 року звернувся до ОСОБА_3 управління Держгеокадастру у Закарпатській області із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність на території Брідської сільської ради Іршавського району за межами населеного пункту, із земель запасу державної власності сільськогосподарського призначення за цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, площею 2,00 га у контурі 1080. До клопотання долучив графічні матеріали, на яких відзначено бажане місце розташування земельної ділянки відповідно до вимог статті 118 частини 6 ЗК України. Однак відповідач листом від 02 липня 2018 року № Ю-330/11-2537/0/18-18 неправомірно відмовив йому у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою з підстав, передбачених Постановою КМУ від 07.06.2017 р. № 413, зокрема, відповідач зазначив, що не було документа, що посвідчує безпосередню участь заявника в антитерористичній операції. Вказану відмову суб’єкта владних повноважень вважає незаконною, а висновки такими, що не ґрунтуються на нормах діючого законодавства, оскільки надання всіх необхідних для розгляду клопотання документів підтверджується наявним клопотанням, а вимагати додаткові матеріали забороняється.

22 січня 2019 року до Закарпатського окружного адміністративного суду від відповідача надійшов відзив на позов, в якому автор просить суд відмовити у задоволенні позову у зв’язку з тим, що при розгляді звернення громадянина ОСОБА_1 Головне управління Держгеокадастру діяло в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Звернення позивача не відповідало постанові Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 р. № 413 "Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними", в частині неподання заявником доказів належності до числа осіб, які брали участь в антитерористичній операції. Окрім того, вважає, що питання розгляду у встановленому законом порядку заяви ОСОБА_1 належить до виключеної компетенції органів Держгеокадастру, а тому не суд може своїм рішенням втручатися у дискреційні повноваження суб’єктів владних повноважень.

Під час розгляду справи по суті представник відповідача заперечив щодо задоволення позовних вимог, просив суд відмовити в повному обсязі з мотивів, що наведені у відзиві.

Позивач у судове засідання не з’явився, хоча судом вживалися заходи щодо виклику позивача, що передбачені Главою 7 Розділу І КАС України.

25 березня 2019 року на адресу Закарпатського окружного адміністративного суду надійшла заява від позивача, відповідно до якої останній просить розглянути справу без його участі за наявними матеріалами у справі (а.с.а.с. 55, 56).

У відповідності до статті 205 частини 1, 3 пункту 1 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

А відтак, оскільки позивач належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання та з урахуванням заяви позивача про розгляд справи без його участі, неявка відповідача не перешкоджає розгляду даної справи по суті.

Розглянувши подані сторонами докази, (заслухавши сторони та їх представників) всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що 05 червня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_3 управління Держгеокадастру у Закарпатській області із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність на території Брідської сільської ради Іршавського району Закарпатської області за межами населеного пункту для ведення особистого селянського господарства, площею 2,00 га у контурі 1080 (а.с. 57).

До свого клопотання позивачем було додано викопіювання з плану землекористування на якому зазначено бажане місце розташування земельної ділянки; копія паспорту та ідентифікаційного коду. Також позивачем додано посвідчення про участь в АТО.

ОСОБА_3 управління Держгеокадастру у Закарпатській області від 02 липня 2018 року № Ю-330/11-2537/0/18-18 позивачу було повідомлено про неможливість задоволення його клопотання у встановленому законом порядку, оскільки до нього не було долучено копію документа, що посвідчує безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, підтвердження перебування безпосередньо в районах антитерористичної операції, а надано тільки посвідчення учасника бойових дій серії ЮА № 013997 (а.с. 8).

Вважаючи таку відмову суб’єкта владних повноважень протиправною, ОСОБА_1 звернувся з даним позовом до суду.

Приймаючи рішення по суті спірних правовідносин, суд виходить з наступного.

Згідно із статтею 3 частиною 1 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Порядок набуття права на землю громадянами та юридичними особами регулюється нормами глави 19 ЗК України.

Статтею 116 частиною 2 ЗК України встановлено, що набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Так, статтею 116 частиною 3 пунктом "в" ЗК України передбачене право громадян на безоплатну передачу земельних ділянок у їх власність шляхом одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Відповідно до статті 121 частини 1 пункту б) ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у розмірі не більше 2,0 гектара.

Порядок реалізації права на безоплатну приватизацію земельних ділянок громадянами регламентується статтею 118 ЗК України.

Відповідно до статті 118 частини 6 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_4 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_4 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Повноваження центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальних органів щодо передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб надані статтею 122 частиною 4 ЗК України.

Таким чином, для отримання у власність спірної земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства позивач звернувся у законодавчо встановленому порядку до уповноваженого на те органу.

Стаття 118 частина 7 ЗК України визначає порядок розгляду вищезазначених клопотань уповноваженим органом. Так, вказана законодавча норма передбачає, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Окрім того, стаття 118 частина 7 ЗК України встановлює, що виключною підставою для відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, за результатами розгляду заяви позивача про надання дозволу на розроблення документації землеустрою, відповідач повинен був прийняти одне з таких рішень: про надання дозволу на розроблення відповідної документації із землеустрою, або про відмову у наданні відповідного дозволу із зазначенням причин відмови.

Підставою для відмови у наданні дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Зазначений перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства є вичерпним.

Як вбачається з листа ОСОБА_3 управління Держгеокадастру у Закарпатській області від 02 липня 2018 року № Ю-330/11-2537/0/18-18, відповідач повідомив про неможливість задоволення клопотання ОСОБА_1 у встановленому законом порядку у зв’язку з неподанням копії документа, що посвідчує безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, підтвердження перебування безпосередньо в районах антитерористичної операції, відповідно до пунктів 19 і 20 частини першої ст. 6, пунктів 11-14 частини другої ст. 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

На обґрунтування правомірності свого рішення відповідач посилається на норми Постанови Кабінету Міністрів України № 413 від 07.06.2017 р., якою затверджено Стратегію удосконалення механізму управління у сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними (з наступними змінами).

Надаючи оцінку правомірності відмови відповідача з цих мотивів, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Юридична сила закону як основного джерела права, його місце в системі нормативно-правових актів закріплені в Конституції України. Однією з ознак, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є прийняття його вищим представницьким органом державної влади. Статтею 85 частиною 1 пунктом 3 Конституції України закріплено, що прийняття законів належить до повноважень Верховної ОСОБА_4 України.

Вища юридична сила закону полягає у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України. Отже, у випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

Суд звертає увагу, що виключна підстава для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою встановлена статтею 118 частиною 7 ЗК України. Земельний кодекс має за своєю правовою природою вищу юридичну силу, у порівнянні з нормами інших підзаконних нормативно-правових актів, тому при прийнятті рішення стосовно надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність відповідачу слід керуватися положеннями Земельного кодексу.

Суд зазначає, що у зв'язку із затвердженням даної Стратегії зміни до ЗК України не вносились, перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою не змінювався.

Таким чином, оскільки порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у власність, зокрема, порядок одержання дозволу на розроблення проекту землеустрою, врегульовано безпосередньо нормами ЗК України, посилання відповідача на постанову Кабінету Міністрів України від 07 червня 2017 року № 413, як на підставу для відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, є неправомірним.

Окрім того, відмовляючи позивачу, відповідач посилається в не надання копії документа, що підтверджує перебування позивача безпосередньо в районах антитерористичної операції, відповідно до пунктів 19 і 20 частини першої статті 6, пунктів 11-14 частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії ЮА № 013997, виданого 15 травня 2015 та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій (а.с. 7).

Постановою Кабінету Міністрів України від 7 червня 2017 р. № 413, на яку посилається відповідач, було затверджено Стратегію удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, в якій передбачено, що Держгеокадастр та його територіальні органи під час передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність в межах норм безоплатної приватизації повинні: формувати перелік земельних ділянок та визначати площу земельних ділянок, яка передається в межах норм безоплатної приватизації на території відповідної області; щокварталу за 10 днів до закінчення поточного кварталу оприлюднювати перелік земельних ділянок, які пропонується передавати у наступному кварталі (розрахованих за зазначеною формулою), на офіційних веб-сайтах територіальних органів Держгеокадастру за місцем розташування земельних ділянок; надавати дозволи на розроблення документації із землеустрою та передавати земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у приватну власність в межах норм безоплатної приватизації відповідно до зазначених переліків, насамперед учасникам антитерористичної операції; враховувати позицію відповідної сільської та селищної ради під час надання (передачі) земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність громадян. Для реалізації Стратегії передбачено розроблення проектів нормативно-правових актів.

Однак, як вбачається з клопотання ОСОБА_1 від 05 червня 2018 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність на території Брідської сільської ради Іршавського району Закарпатської області за межами населеного пункту для ведення особистого селянського господарства, площею 2,00 га у контурі 1080, позивач звернувся про отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки на загальних підставах, а не як учасник бойових дій антитерористичної операції (а.с. 57).

У відповідності до статті 12 частини 1 пункту 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" № 3551-XII, учасникам бойових дій (статті 5, 6) надаються такі пільги, зокрема, першочергове забезпечення жилою площею осіб, які потребують поліпшення житлових умов, та першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва, першочерговий ремонт жилих будинків і квартир цих осіб та забезпечення їх паливом.

Тобто, вказаною нормою передбачено особам, які є учасниками бойових дій першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва, позаяк позивач в клопотанні про отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, звернувся до відповідача з метою отримання такого дозволу щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності.

Таким чином, суд вважає, що відмовляючи ОСОБА_1 в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою відповідач діяв всупереч нормам Земельного кодексу України.

Суд також відхиляє твердження відповідача про те, що вирішуючи питання про зобов’язання розглянути у встановленому законом порядку заяву ОСОБА_1, суд втручається у дискреційні повноваження суб’єктів владних повноважень з огляду на наступне.

Як випливає зі змісту Рекомендації №R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 року, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб’єкта владних повноважень на відповідність закріпленим статтею 2 частиною 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб’єкта владних повноважень поза межами перевірки за встановленими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Разом з тим, звернувшись до адміністративного суду з даним позовом позивач просить не зобов’язати Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а тільки виконати встановлений законом обов’язок та розглянути його клопотання відповідно до вимог ЗК України. Тому суд вважає, що зобов’язуючи суб’єкт владних повноважень виконати свої безпосередні обов’язки в порядку, встановленому законом, не вказуючи при цьому, яке конкретно рішення необхідно прийняти, суд не втручається в дискреційні повноваження державного органу.

За правилами, встановленими статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до статті 77 частини 2 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області не доведено правомірності відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

При цьому, відповідно до вимог статті 254 частини 4 КАС України, суд зобов’язує відповідача вирішити питання, щодо якого звернувся позивач з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

Питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі статті 5 частини 1 пункту 13 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись статтями 242-246 КАС України, суд, –

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 (90100, Закарпатська область м. Іршава, вул. Севастянова, 9, Паспорт серії КЛ № 050401) до ОСОБА_3 управління Держгеокадастру в Закарпатській області (88017, Закарпатська область, м. Ужгород, площа Народна, 4, код ЄДРПОУ 39766716) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії – задовольнити.

Визнати протиправними дії ОСОБА_3 управління Держгеокадастру у Закарпатській області щодо відмови у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність на території Брідської сільської ради Іршавського району Закарпатської області за межами населеного пункту для ведення особистого селянського господарства, площею 2,00 га у контурі №1080.

Зобов’язати Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність на території Брідської сільської ради Іршавського району Закарпатської області за межами населеного пункту для ведення особистого селянського господарства, площею 2,00 га у контурі № 1080.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України (пункт 15.5)).

Відповідно до статті 243 частини 3 КАС України 25 березня 2019 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення у повному обсязі було виготовлено 02 квітня 2019 року.

СуддяОСОБА_5