Рішення № 80860334, 02.04.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2019 року м. Житомир справа № 240/2255/19

категорія 102010000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Майстренко Н.М.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області про визнання протиправною відмови, зобов'язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1, у якій він просить:

- визнати протиправною відмову Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області у наданні інформації на його запит;

- зобов'язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області надати інформацію на його запит від 18.02.2019.

В обґрунтування позову зазначає, що у відповіді від 19.02.2019 за №07-403 відповідач у наданні інформації, яку він запитував, відмовив, посилаючись на норми Закону України "Про захист персональних даних".

Ухвалою від 04.03.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні без повідомлення учасників справи.

Копію ухвали позивач отримав 22.03.2019, а відповідач - 07.03.2019, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Відповідач 25.03.2019 подав заперечення на адміністративний позов (а.с.12-15), в яких просить відмовити у задоволенні позовних вимог та закрити провадження у справі з тих підстав, що Фонд соціального страхування не є суб'єктом владних повноважень, не є державною установою, не використовує бюджетні кошти, не користується державним майном. Вважає, що позивач не надав докази того, що Фонд соціального страхування є суб'єктом владних повноважень, а тому, на думку відповідача, даний спір підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства. Крім того, вважає, що відповідь, надана Управлінням, є вичерпною і не може розцінюватись як відмова у її наданні. У свою чергу, надання додаткових документів особі, якої дана інформація не стосується, суперечить чинному законодавству, з огляду на що Управління не може піти на порушення закону, так як буде нести за це відповідальність.

Відповідач у запереченнях на адміністративний позов заявив клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Частиною 6 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: 1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу; 2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження бездіяльності суб'єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку про необґрунтованість клопотання відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Суд, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні), з особливостями, визначеними ст.ст. 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, позовну заяву та відзив, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, дійшов висновку про задоволення позовних вимог з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області з запитом на інформацію від 18.02.2019, в якому просив надати інформацію з приводу всіх підстав прийняття рішення щодо призначення ОСОБА_2 на посаду начальника Коростишівського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Житомирській області (а.с.7).

На запит позивача від 18.02.2019 відповідач листом від 19.02.2019 №07-403 (а.с.8), повідомив позивача, що відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону України "Про захист персональних даних" поширення персональних даних без згоди суб'єкта персональних даних або уповноваженої ним особи дозволяється у випадках, визначених законом, і лише (якщо це необхідно) в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Також повідомив, що у відповідності до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" керівники відділень управлінь виконавчої дирекції Фонду призначаються керівниками управлінь виконавчої дирекції Фонду за погодженням з директором виконавчої дирекції Фонду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації" публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію (п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про доступ до публічної інформації").

Приписами ст. 12 Закону України "Про доступ до публічної інформації" встановлено, що суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону; структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.

Статтею 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації" визначено, що розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються:

1) суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання;

2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів;

3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків;

4) суб'єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.

Відповідно до преамбули Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування" від 23.09.1999 року №1105-XIV (з відповідними змінами та доповненнями) цей Закон відповідно до Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов’язкового державного соціального страхування, яке відповідно до ст. 3 цього ж Закону здійснюється на підставі таких принципів: законодавчого визначення умов і порядку здійснення соціального страхування; обов’язковості страхування осіб відповідно до видів соціального страхування та можливості добровільності страхування у випадках, передбачених законом; державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав.

Згідно з ч. 1 ст. 4 названого Закону Фонд соціального страхування України є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, а управління Фондом здійснюється на паритетній основі державою, представниками застрахованих осіб і роботодавців (ч. 1 ст. 5 Закону).

Зміст наведеного правового регулювання свідчить на користь висновку, що Фонд соціального страхування України є особою, яка виконує делеговані повноваження з надання державної послуги соціального загальнообов’язкового страхування. Цей висновок дозволяє віднести відповідача до кола осіб, які є розпорядниками публічної інформації, визначеного ст. 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації".

Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації.

Отже, юрисдикція адміністративних судів поширюється на даний спір, зважаючи на що доводи відповідача про наявність правових підстав для закриття провадження у даній справі є юридично безпідставними.

При цьому, враховуючи приписи ст. 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації" щодо особливостей інформації, яка підлягає наданню особами, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень, а саме, лише стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 19 Закону України "Про доступ до публічної інформації" передбачено, що запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

У той же час, зі змісту запиту вбачається, що позивач просив надати інформацію щодо підстав прийняття рішення про призначення ОСОБА_2 на посаду начальника Коростишівського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Житомирській області.

Отже, враховуючи те, що позивач просив повідомити виключно підстави призначення керівника Коростишівського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Житомирській області, суд розцінює цю вимогу як таку, що стосується інформації, пов'язаної з виконанням обов'язків особи, що виконує делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень з приводу надання державної послуги з загальнообов’язкового соціального страхування, а поданий ним запит - запитом на надання публічної інформації.

При цьому, суд не погоджується з аргументами відповідача, що позивач запитував інформацію, яка має статус конфіденційної, а надана ним відповідь може вважатися виконанням вимог Закону України "Про доступ до публічної інформації".

Так, статтею 2 Закону України "Про захист персональних даних" визначено, що персональні дані - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.

Відмовляючи у задоволенні запиту позивача, відповідач лише вказав на норми статей Закону України "Про доступ до публічної інформації", Закону України "Про інформацію", Закону України "Про захист персональних даних" та Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Аргументів стосовно того, яким чином відповідач ототожнив інформацію про підстави призначення керівника його відділення з визначеним законодавцем поняттям "персональних даних", оскаржувана відмова не містить.

Крім того, пунктом 1 частини 3 статті 10-1 Закону України "Про доступ до публічної інформації" передбачено, що публічна інформація, що містить персональні дані фізичної особи, оприлюднюється та надається на запит у формі відкритих даних у разі додержання однієї з таких умов: персональні дані знеособлені та захищені відповідно до Закону України "Про захист персональних даних".

У відповідності до ч. 2 ст. 5 Закону України "Про захист персональних даних" персональні дані можуть бути віднесені до конфіденційної інформації про особу законом або відповідною особою. Не є конфіденційною інформацією персональні дані, що стосуються здійснення особою, яка займає посаду, пов’язану з виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування, посадових або службових повноважень.

Отже, інформація щодо підстав прийняття рішень про призначення ОСОБА_2 на посаду начальника Коростишівського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Житомирській області відповідно до норм Закону України "Про захист персональних даних" не є персональними даними, які можуть бути віднесені до конфіденційної інформації про запитувану особу.

Крім того, наведений відповідачем в оскаржуваній відмові витяг з положень чинного законодавства про те, що у відповідності до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" керівники відділень управлінь виконавчої дирекції Фонду призначаються керівниками управлінь виконавчої дирекції Фонду за погодженням з директором виконавчої дирекції Фонду, є знеособленим та неінформативним у контексті виконання вимог Закону України "Про доступ до публічної інформації", а тому теж не може бути розціненим як належна відповідь на запит про надання публічної інформації.

Згідно з ч. 1 ст. 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:

1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;

2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;

3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком;

4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.

Встановлені обставини дають підстави суду стверджувати, що відповідач неправомірно скористався такою підставою для відмови e задоволенні запиту про надання публічної інформації як та, що запитувана інформація належить до категорії інформації з обмеженим доступом.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.

Частиною 1 статті 23 Закону України "Про доступ до публічної інформації" передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.

Враховуючи те, що запитувана позивачем інформація не є інформацією з обмеженим доступом, а також те, що оскаржувана відмова не містить належної відповіді по суті сформованого позивачем запиту, суд вважає протиправною таку відмову Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області, оформлену листом від 19.02.2018 № 07-403, у наданні інформації на запит позивача від 18.02.2019 та вважає за необхідне зобов'язати відповідача розглянути цей запит по суті.

З матеріалів справи вбачається, що позивач є інвалідом ІІ групи, а тому відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору при розгляді справи в усіх судових інстанціях.

Зважаючи на відсутність судових витрат у цій адміністративній справі, питання про їх розподіл судом не вирішується.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242-246, 255, 258, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 (12504, вул. Гагаріна, 48, м. Коростишів, Житомирська область, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області (10014, м. Житомир, майдан Корольова, 2, код ЄДРПОУ 41313540) задовольнити.

Визнати протиправною відмову Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області, оформлену листом від 19.02.2018 № 07-403, у наданні інформації на запит ОСОБА_1 від 18.02.2018.

Зобов'язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області повторно розглянути запит ОСОБА_1 від 18.02.2019 та надати відповідь по суті запиту.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 02.04.2019.

Суддя Н.М. Майстренко