Рішення № 80860300, 01.04.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 квітня 2019 р. Справа№200/1945/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чучка В.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Великоновосілківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про скасування рішення та зобов’язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2019 року ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до суду з позовом до Великоновосілківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (надалі – Великоновосілківське УПФУ, відповідач) про визнання незаконним та скасування рішення №4314 від 09.10.2018 року щодо відмови в призначенні пенсії відповідно до Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» та зобов’язання здійснити нарахування пенсії з дня звернення (31.07.2018 року), виходячи з розміру 80% середньої зарплати шахтаря з дати звернення на призначення пенсії, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність відповідно до ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», зарахувавши не враховані періоди роботи згідно зробленим записам в трудовій книжці та в подальшому здійснювати виплату належної пенсії.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно ч. 2 ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та надав повний пакет необхідних документів на підтвердження права на отримання пенсії. Рішенням Управління від 09.10.2018 року №4314 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком за відсутністю необхідного пільгового стажу, оскільки до пільгового стажу не зараховано період роботи з 26.09.1983 року по 19.11.1984 року, з 17.02.1987 року по 04.01.1993 року на шахті «Прогрес» «Торезантрацит», з 09.11.1994 року по 02.02.1995 року, з 23.02.1995 року по 22.03.2000 року у шахті «Лісна» ВО «Торезантрацит» в якості гірничого, машиніста підземних установок, гірничого очисного вибою, оскільки відсутня пільгова довідка та накази про результати проведення атестації робочих місць. Позивач вважає дії відповідача незаконними та такими, що порушують норми Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», а спірне рішення підлягає скасуванню.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 01 березня 2019 року відкрито провадження у справі № 200/1945/19-а, за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та повідомлення осіб (виклику) учасників справи. В ухвалі було запропоновано відповідачу у п’ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження, які наявні у відповідача.

У відзиві на позов від 01 квітня 2019 року представник відповідача зазначив, що при розгляді документів, наданих позивачем до заяви про призначення пенсії за віком згідно ч. 2 ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» управлінням було встановлено, що періоди роботи з 26.09.1983 року по 19.11.1984 року в якості гірничого підземного на шахті «Прогрес» виробничого об’єднання «Торезантрацит», з 17.02.1987 року по 04.01.1993 року у якості машиніста підземних установок на шахті «Прогрес» виробничого об’єднання «Торезантрацит», з 09.11.1994 року по 02.02.1995 року у якості підземного гірничого очисного забою на шахті «Лісна» виробничого об’єднання «Торезантрацит», з 23.02.1995 року по 22.03.2000 року у якості підземного гірничого очисного забою на шахті «Лісна» виробничого об’єднання «Торезантрацит» не підтверджуються пільговими довідками та наказами про результати проведення атестації робочих місць. Таким чином, з урахуванням норм чинного законодавства, документи, надані позивачем, не можуть бути належними для призначення пенсії за віком згідно ч. 2 ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення», оскільки не має необхідного пільгового стажу. У зв’язку з чим, представник УПФ вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є внутрішньо переміщеною особою, перебуває на обліку в Великоновосілківському УПФУ, 31.07.2018 року звернувся до Управління з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно ч. 2 ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (а.с. 7-8, 14).

Рішенням Управління від 9 жовтня 2018 року №4314 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком за відсутністю необхідного пільгового стажу, оскільки до пільгового стажу не зараховано період роботи з 26.09.1983 року по 19.11.1984 року, з 17.02.1987 року по 04.01.1993 року на шахті «Прогрес» «Торезантрацит», з 09.11.1994 року по 02.02.1995 року, з 23.02.1995 року по 22.03.2000 року у шахті «Лісна» ВО «Торезантрацит» в якості гірничого, машиніста підземних установок, гірничого очисного вибою, оскільки відсутня пільгова довідка та накази про результати проведення атестації робочих місць (а.с. 9-10).

Разом з тим, в трудовій книжці ОСОБА_1 серії БТ-І № 9284282 (а.с. 11-13) містяться записи, в тому числі, про роботу:

- № 2: 26.09.1983 року прийнятий в шахту «Прогрес» «Торезантрацит» гірником підземним ІІІ розряду;

- № 3: 19.11.1984 року звільнений у зв’язку з закликом до Радянської армії;

- № 5: 17.02.1987 року прийнятий в шахту «Прогрес» ДПДХК «Торезантрацит» машиністом підземних установок з повним робочим днем в шахті 2 розряду;

- № 6: 01.09.1987 року присвоєний 3 розряд машиніста підземних установок з повним робочим днем під землею;

- № 7: 25.02.1988 року переведений учнем гірника очисного забою підземним з повним робочим днем під землею;

- № 8: 01.03.1988 року направлений на курси за професією гроз при УП ш. з біс на один місяць;

- № 9: 11.05.1988 року переведений гірником очисного забою 3 р. підземним з повним робочим днем під землею;

- № 10: 04.01.1993 року звільнений за власним бажанням;

-№ 15: 9.11.1994 року прийнятий в шахту «Лісна» Виробничого об’єднання «Торезантрацит» підземним гірником очисного забою п’ятого розряду;

- № 16: 02.02.1995 року звільнений за власним бажанням;

- № 17: 23.02.1995 року прийнятий підземним гірником очисного забою 5 розряду з повним робочим днем під землею;

- № 18: 22.03.2000 року звільнений за власним бажанням.

Встановлені обставини підтверджені матеріалами справи і не є спірними.

Спірним є питання підтвердження: пільгового стажу роботи позивача з 26.09.1983 року по 19.11.1984 року, з 17.02.1987 року по 04.01.1993 року на шахті «Прогрес» «Торезантрацит», з 09.11.1994 року по 02.02.1995 року, з 23.02.1995 року по 22.03.2000 року у шахті «Лісна» ВО «Торезантрацит» в якості гірничого, машиніста підземних установок, гірничого очисного вибою, оскільки відсутня пільгова довідка та накази про результати проведення атестації робочих місць.

Вирішуючи даний спір, суд виходить з такого.

За ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав свобод людини є головним обов’язком держави.

На підставі ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як слідує зі ст. 22 Конституції України, конституційні права і свободи ґрунтуються і не можуть бути скасовані.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Статтею 8 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі за текстом – Закон 1058) передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Положеннями ч. 1 ст. 9 Закону 1058 передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі за текстом – Закон 1788) визначено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Згідно ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на цих роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 20 років. Такий же порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничо-рятувальних частин) на шахтах по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або знаходяться в стадії ліквідації, але не більше 2 років.

При наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок за кожний повний рік цих робіт пенсійний вік, встановлений статтею 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», знижується на 1 рік.

Отже, названими нормами матеріального права встановлені умови, за яких особа має право на призначення пенсії на пільгових умовах.

Відповідно до ст.62 Закону 1788 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно п.2.14 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року №58, якщо працівник має право на пенсію за віком на пільгових умовах, запис у трудовій книжці робиться на підставі наказу, виданого за результатами атестації робочих місць, і має відповідати найменуванню Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення. Показники, зазначені у цих Списках обов’язково повинні бути підтверджені у карті оцінки умов праці робочого місця за результатами атестації і можуть записуватись у дужках.

Як слідує з п.1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 20 Порядку передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконаної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника, підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним Фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.

На підставі п.20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній Постановою Правління Пенсійного фонду від 10.11.2006 року №18-1 затверджений Порядок підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або вислугу років. Вказаний Порядок визначає механізм підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремої категорії працівників у разі ліквідації підприємства, установи та організації без визначення правонаступника.

Таким чином, основним документом, якій підтверджує стаж роботи на підприємстві є трудова книжка.

З трудової книжки позивача вбачається, що він з 26.09.1983 року по 19.11.1984 року, з 17.02.1987 року по 04.01.1993 року на шахті «Прогрес» «Торезантрацит», з 09.11.1994 року по 02.02.1995 року, з 23.02.1995 року по 22.03.2000 року у шахті «Лісна» ВО «Торезантрацит» в якості гірничого, машиніста підземних установок, гірничого очисного вибою, а отже юридичний факт роботи позивача протягом вказаного періоду часу є підтвердженим належними та допустимими доказами.

Відносно атестації робочого місця суд виходить з того, що вказана атестація здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації та розробленими на виконання постанови № 442 Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (далі Мінпраці) від 1 вересня 1992 року № 41 (далі Методичні рекомендації).

Основна мета атестації, яка випливає із зазначених нормативних актів, полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років.

Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.

Результати атестації використовуються при встановленні пенсій за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств та організацій, обґрунтуванні пропозицій про внесення змін і доповнень до списків № 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, а також для розробки заходів щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працюючих.

Відповідно до пункту 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Мінпраці від 18 листопада 2005 року № 383 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 1 грудня 2005 року за № 1451/11731), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

У пункті 4.2 зазначеного Порядку застосування списків йдеться про те, що результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Атестація має проводитися у передбачені пунктом 4 Порядку проведення атестації строки, а відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладається на керівника підприємства, організації.

З урахуванням наведеного, на думку суду відповідачем неправомірно не зараховані до пільгового стажу позивача період роботи з 26.09.1983 року по 19.11.1984 року, з 17.02.1987 року по 04.01.1993 року на шахті «Прогрес» «Торезантрацит», з 09.11.1994 року по 02.02.1995 року, з 23.02.1995 року по 22.03.2000 року у шахті «Лісна» ВО «Торезантрацит» в якості гірничого, машиніста підземних установок, гірничого очисного вибою у зв’язку з тим, що не надано довідку, підтверджуючу пільговий характер роботи та накази про результати атестації робочих місць, оскільки спірні періоди роботи підтверджуються трудовою книжкою позивача, яка є основним документом, що підтверджує стаж роботи, а відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації і, відповідно, її документальне оформлення, покладається на керівника підприємства чи організації.

За даних обставин пенсійний орган фактично переклав відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації на позивача, що є непропорційним заявленій легітимній меті (підтвердження пільгового характеру роботи позивача), тому зазначені дії не можна вважати такими, які вчинені обґрунтовано, добросовісно та розсудливо.

Разом з цим суд виходить з того, що відповідно до ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії та ч.3 ст.46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

На підставі п..4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25 листопада 2005 року, в редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1) при прийманні документів орган, що призначає пенсію:

1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж.

2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;

3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Згідно п.4.7 Порядку право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що рішення відповідача про відмову позивачу в призначенні пенсії на пільгових умовах не відповідає вимогам щодо всебічного, повного та об’єктивного розгляду всіх поданих документів, є неправомірним, а тому суд вважає позовні вимоги про визнання протиправним та скасування цього рішення обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Разом з тим, позовні вимоги позивача про зобов’язання здійснити нарахування пенсії з дня звернення (31.07.2018 року), виходячи з розміру 80% середньої зарплати шахтаря з дати звернення на призначення пенсії, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність відповідно до ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», зарахувавши не враховані періоди роботи згідно зробленим записам в трудовій книжці, задоволенню не підлягають, оскільки у спірному рішенні № 4314 про відмову в призначенні пенсії від 09.10.2018 року питання щодо нарахування пенсії виходячи з розміру 80% середньої зарплати шахтаря з дати звернення на призначення пенсії, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність відповідно до ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» не вивчалося, та рішення з цього приводу не приймалося, а отже позов у цій частині задоволенню не підлягає.

З урахуванням наведеного суд вважає, що у спірних правовідносинах належним та повним способом захисту порушених прав позивача є скасування рішення та зобов’язання відповідача повторно розглянути заяву.

Щодо позовних вимог в подальшому здійснювати виплату належної пенсії, суд вважає за необхідне відмовити в їх задоволенні, зважаючи на наступне.

Згідно з вимогами ст.ст. 2, 5 КАС України в порядку адміністративного судочинства захисту підлягають тільки порушені права, а не ті, які можуть бути порушені в майбутньому.

Таким чином, неможливо зобов'язати відповідача на майбутнє вчиняти певні дії, оскільки відсутні факти порушення прав позивача в майбутньому.

Отже, у спірних правовідносинах, на думку суду, відповідач діяв з порушенням меж повноважень, визначених Законами України, необґрунтовано та не пропорційно, чим порушив вимоги ст. 18 Конституції України та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, за якими органи державної влади та органи місцевого самоврядування, в тому числі, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також обґрунтовано і пропорційно.

Тому, спірне рішення №4314 від 9 жовтня 2018 року не відповідає обставинам справи та нормам матеріального права, а тому є незаконним, необґрунтованим і підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Доказів, які б доводили необґрунтованість заявленого позову, відповідач суду не надав, а отже позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у спосіб захисту права, що визначений позивачем, з урахуванням висновків суду.

Приймаючи до уваги, що позов задоволено частково, у порядку ст. 139 КАС України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Зважаючи на те, що позивачем при поданні позову сплачено судовий збір у розмірі 768,80 грн., з Великоновосілківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області підлягає стягненню 500,00 грн.

На підстав наведеного, керуючись ст. ст. 32, 139, 243 – 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 до Великоновосілківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про скасування рішення та зобов’язання вчинити певні дії ї – задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення № 4314 Великоновосілківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 від 9 жовтня 2018 року.

3. Зобов’язати Великоновосілківське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 31.07.2018 року в частині зарахування до пільгового стажу період роботи з 26.09.1983 року по 19.11.1984 року, з 17.02.1987 року по 04.01.1993 року на шахті «Прогрес» «Торезантрацит», з 09.11.1994 року по 02.02.1995 року, з 23.02.1995 року по 22.03.2000 року у шахті «Лісна» ВО «Торезантрацит» в якості гірничого, машиніста підземних установок, гірничого очисного вибою, з урахуванням висновків суду.

4. В іншій частини позовних вимог – відмовити.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Великоновосілківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: вул. Центральна, 103, смт. Велика Новосілка, Донецька область, 85500, код ЄДРПОУ 42171290) на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: м/р 30 років ПеремогиАДРЕСА_1, м. Торез, Донецька область, 86200; місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНН НОМЕР_1), судовий збір у розмірі 500 (п’ятсот) гривень 00 копійок.

Судове рішення складено та підписано 01 квітня 2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Чучко В.М.