Рішення № 80860292, 18.03.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 березня 2019 р. Справа№200/11514/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазарєва В.В., за участю секретаря судового засідання Шемет Я.О., представника відповідача ОСОБА_1, розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Слов’янськ адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ІСТЕК» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання дій протиправними та скасування вимоги № Ю-113-47 від 03.05.2018 року про сплату боргу (недоїмки) та штрафу з єдиного внеску у розмірі 452900,82 грн., -

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2018 року товариство з обмеженою відповідальністю «ІСТЕК» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, в якому просить скасувати вимогу № Ю-113-47 від 03.05.2018 року про сплату боргу (недоїмки) та штрафу з єдиного внеску у розмірі 452900,82 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 29 листопада 2018 року підприємством отримано вимогу № Ю-113-47 від 03.05.2018 року про сплату боргу (недоїмки) та штрафу з єдиного внеску у розмірі 452900,82 грн.

Позивач зазначає, що відповідач без будь-яких законних підстав виніс оскаржуване рішення. Вважає, що на нього розповсюджується дія пункту 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в частині звільнення від виконання обов'язків платника єдиного внеску до закінчення проведення антитерористичної операції, у тому числі звільнення від сплати єдиного внеску у період з 14.04.2014р. до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Виходячи з наведеного, позивач просить: 1) визнати протиправними дії відповідача щодо видання вимоги № Ю-113-47 від 03.05.2018 року 2) скасувати вимогу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби № Ю-113-47 від 03.05.2018 року про сплату боргу (недоїмки) та штрафу з єдиного внеску у розмірі 452900,82 грн.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 19.11.2018 року відкрито спрощене позовне провадження у даній справі без виклику осіб. В ухвалі було запропоновано відповідачу у п’ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження, які наявні у відповідача.

03 грудня 2018 року представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що ТОВ «ІСТЕК» самостійно обчислено суму єдиного внеску, тому вона повинна бути сплаченою. Посилаючись на приписи Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» зазначив, що платник єдиного внеску зобов’язаний своєчасно сплачувати внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця. На думку представника відповідача, Закон №1669 не скасовує обов'язків, визначених частиною другою ст. Закону N 2464, а надає можливість платникам єдиного внеску на період АТО не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі.

Вважає недоцільним посилання позивача на пункт 9-4 розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону 2464, оскільки згідно пункту 28 розділу І Закону України від 24.12.2015р. № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», зміни внесені Законом України № 1669-VII від 02.09.2014р. «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» до розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону 2464 втратили чинність. Крім того зазначає, що з 01.01.2017 року позивач перебуває на обліку в Запорізькому управлінні Офісу великих платників податків ДФС, тому з 01.01.2017 року у відповідача були підстави для застосування штрафу та нарахування пені.

У зв’язку з наведеним представник відповідача вважає, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

21 січня 2019 року судом постановлена ухвала про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання. Вказаною ухвалою суду зобов’язано сторони надати суду докази.

Ухвалою суду від 07 лютого 2019 року відкладено підготовче засідання по справі.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 04 березня 2019 року.

04 березня 2019 року судом постановлена ухвала про витребування доказів з відповідача.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, надав заяву про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позову, в обґрунтування чого надав пояснення аналогічні тим, що викладені у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані сторонами заяви по суті справи, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується вимоги та заперечення, дослідивши докази, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ІСТЕК» є юридичною особою, яке зареєстровано та обліковується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з кодом 32510349 з 10 червня 2003 року. З 01.01.2019 року перебуває на обліку в Північній ДПІ Маріупольського управління ГУ ДФС у Донецькій області, про що свідчать лист ГУ ДФС у Донецькій області та відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 204-205).

У період з 01.01.2017 року по 31.12.2018 року позивач перебував на обліку в Запорізькому управлінні Офісу великих платників податків що підтверджується листом від 04.01.2017 року №331/28-10-47-02-033 та ідентифікаційними даними ТОВ «ІСТЕК» (а.с. 9,94).

Згідно з ідентифікаційними даними та інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивач перемістився на облік Запорізького управління Офісу великих платників податків з Маріупольської ОДПІ ГУ ДФС в Донецькій області, яка виконувала обов’язки за ДПІ у Будьонівському районі м. Донецька (а.с. 17, 94).

03 травня 2018 року Офісом великих платників податків, на підставі статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», у відношенні позивача складена вимога № Ю-113-47 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальну суму 452900,82 грн., в тому числі: 452560,82 грн. – недоїмка, 340,00 грн. – штраф. В спірній вимозі зазначено, що сформована вона станом на 30 квітня 2018 року.

18 липня 2018 року позивачем оскаржено зазначену вимогу до Державної фіскальної служби України (а.с.13). Рішенням Державної фіскальної служби України від 10.08.2018 року №26378/6/99-99-11-02-02-25, скаргу ТОВ «ІСТЕК» залишено без задоволення (а.с. 13-14).

Як встановлено судом, сума боргу у розмірі 452900,82 грн. складається з нарахованої самостійно суми єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за період з 20.01.2016 року по 20.04.2018 року та штрафних санкцій за несвоєчасну подачу декларацій з єдиного внеску за січень 2015 року та травень 2015 року.

Вищевстановлені обставини не є спірними та визнаються сторонами.

Позивач оскаржує вищевказане рішення, як таке, що суперечить вимогам чинного законодавства в частині обов’язку підприємства сплачувати єдиний внесок з урахуванням перебування підприємства на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів де проводилася антитерористична операція.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року №2464-VI (далі – Закон № 2464).

Згідно з частиною 2 статті 2 Закону № 2464 виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Відповідно до положень пункту 1 частини 2 статті 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Порядок обчислення та строки сплати єдиного внеску передбачені статтею 9 Закону № 2464. У відповідності до частини 8 цієї статті платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5 1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Відповідно до абзаців 1, 3, 4 частини 4 статті 25 Закону № 2464 орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Законом України №1669-VII від 02.09.2014р. «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», який набрав чинності 15.10.2014р., у Законі України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено пунктом 9-3 (у наступному 9-4) такого змісту:

Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу».

Указом Президента України від 14.04.2014 № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України».

На виконання абзацу 3 пункту 5 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 № 1053-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція (дію розпорядження зупинено згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 1079-р), яке втратило чинність згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України».

Суд зазначає, що саме перебування платників єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція, є підставою для зупинення застосування до таких платників заходів впливу та стягнення і відповідальності за порушення Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Місто Донецьк та місто Маріуполь, на території якого розташовані Інспекції, в яких на обліку, як платник єдиного внеску перебував позивач до 01.01.2017 року, входить до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затверджених розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 № 1053-р (втратило чинність) і Кабінету Міністрів України від 02.12.20154 № 1275-р (чинне).

З огляду на дію пункту 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Отже, платник єдиного внеску звільняється від обов’язків платника єдиного соціального внеску та відповідальності за неподання, несвоєчасне подання звітності з єдиного внеску з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції за умови перебування його на обліку органу доходів і зборів, розташованому на території населеного пункту, де проводилася така операція.

Судом встановлено, що ТОВ «ІСТЕК» за період перебування на обліку в Запорізькому управлінні Офісу великих платників податків (01.01.17 - 31.12.18) самостійно нараховано єдиний внесок на суму 138169,36 грн. та сплачено до бюджету 144045,55 грн., що підтверджується розшифруванням суми недоїмки з єдиного внеску до вимоги № Ю-113-47 від 03.05.2018 року та інтегрованою карткою (а.с. 98-99, 10-101).

Таким чином, суд дійшов висновку, що визначена, в оскаржуваній вимозі, сума заборгованості фактично виникла до 01.01.2017 року, тобто у період знаходження позивача на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція.

Крім того, суд зазначає, що спірна вимога сформована відповідно до статті 25 Закону №2464, яка визначає заходи впливу та стягнення. За положеннями абзацу 2 частини 1 цієї статті її положення поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Саме за положеннями частини 4 цієї статті орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Таким чином, відсутність (відстрочення в силу закону) у позивача обов'язку щодо виконання вимог частини другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану, унеможливлює складання відповідачем та направлення позивачу спірної вимоги.

Окрім того, суд вважає необхідним зазначити, що згідно зі статтею 10 Закону України № 1669-VII протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов’язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Позивачем надано у якості доказів настання форс-мажорних обставин сертифікат Торгово-промислової палати України від 04 вересня 2014 року № 2851/05-4 про настання обставин непереборної сили на підприємстві позивача з 30 червня 2014 року без зазначення строку закінчення (а.с. 11).

Також, відповідно до заяви від 18 січня 2017 року, отриманої фіскальним органом 26 січня 2017 року, товариство з обмеженою відповідальністю «ІСТЕК» просить Запорізьке управління Офісу великих платників податків ДФС звільнити його від виконання обов’язків від сплати ЄСВ (а.с. 10).

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Приймаючи до уваги наведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що вимога Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби № Ю-113-47 від 03 травня 2018 року про сплату боргу (недоїмки) на загальну суму 452900,82 грн. складена в супереч вимога чинного законодавства та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При вирішенні даної справи суд врахував висновки щодо застосування норм матеріального права у подібних відносинах, викладені в постановах Верховного Суду від 30 березня 2018 року у справі № 812/292/18, від 21 вересня 2018 року у справі №805/3636/16-а, від 21 серпня 2018 року у справі №805/826/16-а, від 25 вересня 2018 року у справі №812/89/16, від 30 січня 2018 року у справі № 812/505/17, від 30.03.2018 року у зразковій справі № 812/282/18, які відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Разом з тим, суд вважає необґрунтованими позовні вимоги ТОВ «ІСТЕК» про визнання протиправними дій відповідача щодо видання вимоги № Ю-113-47 від 03 травня 2018 року, через те, що самі по собі дії відповідача не тягнуть за собою будь-яких правових наслідків, тобто, не впливають на обсяг прав та інтересів позивача, оскільки правові наслідки в даному випадку має акт індивідуальної дії – вимога адже правові наслідки, а отже скасування такої вимоги є повним та ефективним захистом прав та інтересів позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (частина 3 вказаної статті).

Враховуючи, що позивачем при поданні до суду адміністративного позову судовий збір не сплачувався, а ухвалою Донецького окружного адміністративного суду 19 листопада 2018 року позивачу відстрочено сплату судового збору, суд вважає необхідним стягнути зі сторін на користь Державного бюджету судовий збір за подання позову пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись нормами Конституції України та Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «ІСТЕК» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про скасування вимоги про визнання дій протиправними та скасування вимоги № Ю-113-47 від 03.05.2018 року про сплату боргу (недоїмки) та штрафу з єдиного внеску у розмірі 452900,82 грн. – задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 03 травня 2018 року № Ю-113-47 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на загальну суму 452900,82 грн.

У задоволенні іншої частини позову відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (місцезнаходження: вулиця Дегтярівська, будинок 11, місто м. Київ, 04119, код ЄДРПОУ 39440996) на користь спеціального фонду Державного бюджету України (стягувач - Державна судова адміністрація України) за наступними реквізитами: рахунок - 31211256026001, код ЄДРПОУ - 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП) код банку 899998, отримувач - ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код класифікації доходів бюджету 22030106, судовий збір у розмірі 6114 (шість тисяч сто чотирнадцять) грн. 16 коп.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ІСТЕК» (місцезнаходження: вулиця Тамбовська, будинок 1, місто Донецьк, 83030, код ЄДРПОУ 32510349) на користь спеціального фонду Державного бюджету України (стягувач - Державна судова адміністрація України) за наступними реквізитами: рахунок - 31211256026001, код ЄДРПОУ - 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП) код банку 899998, отримувач - ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код класифікації доходів бюджету 22030106, судовий збір у розмірі 679 (шістсот сімдесят дев’ять) грн. 35 коп.

Рішення ухвалене у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини 18 березня 2019 року.

Повне судове рішення складено 28 березня 2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Лазарєв В.В.