Рішення № 80860255, 26.03.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2019 р. Справа№200/3203/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі

Головуючого судді Галатіної О.О.,

При секретарі Картавих Г.В.

за участю

представника відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1, 86065, АДРЕСА_1) до Головного управління ДФС у Донецькій області (ЄДРПОУ 40980025, 87526, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької дивізії, буд. 114) до про скасування вимоги № Ф-197915-45 від 20.12.2018 року, суд -

В С Т А Н О В И В:

04 березня 2019 року на адресу Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Донецькій області до про скасування вимоги № Ф-197915-45 від 20.12.2018 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем 20 грудня 2018 року сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-197915-45, відповідно до якої станом на 30 листопада 2018 року за позивачем обліковується заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальну суму 3011,03 грн. Позивач вважає вимогу про сплату боргу (недоїмки) в розмірі 3011,03 грн. протиправною та такою, що порушує права позивача, оскільки не відповідає вимогам пункту 9-4 розділу VIII Прикінцевих та Перехідних положень Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування”, відповідно до яких платники єдиного внеску звільняються від виконання своїх обов’язків, визначених статтею 6 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Позивач через канцелярію суду надав клопотання в якому просив суд розглянути справу в порядку письмового провадження та на позовних вимогах наполягав.

Представник відповідача під час судового засідання проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві. В обґрунтування незгоди із позовом відповідач зазначив, що на виконання положень Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” суми недоїмки, штрафних санкцій та пені платників єдиного внеску погашаються за рахунок сум, що надходять від платника, в порядку календарної черговості їх виникнення. Пунктами 3 та 4 Розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного соціального внеску на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 21.04.2016 № 609/28739 передбачено обов’язок органу доходів та зборів у разі, якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску формувати вимоги про її сплату. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується за даними інформаційної системи органу доходів та зборів. Оскільки за даними інформаційної системи органу доходів та зборів заборгованість позивача за 2018 рік на підставі цих даних ГУ ДФС у Донецькій області сформовано спірну вимогу про сплату боргу. Відповідач у відзиві також зауважив на безпідставності посилань позивача на звільнення його від сплати єдиного соціального внеску з 14.04.2014 на підставі п. 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування”, включеного до цього Закону нормою Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” від 02 вересня 2014 року № 1669-VII, яка з 1 січня 2016 року втратила чинність, а, отже, втратив чинність і пункт 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Крім цього, відповідач вказав, що на офіційному веб-сайті Президента України розміщено новину, де вказано, що Президентом підписано Указ (“Про затвердження рішення РНБО “Про широкомасштабну антитерористичну операцію на території Донецької та Луганської областей” від 30.04.2018 № 116/2018), відповідно до якого АТО завершується та починається Операція Об’єднаних сил (ООС). Отже, на думку відповідача антитерористична операція скінчилася 30.04.2018, після її закінчення позивачем не подавалась до податкової інспекції за місцем обліку заява про звільнення від обов’язків платника податків, необхідність якої визначена цим пунктом.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_2, громадянин України, паспорт серії ВА 106441 виданий Авдіївським МВ УМВС України в Донецькій області, зареєстрований в якості фізичної особи – підприємця, про що зроблено запис № 22530060005001684 РНОКПП НОМЕР_1, адреса реєстрації: 86065, АДРЕСА_2.

20 грудня 2018 року Головним управлінням ДФС у Донецькій області сформовано вимогу № Ф-197915-45 про сплату позивачем заборгованості з єдиного соціального внеску в сумі 3011,03 грн., яка виникла станом на 30 листопада 2018 року.

Суд зазначає, що позивач не згоден з вимогою відповідача про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 20 грудня 2018 року на суму 3011,03 грн., оскільки відповідно до положень Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” та Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” позивач звільнений від виконання обов’язків, щодо сплати єдиного внеску, отже, саме ця обставина стала підставою для звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Спірні правовідносини регулюються Законом України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” від 08 липня 2010 року № 2464-VI (далі по тексту – Закон № 2464), Законом України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” від 02 вересня 2014 року № 1669-VIІ (далі по тексту – Закон № 1669).

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” від 8 липня 2010 року № 2464-VI.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно приписів пункту 6 частини 1 статті 1 Закону № 2464 недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Пунктом 10 зазначеної норми Закону визначено, що страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.

Згідно абз. 1 п. 1 ч. 1 ст. 4 зазначеного Закону, платниками єдиного внеску є роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Тобто, позивач в розумінні зазначених норм Закону є страхувальником та на нього покладений обов'язок нараховувати та сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Пунктами 1, 4 частини 2 статті 6 Закону № 2464 встановлено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Статтею 9 Закону № 2464 визначені порядок обчислення і сплати єдиного внеску, зокрема, сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування.

Частиною 8 статті 9 Закону № 2464 передбачено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов’язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Згідно з п. 12 ст. 9 Закону № 2464 єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу).

Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону № 2464 орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

З матеріалів справи, судом встановлено, що спірним питанням даної справи є правомірність нарахування недоїмки зі сплати єдиного внеску у розмірі 3011.03 грн., яка самостійно нарахована позивачем, відповідно до звітів про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

Суд зазначає, що згідно з п. 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у ст. 2 Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції”, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану. Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції. Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Указом Президента України № 405/2014 від 14 квітня 2014 року введено в дію рішення Ради національної безпеки України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України” та розпочато проведення антитерористичної операції (АТО) на території Донецької і Луганської областей.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” від 2 вересня 2014 року № 1669-VII період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України; територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України” від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30 жовтня 2014 року затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, у якому, серед інших населених пунктів, зазначено м. Авдіївка, де зареєстрований позивач.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1079-р від 5 листопада 2014 року зупинено дію Розпорядження Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30 жовтня 2014 року, проте, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва по справі № 826/18327/14 від 26 січня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2015 року, Розпорядження Кабінету Міністрів України № 1079-р від 5 листопада 2014 року визнано нечинним.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України по даній справі зупинено виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 січня 2015 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 2 квітня 2015 року до розгляду касаційної скарги Кабінету Міністрів України у Вищому адміністративному суду України.

Крім цього, Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р, яким визнано такими, що втратили чинність Розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053 та Розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 1079, затверджено новий перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, у якому, серед інших м. Авдіївка Донецької області.

Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що Розпорядження Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30 жовтня 2014 року діяло у період з 30 жовтня 2014 року по 4 листопада 2014 року та у період з 2 квітня 2015 року по 27 квітня 2015 року. Аналізуючи наведене, а також беручи до уваги факт прийняття 02 грудня 2015 року Розпорядження № 1275-р, суд зазначає, що станом на час прийняття спірної вимоги факт знаходження у спірний період населеного пункту м. Авдіївка, на території, де проводилась антитерористична операція - є встановленим, чим спростовуються заперечення відповідача з цього приводу.

Як вже зазначалося судом, відповідно до п. 9-4 розділу VIII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 2464-VI, платники єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводиться/проводилась антитерористична операція - звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI, на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану. При цьому, достатньою підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Позивачем на адресу Головного управління ДФС у Донецькій області направлено заяву від 14 червня 2017 року № 1 про звільнення його від сплати ЄСВ відповідно до ст. 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” до закінчення антитерористичної операції, у відповідь на що отримав відмови у задоволенні заяви.

Також, суд зауважує, що приписами п. 9-4 розділу VIII “Прикінцевих та перехідних положень” Закону № 2464-VI не вимагається надання будь-якого сертифікату про засвідчення форс-мажорних обставин для звільнення платника від сплати ЄСВ – необхідним є подання до органу фіскальної служби лише заяви, складеної в довільній формі. Посилання у вказаному пункті на порядок списання недоїмки, передбачений Податковим кодексом, стосується лише здійснення самої процедури/порядку списання недоїмки (питання щодо чого у межах даної справи не вирішується). У свою чергу підтвердженням існування підстав для звільнення платника від сплати ЄСВ відповідно до зазначеного пункту є виключно знаходження платника на обліку в органах фіскальної служби, що розташовані на території населених пунктів, визначених відповідним переліком, де проходить АТО, та подання таким платником відповідної заяви до контролюючого органу.

Разом із цим, як встановлено під час розгляду справи, ФОП ОСОБА_2 отримано Сертифікат № 7470 за вих. № 2070/05.0-4 від 06 квітня 2017 року Торгово-промислової палати України про форс – мажорні обставини(обставини непереборної сили), відповідно до якого Торгово-промислова палата України засвідчила ФОП ОСОБА_2 форс – мажорні обставини щодо обов’язку платника податків, а саме сплати податків і зборів в строки та у розмірах, встановлених нормативно – правовими актами: єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

Отже, суд не приймає посилання відповідача на те, що позивачем не підтверджено належним чином настання обставин непереборної сили (форс - мажору), оскільки позивачем суду наданий сертифікат Торгово – промислової палати України № 7470, яким встановлено обставини непереборної сили тривають, а в з’язку з чим позивач звільнений від виконання обов’язків. Визначених ст. 3 Закону № 2464.

Крім цього, суд вважає за необхідне зазначити, що станом на час прийняття Закону № 911-VIІІ зазначений пункт Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI на підставі Закону України “Про внесення змін до розділу VIII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці” від 2 березня 2015 року № 219-VIII, мав (та має станом на час розгляду даної справи) нумерацію “ 9-4”, а не “ 9-3”.

А ні Законом № 911-VIІІ, а ні будь-яким іншим законом приписи п. 9-4 Закону № 2464-VI не виключені із цього закону (або змінені) станом на час виникнення спірних правовідносин (та станом на час розгляду даної справи), а тому є чинними.

Суд зауважує, що чинна редакція Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” № 2464-VI містить п. 9-4 Прикінцевих та перехідних положень. Відповідно до преамбули Закону № 2464-VI саме цей Закон визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Таким чином, станом на час розгляду справи, на час прийняття спірної вимоги, приписи Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” щодо звільнення певної категорії платників єдиного внеску від виконання обов'язків, визначених ч. 2 ст. 6 зазначеного Закону, - чинні, у зв’язку з чим суд не приймає до уваги посилання відповідача з цього приводу.

На підставі викладеного вище, суд дійшов висновку, що відповідачем при формуванні спірної вимоги та направленні її позивачу всупереч приписам абз. 4 п. 9-4 розділу VIII “Прикінцевих та перехідних положень” Закону № 2464 проігноровано заяви позивача про звільнення його від виконання обов’язків, передбачених ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VІ.

Таким чином, спірна вимога в частині зобов’язання позивача сплатити недоїмку з єдиного внеску в розмірі 3011,03 грн. є протиправною.

Відповідно до статті 19 Конституції України суд, як орган державної влади, зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-197915-45 від 20 грудня 208 року прийнята відповідачем необґрунтовано, із порушенням вимог чинного законодавства, через що позовні вимоги фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги № Ф-197915-45 від 20 грудня 2018 року про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальну суму 3011,03 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1, 86065, АДРЕСА_1) до Головного управління ДФС у Донецькій області (ЄДРПОУ 40980025, 87526, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької дивізії, буд. 114) до про скасування вимоги № Ф-197915-45 від 20.12.2018 року – задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Донецькій області № Ф-197915-45 від 20 грудня 2018 року про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування в розмірі 3011,03 грн.

Стягнути на користь фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1, 86065, АДРЕСА_1) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Донецькій області (87526, Донецька область, м. Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької дивізії, буд. 114, код ЄДРПОУ 39406028) судовий збір в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Рішення виготовлено у нарадчій кімнаті та проголошено вступну та резолютивну частини у судовому засідання 26 березня 2019 року. Повний текст рішення суду виготовлено 01 квітня 2019 року.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Галатіна О.О.