Рішення № 80860229, 02.04.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2019 р. Справа№200/1625/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді – Дмитрієва В.С., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Маріупольського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов’язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

30 січня 2019 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Маріупольського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області з вимогами: визнати протиправним та скасувати Рішення Маріупольського об’єднаного управління пенсійного фонду України Донецької області №189 від 19 грудня 2018 року про відмову в призначені пенсії ОСОБА_1 на підставі пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”; зобов’язати призначити, нарахувати та виплачувати пенсію ОСОБА_1 на підставі пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, згідно поданої заяви з моменту звернення, тобто з 08 листопада 2018 року.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що позивач досягла 50-річного віку, має стаж роботи більш ніж 20 років, є учасником бойових дій, що підтверджується відповідним посвідченням та є особою, яка приймала участь в антитерористичній операції, що підтверджується довідкою командира військової частини, проте відповідач відмовив в призначенні дострокової пенсії за віком, пославшись на те, що учасник бойових дій не є військовослужбовцем, чим порушив право позивача на пенсійне забезпечення.

Відповідач позов не визнав, подав відзив на позовну заяву, в якому в задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю. В обґрунтування зазначив, що позивач працює на посаді діловода відділення обліку особового складу військової частини №3057, при цьому є службовцем, який дійсно безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України та сил і засобів здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, проте ОСОБА_1 не є військовослужбовцем або військовозобов’язаним, що виключає право на призначення пенсії відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.

Ухвалою суду від 4 лютого 2019 року відкрито провадження в адміністративній справи та призначено судове засідання на 5 березня 2019 року.

Ухвалою суду від 5 березня вирішено відкласти розгляд справи на 28 березня 2019 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 25 березня 2019 року відмовлено у задоволенні клопотання позивача про участь у судовому засіданні в режимі відео конференції.

Представники сторін у судове засідання, 28 березня 2019 року, не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені судом належним чином.

На підставі частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України

суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у письмовому провадженні.

Згідно частини 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Приписами частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив на нього, суд встановив наступне.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, 8 листопада 2018 року звернулася до Маріупольського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою про призначення пенсії відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». До заяви були надані: трудова книжка, свідоцтво про шлюб,свідоцтво про народження дитини, копія довідки Військової частини 3057 про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, посвідчення учасника бойових дій,довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру, паспорт.

Так, згідно трудової книжки Серії БТ-ІІ №3209266 ОСОБА_1, зокрема, з 3 червня 2015 року по теперішній час працює на посаді діловода відділення обліку особового складу військової частини 3057. Відповідно до довідки Національної гвардії України Військова частина 3057 від 29 жовтня 2018 року № 2472 службовець ОСОБА_1 дійсно в період з 3 червня 2015 року по 22 листопада 2015 року, з 3 грудня 2015 року по 24 січня 2016 року, з 30 січня 2016 року по 14 червня 2016 року, з 1 липня 2016 року по 8 серпня 2016 року, з 20 серпня 2016 року по 11 грудня 2016 року, з 14 грудня 2016 року по 5 лютого 2017 року, з 20 лютого 2017 року по 4 квітня 2017 року, з 5 травня 2017 року по 14 червня 2017 року, з 30 червня 2017 року по 17 грудня 2017 року, з 23 грудня 2017 року по 21 січня 2018 року, з 5 лютого 2018 року по 20 травня 2018 року, з 5 червня 2018 року по 10 липня 2018 року, з 17 липня 2018 року по 29 жовтня 2018 року безпосередньо бере участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України та сил і засобів здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районі проведення операції об’єднаних сил ОТУ «Схід».

30 листопада 2016 року позивачу видано посвідчення серії МВ №053518 про право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни – учасників бойових дій.

Рішенням Маріупольського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 20717/34-1/05від 19 грудня 2018 року відмовлено в призначенні пенсії ОСОБА_1, оскільки пункту 4 частини 1 статті 115 передбачено право на призначення дострокової пенсії за віком військовослужбовцям або військовозобов’язаним, яким надано статус учасника бойових дій, проте ОСОБА_1 не є військовослужбовцям або військовозобов’язаним.

Спірним у даній справі є відмова у призначенні позивачу дострокової пенсії за віком як учаснику бойових дій.

Надаючи правову оцінку правовідносинам суд виходив з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Стаття 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачає, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (в редакції чинній на час подання заяви про призначення пенсії) право на призначення дострокової пенсії за віком мають, зокрема: військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення; особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 20 статті 6; особи з числа резервістів і військовозобов’язаних, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6, - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.

Так, пунктом 19 статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (в редакції станом на час винекнення спірних правовідносин) передбачено, що учасниками бойових дій визнаються військовослужбовці (резервісти, військовозобов'язані) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.

Відповідно до пункту 20 статті 6 цього Закону, учасниками бойових дій визнаються: особи, які у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, за умови, що в подальшому такі добровольчі формування були включені до складу Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної гвардії України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.

Аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку про те, що правом на дострокове призначення пенсії за визначених умов, наділені не всі особи зі статусом учасника бойових дій, а тільки ті особи, які відносяться до числа резервістів і військовозобов'язаних, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до п. 19 ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та особи, які у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до п. 20 ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Разом з тим, як вставновлено судом, позивачу у листопаді 2016 року надано стутус учасника бойових бій як працівнику Збройних сил України на підставі п. 19 ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (в редакції Закону від 2 лютого 2016 року).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 хоч і має статус учасника бойових дій, але не належить до кола осіб, які, відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, мають право на дострокове призначення пенсії.

На підставі зазначеного, суд приходить висновку, що пенсійним органом правомірно було відмовлено у призначенні позивачу дострокової пенсії за віком, тому в контексті викладного, суд дійшов висновку про необгрунтованість адміністративного позову.

Оскільки відповідно до положень Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору, тому в силу вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати не підлягають стягненню.

Керуючись ст.ст. 2,5-10, 72-80, 159, 160, 171, 199-204, 205, 246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб - адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя Дмитрієв В.С.