Рішення № 80860204, 02.04.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2019 р. Справа№200/2469/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, 85013, Донецька область, м. Білозерське, вул. Ватутіна, 36/1)

до Добропільського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 37755477, 85000, Донецька область, м. Добропілля, вул. Незалежності, 28А)

про визнання неправомірними дії, стягнення пенсії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Добропільського об’єднаного Пенсійного фонду України Донецької області про визнання неправомірними дії відповідача щодо невиплати нарахованої пенсії за період з 1 березня 2016 року по 30 вересня 2018 року у сумі 45356 грн. 39 коп., стягнення з відповідача нараховану та невиплачену пенсію за період з 1 березня 2016 року по 30 вересня 2018 року у сумі 45356 грн. 39 коп.

Ухвалою від 20 лютого 2019 року суд залишив без руху позовну заяву позивача та надав десятиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення виявлених судом недоліків.

4 березня 2019 року на адресу суду надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви, в якій виконав вимоги ухвали суду від 20 лютого 2019 року, чим усунув її недоліки.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 11 березня 2019 року позовну заяву прийнято до провадження та відкрито провадження по справі. За клопотанням позивача розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні). Одночасно, суд задовольнив клопотання позивача та визнав поважними причини пропуску строку звернення позивача із позовом до суду.

Ухвалою суду від 2 квітня 2019 року суд відмовив у задоволенні заяви відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Одночасно, суд відмовив Добропільському об’єднаному управлінню Пенсійного фонду України Донецької області у задоволенні клопотання про залишення позовної без розгляду в адміністративній справі № 200/2469/19-а.

За правилами пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі – КАС України) справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Згідно з нормами частини третьої статті 263 КАС України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що як внутрішньо переміщена особа перебуває на обліку відповідача та отримує пенсію з жовтня 2018 року. Однак, при цьому пенсійні виплати за період з 1 березня 2016 року по 30 вересня 2018 року в сумі 45356 грн. 39 коп. відповідачем не виплачені. Стосовно виплати пенсії за минулий період відповідач у листі посилався на норми постанови Кабінету Міністрів України № 365, що на думку позивача порушує його конституційні права на пенсійне забезпечення.

Відповідачем на адресу суду надано відзив на адміністративний позов позивача, у якому заперечив проти задоволення заявлених вимог та просив суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі, посилаючись на нормативно-правові акти з питань пенсійного забезпечення внутрішньо переміщених осіб.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянкою України, що підтверджується паспортом громадянина України серії ВА № 977632, виданого 11 вересня 1997 року Пролетарським РВ ДМУ УМВС України в Донецькій області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1. Судом встановлено та підтверджується наявними матеріалами справи що позивач є пенсіонером за віком та внутрішньо переміщеною особою.

Як встановлено судом на підставі наданих відповідачем матеріалів пенсійної справи позивача, 6 липня 2018 року позивач звернулась до відповідача із заявою про запит її пенсійної справи з управління Пенсійного фонду України в Волоноваському районі Донецької області. Одночасно, позивачем було подано заяву про виплату пенсії. згідно якої просила відповідача поновити виплату пенсії з березня 2016 року.

6 липня 2018 року відповідачем було зроблено запит пенсійної (особової) справи позивача, який спрямовано до управління Пенсійного фонду України в Волноваському районі Донецької області.

Згідно відомостей Інформаційного центру персоніфікованого обліку Центральної бази даних одержувачів пенсій дата останнього нарахування пенсії позивача – 4 березня 2016 року.

На підставі супровідного листа Волноваського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 23 липня 2018 року про направлення пенсійної справи позивача на адресу відповідача, судом встановлено, що пенсія за період з 1 квітня 2016 року по 31 січня 2018 року в сумі 31375 грн. 58 коп. Також, згідно додаткового атестату Волноваського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 15 серпня 2018 року № 3770-1/04 вбачається, що пенсія по інвалідності позивачеві була виплачена по 29 лютого 2016 року та особовий рахунок позивача № 850623 знято з виплати з 1 березня 2016 року. При цьому, доказів щодо існування законодавчо встановлених підстав для припинення виплати позивачеві пенсії з 1 березня 2016 року матеріали справи не містять.

Згідно витягу з протоколу № 29 засідання Комісії для розгляду питань, пов’язаних із призначенням (відновленням) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам при виконкомі Добропільської міської ради від 20 липня 2018 року вирішено призначити соціальні виплати відповідно до законодавства відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 року № 365.

Як вбачається з довідки управління від 20 березня 2019 року № 4105/05 позивач перебуває на обліку відповідача та за період з 1 березня 2016 року по 30 вересня 2018 року включно пенсія у сумі 45356 грн. 39 коп. на користь позивача виплачена не була.

Листом відповідача від 8 січня 2019 року вих. № 335/А-08-01-08 позивача поінформовано, що пенсійні виплати за період з 1 березня 2016 року по 30 вересня 2018 року в сумі 45356 грн. 39 коп. обліковується управлінням та буде виплачені відповідно до норм Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 року № 335 на умовах окремого порядку. Тобто, право на отримання позивачем належних сум пенсії за означений період відповідачем не оспорюється. Крім того, відповідачем не надано достатніх та переконливих доказів щодо існування підстав для припинення виплати пенсії, встановлених нормами статті 49 Закону № 1058.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Відповідно до положень частини першої статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості.

Відповідно до положень статті 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (надалі – Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.

Питання виплати пенсій врегульовані нормами статті 47 зазначеного Закону, згідно з якою пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Порядок припинення та поновлення виплати пенсії визначений нормами статті 49 Закону № 1058-IV.

Так, згідно з положеннями частини першої зазначеною статті виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, відповідач припинив виплату пенсії позивачу як внутрішньо переміщеній особі до з’ясування.

Суд зазначає, що за наслідками апеляційного перегляду Великою Палатою Верховного Суду набрало законної сили рішення Верховного Суду від 03 травня 2018 року у зразковій справі № 805/402/18 (Пз/9901/20/18) за позовом ОСОБА_2 до Бахмутського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання неправомірними дій, зобов’язання вчинити певні дії.

Відповідно до положень частини десятої статті 290 КАС України у рішенні суду, ухваленому за результатами розгляду зразкової справи, Верховний Суд додатково зазначає:

1) ознаки типових справ;

2) обставини зразкової справи, які обумовлюють типове застосування норм матеріального права та порядок застосування таких норм;

3) обставини, які можуть впливати на інше застосування норм матеріального права, ніж у зразковій справі.

У своєму рішенні від 03 травня 2018 року Верховний Суд дійшов висновку, що в контексті цієї зразкової адміністративної справи ознаками типових, визначених п. 21 ч. 1 ст. 4 КАС України справ, є такі (пункт 113 рішення):

1) позивач у цій категорії справ є пенсіонер, якому/якій призначено пенсію згідно із Законом № 1058-ІV та який/яка є внутрішньо переміщеною особою;

2) відповідачем є територіальний орган Пенсійного фонду України, на пенсійному обліку якого перебуває позивач;

3) спір виник з аналогічних підстав у відносинах, що регулюються одними нормами права (у зв'язку з припиненням територіальними органами Пенсійного фонду України виплати пенсії внутрішньо переміщеним особам з підстав, які не передбачені п. 1, 3– 5 ч. 1 ст. 49 Закону № 1058-IV);

4) позивачі заявили аналогічні позовні вимоги (по-різному висловлені, але однакові по суті: визнати неправомірними дії щодо припинення виплати пенсії та зобов'язати відповідача відновити виплату пенсії).

Окрім того, Верховним Судом було визначено обставини зразкової справи, які обумовлюють типове застосування норм матеріального права. А саме – у пункті 114 рішення зазначено, що висновки Верховного Суду в цій зразковій справі підлягають застосуванню в адміністративних справах, в яких позивач:

1) є громадянином України;

2) має статус внутрішньо переміщеної особи, що підтверджується довідкою органів соціального захисту населення про взяття її на облік, як внутрішньо переміщеної особи;

3) є пенсіонером та отримує пенсію, призначену їй відповідно до Закону № 1058-IV.

Поновлення виплати пенсії потребує здійснення додаткових дій позивачем.

Відповідач право позивача на отримання пенсії не заперечує.

На підставі досліджених матеріалів даної адміністративної справи суд доходить висновку, що вона відповідає ознакам типової справи, наявні обставини зразкової справи, які обумовлюють типове застосування норм матеріального права. Обставини, які виключають типове застосування норм матеріального права та порядок застосування таких норм – відсутні. Отже, зазначена справа розглядається як типова.

Суд зазначає, що в силу вимог частини третьої статті 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

При цьому, слід підкреслити пріоритетність застосування положень статті 49 Закону № 1058-IV. Отже, доводи відповідача щодо необхідності застосування норм постанов Кабінету Міністрів України, якими визначений порядок припинення/поновлення виплати пенсії внутрішньо переміщеним особам, є безпідставними.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідач не може посилатися на відсутність встановленого Кабінетом Міністрів України механізму виплати нарахованих сум пенсій, оскільки порядок та умови отримання пенсійних виплат регулюються виключно Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а відсутність встановленого Кабінетом Міністрів України механізму виплати нарахованих сум пенсій не звільняє державу в особі уповноваженого органу Пенсійного фонду України від обов'язку здійснити таку виплату та не може позбавляти права особи на отримання належних їй сум пенсій.

Статтею 2 КАС України адміністративні суди перевіряють при оскарженні рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, чи прийняті (вчинені) вони, в тому числі і пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь – якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) та з урахуванням принципу верховенства права. Відповідач користуючись наданими широкими межами розсуду та можливістю вибору різними способами та засобами для дотримання своїх зобов'язань, взагалі не врахував ступінь втрати однієї сторони, в нашому випадку позивача, його конституційного права на майно, права здатності користуватися своїм житлом та приватним життям, що можна визначити як не прийнятне для органу владних повноважень, а відповідно, такими діями перевищено втручання органа владних повноважень в права та свободи позивача.

влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з нормами частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це ро повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог частин 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Нормами частини 2 зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п’ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.

За таких обставин, суд доходить висновку про обґрунтованість пред’явленого позову та про задоволення позовних вимог позивача в повному обсязі. Водночас, надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту, суд зазначає наступне.

Повноваження суду при вирішенні справи визначені нормами статті 245 КАС України.

Так, частиною другою зазначеної статті встановлено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб’єкта владних повноважень протиправними та зобов’язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб’єкта владних повноважень протиправною та зобов’язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб’єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб’єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю;

7) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об’єднання громадян;

8) примусовий розпуск (ліквідацію) об’єднання громадян;

9) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України;

10) інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів;

11) затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України або про продовження строку такого затримання;

12) затримання іноземця або особи без громадянства до вирішення питання про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні;

13) затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію;

14) звільнення іноземця або особи без громадянства на поруки підприємства, установи чи організації;

15) зобов’язання іноземця або особи без громадянства внести заставу.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02).

Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Також, суд зазначає, що 13 червня 2012 року Вищий адміністративний суд України прийняв інформаційний лист 1483/12/13-12 в якому визначив, що «адміністративний суд повинен визнати такі дії протиправними і зобов’язати відповідачів здійснити нарахування та виплату належних сум відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про стягнення конкретних сум».

Отже, належним способом захисту порушеного права на підставі зазначених норм законодавства є саме зобов’язання відповідача виплатити на користь позивача заборгованість з пенсії за період з 1 березня 2016 року по 30 вересня 2018 року в сумі 45356 грн. 39 коп.

Щодо вимоги позивача про звернення постанови до негайного виконання у межах суми платежу за один місяць, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з вимогами статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, чи є підстави допустити негайне виконання рішення.

Нормами статті 371 КАС України передбачено, що негайно виконуються рішення, зокрема, про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць. Таким чином, рішення суду щодо зобов’язання відповідача сплатити заборгованість за весь період, підлягає негайному виконанню у межах суми стягнення за один місяць.

Враховуючи, що позивач звільна від сплати судового збору на підставі пункту 9 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» питання про розподіл судових витрат не вирішується.

Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, 85013, Донецька область, м. Білозерське, вул. Ватутіна, 36/1) до Добропільського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 37755477, 85000, Донецька область, м. Добропілля, вул. Незалежності, 28А) про визнання неправомірними дії, стягнення пенсії задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Добропільського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо невиплати ОСОБА_1 заборгованості з пенсії за період з 1 березня 2016 року по 30 вересня 2018 року включно.

Зобов'язати Добропільське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 37755477) виплатити на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) заборгованість з пенсії за період з 1 березня 2016 року по 30 вересня 2018 року включно у сумі 45356 (сорок п’ять тисяч триста п’ятдесят шість) гривень 39 копійок.

Звернути до негайного виконання рішення суду в частині зобов’язання Добропільського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 37755477) виплатити на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) заборгованість з пенсії за період з 1 березня 2016 року по 30 вересня 2018 року включно у сумі 45356 (сорок п’ять тисяч триста п’ятдесят шість) гривень 39 копійок – у межах суми стягнення за один місяць.

Рішення ухвалене у нарадчій кімнаті 2 квітня 2019 року. Повне судове рішення складено 2 квітня 2019 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Смагар С.В.