Рішення № 80859895, 02.04.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

02 квітня 2019 р. Справа № 120/4895/18-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комара П.А., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДФС у Вінницькій області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернулось Головне управління ДФС у Вінницькій області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що за відповідачем рахується податковий борг в сумі 102745,63 грн. який останнім не сплачено, а тому позивач звернувся до суду із адміністративним позовом.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 18.01.2019 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Так, відповідно до статей 162-164, 261 КАС України відповідачеві встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

18.02.2019 представником відповідача подано відзив на позовну заяву, згідно якого просить відмовити в задоволенні позовної заяви. Крім того, зазначає, що відповідач фізично не отримував такої суми доходу, що вказана у декларації від 13.04.2016, це сума на яку був зменшений банківський кредит, тобто зменшення грошового зобов’язання яке відповідач мав сплатити для виконання умов кредитного договору, укладеного ним із «УкрСиббанком» 27.05.2008 для придбання житла. Однак, коли банком була зменшена сума грошового зобов’язання за даним договором, то відповідачу в банку пояснили, що таку суму необхідно задекларувати, проте, про необхідність сплатити податок із даної суми в банку відповідачу не пояснили.

25.02.2019 від Головного управління ДФС у Вінницькій області надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що за ОСОБА_1 (рахується податковий борг в сумі 102 745,63 грн., що складається із: податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 94 393,02 грн., з яких: основного платежу - 94 393,02 грн., штрафної санкції - 0,00 грн., пені - 0,00 грн.; військового збору у розмірі 8 352,61 грн., з яких: основного платежу - 8 352,61 грн., штрафної санкції - 0,00 грн., пені - 0,00 грн. Податкова заборгованість виникла 19.02.2016 та підтверджується обліковою карткою платника податків, податковою вимогою №207-53 від 07.02.2018, податковою декларацією про майновий стан і доходи. Зазначений податковий борг утворився внаслідок самостійного подання податкової декларації про майновий стан і доходи №1600001760 від 13.04.2016, згідно якої до сплати задекларовано 94 424,37 грн. ПДФО та 8353,06 грн. військового збору, та декларації про майновий стан і доходи №1600000431 від 05.02.2016, згідно якої до сплати задекларовано 106,5 грн. ПДФО. Отже, відповідачем самостійно подані податкові декларації про майновий стан та доходи, відповідно до яких визначено податкові зобов'язання, однак у встановлений законом термін не сплачені. Відповідачу податкова вимога №207-53 від 07.02.2018 надсилалася поштою рекомендованим листом з повідомленням про вручення та була отримана особисто 16.02.2018, що підтверджується відміткою на повідомленні про вручення.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 05.03.2019 постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні із повідомленням (викликом) сторін.

В судове засідання сторони не прибули, поряд з цим, представником позивача подано заяву про розгляд справи без її участі в порядку письмового провадження.

Копію ухвали від 05.03.2019 суд направляв відповідачу на адресу, яку зазначив представник відповідача. Однак, до суду повернувся не вручений конверт зі вмістом поштового відправлення з відміткою поштового відділення зв'язку: "інші причини, що не дали змоги виконати обов’язки щодо пересилання поштового відправлення". Крім того, дана ухвала також направлялася на адресу, яка зазначена у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак, до суду повернувся не вручений конверт зі вмістом поштового відправлення з відміткою поштового відділення зв'язку: "закінчився термін зберігання".

Згідно з частиною 11 статті 126 КАС України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

В силу частини 4 статті 124 КАС України, суд вважає відповідача належним чином повідомленим про можливість подання відзиву у зазначені строки.

Суд вважає, що вжив усі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача про розгляд справи та реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів. За таких підстав, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, оскільки при підготовці справи до розгляду дотримано вимоги Кодексу адміністративного судочинства України щодо належного повідомлення сторін у справі про розгляд справи.

Згідно частини 2 статті 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п’ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

З урахуванням викладеного, керуючись положеннями частини 2 статті 262 КАС України наявні підстави для розгляду справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши докази, що містяться в матеріалах справи, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов висновку про задоволення позову виходячи з наступного.

ОСОБА_1 являється платником податків і зборів передбачених Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2775-VI.

За відповідачем рахується податковий борг в сумі 102745,63 грн., що складається з:

- податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 94 393,02 грн., з яких: основного платежу - 94 393,02 грн., штрафної санкції - 0,00 грн., пені - 0,00 грн.;

- військового збору у розмірі 8 352,61 грн., з яких: основного платежу - 8 352,61 грн., штрафної санкції - 0,00 грн., пені - 0,00 грн.

Податкова заборгованість виникла 19.02.2016 та підтверджується обліковою карткою платника податків, податковою вимогою №207-53 від 07.02.2018, податковою декларацією про майновий стан і доходи.

Податковий борг утворився внаслідок самостійного подання податкової декларації про майновий стан і доходи:

- №1600001760 від 13.04.2016, згідно якої до сплати задекларовано 94 424,37 грн. ПДФО та 8353,06 грн. військового збору;

- №1600000431 від 05.02.2016, згідно якої до сплати задекларовано 106,5 грн. ПДФО.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно до п 16.1.4 ст. 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, встановлених цим Кодексом.

Грошове зобов'язання платника податків відповідно до пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Податкове зобов'язання згідно з п.п.14.1.156 п.14.1 ст.14 ПК України - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов’язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом (п.п. 14.1.175 ст. 14 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Однак, відповідачем не було сплачено визначену суму грошового зобов’язання відповідно до поданої податкової декларації, в результаті чого виник податковий борг.

Відповідно до п. 54.3. ст. 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством.

Пунктом 54.3.3 ст. 54 Податкового кодексу України, визначено, що згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган;

Згідно з п. 54.5. ст. 54 Податкового кодексу України якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

Пунктом 57.3. ст. 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України визначено, що у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 59.1 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Виконуючи норми закону, податковим органом вживались заходи щодо погашення платником податкового боргу шляхом винесення податкової вимоги форми "Ф" №207-53 від 07.02.2018, яка направлялася рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення на адресу платника податків та отримана особисто 16.02.2018, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення (п.59.5 ст. 59 Податкового кодексу України).

Таким чином, за відповідачем рахується податковий борг у сумі 102745,63 грн., що складається з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 94 393,02 грн., з яких: основного платежу - 94 393,02 грн., штрафної санкції - 0,00 грн., пені - 0,00 грн. та військового збору у розмірі 8 352,61 грн., з яких: основного платежу - 8 352,61 грн., штрафної санкції - 0,00 грн., пені - 0,00 грн.

Станом на день розгляду даної справи в суді вказана заборгованість в добровільному порядку відповідачем не погашена та доказів оскарження даної податкової вимоги до суду також не надано.

Пунктом 87.11 ст.87 ПК України встановлено, орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи.

З урахуванням викладеного, оцінивши надані позивачем докази, суд дійшов висновку, що вимоги позивача обґрунтовані, відповідають обставинам справи та наявним матеріалам, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню відповідно до чинного законодавства та у межах заявлених вимог.

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).

Беручи до уваги те, що заявлену до стягнення суму заборгованості відповідач у встановлені законодавством строки до бюджету не сплатив, наявність у нього вказаної заборгованості підтверджується матеріалами справи, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та задоволення адміністративного позову у повному обсязі.

Враховуючи вимоги ч. 2 ст. 139 КАС України судові витрати у цій справі стягненню з відповідача не підлягають.

Згідно частини 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з фізичної особи ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) податковий борг у сумі 102745 (сто дві тисячі сімсот сорок п’ять) гривень 63 копійки.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Головне управління ДФС у Вінницькій області (21100, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7, код ЄДРПОУ 39402165)

Відповідач: ОСОБА_1 (22050, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1)

Суддя Комар Павло Анатолійович