Рішення № 80859807, 26.03.2019, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.03.2019 Справа № 917/1641/18

за позовом Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго", 36022, м.Полтава, вул.Старий Поділ, 5, ідент. код 00131819

до Комунального підприємства "Теплоенерго", 39600, м.Кременчук, вул.Софіївська, 68, ідент. код 31700972

про стягнення 145959,80 грн.

Суддя Іванко Лідія Андріївна

Секретар судового засідання Ісенко М.В.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, дов.№ 10-75/1607 від 01.02.2019 року

від відповідача: ОСОБА_2, дов.№05-2462 від 19.11.2018 року

Публічне акціонерне товариство "Полтаваобленерго" звернулося до господарського суду Полтавської області з позовом до Комунального підприємства «Теплоенерго» про стягнення 145959,8 грн. заборгованості за договором про постачання електричної енергії № 618 від 31.07.2007 року, з яких: 84968,72 грн. та 10990,64 грн. пеня, 40096,14 грн. - інфляційні нарахування, 7080,73 грн. - 3% річних, за несвоєчасну оплату та передоплату активної електроенергії; 1886,7 грн. пеня, 779,64 грн. інфляційні, 157,23 грн. – 3% річних за несвоєчасну оплату реактивної електроенергії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушив договірні зобов»язання перед постачальником електричної енергії в частині термінів оплати за електричну енергію. У відповіді на відзив від 21.02.2019 року (а.с. 134-135), та в доповненнях до відповіді на відзив від 28.02.2019 року позивач позовні вимоги підтримав.

Відповідач проти позову заперечує з підстав відзиву на позовну заяву від 13.02.2019 року (а.с. 95-99) та заперечень на відповідь на відзив від 28.02.2019 року. Зазначає, що станом на 01.01.2019 року ПАТ «Полтаваобленерго» має перед КП «Теплоенерго» заборгованість за транспортування теплової енергії, згідно договору № 1738 від 18.08.2016 року в сумі 32832247,44 грн., яка виникла з жовтня 2017 року. Після проведення ПАТ «Полтаваобленерго» оплати за транспортування теплової енергії, КП «Теплоенерго» проводить оплату в рахунок погашення заборгованості за електричну енергію.

За твердженням відповідача, станом на дату складення відзиву, у КП «Теплоенерго» за фактично спожиту електричну енергію у вересні та жовтні 2018 року заборгованість погашена. При цьому посилається на надмірно велику суму нарахованих штрафних санкцій та відсутність вини відповідача в несвоєчасності проведення оплат за Договором.

У даній справі судом були вчинені такі процесуальні дії.

За протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.12.2018р. даний позов був переданий на розгляд судді Іванко Л.А. (а.с.1).

За ухвалою господарського суду від 02.01.2019р. позовну заяву залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків. Позивач у встановлений судом строк виправив вказані недоліки (а.с.85, 88).

За ухвалою суду від 22.01.2019 року відкрито провадження у справі № 917/1641/18, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Судове засідання у справі призначено на 21.02.2019 року.

В судовому засіданні 21.02.2019 року оголошено перерву до 28.02.2019 року.

Ухвалою суду від 28.02.2019 року справу призначено до судового розгляду по суті на 26.03.2019 року.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд, встановив:

31.07.2007 року між ВАТ «Полтаваобленерго», його структурний підрозділ Кременчуцька філія (Постачальник електричної енергії) та Комунальним підприємством «Теплоенерго» (Споживач) укладено Договір про постачання електричної енергії № 618 (далі - Договір, а.с. 17-24), за умовами якого Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача з приєднаною потужністю 1681,2 кВт, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

До Договору сторони підписали додатки, передбачені п. 9.1 цього Договору.

Порядок розрахунків сторони узгодили в розділі 7 Договору «Облік електричної енергії та порядок розрахунків», а також в додатках: № 1 «Обсяги постачання (договірні величини) електричної енергії споживачу та субспоживачу», № 2 «Порядок розрахунків».

Пунктами 2.3.1, 2.3.3 Договору визначено, що Споживач зобов'язується виконувати умови цього Договору, оплачувати Постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків «Порядок розрахунків» (№ 2) та «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії та перелік об»єктів і точок комерційного обліку» (№ 3).

За внесення платежів, передбачених п.п. 2.3.3 - 2.3.4 цього договору, з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, компенсаційні нарахування на встановлений індекс інфляції та трьох процентів річних з простроченої суми (п. 4.2.1 Договору).

Облік електроенергії, спожитої споживачем та (або) субспоживачами, приєднаними до електричних мереж споживача, здійснюється згідно з вимогами «Правил устройства електроустановок» (ПУЕ) та ПКЕЕ. У разі порушення споживачем вимог нормативно-технічних документів, щодо встановлення та експлуатації засобів обліку, їх покази не використовуються при розрахунках за спожиту електроенергію, а обсяги спожитої електричної енергії визначаються постачальником згідно з вимогами додатка "Порядок розрахунків".

На підставі показів засобів обліку електричної енергії та умов додатка "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії" оформлюються такі документи: акт про обсяги спожитої (переданої) споживачу (субспоживачу) електричної енергії; акт результатів замірів електричної потужності (п. 7.1 та п. 7.5 Договору).

Договір набирає чинності з дня його підписання. Термін дії даного Договору визначається по кожному об»єкту чи точці обліку окремо і збігається з терміном дії Договору оренди або іншого правовстановлюючого документу. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Договір може бути розірвано в інший термін за ініціативою будь-якої із Сторін у порядку, визначеному законодавством України (п. 9.4 Договору).

У додатку № 2 "Порядок розрахунків" до Договору (а.с. 25) сторони узгодили, зокрема, наступне:

- розрахунковим вважається період з 8 годин 25 числа попереднього місяця до 8 годин такого ж числа поточного місяця. Розрахунки за електричну енергію проводяться споживачем виключно грошовими коштами на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії. За дату оплати приймається дата зарахування коштів на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електроенергії, за регульованим тарифом (п. 1 Додатку).

Пунктом 2 Додатку №2 встановлено, що платежі за електричну енергію здійснюються Споживачем платіжними дорученнями у наступних обсягах та строки:

- 20 % від заявленого (договірного) електроспоживання на розрахунковий період до дати початку розрахункового періоду.

Споживач самостійно розраховує суму планового платежу шляхом множення чинного у розрахунковому періоді рівня тарифу на обсяг електричної енергії, заявлений на поточний розрахунковий період.

Остаточний розрахунок за минулий розрахунковий період здійснюється Споживачем самостійно протягом 5 операційних днів з дня виписки рахунку.

В п. 3. Додатку № 2 зазначено, що Споживач самостійно знімає покази розрахункових лічильників о 8 годині 25 числа, оформлює «Відомість про фактичні покази розрахункових приладів обліку електричної енергії» та до 15 години надає її Постачальнику для здійснення розрахунку та оформлення «ОСОБА_1 про обсяги спожитої (переданої) Споживачу електроенергії».

У разі несвоєчасної оплати платежів, обумовлених даним Порядком, постачальник електричної енергії проводить споживачу нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується. На суму боргу здійснюються компенсаційні нарахування на встановлений індекс інфляції та три проценти річних за весь час прострочення (п. 9 Додатку ).

Розрахунки за перетоки реактивної енергії, перевитрату договірних величин електроенергії та потужності, нарахування по протоколам порушень при користуванні електричною енергією, пеня та інші платежі, оформлені рахунками Постачальника, здійснюються Споживачем самостійно в 5-ти операційних днів з дня виписки рахунків (п. 13 Додатку).

Постачальником електричної енергії договірні зобов'язання по постачанню споживачу електричної енергії виконані.

В порушення умов Договору відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної оплати електричної енергії виконував не належним чином, зокрема, за вересень та жовтень 2018 року не в повному обсязі розрахувався за електричну енергію.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача :

- за несвоєчасну оплату активної електроенергії - 84968,72 грн. пені, 7080,73 грн. 3% річних, 40096,14 грн. інфляційних втрат;

- за несвоєчасну передоплату активної електроенергії - 10990,64 грн. пені;

- за несвоєчасну оплату реактивної електроенергії - 1886,7 грн. пені, 157,23 грн. 3% річних, 779,64 грн. інфляційних втрат (детальний розрахунок залучений до матеріалів справи).

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК) України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК, ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Суд при вирішенні спору враховує, що правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються нормами про договір поставки.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2. ст. 712 ЦК).

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 664 ЦК України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

Відповідно до ч. 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За ст. 611 ЦК України в разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Ст. 612 ЦК України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобовязання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.

Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст.ст. 546, 549 ЦК України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.

Відповідно до п. 4.2.1 Договору, за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3-2.3.4 цього Договору, з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, компенсаційні нарахування на встановлений індекс інфляції та трьох процентів річних з простроченої суми.

Також, в п. 9 Додатку № 2 "Порядок розрахунків" сторони узгодили, що у разі несвоєчасної оплати обумовлених даним Порядком платежів Постачальник електричної енергії проводить Споживачу нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується; на суму боргу здійснюються компенсаційні нарахування на встановлений індекс інфляції та три проценти річних за весь час прострочення.

Пеня, інфляційні донарахування та три проценти річних сплачуються на поточний рахунок Постачальника електричної енергії, який вказується в рахунках.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов"язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до наданого розрахунку позивач заявив до стягнення пеню за несвоєчасне внесення платежів за оплату та передоплату активної електроенергії та оплату реактивної електроенергії, з якої:

- 84968,72 грн. пені за зобов"язаннями жовтня 2018 року по оплаті активної електроенергії за період з 31.10.2018 року по 29.11.2018 року,

- 10990,64 грн. пені за зобов"язаннями жовтня 2018 року по попередній оплаті електроенергії;

- 1886,7 грн. пені за зобовязаннями жовтня 2018 року по оплаті реактивної електроенергії за період з 31.10.2018 року по 29.11.2018 року.

Перевіривши правильність розрахунку, суд встановив, що вимоги в частині стягнення пені за несвоєчасне внесення платежів за оплату та передоплату активної електроенергії та оплату реактивної електроенергії є обґрунтованими і правомірними.

Посилання відповідача у відзиві на зміст абзацу третього п. 6.6 Правил користування електричною енергією (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) є необґрунтованим, оскільки, в абзаці четвертому п. 6.6 цієї ж редакції ПКЕЕ було передбачено, що установи та організації, які фінансуються з державного та/або місцевого бюджету, можуть здійснювати оплату вартості електричної енергії за попередньою оплатою, плановими платежами з наступним перерахунком або оплатою, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Крім того, зобов"язання відповідача здійснювати попередню оплату в розмірі 20% від заявленого (договірного) електроспоживання, передбачено умовами Договору, а саме Додатком № 2 до нього «Порядок розрахунків».

Доказів внесення змін в Договір у встановленому порядку надано суду не було.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Таким чином, заперечення відповідача з посиланням на недотримання позивачем вимог чинного законодавства при нарахуванні пені за зобов»язаннями по попередній оплаті є необґрунтованими та відхиляються судом як безпідставні.

Також позивач заявив вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, з яких:

- 7080,73 грн. - 3% річних за зобов"язаннями жовтня 2018 року по оплаті активної електроенергії за період з 31.10.2018 року по 29.11.2018 року,

- 40096,14 грн. інфляційних втрат за зобовязаннями вересня 2018 року по оплаті активної електроенергії, нараховані за жовтень,

- 157,23 грн. 3% річних за зобов"язаннями жовтня 2018 року по оплаті реактивної електроенергії за період з 31.10.2018 року по 29.11.2018 року;

- 779,64 грн. інфляційних втрат за зобов"язаннями вересня 2018 року по оплаті реактивної електроенергії, нараховані за жовтень 2018 року.

Інфляційні нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредиторів від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримання ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки за порушення виконання зобов'язання.

Виходячи із положень ст.625 Цивільного кодексу України, здійснивши перевірку розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 40096,14 грн. - інфляційних за несвоєчасну оплату активної енергії, 779,64 грн. - інфляційних за несвоєчасну оплату реактивної електроенергії, 7080,73 грн. 3% річних за зобов"язаннями по оплаті активної електроенергії та 157,23 грн. 3% річних за зобов"язаннями по оплаті реактивної електроенергії суд дійшов висновку, що заявлені вимоги є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.

Вирішуючи позов в частині стягнення пені суд приймає до уваги наступне. Відповідач заявив клопотання про зменшення судом розміру пені до 99% (а.с. 106) в порядку ст. 233 Господарського кодексу України.

Згідно ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до частини третьою статті 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до пп. 3.17.4. п. 3.17 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Розглядаючи по суті клопотання відповідача про зменшення розміру пені, суд приймає до уваги наступне.

У клопотанні відповідач посилається на складний фінансовий стан підприємства, наявність значної дебіторської заборгованості, яка виникла у зв"язку із несвоєчасним проведенням оплати за надані послуги споживачами, в тому числі і позивачем, неспроможність підприємства проводити виплату заробітної плати працівникам.

За викладеного, суд приходить до висновку, що стягнення неустойки в повному обсязі значною мірою підірве можливості відповідача щодо господарської діяльності, оскільки є соціально значимим підприємством, що надає комунальні послуги фізичним та юридичним особам по постачанню гарячої води та теплопостачанню.

Враховуючи зазначені обставини, а також приймаючи до уваги встановлені судом причини неналежного виконання зобов'язання відповідачем, з урахуванням майнових інтересів обох сторін та у відповідності до ст. 233 ГК України, ч.3 ст. 551 ЦК України суд вважає, що клопотання відповідача про зменшення розміру пені підлягає частковому задоволенню, а розмір стягуваної з нього пені за несвоєчасну оплату та передоплату активної електроенергії підлягає зменшенню на 50 %. Розмір пені за несвоєчасну оплату реактивної енергії є незначним 1886,7, а тому зменшенню не підлягає.

Таким чином, суд визнає обґрунтованими та задовольняє позовні вимоги про стягнення пені в розмірі 42484,36 грн. по оплаті активної електроенергії та 10990,64 грн. пені по попередній оплаті активної електроенергії, 1886,7 грн. пені по оплаті реактивної електроенергії.

В іншій частині вимог про стягнення пені позов задоволенню не підлягає з мотивів, викладених судом.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 13 ГПК України).

Відповідно до п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції, судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

За наведеного, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог в сумі 103475,44 грн., з яких: 42484,36 грн. пені по оплаті активної електроенергії, 10990,64 грн. - пені по попередній оплаті електроенергії, 1886,7 грн. - пені по оплаті реактивної електроенергії, 7080,73 грн. - 3% річних по оплаті активної електроенергії та 157,23 грн. - 3% річних по оплаті реактивної електроенергії, 40096,14 грн. - інфляційних по оплаті активної електроенергії, 779,64 грн. - інфляційних по оплаті реактивної електроенергії.

Керуючись ст. ст. 129 (п. 2 ч. 1), 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Теплоенерго"(39600, м.Кременчук, вул.Софіївська, 68, ідент. код 31700972) на користь Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" (36022, м.Полтава, вул.Старий Поділ, 5, ідент. код 00131819) 42484,36 грн. пені по оплаті активної електроенергії, 10990,64 грн. - пені по попередній оплаті електроенергії, 1886,7 грн. - пені по оплаті реактивної електроенергії, 7080,73 грн. - 3% річних по оплаті активної електроенергії та 157,23 грн. - 3% річних по оплаті реактивної електроенергії, 40096,14 грн. - інфляційних по оплаті активної електроенергії, 779,64 грн. - інфляційних по оплаті реактивної електроенергії, 2189,4 грн. - витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ з набранням цим рішеням законної сили.

3. В іншій частині вимог в задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.256 ГПК України). Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 01.04.2019

Суддя Іванко Л.А.