Ухвала суду № 80859432, 28.03.2019, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_______________

УХВАЛА

"28" березня 2019 р.Справа № 922/2221/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Новікової Н.А.

при секретарі судового засідання Малихіній М.П.

розглянувши заяву про відстрочку та розстрочку виконання рішення (вх. №7208 від 22.03.2019) у справі

за позовом військового прокурора Харківського гарнізону, 61045, м. Харків, вул. Клочківська, 228, в інтересах держави в особі:

1. Державного концерну “Укроборонпром”, 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 36, код ЄДРПОУ 37854297;

2. Державного підприємства “ Харківський завод транспортного устаткування”, 61102, м. Харків, вул. Достоєвського, 3, код ЄДРПОУ 14309764;

до Приватного акціонерного товариства “Харківський завод транспортного устаткування”, 61035, м. Харків, вул. Каштанова, 14, код ЄДРПОУ 32677185;

про стягнення заборгованості у розмірі 184 763, 99 грн.

за участі представників учасників справи

позивача 1 - не з’явився;

позивача 2 – ОСОБА_1, наказ №175-к від 09.11.18;

відповідача - ОСОБА_2 , ордер серія ХВ 1551 від 22.03.19;

військового прокурора - Набекало М.М., посвідчення №050104250618 від 25.06.18;

ВСТАНОВИВ:

Військовий прокурор Харківського гарнізону звернувся до господарського суду Харківської області в інтересах держави в особі: Державного концерну “Укроборонпром”, Державного підприємства “ Харківський завод транспортного устаткування” з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства “Харківський завод транспортного устаткування” про стягнення заборгованості за договором № 25/1-15 на створення і передачу науково – технічної продукції від 05.10.2015 у розмірі 184 763, 99 грн., з яких: 117 018, 00 грн. – сума основного боргу, 38 956, 97 грн. – збитки від інфляції, 8 886, 96 грн. – 3 % річних, 11 701, 80 грн. – пеня, 8 191, 26 грн. – штраф.

Рішенням господарського суду Харківської області від 26.11.2018 у справі №922/2221/18 позов задоволено повністю, стягнуто з Приватного акціонерного товариства “Харківський завод транспортного устаткування” на користь Державного підприємства “ Харківський завод транспортного устаткування” суму заборгованості 184 763,99грн., яка складається з 117 018,00грн. – основного боргу, 38 965,97грн. – збитки від інфляції, 8 886,96грн. – 3 % річних, 11 701,80грн. - пені, 8 191,26грн.- штрафу.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 18.02.2019 у справі №922/2221/18 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства “Харківський завод транспортного устаткування” залишено без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 26.11.2018 без змін.

22.03.2019 через канцелярію господарського суду Харківської області від Приватного акціонерного товариства “Харківський завод транспортного устаткування” надійшла заява про відстрочку та розстрочення виконання рішення (вх. №7208 від 22.03.2019), в якій заявник просить відстрочити виконання рішення по справі №922/2221/18 строком на 4 місяці та розстрочити виконання рішення згідно графіка погашення заборгованості щомісяця рівними частинами. Свої вимоги відповідач обґрунтовує тим, що станом на теперішній час повністю визнає заборгованість перед позивачем 2 та має намір її добровільно погасити, однак у зв’язку із скрутним фінансово-економічним становищем та браком коштів на розрахункових рахунках відповідача не має змоги сплатити всю суму одразу, що і є підставою для звернення з відповідною заявою до суду.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22.03.2019 заяву про відстрочку та розстрочку виконання рішення (вх. №7208 від 22.03.2019) Приватного акціонерного товариства “Харківський завод транспортного устаткування” прийняти до провадження. Та призначено розгляд заяви на "28" березня 2019 р. о(об) 11:30.

28.03.2019 від позивача 2 надійшли заперечення щодо заяви про розстрочку та відстрочку виконання рішення вих. №226 від 27.03.2019, в якій останній просив відмовити в задоволенні вказаної заяви з підстав її необґрунтованості. Свої вимоги позивач 2 обгрунтовував тим, що відповідачем не станом на момент розгляду заяви не було здійснено жодних спроб щодо погашення заборгованості, а вказана заборгованість виникла внаслідок винних дій відповідача щодо невиконання умов договору № 25/1-15 на створення і передачу науково – технічної продукції від 05.10.2015, крім цього, позивач 2 звертає увагу суду на те, що строки на які просить відстрочити та розстрочити виконання рішення виходять за межі строків визначених ст. 331 ГПК України, що в сукупності, на думку позивача 2 є підставою для відмови у задоволенні вказаної заяви.

У судовому засіданні повноважний представник відповідача підтримав заявлену заяву та просив її задовольнити повність, в обґрунтування своїх вимог наголошував на тому, у зв’язку з браком коштів погасити заборгованість перед позивачем не вбачається можливим, що на думку останнього є підставою для відстрочення та розстрочення виконання рішення суду.

Повноважний представник позивача 2 проти задоволенні заяви заперечував з підстав наведених у запереченнях на заяву та наголошував, що відповідач з 19.02.2019 перебуває у стані припинення, а тому задоволення заяви позбавить можливості позивача 2 реалізувати своє право на стягнення заборгованості.

Військовий прокурор проти задоволення заяви також заперечував та вказував на те, що станом на теперішній час, у позивача існує заборгованість по заробітній платі приблизно 3 млн., яка повинна бути погашена у найкоротші строки, а тому задоволення заяви призведе до збільшення заборгованості позивача 2 перед своїми працівниками.

Розглянувши заяву про відстрочку та розстрочку виконання рішення (вх. №7208 від 22.03.2019), суд виходить з наступного.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що судове рішення є обов'язковим до виконання.

Відповідно до статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.

Положеннями статті 331 ГПК України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи тяжке захворювання її самої або членів її сімї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Вирішення питання щодо надання чи відмови в наданні відстрочки та/або розстрочки виконання рішення суду є суб'єктивним правом суду, яке останній приймає на власний розсуд шляхом оцінки наданих сторонами доказів.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 по справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду".

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути оправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки та розстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.

Із підстав, умов та меж надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки та розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) зазначено, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені в параграф 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Отже, виходячи із наведеного вище, в основу судового рішення про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим його виконання.

При цьому, господарський суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але перш за все повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.

Аналіз процесуальних норм, які регулюють питання можливості надання розстрочки виконання рішення суду, вказує, що законодавець у будь-якому випадку пов'язує відстрочку та розстрочку виконання судового рішення з об'єктивними, переборними - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Суд зазначає, що згідно з частиною першої статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Крім того, відповідно до статті 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Складне фінансове становище ПрАТ "ХЗТУ", яким обґрунтована винятковість обставин, що ускладнюють виконання судового рішення, з урахуванням того, що господарська діяльність здійснюється ним на власний ризик, не може бути безумовною підставою для надання розстрочки виконання судового рішення; при цьому, розстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 15.03.2018 у справі №910/8153/17).

Суд зазначає, що наведені ПрАТ "ХЗТУ" обставини як сплата щомісячних платежів (на користь "Харківенергозбут", "Харківобленерго", "Трансгазенерго", сплата податків, єдиного соціального внеску та заборгованість по заробітній платі), не свідчать про неможливість виконання рішення суду у цій справі, а лише відображають поточну підприємницьку діяльність боржника, що не є обставинами, з якими закон пов'язує можливість відстрочення та розстрочення виконання судового рішення.

Негативні наслідки, що викликані неспроможністю боржника до беззбиткового господарювання, незадовільним станом планування власної економічної діяльності, неналежним станом претензійно-позовної роботи по стягненню дебіторської заборгованості тощо, не можуть бути перекладені на стягувача, оскільки це суперечило б принципам справедливості, добросовісності, розумності цивільного законодавства (п. 6 ст.3 ЦК України).

Разом з цим, суд зазначає, що і на підтвердження своєї неплатоспроможності боржником не було подано до суду належних доказів, зокрема довідки з обслуговуючих банків про відсутність грошових коштів на рахунках, а також довідки про відсутність майна у власності (тощо).

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що боржником у порушення статей 73, 74 ГПК України не доведено суду належними та допустимими доказами виняткових обставин, що можуть бути підставами для відстрочки та розстрочки виконання рішення суду.

Разом з цим, суд також приймає до уваги, що заявником не надано й доказів, які б свідчили про майбутнє покращення скрутного матеріального становища ПрАТ "ХЗТУ" у вказаний у заяві про розстрочку термін, а отже і про наявність реальної можливість виконання рішення протягом 12 місяців.

Крім того, суд бере до уваги, що боржником не вчинялися дії щодо самостійного виконання рішення Господарського суду Харківської області від 26.11.2018 у справі №922/2221/18. Будь яких спроб щодо погашення заборгованості боржником не було здійснено до цього часу.

При цьому, при вирішенні питання про надання відстрочки та розстрочки необхідно врахувати, що спір у цій справі виник саме з вини ПрАТ "ХЗТУ" у зв'язку з неналежним виконанням умов договору № 25/1-15 на створення і передачу науково – технічної продукції від 05.10.2015.

З огляду на викладене та враховуючи те, що обставини, на які посилається боржник, не є винятковими у розумінні статті 331 ГПК України, з урахуванням матеріальних інтересів обох сторін, їх фінансового стану, ступеню вини відповідача у виникненні спору, неможливість перекладати комерційні ризики відповідача та його недбалість у веденні власних справ на позивача, суд вважає, що заява боржника про надання відстрочки розстрочки виконання судового рішення задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 42, 73, 74, 76, 77, 232-235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд –

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства “Харківський завод транспортного устаткування” про відстрочку та розстрочку виконання рішення (вх. №7208 від 22.03.2019)

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбаченими статтями 254, 255, 256, 257 ГПК України з врахуванням п.17.5 перехідних положень ГПК України.

Ухвалу складено та підписано 02.04.2019.

Суддя ОСОБА_3