Рішення № 80859423, 25.03.2019, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.03.2019 Справа №914/2376/18

За позовом: ОСОБА_1 некомерційного підприємства «Кам’янко – Бузька центральна районна лікарня», м. Кам’янко – Бузька Львівської області,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Терон Девелопмент», м. Перемишляни Львівської області,

про: визнання недійсним договору від 13.07.2018 р

Суддя Синчук М.М.

за участю секретаря судового засідання Лащ Х.Л.

Представники учасників справи:

позивача: ОСОБА_2 – представник.

відповідача: ОСОБА_3 - представник.

Представникам сторін, що з’явились в судове засідання, роз’яснено права та обов’язки, передбачені ст. 46 ГПК України. Заяв про відвід судді не надходило. У відповідності ст. 222 ГПК України здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою програмно-апаратного комплексу “Оберіг”.

На розгляді Господарського суду Львівської області перебуває справа №914/2376/18 за позовом ОСОБА_1 некомерційного підприємства «Кам’янко – Бузька центральна районна лікарня» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Терон Девелопмент» про визнання недійсним договору від 13.07.2018 р.

Ухвалою суду від 26.12.2018 р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 21.01.2019 р.

Ухвалою суду від 21.01.2019 р. розгляд справи відкладено на 11.02.2019 р.

В судовому засіданні 11.02.2019 р. оголошено перерву до 25.02.2019 р.

Ухвалою суду від 11.03.2019 р. оголошено перерву до 25.03.2019 р.

В судове засідання 25.03.2019 р. представник позивача з’явився.

В судове засідання 25.03.2019 р. представник відповідача з’явився.

В судовому засіданні 25.03.2019 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Аргументи сторін.

Правова позиція позивача. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що укладений між сторонами у справі договір від 13.07.2018 р., є недійсним з 27.07.2018 р., відповідно до ст.ст. 203, 215 ЦК України, та ст. 207 ГК України. Позивач посилається на те, що укладений між сторонами договір містить відмінності, які не були передбачені в проекті договору, а саме п.п. 2.1, 13.6, 17.4, а тому вважає, що необхідно застосувати норми абз. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України “Про публічні закупівлі” та ч. 2 ст. 215 ЦК України щодо нікчемності правочину. При цьому, посилається на лист адресований ТОВ “Будівельна компанія “Терон Девелопмент” № 635 від 27.07.2018 в якому вказує про нікчемність договору від 13.07.2018 та припинення правовідносин за ним.

Заперечення відповідача. Відповідач подав відзив на позовну заяву (вх. №3640/19 від 28.01.2019р.), просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити. В судових засіданнях зазначив, що уклавши договір про закупівлю робіт від 13.07.2018 сторони погодили, що позивач зобов’язаний надати аванс в розмірі 1200000,00 грн., а тому умови укладеного договору про закупівлю не відрізняються від змісту тендерної пропозиції (проекту договору про закупівлю). При цьому доводи позивача про порушення вимог ч.4 ст. 36, ч.1 ст.37 ЗУ “Про публічні закупівлі” є необґрунтованими. Також зазначив, що сторонами вчинялися дії спрямовані на виконання умов договору про закупівлю робіт, оскільки між сторонами було підписано календарний графік виконання робіт та план фінансування робіт (на весь період будівництва), які скріплено підписами сторін та печаткою.

Фактичні обставини справи встановлені судом.

Позивачем - 16.05.2018 було оголошено тендер для виконання робіт з реконструкції фасаду з впровадженням енергозберігаючих заходів будівлі Кам’янка-Бузької центральної районної лікарні по вул. Героїв Небесної Сотні, 29а у м. Кам’янка-Бузька Львівської області.

Переможцем вказаного тендеру став відповідач - ТОВ “Будівельна компанія “Терон Девелопмент”, який в своїй тендерній пропозиції запропонував найбільш економічно вигідну ціну в розмірі 12 000 000,00 грн.

26.06.2018 в системі «Прозорро» позивачем (замовником) було розміщено рішення про визнання переможцем ТОВ “Будівельна компанія “Терон Девелопмент” і про намір укласти договір, протокол б/н від 26.06.2018, де ціна договору становить 12 000 000,00 грн.

Кам’янка-Бузька районна лікарня (надалі по тексту – позивач, замовник), що в подальшому змінила своє найменування на Комунальне некомерційне підприємство “Кам’янка-Бузька центральна районна лікарня” та ТОВ “Будівельна компанія “Терон Девелопмент” (надалі по тексту – відповідач, підрядник) погодили та підписали договір від 13.07.2018 (а.с.23-34) про закупівлю робіт, згідно з умовами якого підрядник (відповідач) за завданням замовника (позивач) зобов’язується на свій ризик виконати та здати в установлений договором строк закінчені роботи з реконструкції фасаду (роботи), а замовник зобов’язується надати підряднику обсяг робіт, передати затверджену проектно-кошторисну документацію, прийняти від підрядника роботи/об’єкт та оплатити їх.

Згідно п. 5.2. договору підрядник надає замовнику гарантію виконання своїх фінансових зобов’язань за Договором в день підписання Договору на суму 600 000,00 (шістсот тисяч гривень) грн.

Відповідно до п. 5.3. Договору, договір гарантії укладається з банком. Гарантія надається на строк виконання робіт Підрядником та використовується для гарантування виконання таких фінансових зобов'язань Підрядника: сплати санкцій та відшкодування Замовнику збитків, зумовлених невиконанням або неналежним виконанням Підрядником зобов'язань за Договором; повернення одержаного авансу; повернення переплачених сум.

13.07.2018 р. банком видано банківську гарантію № 13131/18 - ГВ.(а.с. 81), згідно якої банке (гарант) зобовязався протягом 5 банківських днів заплатити позивачу (бенефіціару) суму в розмірі 600 000,00 грн, пісял тримання від бенефіціара письмової вимоги.

Відповідно до п.2.1. договору від 13.07.2018, виконання пункту 13.6. договору є початком виконання робіт.

Відповідно до п.13.6. договору, замовник надає підряднику на 2018 рік аванс в термін не пізніше 10 днів з дня підписання даного договору для придбання і постачання необхідних для виконання робіт матеріалів, конструкцій, виробів у розмірі 1 200 000,00 грн. в т.ч. ПДВ строком на 3 місяці, а підрядник зобов’язується приступити до початку виконання робіт не пізніше 3 днів з дня отримання авансу.

Господарським судом Львівської області розглянуто справу № 914/1423/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “Терон Девелопмент” до відповідача ОСОБА_1 некомерційного підприємства “Кам?янка-Бузька центральна районна лікарня” про стягнення 1200000,00 грн за Договором від 13.07.2018 про закупівлю робіт, визнання недійсним якого є предметом позову у справі № 914/2376/18, що розглядається судом.

Судом у справі № 914/1423/18 встановлено та сторонами не оспорювалось невиконання відповідачем - ОСОБА_1 некомерційним підприємством “Кам?янка-Бузька центральна районна лікарня” договірного зобов’язання, передбаченого договором про закупівлю робіт від 13.07.2018, про сплату авансу в розмірі 1 200 000,00 грн. в термін не пізніше 10 днів з дня підписання договору.

Відповідно до частин 1, 2 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Отже, спірні правовідносини виникли з укладеного між сторонами договору, який за своєю правовою природою є договором підряду.

Відповідно до п. 13.6. проекту договору про закупівлю, який міститься в тендерній документації (Додаток 5 до тендерної документації) (а.с. 191-202 т. 1) замовник надає підряднику на 2018 рік аванс для придбання і постачання необхідних для виконання матеріалів, конструкцій, виробів у розмірі 30% їх вартості ___ (даний пункт погоджується під час укладення договору) строком на 3 місяці.

У проекті договору про закупівлю, який міститься в тендерній документації (Додаток 5 до тендерної документації) передбачено, що такий не є остаточним і вичерпним, і може бути доповнений і скоригований під час укладення договору з учасником-переможцем торгів в залежності від специфіки предмету, характеру та інших умов конкретного договору. Замовник залишає за собою право змінювати основні вимоги до договору у випадку зміни діючого цивільного, господарського законодавства і законодавства щодо закупівель за державні кошти.

Таким чином, суд встановив, що відповідач (Комунальне некомерційне підприємство “Кам?янка-Бузька центральна районна лікарня”) був обізнаний та погодився з тим, що пункт 13.6 проекту договору про закупівлю, який міститься в тендерній документації (Додаток 5 до тендерної документації) погоджується під час укладення договору. Відповідач, підписавши спірний договір, погодив всі істотні умови, враховуючи і сплату позивачу авансу в розмірі 1200000,00 грн.

Згідно з ч. 4 ст. 36 Закону України “Про публічні закупівлі” умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов’язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, що передбачені цією статтею.

Судом зроблено висновок про те, що сторонами не порушено ч.4 ст.36 Закону України “Про публічні закупівлі”, оскільки умови договору про закупівлю в частині ціни робіт не відрізняються від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України “Про публічні закупівлі” договір про закупівлю є нікчемним у разі його укладення з порушенням вимог частини четвертої статті 36 цього Закону. Судом не встановлено порушень вимогам ч.4 ст.36 Закону України “Про публічні закупівлі”, а тому доводи позивача про нікчемність договору теж є безпідставними. Таким чином, уклавши договір відповідач зобов’язаний надати позивачу аванс в розмірі 1200000,00 грн.

Суд зазначив, що невиконання відповідачем умов п. 13.6. договору щодо сплати авансу унеможливлює початок виконання позивачем робіт, оскільки відповідно до п.2.1. договору, виконання пункту 13.6. договору є початком виконання робіт. Зважаючи на наведене порушується передбачуваність умов договору та рівність сторін договору. Такий стан речей порушує межі здійснення своїх прав позивачем, що передбачений ч. 1 ст. 13 ЦК України.

Посилання апелянта на лист адресований ТОВ “Будівельна компанія “Терон Девелопмент” № 635 від 27.07.2018 в якому останній зазначає про нікчемність договору, не є підставою для припинення правовідносин. Припинення правовідносин передбачене ст. 598 ЦК України не відбулося.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 26.12.2018р., (залишено без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 20.03.2019 р.) у справі № 914/1423/18, позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “Терон Девелопмент” до відповідача ОСОБА_1 некомерційного підприємства “Кам?янка-Бузька центральна районна лікарня” про стягнення 1200000,00 грн задоволено повністю, з підстав порушення відповідачем зобов’язання за договором від 13.07.2018 про сплату авансу в розмірі 1 200 000,00 грн. для придбання і постачання необхідних для виконання робіт матеріалів, конструкцій та виробів.

Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 ЦК України).

Згідно зі ст.174 ГК України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст.203 цього Кодексу.

Судом не встановлено та позивачем не доведено, неправомірності дій відповідача при укладанні спірного правочину, також не встановлено норм законодавства, яким не відповідає оспорюваний Договір.

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Суд зазначає, що звертаючись з позовом про визнання правочину недійсним позивач повинен довести наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення. За відсутністю доведення позивачем обставин недодержання сторонами в момент вчинення оспорюваного правочину конкретних вимог законодавства у суду відсутні підстави для задоволення відповідного позову.

Згідно ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст.203 цього Кодексу.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину визначені ст.203 ЦК України, ними зокрема є наступні: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Пунктом 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» від 29.05.2013р. №11 передбачено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Згідно п.3.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.

Судом не встановлено та позивачем не доведено, неправомірності дій відповідача при укладанні спірного правочину, також не встановлено норм законодавства, яким не відповідає оспорюваний Договір.

Згідно ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до статей 73, 74 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Згідно з ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст.78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст.79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 5 статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи викладені обставини, беручи до уваги наявні в матеріалах справи документи та пояснення сторін, господарський суд, оцінюючи подані сторонами докази за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, зокрема наявність судового рішення (яке набрало законної сили), яким за спірним договором стягнуто з позивача по даній справі заборгованості, дійшов до висновку, що вимоги позивача є необґрунтованими, позбавлені фактичного та правового обґрунтування, а також такі, що не відповідають, як матеріалам справи, так і нормам чинного законодавства, у зв'язку з чим прийшов висновку, що право чи інтерес позивача не порушені, тому відмовляє в позові з підстав необґрунтованості та безпідставності позовних вимог.

Відповідно до ст.ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати суд залишає за позивачем.

Керуючисьст.ст. 123, 129, 185, 231-233, 236, 237, 238, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити.

2. Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Повний текст судового рішення складено 02.04.2019.

Суддя Синчук М.М.