Ухвала суду № 80859374, 02.04.2019, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"02" квітня 2019 р. Справа № 911/851/19

Господарський суд Київської області у складі судді Лутак Т.В., розглянувши матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Родень-М»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Метрокепітал Груп»

про стягнення 250 000, 00 грн.

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Родень-М» в особі ліквідатора арбітражного керуючого ОСОБА_1 звернулося до господарського суду Київської області із позовною заявою б/н від 25.03.2019 (вх. № 889/19 від 29.03.2019) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Метрокепітал Груп» безпідставно набутих коштів у розмірі 250 000, 00 грн.

Дослідивши матеріали вказаної позовної заяви, суд дійшов висновку, що вона не може бути прийнята судом до провадження з підстав непідсудності її господарському суду Київської області.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України цей кодекс визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Частиною 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви б/н від 25.03.2019 (вх. № 889/19 від 29.03.2019) позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Родень-М» перебуває в процедурі банкрутства.

Так, постановою господарського суду Черкаської області від 29.03.2018 визнано Товариство з обмеженою відповідальністю «Родень-М» (ідентифікаційний код - 14196320) банкрутом, відкрито його ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого ОСОБА_1.

Статтею 41 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачено, що ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження, зокрема: виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Статтею 9 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачено, що справи про банкрутство розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Пунктами 8 та 9 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України; справи за заявами про затвердження планів санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до ч. 9 ст. 30 Господарського процесуального кодексу України справи, передбачені пунктами 8 та 9 частини першої статті 20 цього Кодексу, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням боржника.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями ч. 4 ст. 10 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», відповідно до якої суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником, тощо.

Суд звертає увагу, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника.

Поряд з іншими принципами правового регулювання відносин неплатоспроможності (галузевих принципів), суттєве значення має й принцип судового нагляду у відносинах неплатоспроможності та банкрутства, який розпочинається з призначення розпорядника майна чи ліквідатора банкрута.

Ліквідатор у справі про банкрутство має самостійний статус як особа, що за рішенням суду зобов'язана належним чином виконувати свої повноваження в ході ліквідаційної процедури, зокрема ті, що направлені на формування ліквідаційної маси боржника та задоволення вимог кредиторів.

Перш за все, наведений вище принцип полягає у нагляді за дотриманням інтересів кредиторів стосовно збереження об'єктів конкурсної маси, а також інтересів боржника щодо обґрунтованості грошових претензій кредиторів тощо. Суд у справі про банкрутство повинен сам приймати рішення стосовно виду та інтенсивності нагляду з урахуванням процедури провадження, особи боржника та арбітражного керуючого, а також інших обставин справи.

На більш ефективну реалізацію вказаного принципу, направлені й приписи процесуального закону, зокрема статті 20, 30 Господарського процесуального кодексу України.

Означений принцип та механізм його застосування також відстежується у приписах ст. 10 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Отже, за умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника, особливістю вирішення таких спорів є те, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси в тому числі майна, яке безпідставно вибуло з права власності банкрута, для забезпечення повного або часткового задоволення вимог кредиторів та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.01.2019 у справі № 915/441/18, від 18.07.2018 у справі № 910/7976/17, від 19.06.2018 у справі № 908/4057/14 та від 06.04.2018 у справі № 925/1874/13.

За таких обставин, розгляд спорів з майновими вимогами до суб'єкта господарювання, який перебуває в процедурі банкрутства, та визначений позивачем в статусі відповідача у такому спорі, а також справ за позовами арбітражних керуючих при реалізації ними повноважень щодо повернення майна банкрута до ліквідаційної маси, законодавцем віднесено до підсудності господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

З огляду на вищевикладене, враховуючи, що даний позов пов'язаний зі зміною майнового стану позивача, який перебуває в особливому правовому режимі і вимоги позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Родень-М» в особі ліквідатора арбітражного керуючого ОСОБА_1 у даному спорі безпосередньо направленні на реалізацію визначених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» повноважень, суд дійшов висновку, що позовні матеріали Товариства з обмеженою відповідальністю «Родень-М» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Метрокепітал Груп» про стягнення 250 000, 00 грн. підлягають передачі за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до господарського суду Черкаської області на підставі ч. 9 ст. 30 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 30, 31, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву б/н від 25.03.2019 (вх. № 889/19 від 29.03.2019) Товариства з обмеженою відповідальністю «Родень-М» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Метрокепітал Груп» про стягнення 250 000, 00 грн. разом з доданими до неї матеріалами (всього на 34 арк.) передати за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до господарського суду Черкаської області.

2. Примірники даної ухвали направити сторонам.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтями 255-257 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалу підписано 02.04.2019.

Суддя Т.В. Лутак