Рішення № 80858536, 20.03.2019, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 32/10/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.03.2019 Справа № 908/64/19

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя господарського суду Запорізької області Колодій Н.А. при секретарі судового засідання Зеленцовій К.Ю., розглянувши матеріали

за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", (01001, м. Київ, вул.Грушевського, буд. 1 Д, адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50)

до відповідачів 1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Міраторг", (72401, смт. Приазовське, Запорізька область, вул. Покровська, буд. 34)

2. ОСОБА_1, (АДРЕСА_2

про стягнення суми 104274 грн. 32 коп.,

За участю представників сторін:

від позивача не з'явився

від відповідачів не з'явились

ВСТАНОВЛЕНО:

Заявлені позовні вимоги про солідарне стягнення суми 104274 грн. 32 коп., що складається з 46814грн. 08 коп. заборгованості за кредитом, 1329грн. 56 коп. суми заборгованості по процентам за користування кредитом, 56130 грн. 68 коп. суми пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за кредитним договором № ZPPALON06826 від 11.04.2016.

Ухвалою суду від 14.01.2019 позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/64/19, присвоєний номер провадження 32/10/19, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 24.01.2019.

Ухвалою від 24.01.2019 судове засідання відкладалось на 14.03.2019.

У зв'язку з відпусткою судді Колодій Н.А. цього дня (14.03.2019) судове засідання призначене на 14.03.2019 переносилось на 20.03.2019.

В судове засідання 20.03.2019 представники сторін не з'явились. Явка представників сторін судом не визнавалась обов'язковою.

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цієї статтею.

Відповідно до ч. 3 п. 2 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Відповідачі не надали суду відзив на позовну, не спростували викладені в позовній заяві обставини.

З урахуванням викладеного, суд вважає за доцільне розглянути справу по-суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю представників сторін.

Судове засідання проводилось без застосування засобів технічної фіксації судового процесу, у відповідності до ч. 3 ст. 222 ГПК України.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи у їх сукупності, суд -

ВСТАНОВИВ:

11.04.2016 року між Акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк", та Товариства з обмеженою відповідальністю "Міраторг" (далі відповідач-1) було укладено кредитний договір № ZPPALON06826 (надалі договір) за умовами якого відповідачу-1 було надано кредит у розмірі 78706.23 грн. в обмін на зобов'язання щодо повернення суми кредиту, сплати відсотків за користування кредитними коштами, та інших платежів, які передбачені умовами договору.

Сторони узгодили, що за користування кредитними коштами відповідач - 1 сплачує відсотки які зазначені у пункті А6 договору, а термін повернення кредитних коштів зазначений у пункті АЗ договору.

Відповідач 1 взяті на себе зобов'язання не виконав належним чином, не повернув кредитні кошти у передбачений договором строк, що змусило позивача звернутись з даним позовом до суду.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року №435-ІУ, зі змінами та доповненнями (далі - ЦК України) однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог частини 1 статті 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України від 16.01.2003 року №436-ІУ, зі змінами та доповненнями (далі - ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 174 ГК України визначено, що підставою виникнення господарських зобов'язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.

Частиною 1 статті 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій

стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до вимог частини 1 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

На день розгляду спору по суті загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) становить 46814,08 грн., а також загальний залишок заборгованості за процентами становить 1329,56 грн., підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

11.04.2016 року між АТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_1 (далі відповідач - 2) було укладено договір поруки № ZPPALON06826/DP1 (далі договір поруки), предметом якого є надання поруки відповідачем-2 за виконання зобов'язань відповідача-1, які випливають з договору (п. 1.1. договору поруки).

За змістом частин 1 та 2 етапі 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника та виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідач перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до приписів частин 1 та 2 статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідач перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа і цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно із ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець мас право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. З ст. 1049 ЦК України).

Враховуючи викладені обставини, позивач вважає за необхідне захистити свої права та інтереси шляхом солідарного стягнення з відповідача-1 та відповідача-2 суми заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до вимог статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором.

Пунктом А 7 договору передбачено, що у випадку порушення позичальником термінів сплати кредиту, позичальник сплачує Банку пеню у розмірі 0,178 (нуль цілих сто сімдесят вісім тисячних) від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочки.

Пунктами 1, 2 статті 230 ГК України визначено, що санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Пунктом 6 ст. 231 ГК України, передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до вимог ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з приписами ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Сума пені пред'явлена до стягнення складає 56130,68 грн., пред'явлена обґрунтовано та підлягає стягненню

Згідно з статтею 16 ЦК України, статтею 20 ГК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

При цьому, предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Предмет позову кореспондує зі способами захисту права саме - заходами, які прямо передбачені законом з метою припинення оспорювання або порушення суб'єктивних цивільних прав та (або) усунення наслідків такого порушення.

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст.ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом № 475/97-ВР від 17.07.97 (надалі - Конвенція), кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

З огляду на приписи статті 9 Конституції України, статті 3 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають керуватися нормами зазначених документів, ратифікованих законами України.

Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (ст.ст. 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту й у спосіб, не передбачений законом, зокрема ст. 16 ЦК, але який є ефективним.

Отже, проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає позовні вимоги доведеними та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, враховуючи міру та ступінь вини кожної із сторін у спірних правовідносинах, судові витрати присуджуються до стягнення з відповідача на користь позивача, оскільки спір доведено до суду з його вини.

Керуючись ст. ст. 46, 74, 86, 129, 240, 241, 254-256 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", до відповідачів 1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Міраторг", 2. ОСОБА_1, задовольнити.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Міраторг", (72401, смт. Приазовське, Запорізька область, вул. Покровська, буд. 34) та ОСОБА_1 (АДРЕСА_3, ІПН; АДРЕСА_1) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, ЄДРПОУ 14360570) 46814 (сорок шість тисяч вісімсот чотирнадцять) грн. 08 коп. суми заборгованості за кредитом; 1329 (одна тисяча триста двадцять дев'ять)грн. 56 коп. суми заборгованості по процентам за користування кредитом, 56130 (п'ятдесят шість тисяч сто тридцять) грн. 68 коп. суми пені, 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. суми судового збору.

Видати наказ.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 (АДРЕСА_3, ІПН; АДРЕСА_1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Міраторг", (72401, смт. Приазовське, Запорізька область, вул.Покровська, буд. 34) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (49094, м.Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, ЄДРПОУ 14360570) 46814 (сорок шість тисяч вісімсот чотирнадцять) грн. 08 коп. суми заборгованості за кредитом; 1329 (одна тисяча триста двадцять дев'ять)грн. 56 коп. суми заборгованості по процентам за користування кредитом, 56130 (п'ятдесят шість тисяч сто тридцять) грн. 68 коп. суми пені, 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. суми судового збору.

Видати наказ.

Повний текст рішення оформлено і підписано « 01» квітня 2019.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку, передбаченому ст.ст. 254-256 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н.А. Колодій