Рішення № 80858465, 27.03.2019, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2а , тел.: (0312) 617451

e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://zk.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27.03.2019 м. Ужгород Справа № 907/719/18

Суддя Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф.,

За участю секретаря судового засідання Петрова Ю.А.

розглянувши позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю “Термінал”, м. Тячів до товариства з обмеженою відповідальністю “Шкала-Енерджі”, м. Тячів про стягнення суми 18000,00 грн.

(позовні вимоги викладено у відповідності до заяви позивача про їх зменшення)

За участю представників:

Від позивача – ОСОБА_1, адвокат (дов. від 15.07.2018)

Від відповідача – ОСОБА_2, адвокат (дов. б/н від 15.01.2019)

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом до відповідача а про стягнення суми 30000,00 грн. заборгованості за надані послуги місця доставки митних вантажів за період з 15.01.2016 по 21.03.2016, посилаючись на порушення відповідачем вимог ст.ст. 19, 42 Конституції України, ст.ст.3, 11, 509, 510, 626, 627, 628, 629, 633, 642, 901 Цивільного кодексу України, ст.ст. 3, 5, 6, 43, 44, 173, 174, 178, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 4, 247, 248, 255, 329, 321, 330 Митного кодексу України щодо неналежного виконання відповідачем своїх обов’язків щодо своєчасності проведення розрахунків за надані послуги місця доставки митних вантажів.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 13.12.2018 року відкрито загальне позовне провадження у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Термінал”, м. Тячів до товариства з обмеженою відповідальністю “Шкала-Енерджі”, м. Тячів про стягнення суми 30000,00 грн. та призначено на 15.01.2019.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 13.12.2018 року задоволено заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Термінал», м. Тячів б/н від 11.12.2018 про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти товариства з обмеженою відповідальністю «Шкала-Енерджі», м. Тячів у межах суми заявлених позовних вимог. В засіданні суду 15.01.2019 р. судом за згодою сторін було оголошено перерву у підготовчому засіданні, відповідно до ст.183 ГПК України до 06 лютого 2019 р.

У засіданні суду 06.02.2019 р. було продовжено строк підготовчого провадження та оголошено перерву у підготовчому судовому засіданні до 25.02.2019 року.

Представником позивача в засіданні суду 25.02.2019 року було подано заяву про зменшення позовних вимог, яку прийнято судом у відповідності до ч.2 ст.46 ГПК України.

У засіданні суду 25.02.2019 р. оголошено перерву у підготовчому судовому засіданні до 12.03.2019 року.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 12.03.2019 року у відповідності до вимог Господарського процесуального кодексу України судом було закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 27.03.2019 р..

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на своїй території на вул. Пролетарській, 2 в м. Тячів створив місце доставки митних вантажів, якому відповідно до Класифікатора місць прибуття, затвердженого наказом Державної митної служби України від 17.05.2011 №295, та Переліку місць доставки, затвердженого наказом ДМС України від 27.08.2012 №426, присвоєно статус «місця прибуття митних вантажів» за кодом 305-002-1-1 (далі - місце прибуття). Позивач вказує, що у термін з 15.01.2016 року по 21.03.2016 року відповідач здійснював митне оформлення своїх вантажів в режимі експорту в місці прибуття за кодом « 305-002-1-1» і відповідно до акцептованих умов публічного договору повинен був сплачувати по 300 грн за отримані послуги місця прибуття за кожне митне оформлення вантажів. Однак, свої обов’язки відповідач виконав неналежно, станом на 21.03.2016 його заборгованість за отримані послуги місця прибуття становить 18000 грн. при митному оформленні вантажів в режимі експорту у 60 випадках (з урахуванням заяви позивача про зменшення позовних вимог від 25.02.2019 р.), що підтверджується наданими на ухвалу суду Закарпатською митницею ДФС копіями вантажно-митних декларацій.

Зазначає, що до березня 2016 року позивач здійснював господарську діяльність по наданню послуг «місця прибуття « 305-002-1-1», надавав такі послуги суб’єктам господарювання, у т.ч. відповідачу. Посилаючись на ст.ст. 248,321 МК України, вказує, що нормами чинного законодавства не передбачена можливість митного оформлення вантажів без доставки їх до зони митного контролю. Якщо товар та транспортний засіб, який надається для митного оформлення, розташований поза місцем доставки з відповідним кодом, то в розділі 2 такого коду зазначаються цифри « 888», та в графі 30 митної декларації. За виконання митних формальностей поза місцем розташування підрозділу митниці згідно з ч.8 ст.247 МК України справляється відповідна плата, про що у графі 47 митної декларації робиться відмітка.

Стверджує, що до правовідносин сторін щодо надання послуг місця прибуття при здійснені митного оформлення вантажів та транспорту комерційного призначення застосовуються правила публічного договору, оскільки діяльність позивача по наданню таких послуг носить публічний характер, так як він зобов’язаний надавати такі послуги кожному, хто до нього звертається, та не вправі надавати переваги одному споживачеві перед іншим. На підставі ст. 901 ЦК України позивач вказує, що обов’язок замовника оплатити послуги за фактом їх надання виконавцем, а не за фактом передачі послуг на підставі акту. Посилаючись на п.3.6 глави Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №651, , вказує, що оскільки відповідач добровільно в 30 графі ВМД вказав факт розміщення вантажу для здійснення митних формальностей «місце прибуття 305-002-1-1» ТОВ «Термінал», такі ВМД є первинними документами бухгалтерського обліку, які підтверджують факт використання відповідачем послуг позивача. Зазначає, що митний огляд є лише однією із складових митних формальностей, які проводяться при митному оформленні вантажів, тому безпідставним є посилання скаржника на те, що митний огляд його вантажу не проводився, оскільки проведення чи не проведення митного огляду задекларованих товарів не спростовує факту їх знаходження у зоні митного контролю, зазначеній у графі 30 митної декларації.

У поданому суду відзиві на позов відповідач вважає позов безпідставним та необґрунтованим. Стверджує, що вимоги позивача обґрунтовані позивачем формальними ознаками (використання коду у ВМД) та шляхом виключення інших умов без доведення та посилання на обставини реального надання позивачем послуг відповідачу та виключно до зазначення відповідачем у ВМД присвоєного коду 305-002-1-1 ТОВ «Термінал» м. Тячів вул. Пролетарська, 2.

Звертає увагу на те, що зміст позову не полягає у стягненні плати за користування кодом, тому з огляду на заявлені вимоги належним предметом доказування у цій справі є саме користування створеними позивачем відповідно до вимог законодавства умовами (благами), послугами митного терміналу. Вказує, що у позовній заяві позивачем не наведено обставин, які мають значення для справи: обставини фактичного користування відповідачем створеним позивачем місцем доставки митних вантажів; заїзд, перебування транспортних засобів на територію терміналу, їх ідентифікація та час перебування, подальший виїзд; здійснення по місцю знаходження терміналу митного оформлення, за наявності яких та шляхом їх співставлення з відомостями про місце прибуття вантажу з ВМД можна стверджувати про надання послуг.

Відповідач також вважає необґрунтованою і суму заборгованості за надані послуги заявлена до стягнення позивачем, оскільки позивачем не подано документи, які б засвідчували споживання відповідачем послу та у яких би була зафіксована вартість наданих послуг - квитанцій, актів виконаних робіт, актів звірки чи будь-яких інших первинних документів, які б фіксували господарську операцію.

Доводи позивача в обґрунтування позовних вимог з посиланням на митне законодавство та вказівкою на те, що оскільки відповідач не створив власного місця прибуття вантажу та не скористався послугами іншого суб'єкта, у зв’язку з чим в силу діючого нормативно - правового регулювання змушений скористатися місцем прибуття вантажу, створеним позивачем, в цій частині вважає бездоказовими припущенням, у звязку з чим, просить суд відмовити в задоволенні позову повністю.

Відповідно до ст. 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд і вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

При розгляді справи по суті судом було заслухано вступне слово, з'ясовано обставини справи та досліджено докази відповідно до ст.ст. 208-210 ГПК України, після чого суд перейшов до судових дебатів (ст.ст. 217, 218 ГПК України).

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

У судовому засіданні 27.03.2019 року, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані сторонами матеріали, заслухавши повноважних представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та їх заперечення, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

З 01.06.2012 року набрав чинності Митний кодекс України від 13.03 2012 N 4495-VI(далі МК України), статтею 329 якого встановлено, що з метою забезпечення здійснення митними органами митного контролю товарів, транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, проведення заходів, пов'язаних з виявленням, попередженням та припиненням контрабанди і порушень митних правил, у пунктах пропуску через державний кордон України, на територіях морських і річкових портів, аеропортів, на залізничних станціях та на територіях підприємств, вільних митних зон, митних складів, складів тимчасового зберігання, а також в інших місцях, визначених відповідно до цього Кодексу, створюються зони митного контролю.

Згідно із ст.330 МК України порядок створення зони митного контролю визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів.

Зони митного контролю можуть бути постійними, у разі регулярного розміщення на їх території товарів, що підлягають митному контролю, або тимчасовими, які утворюються на час здійснення митного контролю.

За приписами ст. 4 цього Кодексу зона митного контролю - місце, визначене органами доходів і зборів в пунктах пропуску через державний кордон України або в інших місцях митної території України, в межах якого органи доходів і зборів здійснюють митні формальності (п. 14 ст.4 МК України)

Згідно з наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 N 646 «Про місця доставки товарів транспортними засобами», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.06. 2012 р. за N 1052/21364, місцем доставки може бути визначена митницею призначення територія (або її частина) пункту пропуску (пункту контролю) через державний кордон України, морського чи річкового порту, аеропорту, залізничної станції, вільної митної зони, підрозділу митниці призначення, у якому безпосередньо проводиться митне оформлення, підприємства з безперервним циклом виробництва, вантажного митного комплексу, територія, що прилягає до центральної сортувальної станції, регіональної сортувальної станції, місця міжнародного поштового обміну, складу тимчасового зберігання або митного складу ( п.1.1).

На території місця доставки створюється зона митного контролю ( п.1.5).

Територія місця доставки товарів для автомобільного транспорту повинна бути забезпечена: освітленням та огородженням за периметром території місця доставки; цілодобовою охороною та наявністю засобів пожежогасіння; наявністю рампи, естакади, оглядового майданчика; наявністю у достатній кількості, а також функціонуванням навантажувально-розвантажувальної техніки і механізмів для здійснення необхідних операцій на території місця доставки; наявністю каналів і засобів зв'язку, у тому числі з ЄАІС Держмитслужби України( п.1.7).

Відповідно до п. 4 наказу ДМС України від 27.08.2012 р. №426 «Про ведення переліку місць доставки» кожному місцю доставки присвоюється відповідний код.

Згідно з Переліком місць доставки станом на 21.03.2016 р. до цього Переліку входить територія ТОВ «Термінал», що знаходиться за адресою : Закарпатська область , м. Тячів, вул. Промислова,2, код місця доставки 305-002-1-1, що підтверджує факт створення позивачем місця доставки товару у відповідності до вимог наказу Міністерства фінансів України від 30.05.2012 N 646 «Про місця доставки товарів транспортними засобами».

Наказом №3 від 20.02.2014 р. позивач затвердив вартість послуг підприємства за місцем доставки товарів при митному оформленні вантажів у розмірі 300грн за одне митне оформлення та розмістив цю інформацію в місці доставки.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, за період з 15.01.2016 р. по 21.03.2016 р. відповідач здійснив експорт товарів по ВМД в кількості 60 митних оформлень, в графі 30 «Місцезнаходження товарів» яких вказав код 305-002-1-1, який ідентифікує це місце доставки митних вантажів саме з ТОВ «Термінал», м. Тячів, вул. Промислова,2.

Згідно з поданим позивачем розрахунком відповідач здійснивши митне оформлення вантажів в режимі (ЕК 10) за вказаний період з використанням «місця прибуття 305-002-1-1» -ТОВ «Термінал» м. Тячів вул. Пролетарська, 2, однак коштів за надані послуги не сплатив, у зв’язку з чим у нього виникла та рахується заборгованість перед ТОВ «Термінал» в розмірі 18000 грн. (60*300).

Заперечуючи проти стягнення вказаної заборгованості, відповідач заперечує факт отримання від позивача послуг місця доставки товару, вказує на відсутність первинних документів (акти приймання -передачі послуг) щодо надання послуг та стверджує, що правовідносини між сторонами виникли не на підставі публічного договору і між сторонами відсутні будь-які зобов’язання.

Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом.

Підприємець не має права відмовитися від укладення публічного договору за наявності у нього можливостей надання споживачеві відповідних товарів (робіт, послуг).

Надання позивачем послуг створеного та облаштованого ним на своїй території місця доставки товарів за адресою: м. Тячів вул. Пролетарська, 2, з присвоєним кодом 305-002-1-1, де розташована зона митного контролю, узгоджується з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, згідно з яким основними видами діяльності ТОВ «Термінал» є: код КВЕД 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; код КВЕД 82.99 Надання інших допоміжних комерційних послуг, н. в. і. у.; код КВЕД 52.10 Складське господарство; код КВЕД 52.21 Допоміжне обслуговування наземного транспорту; код КВЕД 52.24 Транспортне оброблення вантажів; код КВЕД 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту (основний); код КВЕД 68.20, надання в оренду та експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

Порядок укладання публічного договору регламентується статтею 642 Цивільного кодексу України, за змістом якої договір укладається шляхом акцепту Замовника публічної оферти, без підписання сторонами в кожному окремому випадку.

Інформація щодо вартості послуг вважається доведеною до відома «Замовника», якщо вона розміщена на території «Виконавця».

Позивач зазначає, що на території місця доставки митних вантажів за адресою м. Тячів, вул. Пролетарська, 2, знаходиться інформація (у вигляді розміщення на дошці оголошень) щодо надання послуги та її вартість.

У свою чергу, надання послуг, щодо «місця доставки митних вантажів» полягає не у використанні коду « 305-002-1-1» ТОВ «Термінал» м. Тячів вул. Пролетарська,2 у графі 30 вантажно-митних декларацій, а у користуванні створеними позивачем відповідно до вимог законодавства умовами (благами) місця доставки вантажу, які знаходяться на території ТОВ «Термінал» м. Тячів вул. Пролетарська,2 та якому присвоєний код « 305-002-1-1» ТОВ «Термінал» м. Тячів вул. Пролетарська,2, тобто користування послугами «митного терміналу».

Отже, відповідачу при внесенні даних - коду « 305-002-1-1» ТОВ «Термінал» м. Тячів, вул. Пролетарська, 2 в ВМД, добровільно замовлено відповідну послугу, було відомо про їх споживання та вартість цих послуг.

За приписами ч.1 ст. 318 МК України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

Митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку(п.24 ст 4 МК України) .

Згідно зі статтею 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Митне оформлення це виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення ( п.23 ст.4 МК України).

Митні формальності - сукупність дій, що підлягають виконанню відповідними особами і митними органами з метою дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи( п.29 ст.4 МК України).

Статтею 247 МК України встановлено, що митне оформлення здійснюється в місцях розташування відповідних підрозділів органів доходів і зборів

За письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи митні формальності можуть виконуватися органами доходів і зборів поза місцем розташування цих органів.

За виконання митних формальностей органами доходів і зборів поза місцем розташування органів доходів і зборів із заінтересованих осіб справляється плата у розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України.

Наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №651 затверджено Порядок заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14.08. 2012 за № 1372/21684, згідно з яким у графі 30 МД зазначаються відомості про зону митного контролю, в якій знаходяться задекларовані товари.

Відповідно до статті 321 МК України у разі вивезення товарів, транспортних засобів комерційного призначення за межі митної території України такі товари та транспортні засоби перебувають під митним контролем з моменту їх пред'явлення для митного оформлення та декларування в установленому порядку і до закінчення згідно із заявленим митним режимом.

Відтак, суд дійшов висновку, що вантаж та транспортний засіб комерційного призначення до початку виконання митних формальностей повинен бути розміщений у постійній чи тимчасовій зоні митного контролю, яка згідно п.1.5 наказу Міністерства фінансів України від 30.05.2012 N 646 «Про місця доставки товарів транспортними засобами» розташовується на території місця доставки товару.

Зазначення відповідачем у графі 30 "місцезнаходження товарів "митних декларацій коду 305-002-1-1, який ідентифікує це місце доставки митних вантажів саме з ТОВ «Термінал», м. Тячів, вул. Промислова,2, спростовують доводи відповідача про неотримання ним послуг місця доставки товарів.

Крім того, відповідно до ст. 330 МК України, наказу Міністерства фінансів України «Про місця доставки товарів транспортними засобами» від 30.05.2012 N 646 та наказу Держмитслужби України "Про ведення переліку місць доставки" № 426 від 27.08.2012, зі змінами, внесеними наказом від 09.10.2012 р. N 525, якщо товар та транспортний засіб не доставлений в місце доставки товару за адресою розміщення постійної зони митного контролю, то для його митного оформлення та декларування цей товар повинен бути розміщений в тимчасовій зоні митного контролю, яка повинна бути створена власником вантажу з дотриманням вимог митного законодавства. Для кодування місця доставки, якому не присвоєно відповідний код, в розділах "2", "3", "4" схеми коду місця доставки зазначаються цифри "888-1-1". Тобто, в графі 30 митної декларації вказується код, який буде містити вказані цифри. За виконання митних формальностей органами доходів і зборів поза місцем розташування органів доходів і зборів із заінтересованих осіб справляється плата у розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України (ч.8 ст. 247 МК України), про що у графі 47 митної декларації робиться відмітка.

Відповідачем не доведено, доказів не подано виконання митних формальностей при вивезенні ним товарів за межі митної території України у спірний період поза місцем розташування митних органів, як і не доведено знаходження його транспортних засобів з товарами під час виконання митних формальностей поза зоною митного контролю, яка розташована в місці доставки товарів 305-002-1-1 на території ТОВ «Термінал» м. Тячів вул. Пролетарська, 2, яке вказане у митних деклараціях.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що товари не пред’являлись митному органу і їх огляд не проводився, оскільки проведення митного огляду є складовою частиною сукупності митних формальностей, які виконуються при митному оформленні вантажів та транспортних засобів комерційного призначення. При цьому, в будь-якому випадку, в період здійснення митного оформлення (ст. ст. 248,255 МК України) вантаж повинен бути доставлений до місця його знаходження, вказаного в декларації, незалежно від пред'явлення його для огляду чи без такого.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що вимоги позивача про надання послуг не підтверджені первинними документами - актами приймання-передачі, оскільки нормами чинного законодавства не передбачено складання актів приймання-передачі при наданні послуг на підставі публічного договору. Разом з тим, суд погоджується з доводами позивача, що митні декларації підтверджують факт надання таких послуг.

Згідно з ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу вимог ст. ст. 74, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на вищенаведене, суд вважає позовні вимоги належним чином обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору у сумі 1762 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві грн. 00 коп.) за подання позовної заяви та суми 881,00 грн. (вісімсот вісімдесят одна грн.00 коп.) судового збору - за подання заяви про забезпечення позову покладаються на відповідача.

Згідно ч.7 ст.145 Господарського процесуального кодексу України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев’яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Відтак, у відповідності до ч.10 ст.145 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову, вжиті на підставі ухвал Господарського суду Закарпатської області від 13.12.2018 року у справі №907/719/18 зберігають свою дію до набрання законної сили даного рішення суду.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 145, 195, ст.ст.231, 232, 233, 237, 238, 239, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Шкала-Енерджі» (90500, Закарпатська обл., Тячівський район, м.,Тячів, вулиця Лазівська, будинок 52, код ЄДРПОУ 35611593) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Термінал» (90500, Закарпатська область, Тячівський район, місто Тячів, вулиця Пролетарська, будинок 2, код ЄДРПОУ 31538866) суму 18000,00 грн. (вісімнадцять тисяч грн. 00 коп.) заборгованості за надані послуги місця доставки митних вантажів, суму 1762 грн. (ОСОБА_2 тисяча сімсот шістдесят дві грн. 00 коп.) у відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви та суми 881,00 грн. (вісімсот вісімдесят одна грн.00 коп) у відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання заяви про забезпечення позову.

Видати наказ на виконання рішення в порядку вимог п. 4 ст. 327 ГПК України.

Заходи забезпечення позову, вжиті на підставі ухвал Господарського суду Закарпатської області від 13.12.2018 року у справі №907/719/18 зберігають свою дію до набрання законної сили даного рішення суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено: 02.04.2019.

Суддя О.Ф. Ремецькі