Рішення № 80858120, 28.03.2019, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.03.2019 Справа № 904/3253/18за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нива ПГТ" (52924, Дніпропетровська область, Межівський район, с. Володимирівка, вул. Центральна, буд. 31)

до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (49004, Дніпропетровська область, м. Дніпро, проспект Олександра Поля, буд. 2)

про визнання поновленим договору оренди земельної ділянки від 18.06.2010, зареєстрованого за №041012401640

Суддя Бондарєв Е.М.

за участю секретаря судового засідання Найдьонов Є.О.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1, ордер серія ДП №49/017 від 06.02.2019, адвокат

Від відповідача: ОСОБА_2, довіреність №-4-0.62-26/62-19 від 30.01.2019, представник

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Нива ПГТ" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою №64 від 19.07.2018 до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про визнання поновленим та той самий строк і на тих самих умовах договір оренди землі від 18.06.2010 (кадастровий номер № 1222655400:01:001:0076), укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Нива ПГТ" та Межівською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області, який зареєстрований у відділі Держкомзему у Межівському районі 25.11.2010, про що в книзі реєстрації договорів оренди землі вчинено запис за №041012401640).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що після закінчення 25.11.2015 строку дії договору оренди землі від 18.06.2010 (кадастровий номер № 1222655400:01:001:0076), позивач продовжує користуватись земельною ділянкою. Заперечень відповідача протягом одного місяця після закінчення строку дії договору не надходило, а тому, виходячи з приписів ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", договір оренди земельної ділянки від 18.06.2010 слід вважати автоматично поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.07.2018 відкрито провадження у справі №904/3253/18 та призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження з викликом сторін на 18.09.2018.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 26.07.2018 зупинено провадження у справі №904/3253/18 до закінчення перегляду Верховним Судом у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду України справи №920/739/17 за позовом Приватного підприємства "Карла Маркса-2" до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про поновлення договору оренди за касаційною скаргою Приватного підприємства "Карла Маркса-2" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.12.2017.

Постановою Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду України від 10.09.2018 у справі №920/739/17 касаційну скаргу Приватного підприємства "Карла Маркса-2" задоволено, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.12.2017 у справі № 920/739/17 скасовано, а рішення Господарського суду Сумської області від 21.09.2017 залишено в силі.

Ухвалою господарського суду від 14.01.2019 поновлено провадження у справі №904/3253/18 та призначено підготовче засіданні на 07.02.2019.

Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог посилаючись на те, що договір оренди земельної ділянки припинив свою дію саме у зв'язку із закінченням строку на який його було укладено. Відповідач зазначає, що п.7 договору оренди земельної ділянки від 18.06.2010 встановлено, що після закінчення строку дії договору орендар має переважно право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 2 місяці до закінчення строку дії договору письмово повідомити орендодавця про намір продовжити його дію. Статтею 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Позивач не звертався у встановлені законодавством строки до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області ані з листом-повідомленням про поновлення договору оренди землі, ані з листом-повідомленням про повернення земельної ділянки. Таким чином, у зв'язку із тим, що позивач не виконав дій, встановлених законодавством фактично не відбулося поновлення договору оренди земельної ділянки від 18.06.2010. У зв'язку з тим, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення в місячний строк укладена не була, повернення земельної ділянки орендодавцю було обов'язком орендаря, відповідно до пункту 18 договору. Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку. Отже реалізація переважного права на поновлення договору оренди можлива лише за умови дотримання встановлений нормами ст. 33 Закону України "Про оренду землі" певної процедури і строків та наявності волевиявлення сторін.

У підготовчому засіданні 07.02.2019 оголошувалась перерва до 05.03.2019.

Позивачем 11.02.2019 до суду подана відповідь на відзив де вказує, що положення постанови від 10.09.2018 Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду по справі №920/739/17 підтверджують позицію позивача якою обґрунтовано підстави для задоволення позовних вимог. Позивач в позові зазначав, що після закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки, Товариство з обмеженою відповідальністю "Нива ПГТ" продовжує користуватися земельною ділянкою та сплачує орендну плату, жодних заперечень, протягом місяця після закінчення строку договору, з боку орендодавця не надходило. Дані факти відповідачем не спростовувалися та не заперечувалися. Крім того, після закінчення терміну дії договору оренди земельної ділянки, орендодавець не направляв на адресу орендаря вимоги звільнити орендовану земельну ділянку. Такі дії слід кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на пролонгацію договору. Пред'явлення позивачем позову до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про визнання поновленим договору оренди землі від 18.06.2010 зареєстрованого за №041012401640 і є вимогою про визнання укладеною угоди про поновлення договору на тих самих умовах і на той самий строк якої вимагає Верховний Суд у постанові. У відповідності до постанови Верховного Суду у разі пред'явлення позовної заяви з вимогою визнати поновленим договору оренди землі, укладення додаткової угоди не вимагається.

Ухвалою суду від 05.03.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 28.03.2019.

В порядку ст. 240 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 28.03.2019 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Між Межівською районною державною адміністрацією (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нива ПГК" (орендар) було укладено Договір оренди земельної ділянки від 18.06.2010, який зареєстрований у Межівській філії ДЗК 25.11.2010, про що в книзі реєстрації договорів оренди землі вчинено запис за №041012401640.

Згідно п. 1 Договору орендодавець – Межівська районна державна адміністрація на підставі розпорядження голови райдержадміністрації від 30 квітня 2010 року №232-р-10 надає, а орендар - ТОВ "Нива ПГК" приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 1,332 га, в тому числі під господарськими будівлями і дворами 1,332 га розміщену на території Демуринської селищної ради Межівського району Дніпропетровської області за межами населеного пункту.

Договір укладено терміном на 5 (п'ять років) (п.6 Договору).

Згідно п. 7 договору після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за два місяці до закінчення строку дії договору письмово повідомити орендодавця про намір продовжити його дію.

Відповідно до п. 34 Договору дія договору припиняється зокрема, у разі, закінчення строку, на який його було укладено.

Факт передачі земельної ділянки в оренду підтверджується наданим в матеріали справи та підписаним сторонами Актом про прийом та передачу земельної ділянки яка передається в оренду ТОВ "Нива ПГК" від 25.11.2010.

14.12.2017 вих. № 19-10049/0/1-17 позивач звернувся з клопотанням до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, в якому просив розглянути можливість поновлення договору оренди щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва орієнтовною площею 1.332 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту, яка знаходиться на території Демуринської ради Межівського району Дніпропетровської області із земель державної власності.

Листом від 24.01.2018 вих. №19-10049/0-597/020-18 Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області надало відповідь, згідно якої зазначило, що строк дії Договору оренди землі від 18.06.2010 закінчився 25.11.2015. Відповідно до п. 7 Договору, орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за два місяці до закінчення строку дії договору письмово повідомити орендодавця про намір продовжити його дію. Разом з тим, орендар звернувся до орендодавця лише 14.12.2017. Таким чином, строк дії договору вважається припиненим 25.11.2015.

Відповідно до ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом частини другої статті 792 ЦК України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства щодо договору, договору найму, регулюються актами земельного законодавства - ЗК України, Законом України "Про оренду землі".

Законом України "Про оренду землі" визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі" під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Позивач просить визнати поновленим на той самий строк і на тих самих умовах договір Оренди землі від 18.06.2010, оскільки по закінченню строку дії договору користувався земельною ділянкою площею 1,332 га, належним чином сплачував та продовжує сплачувати орендну плату за користування даною земельною ділянкою після 25.11.2015 .

Відповідно до ст. 777 ЦК України наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк.

Статтею 764 ЦК України передбачено такий правовий механізм, як поновлення договору найму, який зводиться по суті до автоматичного продовження попередніх договірних відносин на той самий строк без укладення нового договору за умови, по-перше, що наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, та, по-друге, відсутні заперечення наймодавця протягом одного місяця.

Згідно із частиною першою статті 33 Закону України "Про оренду землі" по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що для застосування положень частини 1 статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти:

- орендар належним чином виконує свої обов'язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк;

- до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди;

- орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень і своє рішення.

Відповідно до ч. 5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення із проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Частиною 6 статті 33 зазначеного Закону врегульовано пролонгацію договору на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором, за наявності такого фактичного складу: користування орендарем земельною ділянкою після закінчення строку оренди і відсутність протягом одного місяця заперечення орендодавця проти такого користування (що можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на пролонгацію договору).

При цьому необхідно звернути увагу, що повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", не вимагається. Суть поновлення договору оренди згідно з цією частиною статті саме і полягає у тому, що орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку оренди, а орендодавець, відповідно, не заперечує у поновленні договору, зокрема у зв'язку з належним виконанням договору оренди землі.

Відсутність такого заперечення, може мати прояв у "мовчазній згоді" (постанова Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 у справі № 920/739/17).

Таким чином, "автоматичне поновлення договору" відбувається в силу мовчазної згоди сторін, коли сторони, по суті, не вчиняють жодних активних дій, тобто діють пасивно.

У контексті поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідно зауважити, що такий договір може бути поновлено виключно на тих самих умовах і на той самий строк. Тобто орендар не може вимагати поновлення договору оренди землі на інших умовах. Щодо прав та обов'язків орендодавця слід акцентувати, що він має право заперечити стосовно поновлення згідно із цією частиною статті 33 Закону України "Про оренду землі", і таке заперечення має бути заявлено саме протягом одного місяця після закінчення дії договору оренди землі, що безпосередньо випливає зі змісту частини 6 зазначеної статті.

У подальшому, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення дії договору оренди і орендодавець не надав заперечень стосовно поновлення цього договору протягом одного місяця після його закінчення, орендар має право звернутися із вимогою про визнання укладеною угоди про поновлення договору на тих самих умовах і на той самий строк. Орендодавець, у свою чергу, в будь-який час до укладення додаткової угоди стосовно поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах може звернутися із вимогою про звільнення земельної ділянки. Тобто договір оренди землі вважатиметься поновленим лише у разі укладення додаткової угоди, про що безпосередньо зазначено у частині 8 статті 33 Закону України "Про оренду землі". При цьому відмову або зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено у суді.

Правову позицію щодо розрізнення цих підстав було сформульовано Верховним Судом України, зокрема у постанові від 25.02.2015 у справі № 6-219цс14 і Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц та у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 квітня 2018 року у справі №541/831/17-ц та у постановах Верховного Суду України від 12 жовтня 2016 року № 6-1282цс16 та від 23 листопада 2016 року, у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного господарського суду від 10.01.2019 у справі №904/9158/17, від 06.02.2018 у справі №910/3286/17, від 22.02.2018 у справі №912/686/17, від 10.09.2018 у справі №920/739/17.

Отже, підстави для поновлення договору оренди земельної ділянки, передбачені у частинах 1- 5 та частині 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", не пов'язані одна з іншою.

Частинами 8, 9 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" визначено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди можуть бути оскаржені в суді.

Зміст зазначених приписів свідчить про те, що захист прав орендаря, визначених ч.6 ст.33 Закону України "Про оренду землі", в судовому порядку здійснюється внаслідок відмови орендодавця, а також наявного зволікання в укладенні саме додаткової угоди до договору оренди про поновлення його умов на той самий строк та на тих самих умовах.

Разом з тим, ч.1 ст.15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом статті 15 Цивільного кодексу України право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено статтею 16 цього Кодексу.

Слід зазначити, що позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Для визначення предмета позову як способу захисту права чи інтересу важливим є перелік способів захисту цивільного права та інтересу, наведений у статті 16 Цивільного кодексу України, за змістом якої способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права, припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, тощо. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

У Рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) надано офіційне тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес" як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовленого загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкованого у суб'єктивному праві простого легітимного дозволу, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Судом встановлено, що позивач не скористався правом на поновлення договору оренди землі відповідно до п.п.1 – 5 ст.33 Закону України "Про оренду землі". Отже, у нього виникло право на поновлення договору оренди землі відповідно до п.6 ст.33 Закон України "Про оренду землі".

Тобто, як вже зазначено вище, поновлення договору оренди землі в судовому порядку в передбачений нормами ч.ч.6 – 10 ст.33 Закону України "Про оренду землі" спосіб, вимагає не тільки встановлення судом юридично значимих умов, що свідчать про продовження орендних правовідносин (як-то користування земельною ділянкою поза межами строку договору без заперечення орендодавця протягом наступного місяця), а й необхідності укладення додаткової угоди між сторонами, як єдиної підстави продовження орендних прав і обов'язків.

З викладеного вбачається, що належним способом захисту порушеного права в даному випадку є позов про визнання поновленим спірного договору оренди землі на той самий строк і на тих самих умовах шляхом укладення відповідної додаткової угоди в судовому порядку, оскільки сама по собі вимога про визнання поновленим договору оренди землі не може забезпечити реального захисту порушеного права, оскільки договір є поновленим в силу закону, а також в силу імперативного припису про обов'язковість оформлення поновлення договору оренди саме шляхом укладення додаткової угоди, що, власне, і може бути предметом розгляду в суді (ч.ч.8, 9 ст. 33 Закону України "Про оренду землі").

При цьому, позовна заява не містить проекту додаткової угоди до договору оренди від 18.06.2010, умови якої суд мав би затвердити у випадку задоволення позовних вимог, що виключає можливість задоволення позову.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд вбачає підстави для відмови в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покладаються на позивача.

Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 86, 123, 129, 232, 233, 237, 238, 240-242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, –

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Рішення набирає законної сили у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 02.04.2019

Суддя Е.М.Бондарєв