Рішення № 80853792, 14.02.2019, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження №2/760/968/19

Справа №760/16949/18

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 лютого 2019 року Солом'янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Усатової І.А.,

при секретарі Ковальській К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Солом'янського районного суду м. Києва в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1, третя особа: ОСОБА_2 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування,

в с т а н о в и в:

У липні 2018 року Моторне (транспортне) страхове бюро України звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування. Просило стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача 19 284 гривень 87 копійки понесених витрат та судовий збір.

Свій позов обґрунтовує тим, що 01 грудня 2016 року близько 21 години 30 хвилин в м. Києві на вул. Драйзера з вини відповідача ОСОБА_1, який керував автомобілем «БМВ», державний номерний знак НОМЕР_2 сталася дорожньо-транспортна пригода.

Зазначив, що на дату скоєння цієї пригоди, ОСОБА_1 не мав чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, про що свідчить відсутність інформації щодо страхування данного транспортного засобу в Єдиній централізованій базі даних МТСБУ.

Вказав, що вина відповідача підтверджується постановою судді Деснянського районного суду м. Києві від 10.01.2017.

Позивач посилався на те, що в результаті цієї пригоди був пошкоджений автомобіль «Форд», д.н.з. НОМЕР_1, що належить ОСОБА_2, цивільно-правова відповідальність якого була застрахована в ПрАТ «СК «Альфа Страхування», згідно полісу № АІ/9060332, що діяв на момент ДТП.

Вказав, що 05.12.2016 ОСОБА_2 повідомив про страховий випадок та 08.02.2017 з метою отримання відшкодування звернувся до Моторного (транспортного) страхового бюро України.

Позивач посилався на те, що відповідно до звіту № 0130-С від 22.12.2016, складеного ФОП ОСОБА_3 розмір завданих збитків склав 19 284, 87 грн., а згідно розрахунку начальника відділу експертиз МТСБУ вартість відновлюваного ремонту автомобіля «Форд» , д.н.з. НОМЕР_1, була відкрегована та склала суму з ПДВ 18 109, 00 грн., сума без ПДВ - 16 426, 46 грн.

Крім того, позивач вказав, що МТСБУ сплатило ОСОБА_2 витрати на експертизу в розмірі 1 200 грн.

Таким чином, розмір регламентної виплати склав 19 284, 87 грн.

Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 12.09.2018 відкрито спрощене позовне провадження в справі та призначено справу до судового розгляду.

У судове засідання представник позивача не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позов підтримав, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд до відома не ставив.

Відповідно до ч. 11 ст. 128 ЦПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Враховуючи вимоги даної норми закону суд вважає повідомлення відповідача про час розгляду справи належним.

Згідно ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:

1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;

2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;

3) відповідач не подав відзив;

4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Виходячи з цього, враховуючи думку представника позивача, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи.

Третя особа у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд до відома не ставив.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 01.12.2016 близько 21 години 30 хвилин в м. Києві на вул. Драйзера з вини відповідача ОСОБА_1, який керував автомобілем «БМВ», державний номерний знак НОМЕР_2 сталася дорожньо-транспортна пригода.

Згідно з постановою судді Деснянського районного суду м. Києва від 10.01.2017 ОСОБА_1, визнано винним у зазначеній дорожньо-транспортній пригоді. Постанова є чинною.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

В п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» роз'яснено, що відповідно до частини четвертої статті 61 ЦПК при розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, що набрав законної сили, або постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, цей вирок або постанова обов'язкові для суду лише з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Тому, розглядаючи позов, який випливає з кримінальної справи чи зі справи про адміністративне правопорушення, суд не вправі обговорювати вину відповідача, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування. Інші прийняті в рамках кримінальної справи чи справи про адміністративне правопорушення постанови оцінюються судом згідно з положеннями статті 212 ЦПК.

Таким чином, вина відповідача в дорожньо-транспортній пригоді доказуванню не підлягає.

У результаті цієї пригоди був пошкоджений автомобіль «Форд» з державним номерним знаком НОМЕР_1, що належить ОСОБА_2, цивільно-правова відповідальність якого була застрахована в ПрАТ «СК «Альфа Страхування», згідно полісу № АІ/9060332, що діяв на момент ДТП.

Встановлено, що 05.12.2016 ОСОБА_2 повідомив про страховий випадок та 08.02.2017, з метою отримання відшкодування, звернувся до Моторного (транспортного) страхового бюро України.

Відповідно до звіту № 0130-С від 22.12.2016, складеного ФОП ОСОБА_3, розмір завданих збитків склав 19 284, 87 грн.

Згідно розрахунку розміру регламентної виплати начальника відділу експертиз МТСБУ, вартість відновлюваного ремонту автомобіля «Форд», з д.н.з. НОМЕР_1, склала суму з ПДВ 18 109, 00 грн., сума без ПДВ - 16 426,46 грн.

Відповідно до акту виконаних робіт від 28.12.2016 та квитанції до прибуткового касового ордеру № 0130-С від 16.12.2016, від ОСОБА_2 прийнято в сумі 1 200 грн. витрат за експертизу.

На підставі наказу № 3309 від 13.04.2017, позивачем було відшкодовано зазначену шкоду ОСОБА_2 в розмірі 17 626, 46 грн., яка складається зі шкоди по майну, регламентної виплати - 16 426,46 грн. та витрат на проведення експертизи у розмірі 1200 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 3309рв від 18.04.2017.

Відповідно до абзацу 2 пункту 22.1 статті 22 Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» «у разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.».

Відповідно до статті 29 Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до підпункту «а» п. 41.1 ст. 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» Моторне (транспортне) страхове бюро України за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Згідно з ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно з підпунктом 38.2.1 пункту 38.2 статті 38 Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону.

Оскільки, позивач виплатив грошові кошти на відшкодування завданих дорожньо-транспортною пригодою збитків, він має право регресної вимоги до відповідача на відшкодування понесених збитків. Разом з тим, судом надано докази, що страховою компанією понесено витрати у розмірі 17 626, 46 грн., які складаються з регламентної виплати - 16 426,46 грн. та витрат на проведення експертизи у розмірі 1200 грн., тому вони підлягають стягненню в порядку регресу.

З огляду на наведене, позовна заява Моторного (транспортного) страхового бюро України підлягає задоволенню частково.

На підставі ст. 141 ЦПК України стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 1762 гривні судового збору.

Керуючись ст. 1191 ЦК України, п.п. «а» п. 41.1 ст. 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», статтями 3, 4, 10, 13, 76-82, 89, 141, 223, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1, третя особа: ОСОБА_2 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, адреса проживання: АДРЕСА_1, на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (м. Київ, бул. Русанівський, 8, код ЄДРПОУ 21647131) виплачене страхове відшкодування сумі в 17 626, 46 грн. та 1 762, 00 грн. судового збору.

У задоволенні інших вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя І.А. Усатова