Рішення № 80849452, 01.04.2019, Тернівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 215/5118/18

2/215/607/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2019 року Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

В складі: головуючого судді Коноваленка М.І.

секретар судового засідання - Махоня Н.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі №7 Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області справу за позовом представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Криворіжіндустрбуд» про стягнення заробітної плати, невиплаченої при звільненні працівника,-

ВСТАНОВИВ:

06 листопада 2018 року представник позивача ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Приватного акціонерного товариства «Криворіжіндустрбуд» /далі ПрАТ/, яким просить стягнути відповідно до ст.ст.116, 177 КЗпП України – 16662,71грн. невиплаченої заробітної плати за період з вересня 2017 року по березень 2018 року, включно та 29 475,20грн. середнього заробітку за час затримки (а.с.1-3). Позовні вимоги представник позивача обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 перебував в трудових відносинах з відповідачем з 27.06.2013 по 26.03.2018, звільнений за власним бажанням відповідно до ст.38 КЗпП України. При звільненні відповідач не виплатив йому заробітну плату та компенсацію за невикористані дні відпустки.

Ухвалою суду від 16 січня 2019 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідно до відзиву на позовну заяву, який надійшов до суду 17 січня 2019 року відповідач заперечує проти позову в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені у розмірі 29475,20грн. виходячи з наступного.

Наказом по ПАТ від 05 березня 2018 року №23 № «Про зміну в організації виробництва та праці та встановлення неповного робочого дня» у зв’язку з виробничої необхідністю з 07 травня 2018 року встановлений неповний робочий день , тривалістю дві години на тиждень. З 24.12.2018 по 07.01.2019 ПАТ не працювало, відповідно до наказу №62 від 18.12.2018. Час затримки розрахунку при звільненні складає 31 робочий день ( з 07.05.2018 по 21.12.2018), тому розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку з позивачем при звільнені становить 6 051,20грн.(195.20грн. середньоденна заробітна плата х 31 робочий день, у зв’язку з чим просить суд відмовити позивачу в стягненні 29475,20грн. середнього заробітку за час затримки при звільненні.

Інших письмових клопотань, заяв, заперечень учасники справи суду не надавали.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Дослідивши письмові докази, судом встановлені наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що позивач з 27.06.2013 по 26.03.2018 роки перебував у трудових відносинах з ПрАТ та 26.03.2018 позивача було звільнено з роботи за власним бажанням відповідно до ст.38 КЗпП України, що підтверджується копією трудової книжки позивача та наказом по ПрАТ про його звільнення ( а.с.6-8).

Відповідно до довідки №545 від 30.08.2018 виданої ПрАТ, на день звільнення працівника ОСОБА_1 сума належної до виплати заборгованості становить 16623,71грн., середньо денна заробітна плата позивача становить 195,20грн..

Вищенаведені обставини щодо невиплати ПрАТ на день звільнення позивачу заборгованості по заробітній платі та її розмір сторонами не оспорюються, тому підлягають стягненню на користь позивача у визначеному сторонами розмірі 16623,71грн. відповідно до вимог статей 116, 117 КЗпП України, при звільнені працівника виплати всіх сум , що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення.

Щодо стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 177 КЗпП України, у разі невиплати з вини власника належних працівникові сум у строки зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Таким чином, обов’язок із проведення з працівником розрахунку покладається на роботодавця незалежно від звернення працівника про вказану плату. Стаття 177 КЗпП України застосовується у разі несвоєчасної виплати належних працівнику від підприємства сум, тобто за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, за затримку розрахунку при звільненні працівника, тому доводи відповідача, щодо зменшення кількості робочих днів, на підставі Наказу від 05 березня 2018 року №23 № «Про зміну в організації виробництва та праці та встановлення неповного робочого дня» після звільнення позивача, відповідно до яких повинен здійснюватися розрахунок середнього заробітку за затримку у його виплаті при звільненні, суд відхиляє за безпідставністю.

Зазначене узгоджується з роз’ясненнями викладеними у п.20 постанови Пленуму Верховного суду України від 24 грудня 1999 року №13 №про практику застосування судами законодавства про оплату праці» встановивши при розгляді справи про стягення заробітної плати у зв’язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред’явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи по день постановлення рішення , якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своє вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Таким чином, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини справи, вищенаведені правові підставі, суд приходить до висновку, що позивач має право на стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку виплати належних йому від відповідача сум з 26.03.2018 по визначений позивачем термін 31.10.2018.

Як раніше зазначалося, ОСОБА_1 звільнений з роботи 26 березня 2018 року.

День звільнення позивача, відповідно до положень п.2.26 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом ОСОБА_3 праці України, міністерства юстиції України, міністерства соціального захисту населення України №58 від 29 липня 1993 року, є останнім днем його роботи.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці».

Відповідно до пункту 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 з відповідними змінами (далі Порядок), цей Порядок застосовується, зокрема, коли згідно з чинного законодавств виплати проводяться виходячи із середньої заробітної плати.

Пунктом другим Порядку передбачено, що у випадку збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов’язана відповідна виплата.

Таким чином, розрахунковим періодом, враховуючи, що позивача звільнено 26 березня 26 березня 2018 року, є січень – лютий 2018 року та відповідно до довідки наданої відповідачем від 30.08.2018 за №546 середньоденна заробітна плата позивача у цей період складала 195,20 грн. (а.с.10), що сторонами також не оспорюється.

ОСОБА_3 соціальної політики України від 19.10.2017 №224/0/103 – 17/214 зазначені норми тривалості робочого часу на 2018 рік.

З урахуванням розрахункового періоду кількість робочих днів позивача склала: у березні 5, квітні 20, травні 20, червні 20, липні 22, серпні 22, вересні 20, жовтні 22, а всього 151 день. Тобто, розмір середньої заробітної плати за час затримки розрахунку буде складати 29475,20грн. (195,20грн. середньоденної заробітної плати х 151 робочих днів = 29475,20грн.).

Підпунктом 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 та п. 18.1 ст. 18 Податкового кодексу України встановлено, що роботодавець - податковий агент зобов'язаний з доходів, що нараховуються (виплачуються) фізичній особі (платнику), нараховувати, утримувати та сплачувати до бюджету податок від імені та за рахунок коштів особи, якій виплачуються такі доходи.

Згідно з пп. 164.2.14 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди. Таким чином стягнута не виплачена заробітна плата та середній заробіток за час затримки є об'єктом оподаткування доходу платника податку, тому в цій частині позову, представнику позивача слід відмовити.

Згідно зі ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим ЦПК України. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.

У відповідності до ч.1 ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладене, з урахуванням справедливості, добросовісності та розумності як загальних засад цивільного законодавства, зважуючи доводи сторін, суд вважає, що існують достатні правові підстави для часткового задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з того, що відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі ст.ст.153, 237-1 КЗпП України, керуючись ст.ст.10, 12, 43, 49, 141, 259 ч.6, 263-265, 268, 273, 174 ч.4, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Криворіжіндустрбуд» про стягнення заробітної плати, невиплаченої при звільненні працівника - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Криворіжіндустрбуд» (юридична адреса: 50051, м.Кривий Ріг, вул. Криворіжсталі, 10, код ЄДРПОУ 01239186 на користь ОСОБА_1, ІН НОМЕР_1 – 16623 (шістнадцять тисяч шістсот двадцять три) грн. 71коп. заборгованість по заробітній платі.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Криворіжіндустрбуд» (юридична адреса: 50051, м.Кривий Ріг, вул.Криворіжсталі, 10, код ЄДРПОУ 01239186 на користь ОСОБА_1, ІН НОМЕР_1 – 29475 ( двадцять дев’ять тисяч чотириста сімдесят п’ять) грн. 20коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Криворіжіндустрбуд» (юридична адреса: 50051, м.Кривий Ріг, вул.Криворіжсталі, 10, код ЄДРПОУ 01239186) – 704,80 грн. судового збору на користь держави.

Копію рішення направити сторонам по справі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено через Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області до Дніпровського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-ти денний строк з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення складено та підписано суддею без проголошення 01.04.2019 року.

СУДДЯ: