Ухвала суду № 80849126, 27.03.2019, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 206/11/17

Провадження № 1-кп/206/17/19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.03.2019 року Самарський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого-судді - Грицаюк Н.М.,

судді - Поштаренко О.В.,

присяжних: - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

ОСОБА_3,

при секретареві - Норі І.С.,

за участі прокурора - Данільченко В.В,,

захисників-адвокатів - ОСОБА_4, ОСОБА_5,

обвинувачених - ОСОБА_6, ОСОБА_7,

потерпілого - ОСОБА_8,

представника потерпілого - ОСОБА_9,

розглянувши у залі суду в м. Дніпро, у судовому засіданні кримінальне провадження № 12016040440002510, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.10.2016 року за обвинуваченням ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 289, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 194 КК України,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Самарського районного суду м. Дніпропетровська перебуває кримінальне провалження № 12016040440002510, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.10.2016 року за обвинуваченням ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 289, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 194 КК України.

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не відпали.

Захисник-адвокат ОСОБА_5 підтримала клопотання прокурора.

Захисик ОСОБА_4 поклався увказаному питанні на розсуд суду, однак вважає, що клопотання нічим не вмотивовано.

Обвинувачений ОСОБА_7 підтримав думку захисника - адвоката ОСОБА_4.

Обвинувачений ОСОБА_6 не заперечував стосовно клопотання прокурора відносно себе, однак стосовна брата - ОСОБА_7 заперечував, просив змінити на більш м'який, оскільки останній позитивно характеризується, раніше не судимий, вбивство не скоював.

Потерпілий та його представник заперечували проти зміни обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш м'який - домашній арешт.

Заслухавши сторони кримінального провадження, дослідивши матеріали обвинувального акту, суд присяжних дійшов висновку про задоволення клопотання прокурора про продовження обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, виходячи з наступного, тим самим в задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу у вигляді римання під вартою на домашній арешт ОСОБА_7 відмовити.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку. Повторно розглядається питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судовий розгляд не завершений до його спливу.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі доведення того, що жоден із більш мяких запобіжних заходів до обвинуваченого не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Ризиками, які суд присяжних оцінює у сукупності із тяжкістю покарання, що загрожує обвинуваченим у разі визнання їх винуватими, являються об’єктивні дані можливого переховування обвинувачених від органів досудового розслідування та суду, впливати на свідків, які ще не допитані та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, оскільки останні обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого злочину та тяжких злочинів передбачених п.п.6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 289, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 194 КК України, міра покарання за які передбачена у вигляді довічного позбавлення волі та позбавлення волі строком до 15 років.

Таким чином, ризики, що були підставою для застосування відносно обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та продовження такого заходу, на сьогодні не перестали існувати.

Дані відносно осіб обвинувачених враховуються судом, як то соціальні зв'язки, вік та стан здоров'я, які при цьому не виключають можливість тримання під вартою ОСОБА_6 та ОСОБА_7, а також період їх тримання під вартою, однак, вони не зменшують заявлені у кримінальному провадженні ризики, оскільки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюєються у вчиненні особливо тяжкого злочину та тяжких злочинів, а тому викладене у своїй сукупності є мотивом для обмеження свободи обвинувачених у встановленому законом порядку.

При цьому обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.

Застосування до обвинувачених більш м’яких запобіжних заходів, що передбачені КПК України, буде недостатньою мірою, оскільки не будуть слугувати забезпеченню виконання обвинуваченими покладених на них процесуальних обов’язків, а також не зможе запобігти спробам обвинувачених переховуватися від органів досудового розслідування або суду та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином

Крім того, вирішуючи подане клопотання суд, також враховує усталену практику ЄСПЛ, зокрема, Рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 року, згідно якого тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи. Національні судові органи повинні розглядати всі обставини, що дають підстави ствердити наявність публічного інтересу, який би виправдав виняток із загальної норми про повагу до свободи людини. Такими ознаками є тяжкість та підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченій злочину та можливість ухилення від явки до суду.

У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Беручи до уваги викладене, а також обставини кримінального правопорушення, викладені в обвинувальному акті, та дані про особу обвинувачених, суд присяжних вважає необхідним продовжити щодо обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на два місяці, оскільки вважає, що саме такий запобіжний захід буде достатнім засобом, який здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки обвинувачених та дієво запобігти ризикам, доведеним прокурором, що виключає собою можливість застосування відносно обвинувачених більш м'якого запобіжного заходу.

Разом з тим, суд присяжних наголошує на тому, що обвинувачені не позбавлені можливості в подальшому ставити питання перед судом про зміну їм запобіжного заходу під час судового розгляду, коли перестануть існувати ризики, зазначені вище колегією суддів.

Окрім того, практика Європейського суду з прав людини, свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Враховуючи вищевикладене, суд присяжних вважає за необхідне задовольнити клопотання прокурора та продовжити обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів.

Суд присяжних вважає, що обраний відносно обвинувачених запобіжний захід з урахуванням його тривалості на даний час не виходить за межі розумного строку, відповідає не лише особі обвинувачених, а і характеру та тяжкості діяння, які їм інкримінуються, не перешкоджає інтересам правосуддя.

Таке продовження не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки по справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.

Суд присяжних вважає, що обраний відносно обвинувачених запобіжний захід з урахуванням його тривалості на даний час не виходить за межі розумного строку, відповідає не лише особам обвинувачених, а і характеру та тяжкості діянь, які їм інкримінуються, не перешкоджає інтересам правосуддя.

Доводи обвинуваченого ОСОБА_6 щодо наявності підстав для зміни обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт, а саме: позитивна характеристика, раніше не судимий, не скоював вбивство, суд присяжних не приймає до уваги, оскільки вказані обвинуваченим ОСОБА_6 твердження не підтверджені жодним належним та допустимим доказом, крім того, обвинувачений ОСОБА_7. обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбачене п.п.6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, яке законом про кримінальну відповідальність віднесено до категорії особливо тяжкого злочину, а також об’єкт злочинного посягання, яким є найвища соціальна цінність - життя людини, а також суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, і це відповідає правовим позиціям, викладеним в п.35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції».

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 331, 372 КПК України, суд присяжних -

П О С Т А Н О В И В:

Строк тримання під вартою ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, продовжити до 25 травня 2019 року включно, щодо кожного з обвинувачених.

Копію ухвали надіслати до Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)» – до виконання.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Н.М. Грицаюк

Суддя: О.В. Поштаренко

Присяжні: ОСОБА_1

ОСОБА_2

ОСОБА_3