Рішення № 80849078, 20.03.2019, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/5233/17

2/214/348/19

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

20 березня 2019 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі:

головуючого – судді Попова В.В.,

при секретарі – Джемерчук О.В.,

за участю:

представника відповідача – ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, у м. Кривому Розі, цивільну справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29 до Публічного акціонерного товариства «КРИВОРІЖГАЗ» про визнання незаконними дій щодо збільшення норми використання природного газу, визнання права на забезпечення та встановлення споживачам індивідуальних газових лічильників у порядку захисту прав споживачів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачі звернулись до суду з вказаним позовом, в якому просили визнати незаконним встановлений ПАТ «Криворіжгаз» режим нарахування об’ємів спожитого природного газу згідно показань загальнобудинкового прибору обліку газу, зобов’язати ПАТ «Криворіжгаз» з 01 квітня 2017 року поновити побутовим споживач природного газу режим нарахування природного газу відповідно до ОСОБА_1 споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, затверджених постановою КМУ від 23 березня 2016 року №203, визнати за ними право на забезпечення індивідуальними безкоштовними газовими лічильниками за рахунок ПАТ «Криворіжгаз» та визнати, що ПАТ «Криворіжгаз» відповідно до ст. 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» (далі - Закон № 3533-VI) зобов'язане за свій рахунок у термін до 01 січня 2018 року здійснити встановлення в їхніх квартирах індивідуальних газових лічильників як побутовим споживачам.

В обґрунтування позовних вимог позивачі зазначили, що на підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року №2500 між позивачами та ПАТ «Криворіжгаз» було укладено Типовий договір постачання природного газу споживачам. Відповідно до пункту 1.3 Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року №2498 (далі - Типовий договір), цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов цього договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема, надання підписаної споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього договору, яку в установленому порядку оператор газорозподільної мережі (далі - Оператор ГРМ) направляє споживачеві інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього договору, та/або сплату рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу. Доказом факту приєднання всіх споживачів до Типового договору вважають щомісячне споживання ними природного газу та здійснення щомісячної сплати рахунків за спожитий природний газ. Позивачі зазначали, що права та обов'язки споживачів виникли з однієї підстави та що предметом цього спору є однорідні права та обов'язки. Права та обов'язки споживачів чітко визначені Типовим договором, а саме розділом IV «Ціна, порядок обліку та оплати природного газу», розділом V «Права та обов'язки споживача» та розділом VІ «Права і обов'язки постачальника». Зміст Типового договору, викладений впостанові Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року №2500, передбачає, що права та обов'язки для всіх споживачів є ідентичними. В березні 2017 року ПАТ «Криворіжгаз» встановило на будинок №19, розташований по вулиці Павла Глазового в м. Кривому Розі загальнобудинковий вузол обліку газу та з 01 квітня 2017 року позивачам стали нараховувати об’єми використаного природного газу згідно показань загальнобудинкового прибору обліку газу. ПАТ «Криворіжгаз» не уклав договору на зняття показань будинкового вузла обліку, також не складено акт балансового розмежування зі схемою та акт зняття первинних показників лічильника та не отримано дозвіл власника будинку на його встановлення. Тобто, ПАТ «Криворіжгаз» неправомірно нараховує плату за спожитий природний газ. У червні 2017 року позивачами були проведені загальні збори співвласників багатоквартирного будинку, на яких було прийнято рішення щодо ініціювання звернення власників квартир, які не обладнані індивідуальними лічильниками газу до ПАТ «Криворіжгаз» із заявами про забезпечення та встановлення індивідуальних лічильників газу за рахунок ПАТ «Криворіжгаз» на підставі статті 6 Закону №3533-VI. Однак, листом ПАТ «Криворіжгаз» від 02 серпня 2017 року №617/17 споживачів було повідомлено, що не передбачено фінансування робіт із встановлення індивідуальних лічильників газу в кожній квартирі будинку №19, розташованого по вулиці Павла Глазового в м. Кривому Розі. Проте позивачі вважають таку позицію ПАТ «Криворіжгаз» неправомірною, оскільки побутовим споживачам відмовлено в забезпеченні та встановленні індивідуальних газових лічильників за рахунок ПАТ «Криворіжгаз». Вважають, що забезпечити комерційний облік природного газу кожному споживачу будинку зобов'язане газорозподільне підприємство - ПАТ «Криворіжгаз» у термін до 01 січня 2018 року. ПАТ «Криворіжгаз» є суб'єктом господарювання, що здійснює розподіл природного газу на території Саксаганського району м. Кривого Рогу. Згідно структури тарифу для споживачів на послуги розподілу природного газу ПАТ «Криворіжгаз» у період з 2011 року до теперішнього часу закладається встановлення квартирних лічильників газу, що передбачено статтею 3 Закону №3533-VI, де визначено, що фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюється за рахунок коштів суб'єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, тобто покладено на ПАТ «Криворіжгаз».

Ухвалою суду від 15 вересня 2017 року провадження у вище вказаній справі було відкрито та призначено судове засідання.

Ухвалою суду від 13 серпня 2018 року провадження у справі було зупинено до розгляду ОСОБА_30 Палатою Верховного Суду касаційної скарги по справі №214/2435/17.

Ухвалою суду від 23 січня 2019 року провадження у справі було поновлено та призначено до судового розгляду.

Позивачі у судове засідання не з’явились, але надали до суду письмову заяву, в якій позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили суд розглянути справу за їх відсутності.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову з підстав наведених у письмових запереченнях, долучених до матеріалів справи.

Так, представником відповідача були надані письмові заперечення на позов, згідно з якими відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, у зв’язку з їх необґрунтованістю та безпідставністю. Так, комерційний (приладовий) облік природного газу для побутових споживачів здійснюється на підставі спеціальних законодавчих і нормативних актів. У статті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» не зазначено право абонента на індивідуальний лічильник, мова йде про обов’язок оператора ГРМ забезпечити встановлення як індивідуальних так і загально будинкових лічильників газу, що забезпечить 100% облік спожитого газу населенням. Крім того, зазначений обов’язок не включає в себе поняття повного фінансування таких робіт за кошти ПАТ «Криворіжгаз». Фінансування робіт з встановлення лічильників здійснюється за рахунок коштів газорозподільних підприємств, що передбачені в структурі тарифу на послуги розподілу природного газу, а не за рахунок виділених бюджетних коштів на встановлення індивідуальних лічильників природного газу. Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №547 від 30 березня 2016 року затверджено план розвитку газорозподільної системи ПАТ «Криворіжгаз» на 2016-2025 роки та джерела його фінансування. Згідно розділу І Плану розвитку газорозподільної системи ПАТ «Криворіжгаз» на 2016-2025 роки, затвердженого Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг №547 від 31 березня 2016 року передбачено встановлення загальнобудинкових вузлів обліку газу за адресою: м. Кривий Ріг, вулиця Павла Глазового, будинок 19, за рахунок ПАТ «Криворіжгаз». Відповідач не може відступати від положень, встановлених Планом розвитку газорозподільної системи ПАТ «Криворіжгаз» на 2016-2025 роки. Так, згідно норм пункту 6 глави 4 розділу 10 Кодексу ГРМ, з моменту опломбування Оператором ГРМ будинкового вузла обліку та складання акту приймання будинкового вузла обліку в експлуатацію, зазначений вузол стає комерційним та з цього моменту по ньому можуть проводитись комерційні розрахунку за надання населенню послуг з газопостачання в умовах використання загальнобудинкового вузла обліку відповідно до Тимчасового положення. При цьому, у випадку відмови балансоутримувача від врегулювання договірних відносин з Оператором ГРМ, комерційний облік, а також розрахунки з побутовими споживачами (у яких відсутні індивідуальні вузли обліку) здійснюється на підставі показів загальнобудинкового лічильника. Крім того, позивачі не позбавлені права на встановлення індивідуального лічильника за власні кошти. На теперішній час позивачі забезпечені загальнобудинковим приладом обліку, а тому предмет позову відсутній. Позивачами у свої позовній заяві не вказано, якою саме нормою Закону передбачено встановлення індивідуального лічильника газу за рахунок Оператора ГРМ саме конкретному позивачу.

Разом з тим, представником відповідача були надані додаткові пояснення, згідно яких 21 грудня 2017 року було внесено зміни до Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», які набрали чинності 19 січня 2018 року, згідно з якими ч. 1 ст. 2 була викладена наступним чином: постачання природного газу здійснюється за умови його комерційного обліку для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, у яких природний газ використовується тільки для при готування їжі - з 1 січня 2021 року, а відтак відповідач вважає, що на теперішній час предмет спору відсутній, позаяк у зв’язку з внесеними змінами позовні вимоги є передчасними, та такими, що не підлягають задоволенню.

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку письмовим доказам щодо їх належності, допустимості та достатності в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг,від 16 квітня 2015 року №1274 про видачу ліцензії на розподіл природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ, ПАТ «Криворіжгаз» видано ліцензію на господарську діяльність з розподілу природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ на території м. Кривого Рогу (крім житлового масиву «Інгулець» Інгулецького району в м. Кривому Розі) та Криворізького району Дніпропетровської області в зоні розташування розподільних газопроводів, що перебувають у власності та користуванні ПАТ «Криворіжгаз».

Так, позивачі у справі є або власниками, або зареєстровані та проживають у будинку №19, розташованому по вулиці Павла Глазового в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, та є споживачами послуг з газопостачання за вказаною адресою. Згідно глави 5 розділу ІХ Кодексу, за ініціативи балансоутримувача (управителя) або Оператора ГРМ та за їх рахунок в багатоквартирному будинку (гуртожитку) або на групу будинків (гуртожитків), мешканці яких в повному обсязі чи частково розраховуються за нормами споживання, або для цілей складання загального балансу споживання природного газу може бути організований та встановлений загальнобудинковий вузол обліку природного газу.

Балансоутримувач (управитель) не може відмовити Оператору ГРМ в організації та встановленні загальнобудинкового вузла обліку природного газу, якщо ці заходи здійснюються за рахунок Оператора ГРМ.

Так, як убачається з матеріалів справи, у березні 2017 року ПАТ «Криворіжгаз» встановило на будинок, розташований за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Павла Глазового, 19, загальнобудинковий вузол обліку газу.

Між тим, відповідно до розділу ІІІ п. 5.1 Кодексу ГРС межа балансової належності та експлуатаційної відповідальності між Оператором ГРМ та споживачем (суміжним суб’єктом ринку природного газу) визначається в акті розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін, що є невід’ємною частиною договору розподілу природного газу (або у передбачених цим Кодексом випадках технічній угоді про умови приймання-передачі газу ГРМ).

Акт розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін в обов’язковому порядку має містити схему газопроводів з визначенням на них межі балансової належності, точки вимірювання (місця встановлення вузла обліку) та напрямів потоків природного газу.

За відсутності акта розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін за об’єктами суміжних суб’єктів ринку природного газу (включаючи споживачів) Оператор ГРМ, до/через ГРМ якого підключені зазначені об’єкти, зобов’язаний в установлені законодавством строки здійснити заходи з укладання з їх власниками акта розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін.

Власники (балансоутримувачі, управителі, інші особи), на балансі чи в управлінні яких знаходяться багатоквартирні будинки чи гуртожитки (незалежно від того, є вони споживачами природного газу чи ні), укладають з Оператором ГРМ, до об’єктів газорозподільної системи якого підключені зазначені будинки/гуртожитки, акт розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін відносно їх внутрішньобудинкових систем газопостачання.

Однак, ПАТ «Криворіжгаз» не було укладено акту розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін, відтак не була визначена межа балансової належності (точка приймання-передачі природного газу) та точка вимірювання відносно будинку №19 вул. Павла Глазового у м. Кривий Ріг та місце встановлення приладу обліку.

Таким чином дії ПАТ «Криворіжгаз» щодо встановлення загальнобудинкового вузла обліку відбувалось у порушення діючих норм законодавства та були незаконними, у зв’язку із чим нарахування об’ємів спожитого газу згідно показань загальнобудинкового прибору обліку газу позивачам є незаконним.

Відповідно до пункту 3 Правил постачання природного газу від 30.09.2015 року № 2496, постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до вимог цих Правил. Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється за договором, який має відповідати типовому договору постачання природного газу побутовим споживачам, що затверджується Регулятором та оприлюднюється в установленому порядку.

Споживачам, у яких відсутній газовий лічильник, нарахування за використаний газ здійснюється відповідно до встановлених державою норм споживання природного газу.

При цьому, що стосується позовних вимог щодо зобов'язання Відповідача здійснити перерахунок об'ємів споживання природного газу з 01.04.2017 року, саме відповідно до ОСОБА_1 споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №203 від 23.03.2016, суд зазначає наступне.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.05.2018 року, яке залишено без постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.08.2018 року, Постанову Кабінету Міністрів України від 23.03.2016 року №203 «Про норми споживання природного газу населення у разі відсутності газових лічильників» визнано протиправною та нечинною після набрання рішенням законної сили. Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27.11.2018 року рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.05.2018 року залишено без змін.

У зв’язку із викладеним, слід провести перерахунок об'ємів споживання природного газу по об'єкту побутового відповідно до чинних ОСОБА_1 споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників.

Позивачі, які мешкають в будинку №19 по вулиці Павла Глазового в м. Кривому Розі, звернулись до відповідача з заявою про встановлення індивідуальних приладів обліку газу (лічильників).

Однак, на зазначену заяву, ПАТ «Криворіжгаз» у своєму листі від 02.08.2017 року за №617/17 повідомив про те, що фінансування робіт зі встановлення індивідуальних лічильників газу у кожній квартирі будинку №19 по вулиці Павла Глазового в м. Кривому Розі, за кошти ПАТ «Криворіжгаз» Планом не передбачено та запропоновано врегулювати відносини щодо встановлення вузла обліку природного газу.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України «Про захист прав споживачів», держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров'я і життєдіяльності.

За змістом ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів» права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення.

Відповідно до пунктів 3, 4, 7 частини першої статті 21Закону України «Про захист прав споживачів» крім інших випадків порушень прав споживачів, права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо виконавець послуги нав'язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами, порушується принцип рівності сторін договору, ціну продукції визначено неналежним чином.

Як зазначено в преамбулі Закону України «Про житлово-комунальні послуги», який був чинним на час звернення позивачів до суду з цим позовом та розгляду справи, цей Закон визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

- житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил;

- виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору;

- засіб обліку - прилад, технічний пристрій для обліку кількісних та/або якісних показників житлово-комунальної послуги, який має нормовані метрологічні характеристики;

- комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газопостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством;

- норми споживання - кількісні показники споживання житлово-комунальних послуг, затверджені згідно із законодавством відповідними органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування;

- споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» державна політика у сфері житлово-комунальних послуг базується на таких принципах: забезпечення раціонального використання наявних ресурсів та сталого розвитку населених пунктів; регулювання цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, перелік яких визначено цим Законом, з урахуванням досягнутого рівня соціально-економічного розвитку, природних особливостей відповідного регіону та технічних можливостей; забезпечення рівних можливостей доступу до отримання мінімальних норм житлово-комунальних послуг для споживачів незалежно від соціального, майнового стану, віку, місцеперебування та форми власності юридичних осіб тощо; забезпечення соціального захисту малозабезпечених громадян.

Як наведено у ст. 3 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг, суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, власники, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від порядку затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги вони поділяються на три групи: перша група - це житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують уповноважені центральні органи виконавчої влади, а у випадках, передбачених законом, - національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Так, тарифи на газопостачання відносяться до першої групи.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору (частини перша, друга статті 20 цього Закону).

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець зобов'язаний забезпечувати своєчасність та відповідну якість житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору.

Як зазначено у ч. 1 ст. 30 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», державне регулювання цін/тарифів базується на таких основних принципах доступності житлово-комунальних послуг для всіх споживачів та рівності правових гарантій.

Правові, економічні та організаційні засади забезпечення всіх категорій споживачів вузлами обліку природного газу з метою запровадження повного комерційного (приладового) обліку природного газу визначені Законом України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу».

Відповідно до глави 1 розділу 1 Кодексу ГРС Оператор ГРМ - суб'єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління.

ПАТ «Криворіжгаз» є Оператором ГРМ.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону Законом України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюється за рахунок: коштів суб'єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території; коштів відповідного бюджету; інших джерел, не заборонених законодавством.

Згідно з положеннями ст. 6 Закону Законом України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» та графіками оснащення квартир і приватних будинків лічильниками газу, розробленими відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2012 року №259-р «Деякі питання забезпечення комерційного (приладового) обліку природного газу», газорозподільні підприємства зобов'язані забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується для підігріву води та приготування їжі (плита газова + газова колонка) - до 01 січня 2016 року, тільки для приготування їжі - до 01 січня 2018 року (відповідно до абзацу четвертого підпункту «а» пункту 2 частини першої статті 6 зі змінами, внесеними згідно із Законом від 21 грудня 2017 року «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», - тільки для приготування їжі - до 01 січня 2021 року.)

Як встановлено матеріалами справи, позивачі є споживачами природного газу, а відповідач - Оператором ГРМ, виконавцем комунальної послуги, спрямованої на задоволення потреби фізичної особи у забезпеченні газопостачанням.

Відповідно до пунктів 1.1-1.3 Типового договору цей договір є публічним, регламентує порядок та умови переміщення природного газу з метою фізичної доставки Оператором ГРМ обсягів природного газу, які належать споживачам (їх постачальникам), до об'єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи. Умови договору однакові для всіх споживачів України.

Цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 ЦК України на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.

У пункті 1.4 Типового договору вказано, що термін, що використовується в цьому договорі, має таке значення: «споживач» - фізична або юридична особа чи фізична особа - підприємець, об'єкт якої підключений до газорозподільної системи Оператора ГРМ. Інші терміни вживаються у значеннях, наведених у Законі України «Про ринок природного газу» та Кодексі ГРС.

Судом установлено, що позивачі приєднались до вказаного Типового договору, оскільки щомісячно споживають природний газ та щомісячно сплачують рахунки за спожитий природний газ.

Права та обов'язки споживачів чітко визначені Типовим договором, а саме розділом IV «Ціна, порядок обліку та оплати природного газу», розділом V «Права та обов'язки споживача» та розділом VІ «Права і обов'язки постачальника».

Згідно з пунктом 2.1 цього Типового договору ПАТ «Криворіжгаз» взяло на себе зобов'язання постачати природний газ споживачам в необхідних об'ємах (обсягах), а позивачі взяли на себе зобов'язання своєчасно сплачувати вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору.

У частині першій статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до вимог статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За положеннями постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 28.12.2011 року №150 «Про встановлення тарифу на транспортування природного газу та про встановлення тарифу на послуги з розподілу природного газу» (з 2011 року по 31 травня 2017 року) до структури тарифу було включено вартість витрат на встановлення лічильників газу населенню за кожні поставлені (розподілені) 1000 куб. м природного газу.

Згідно з додатком №1 до вказаної постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, в структурі тарифу затверджено витрати на встановлення лічильників газу населенню за поставлені 1000 куб. м. природного газу, які становили 6,96 грн., а згідно з додатком №1 до постанови від 27.09.2016 року №1625 у структурі тарифу витрати на встановлення індивідуальних лічильників газу населенню за розподілені 1000 куб. м. становлять 25,20 грн.

Зважаючи на те, що позивачі виконували обов'язок щодо сплати отриманих послуг, у тариф яких включено і вартість та роботи зі встановлення індивідуальних лічильників газу населенню, суд уважає, що вимоги статті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» мають вищу юридичну силу, ніж рішення Національної комісії, яка здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Ці вимоги зобов'язують відповідача забезпечити встановлення лічильників газу для населення, яке проживає у квартирах, в яких газ використовується тільки для приготування їжі.

Отже, за змістом статті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» вбачається обов'язок встановлення відповідними суб'єктами господарювання - газорозподільними організаціями лічильників для такої категорії споживачів природного газу, як населення у вигляді приладів обліку природного газу, що дозволяють визначати обсяги споживання газу кожним окремим споживачем. При цьому таких споживачів не зобов'язано відшукувати джерела фінансування вказаних приладів та робіт, оскільки відповідне фінансування уже закладено у тариф на оплату спожитого газу.

Відмова відповідача встановити індивідуальні лічильники позивачам суперечить вимогам законодавства, порушує права позивачів. З урахуванням вимог статті 5 Закону України «Про захист прав споживачів», статті 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» волевиявлення позивачів на встановлення індивідуальних лічильників газу не може бути порушеним.

Таким чином, суд приходить до висновку, що задоволення вимог позивачів буде відповідати зазначеній державній політиці у сфері житлово-комунальних послуг, забезпечить раціональне використання ресурсів та рівні можливості для позивачів з отримання послуги по газопостачанню; встановлення позивачам індивідуальних лічильників забезпечить оплату кожним з них саме того об'єму газу, який ним спожитий, що буде відповідати такому завданню цивільного законодавства, як справедливість.

Аналогічна позиція зазначена в постанові ОСОБА_30 Верховного Суду у справі №755/18006/15-ц від 04 липня 2018 року.

Вирішуючи питання про те, за чий рахунок повинно проводитися фінансування робіт з оснащення лічильниками газу, суд вважає за необхідне керуватися частиною першою статті 3 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», згідно з якою фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюється за рахунок: коштів суб'єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території; коштів відповідного бюджету; інших джерел, не заборонених законодавством.

Саме на відповідача покладений обов'язок встановлення лічильників газу, лише він повинен вживати заходів щодо залучення інших джерел фінансування цих робіт і покладання такого обов'язку на споживачів є неправомірним. Разом з тим, як установив суд, відповідач не вживав жодних заходів для фінансування таких робіт за рахунок будь-якого бюджету.

Отже, на підставі наведеного вище, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивачів щодо визнання за кожним з них права на забезпечення індивідуальними, безкоштовними газовими лічильниками за рахунок ПАТ «Криворіжгаз» є обґрунтованими, а пропозиція ПАТ «Криворіжгаз» щодо врегулювання відносин із встановлення вузла обліку природного газу, зняття показань будинкового (загальнобудинкового) вузла обліку газу шляхом укладання відповідного договору є такою, що суперечить вимогам статті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу».

Разом з тим, позовні вимоги позивачів щодо зобов'язання ПАТ «Криворіжгаз», за свій рахунок здійснити встановлення в квартирах індивідуальних газових лічильників, із зазначенням терміну, до якого вказані газові лічильники відповідач має встановити, підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Згідно з положеннями статті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» та графіками оснащення квартир і приватних будинків лічильниками газу, розробленими відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2012 року №259-р «Деякі питання забезпечення комерційного (приладового) обліку природного газу», газорозподільні підприємства зобов'язані забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується для підігріву води та приготування їжі (плита газова + газова колонка) - до 01 січня 2016 року, тільки для приготування їжі - до 01 січня 2018 року.

19 січня 2018 року набрав чинності Закон України №2260-УІІІ від 21 грудня 2017 року, яким були внесені зміни до Закону України «Про забезпечення комерційного обліку газу» щодо встановлення споживачам індивідуальних лічильників природного газу. Зокрема, передбачено встановлення споживачам, у квартирах та приватних будинках, у яких природний газ використовується тільки для приготування їжі, до 01 січня 2021 року індивідуальних лічильників.

Оскільки позивачі сплачували за газопостачання за встановленими тарифами, в яких були передбачені витрати на встановлення лічильників газу, у тому числі безпосередньо індивідуальних, суд приходить до висновку, що відповідач зобов'язаний надавати послуги, які оплачені позивачами, та відповідно до частини першої статті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах, у яких газ використовується тільки для приготування їжі, - до 01 січня 2021 року, оскільки на момент ухвалення рішення по даній справі відбулась зміна терміну встановлення таких лічильників для вказаної категорії осіб.

Отже, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог позивачів, визнанням, за кожним з них, права на забезпечення індивідуальними лічильниками за рахунок ПАТ «Криворіжгаз» та зобов'язанням ПАТ «Криворіжгаз», за свій рахунок, в строк до 01 січня 2021 року, здійснити встановлення в квартирах позивачів індивідуальних газових лічильників.

Крім того, у разі коли позов немайнового характеру подається одночасно кількома позивачами до одного або кількох відповідачів, судовий збір сплачується кожним позивачем окремим платіжним документом у розмірах, установлених згідно із статтею 4 Закону України від 08 липня 2011року №3674-VI «Про судовий збір» за подання позову немайнового характеру.

Позивачі, відповідно до вимог Закону України «Про захист прав споживачів», звільнені від сплати судового збору при зверненні з даним позовом, однак, при поданні позову кожен з позивачів, мав сплатити по 640 грн. судового збору, а разом 17920 грн.

Таким чином, відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача в дохід держави підлягають стягненню 17920 грн. в рахунок відшкодування судового збору.

На підставі викладеного, керуючись 15, 16 ЦК України, ст.ст. 5, 21 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.ст. 3, 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», ст.ст. 12, 13, 19, 23, 77, 78, 141, 263-265, 268, 273, 280-284, 354-355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29 задовольнити частково.

Визнати незаконним встановлений Публічним акціонерним товариством «Криворіжгаз» режим нарахування об’ємів спожитого природного газу згідно показань загальнобудинкового прибору обліку газу для побутових споживачів природного газу ОСОБА_2 (адреса: м. Кривий Ріг, вул. Павла Глазового, 19/1), ОСОБА_3 (адреса: м. Кривий Ріг, вул. Павла Глазового, 19/5), ОСОБА_4 (адреса: м. Кривий Ріг, вул. Павла Глазового, 19/9), ОСОБА_5 (адреса: м. Кривий Ріг, вул. Павла Глазового, 19/12), ОСОБА_6 (адреса: м. Кривий Ріг, вул. Павла Глазового, 19/13), ОСОБА_7 (адреса: м. Кривий Ріг, вул. Павла Глазового, 19/14), ОСОБА_8 (адреса: м. Кривий Ріг, вул. Павла Глазового, 19/19), ОСОБА_9 (адреса: м. Кривий Ріг, вул. Павла Глазового, 19/25), ОСОБА_10 (адреса: м. Кривий Ріг, вул. Павла Глазового, 19/27), ОСОБА_11 (адреса: м. Кривий Ріг, вул. Павла Глазового, 19/28), ОСОБА_12 (адреса: м. Кривий Ріг, вул. Павла Глазового, 19/30), ОСОБА_13 (адреса: м. Кривий Ріг, вул. Павла Глазового, 19/32), ОСОБА_14 (адреса: м. Кривий Ріг, вул. Павла Глазового, 19/33), ОСОБА_15 (адреса: м. Кривий Ріг, вул. Павла Глазового, 19/34), ОСОБА_16 (адреса: м. Кривий Ріг, вул. Павла Глазового, 19/35), ОСОБА_17 (адреса: м. Кривий Ріг, вул. Павла Глазового, 19/36), ОСОБА_18 (адреса: м. Кривий Ріг, вул. Павла Глазового, 19/37), ОСОБА_19 (адреса: м. Кривий Ріг, вул. Павла Глазового, 19/38), ОСОБА_20 (адреса: м. Кривий Ріг, вул. Павла Глазового, 19/43), ОСОБА_21 (адреса: м. Кривий Ріг, вул. Павла Глазового, 19/45), ОСОБА_22 (адреса: м. Кривий Ріг, вул. Павла Глазового, 19/49), ОСОБА_23 (адреса: м. Кривий Ріг, вул. Павла Глазового, 19/50), ОСОБА_24 (адреса: м. Кривий Ріг, вул. Павла Глазового, 19/53), ОСОБА_25 (адреса: м. Кривий Ріг, вул. Павла Глазового, 19/54), ОСОБА_26 (адреса: м. Кривий Ріг, вул. Павла Глазового, 19/55), ОСОБА_27 (адреса: м. Кривий Ріг, вул. Павла Глазового, 19/56), ОСОБА_28 (адреса: м. Кривий Ріг, вул. Павла Глазового, 19/57), ОСОБА_29 (адреса: м. Кривий Ріг, вул. Павла Глазового, 19/60).

Зобов’язати Публічне акціонерне товариство «Криворіжгаз» поновити побутовим споживачам природного газу ОСОБА_2 (адреса: м. Кривий Ріг, вул. Павла Глазового, 19/1), ОСОБА_3 (адреса: м. Кривий Ріг, вул. Павла Глазового, 19/5), ОСОБА_4 (адреса: м. Кривий Ріг, вул. Павла Глазового, 19/9), ОСОБА_5 (адреса: м. Кривий Ріг, вул. Павла Глазового, 19/12), ОСОБА_6 (адреса: м. Кривий Ріг, вул. Павла Глазового, 19/13), ОСОБА_7 (адреса: м. Кривий Ріг, вул. Павла Глазового, 19/14), ОСОБА_8 (адреса: м. Кривий Ріг, вул. Павла Глазового, 19/19), ОСОБА_9 (адреса: м. Кривий Ріг, вул. Павла Глазового, 19/25), ОСОБА_10 (адреса: м. Кривий Ріг, вул. Павла Глазового, 19/27), ОСОБА_11 (адреса: м. Кривий Ріг, вул. Павла Глазового, 19/28), ОСОБА_12 (адреса: м. Кривий Ріг, вул. Павла Глазового, 19/30), ОСОБА_13 (адреса: м. Кривий Ріг, вул. Павла Глазового, 19/32), ОСОБА_14 (адреса: м. Кривий Ріг, вул. Павла Глазового, 19/33), ОСОБА_15 (адреса: м. Кривий Ріг, вул. Павла Глазового, 19/34), ОСОБА_16 (адреса: м. Кривий Ріг, вул. Павла Глазового, 19/35), ОСОБА_17 (адреса: м. Кривий Ріг, вул. Павла Глазового, 19/36), ОСОБА_18 (адреса: м. Кривий Ріг, вул. Павла Глазового, 19/37), ОСОБА_19 (адреса: м. Кривий Ріг, вул. Павла Глазового, 19/38), ОСОБА_20 (адреса: м. Кривий Ріг, вул. Павла Глазового, 19/43), ОСОБА_21 (адреса: м. Кривий Ріг, вул. Павла Глазового, 19/45), ОСОБА_22 (адреса: м. Кривий Ріг, вул. Павла Глазового, 19/49), ОСОБА_23 (адреса: м. Кривий Ріг, вул. Павла Глазового, 19/50), ОСОБА_24 (адреса: м. Кривий Ріг, вул. Павла Глазового, 19/53), ОСОБА_25 (адреса: м. Кривий Ріг, вул. Павла Глазового, 19/54), ОСОБА_26 (адреса: м. Кривий Ріг, вул. Павла Глазового, 19/55), ОСОБА_27 (адреса: м. Кривий Ріг, вул. Павла Глазового, 19/56), ОСОБА_28 (адреса: м. Кривий Ріг, вул. Павла Глазового, 19/57), ОСОБА_29 (адреса: м. Кривий Ріг, вул. Павла Глазового, 19/60) режим нарахування природного газу відповідно до ОСОБА_1 споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників.

Визнати за побутовими споживачами природного газу ОСОБА_2 (адреса: м. Кривий Ріг, вул. Павла Глазового, 19/1), ОСОБА_3 (адреса: м. Кривий Ріг, вул. Павла Глазового, 19/5), ОСОБА_4 (адреса: м. Кривий Ріг, вул. Павла Глазового, 19/9), ОСОБА_5 (адреса: м. Кривий Ріг, вул. Павла Глазового, 19/12), ОСОБА_6 (адреса: м. Кривий Ріг, вул. Павла Глазового, 19/13), ОСОБА_7 (адреса: м. Кривий Ріг, вул. Павла Глазового, 19/14), ОСОБА_8 (адреса: м. Кривий Ріг, вул. Павла Глазового, 19/19), ОСОБА_9 (адреса: м. Кривий Ріг, вул. Павла Глазового, 19/25), ОСОБА_10 (адреса: м. Кривий Ріг, вул. Павла Глазового, 19/27), ОСОБА_11 (адреса: м. Кривий Ріг, вул. Павла Глазового, 19/28), ОСОБА_12 (адреса: м. Кривий Ріг, вул. Павла Глазового, 19/30), ОСОБА_13 (адреса: м. Кривий Ріг, вул. Павла Глазового, 19/32), ОСОБА_14 (адреса: м. Кривий Ріг, вул. Павла Глазового, 19/33), ОСОБА_15 (адреса: м. Кривий Ріг, вул. Павла Глазового, 19/34), ОСОБА_16 (адреса: м. Кривий Ріг, вул. Павла Глазового, 19/35), ОСОБА_17 (адреса: м. Кривий Ріг, вул. Павла Глазового, 19/36), ОСОБА_18 (адреса: м. Кривий Ріг, вул. Павла Глазового, 19/37), ОСОБА_19 (адреса: м. Кривий Ріг, вул. Павла Глазового, 19/38), ОСОБА_20 (адреса: м. Кривий Ріг, вул. Павла Глазового, 19/43), ОСОБА_21 (адреса: м. Кривий Ріг, вул. Павла Глазового, 19/45), ОСОБА_22 (адреса: м. Кривий Ріг, вул. Павла Глазового, 19/49), ОСОБА_23 (адреса: м. Кривий Ріг, вул. Павла Глазового, 19/50), ОСОБА_24 (адреса: м. Кривий Ріг, вул. Павла Глазового, 19/53), ОСОБА_25 (адреса: м. Кривий Ріг, вул. Павла Глазового, 19/54), ОСОБА_26 (адреса: м. Кривий Ріг, вул. Павла Глазового, 19/55), ОСОБА_27 (адреса: м. Кривий Ріг, вул. Павла Глазового, 19/56), ОСОБА_28 (адреса: м. Кривий Ріг, вул. Павла Глазового, 19/57), ОСОБА_29 (адреса: м. Кривий Ріг, вул. Павла Глазового, 19/60) право на забезпечення індивідуальними лічильниками за рахунок Публічного акціонерного товариства «Криворіжгаз» (юридична адреса: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пр. Металургів, буд.1, код ЄДРПОУ 03341397).

Зобов'язати Публічне акціонерне товариство «Криворіжгаз» (юридична адреса: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пр. Металургів, буд.1, код ЄДРПОУ 03341397) , за свій рахунок, в строк до 01 січня 2021 року,здійснити встановлення в квартирах індивідуальних газових лічильників побутовим споживачам ОСОБА_2 (адреса: м. Кривий Ріг, вул. Павла Глазового, 19/1), ОСОБА_3 (адреса: м. Кривий Ріг, вул. Павла Глазового, 19/5), ОСОБА_4 (адреса: м. Кривий Ріг, вул. Павла Глазового, 19/9), ОСОБА_5 (адреса: м. Кривий Ріг, вул. Павла Глазового, 19/12), ОСОБА_6 (адреса: м. Кривий Ріг, вул. Павла Глазового, 19/13), ОСОБА_7 (адреса: м. Кривий Ріг, вул. Павла Глазового, 19/14), ОСОБА_8 (адреса: м. Кривий Ріг, вул. Павла Глазового, 19/19), ОСОБА_9 (адреса: м. Кривий Ріг, вул. Павла Глазового, 19/25), ОСОБА_10 (адреса: м. Кривий Ріг, вул. Павла Глазового, 19/27), ОСОБА_11 (адреса: м. Кривий Ріг, вул. Павла Глазового, 19/28), ОСОБА_12 (адреса: м. Кривий Ріг, вул. Павла Глазового, 19/30), ОСОБА_13 (адреса: м. Кривий Ріг, вул. Павла Глазового, 19/32), ОСОБА_14 (адреса: м. Кривий Ріг, вул. Павла Глазового, 19/33), ОСОБА_15 (адреса: м. Кривий Ріг, вул. Павла Глазового, 19/34), ОСОБА_16 (адреса: м. Кривий Ріг, вул. Павла Глазового, 19/35), ОСОБА_17 (адреса: м. Кривий Ріг, вул. Павла Глазового, 19/36), ОСОБА_18 (адреса: м. Кривий Ріг, вул. Павла Глазового, 19/37), ОСОБА_19 (адреса: м. Кривий Ріг, вул. Павла Глазового, 19/38), ОСОБА_20 (адреса: м. Кривий Ріг, вул. Павла Глазового, 19/43), ОСОБА_21 (адреса: м. Кривий Ріг, вул. Павла Глазового, 19/45), ОСОБА_22 (адреса: м. Кривий Ріг, вул. Павла Глазового, 19/49), ОСОБА_23 (адреса: м. Кривий Ріг, вул. Павла Глазового, 19/50), ОСОБА_24 (адреса: м. Кривий Ріг, вул. Павла Глазового, 19/53), ОСОБА_25 (адреса: м. Кривий Ріг, вул. Павла Глазового, 19/54), ОСОБА_26 (адреса: м. Кривий Ріг, вул. Павла Глазового, 19/55), ОСОБА_27 (адреса: м. Кривий Ріг, вул. Павла Глазового, 19/56), ОСОБА_28 (адреса: м. Кривий Ріг, вул. Павла Глазового, 19/57), ОСОБА_29 (адреса: м. Кривий Ріг, вул. Павла Глазового, 19/60).

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Криворіжгаз» (юридична адреса: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пр. Металургів, буд.1, код ЄДРПОУ 03341397) на користь держави судовий збір у розмірі 17920 гривень.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду через Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом 30-ти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.В. Попов.

Повне рішення виготовлено 01 квітня 2019 року.