Рішення № 80848619, 29.03.2019, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

№ 201/5938/18

провадження 2/201/428/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2019 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

у складі: головуючого

судді Антонюка О.А.

з секретарем Плевако О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: приватний виконавець виконавчого округу м. Києва ОСОБА_3, ОСОБА_4 і Солом’янський районний відділ державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві про звільнення від сплати заборгованості за аліментами та визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 04 червня 2018 року звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про звільнення від сплати заборгованості за аліментами та визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. Позивач у своєму позові, а його представник в судовому засіданні посилалися на те, що рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15 жовтня 2008 року стягнуто з позивача ОСОБА_1 аліменти на користь відповідача ОСОБА_2 на утримання двох неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_5 – ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочки ОСОБА_4 – ІНФОРМАЦІЯ_2, по 5000 грн. на кожну дитину, починаючи з 01 липня 2008 року. 29 жовтня 2008 року на підставі вказаного рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська було видано виконавчий лист № 2-2301/2008, в ВДВС Солом'янського району м. Києва було відкрито відповідне виконавче провадження. У 2011 році розмір вказаних аліментів було переглянуто у судовому порядку, зменшено їх розмір та встановлено стягнення з ОСОБА_1 аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання дітей у розмірі по 500 грн. на кожну дитину щомісячно, починаючи з 27 січня 2011 року і до досягнення ними повноліття. 01 грудня 2011 року на підставі вказаного рішення суду позивачу було видано виконавчий лист № 2-5134, на підставі якого ВДВС Солом'янського району м. Києва було відкрито відповідне виконавче провадження, яке на сьогодні є виконаним та закритим з наступних підстав: досягнення ОСОБА_4 повноліття, набрання законної сили постанови апеляційного суду м. Києва від 05 березня 2015 року по справі № 760/6680/14-ц, якою встановлено аліменти у розмірі 1 000 (одна тисяча) гривень щомісячно на ОСОБА_5 до досягнення ним повноліття та видано виконавчий лист № 760/6680/14-ц від 25 березня 2015 року. 26 березня 2015 року за вищезазначеним виконавчим листом ВДВС Солом'янського району м. Києва було відкрито виконавче провадження № 470261116, за яким сплата аліментів здійснюється належним чином та в строк, і за яким відсутня заборгованість.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 17 травня 2016 року (справа №760/25148/14-ц за позовом ОСОБА_2 до ВДВС) було визначено заборгованість ОСОБА_1 по аліментам по виконавчому листу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська № 2-2301/2008 від 29 жовтня 2008 року, який знаходився на виконанні у ВДВС Солом'янського РУЮ у м. Києві, у розмірі 236 997.10 грн.. Заборгованість за вищезазначеним виконавчим листом виникла за період 2008 - 2011 років та була зумовлена настанням світової фінансової кризи, значним спадом обсягів праці, зменшення розміру отримуваних позивачем доходів від його індивідуальної адвокатської діяльності, і як наслідок, суттєвим погіршенням його матеріального стану, а також у зв'язку з тим, що позивач був єдиним утримувачем ще двох малолітніх дітей: ОСОБА_6 – ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_7 – ІНФОРМАЦІЯ_4. Крім того, у позивача вже були у наявності кредитні зобов'язання по договору іпотеки квартири, придбаної у кредит строком на 20 років, тобто до 2026 року включно.

З огляду на вищезазначене, у ОСОБА_1 не було будь-якого наміру, щодо ухилення від сплати аліментів, а сплату їх він здійснював частково та у не повному обсязі, що і призвело до накопичення заборгованості. Відсутність наміру в його діях підтверджується цілою низкою постанов слідчих органів, про відмову в порушенні проти нього кримінальних справ за ст. 164 КК України (ухилення від сплати аліментів), які додано. Крім того, рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області було стягнуто з нього неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів в розмірі 50 000 (п'ятдесят тисяч) гривень та 26 березня 2013 року видано відповідний виконавчий лист № 2-410/5923/12, який також перебував на виконанні у ВДВС Солом'янського РУЮ у м. Києві.

У грудні 2017 року відповідачем ОСОБА_2 було відізвано з ВДВС Солом'янського району м. Києва виконавчий лист Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська № 2-2301/2008 від 29 жовтня 2008 року та виконавчий лист Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області № 2-410/5923/12 від 26 березня 2013 року, які було передано на виконання приватному виконавцю виконавчого округу м. Києва ОСОБА_3 (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 10. 29 грудня 2017 року приватним виконавцем ОСОБА_3 було відкрито: виконавче провадження № 55332676 про примусове стягнення заборгованості за аліментами за виконавчим листом № 2-22301/2008 від 29 жовтня 2008 року та виконавче провадження № 55333583 про примусове стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментами за виконавчим листом № 2-410/5923/12 від 26 березня 2013 року.

04 травня 2018 року по виконавчому провадженню № 55332676 від 07 грудня 2017 року стягнення було припинено на підставі вимоги самого приватного виконавця, у зв'язку з поверненням виконавчого документа стягувачу на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» постановою від 03 травня 2018 року. На вимогу приватного виконавця з заробітної плати, яку отримує позивач, займаючи посаду Голови (Керуючого партнера) Адвокатського об'єднання «Монітум», вже здійснюються відрахування на погашення заборгованості по ВП № 55332676 у розмірі 25 відсотків щомісячної заробітної плати - щомісячно та по ВП № 55333583 у розмірі 25 відсотків щомісячної заробітної плати - щомісячно. Загальна сума відрахувань з заробітної плати становить 1 690.50 гривень - щомісячно.

Станом на 19 березня 2018 року відповідно до довідки приватного виконавця ОСОБА_3, розмір заборгованості за: виконавчим листом № 2-2301/2008 від 29 жовтня 2008 року становить - 233 616.26 гривень, виконавчим листом № 2-410/5923/12 від 26 березня 2013 року становить - 50 000 гривень.

Підставою звернення до Жовтневого районного суду з позовом про звільнення сплати заборгованості по аліментам є частина 2 статті 197 Сімейного кодексу України та безспірні фактичні обставини неможливості сплатити заборгованість у повному обсязі у зв'язку тяжкою хворобою та наявності інших обставин, які мають істотне значення для вирішення справи по суті. Вищезазначені фактичні обставини обґрунтовуються наступним: на даний час, позивачем, окрім вищезазначених відрахувань з заробітної плати, щомісячно сплачуються аліменти на користь відповідача на утримання дітей, за виконавчими: № 760/6680/14-ц від 25 березня 2015 року (аліменти на ОСОБА_5 2003 р/н у розмірі - 1 000 гривень щомісячно, до досягнення ним повноліття), та № 201/5354/15-ц від 19 жовтня 2015 року (аліменти на навчання ОСОБА_4 1996 р/н у розмірі - 4 000 гривень щомісячно, до досягнення нею 23 років). За даними виконавчими листами відсутня будь - яка заборгованості по сплаті поточних платежів, що підтверджується відповідними довідками - розрахунками ВДВС, що додані до матеріалів справи.

Крім того, на вихованні позивача та повному матеріальному утриманні знаходяться ще двоє неповнолітніх дітей: ОСОБА_6 – ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_7 – ІНФОРМАЦІЯ_4. Також, у зв'язку зі смертю єдиного рідного брата ОСОБА_8, у 1997 році у дорожньо-транспортний пригоді, на сьогоднішній день позивач є єдиним утримувачем батьків похилого віку, які не працюють: батько, ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_5, багато років, з 1996 року, є інвалідом 2-ї групи внаслідок хвороби пов'язаної з порушення функцій опорно - рухового апарату (підтверджуючі медичні документи додано), мати, ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_6, є непрацюючим пенсіонером, яка тяжко хворіє та у січні 2017 року перенесла інсульт, який призвів до операції на зір (оперована вторинна неоваскулярна глаукома, ускладнена катаракта правого ока та початкова катаракта лівого ока), що у наслідку призвело до часткової втрати зору (підтверджуючі медичні документи додано).

У 1997 році внаслідок травми хребта ОСОБА_1 було прооперовано у державній установі «Інститут нейрохірургії ім. Академіка А.П. Рамаданова НАМІ України» з метою хірургічного видалення хребців центрально - поясничного відділення. З 2013 року, внаслідок різкого погіршення стану здоров'я, позивач змушений був перебувати під постійним наглядом нейрохірурга з діагнозом стійкий хронічний больовий синдром хребта з порушенням функцій ходьби. За клінічними показами даний медичний діагноз відноситься до другої категорій групи інвалідності та потребує постійного нагляду невропатолога та постійного реабілітаційного лікування. У зв'язком з наявною тяжкою хворобою він вимушений постійно працювати у режимі обмеженого трудового дня.

Також позивач має довгострокові кредитних зобов'язань за договором іпотеки на придбання житла (квартири) укладеного в грудні 2006 року, строком на 20 років, тобто до грудня 2026 року.

Вищенаведені обставини мають істотне значення і, на його думку, є достатніми та вагомими підставами для задоволення його позовних вимог у повному обсязі. Отже: зараз він офіційно працює, має певні доходи, його матеріальне становище змінилося, але головне – в нього тяжка хвороба і є істотні обставини для звільнення заборгованості по аліментам: на його утриманні знаходяться батьки похилого віку, має кредитні зобов’язання, заборгованість по сплаті аліментів частково зменшується (пеня), державним виконавцем не враховано зменшення його доходу, накладаються арешт на його автомобіль, житло. Вважає вказане неправомірним. Звертався до виконавців, відповідачки і третіх осіб з питанням домовитися про зменшення розміру стягуваних аліментів, звільнення від заборгованості, але це ні до чого не призвело. Зараз він має скрутне матеріальне становище, заборгованість по аліментам у встановленому розмірі заборгованості сплачувати не має можливості, у вихованні та матеріальному забезпеченні повнолітньої дочки і неповнолітніх дітей участь приймає і поточні аліменти платить. Просив звільнити його від сплати вказаної заборгованості по аліментам і визнати не підлягаючим виконанню виконавчий лист з цього питання, задовольнивши позов в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 (вона ж представник третьої особи ОСОБА_4 – повнолітня дочка сторін) з своїм представником в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, пояснивши, що дійсно сторони перебували в шлюбі, мають повнолітню дочку і неповнолітнього сина, за рішенням суду позивач дійсно повинен виплачувати аліменти на утримання цих дітей, судом визначена заборгованість по сплаті аліментів і зараз вона не погашена, є значною. Виконавець і суд вірно вирахували суму стягуваних аліментів і заборгованості по ним та порядок їх стягнення згідно рішення суду. Вважають за не можливе звільнення від сплати заборгованості по аліментам, фактично зниження розміру стягуваних аліментів в заявлених позивачем вимогах, оскільки позивачем не доведено наявність у нього тяжкої хвороби чи інших істотних обставин, і в неї скрутне матеріальне становище, на утримання їх сина не вистачає і цих коштів, заборгованість майже не погашається, дитина потребує постійного лікування та додаткових витрат на лікування та навчання, догляду, оздоровлення, про що маються належні письмові докази. Вважає також, що позивач навмисне ставить питання про звільнення від сплати заборгованості по аліментам, в нього є більші статки, ніж він говорить: він працює, одружений, має автомобіль, житло, часто їздить за кордон на відпочинок та інш.; проти задоволення позову заперечують і просили відмовити позивачу в задоволенні позову в повному обсязі.

Представник третьої особи Солом’янського районний ВДВС міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві і приватний виконавець ОСОБА_3 в судове засідання не з’явилися, про день та час розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини неявки суду не повідомили. В письмовому зверненні до суду просили справу розглянути за наявними матеріалами справи по закону, справу розглянути без участі їх представника і третьої особи. Суд вважає можливим розгляд справи за відсутності представника вказаної третьої особи і третьої особи відповідно до ст. 223 ЦПК України.

Вислухавши пояснення представника позивача, відповідача і її представника, з’ясувавши позицію сторін і третіх осіб, оцінивши надані і добуті докази, перевіривши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та підлягаючими задоволенню.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов’язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Судом встановлено, що сторони ОСОБА_11 і ОСОБА_1 зареєстрували шлюб 05 серпня 1995 року, шлюб розривався, потім знову реєструвався і рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19 травня 2005 року розірваний остаточно. Сторони мають двох спільних дітей - сина ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_1 і дочку ОСОБА_4 – ІНФОРМАЦІЯ_2. Відповідач 16 грудня 2006 року створив сім’ю, уклав інший шлюб.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15 жовтня 2008 року стягнуто з позивача ОСОБА_1 аліменти на користь відповідача ОСОБА_2 на утримання двох неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_5 – ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочки ОСОБА_4 – ІНФОРМАЦІЯ_2, по 5000 грн. на кожну дитину, починаючи з 01 липня 2008 року. 29 жовтня 2008 року на підставі вказаного рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська було видано виконавчий лист № 2-2301/2008, на підставі якого ВДВС Солом'янського району м. Києва було відкрито відповідне виконавче провадження. У 2011 році розмір вказаних аліментів було переглянуто у судовому порядку, зменшено їх розмір та встановлено стягнення з ОСОБА_1 аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання дітей у розмірі по 500 грн. на кожну дитину щомісячно, починаючи з 27 січня 2011 року і до досягнення ними повноліття. 01 грудня 2011 року на підставі вказаного рішення суду було видано виконавчий лист № 2-5134 на підставі якого ВДВС Солом'янського району м. Києва було відкрито відповідне виконавче провадження, яке на сьогодні є виконаним та закритим з наступних підстав: досягнення ОСОБА_4 повноліття, набрання законної сили постанови апеляційного суду м. Києва від 05 березня 2015 року по справі № 760/6680/14-ц, якою встановлено аліменти у розмірі 1 000 (одна тисяча) гривень щомісячно на ОСОБА_5 до досягнення ним повноліття та видано виконавчий лист № 760/6680/14-ц від 25 березня 2015 року. 26 березня 2015 року за вищезазначеним виконавчим листом ВДВС Солом'янського району м. Києва було відкрито виконавче провадження № 470261116, за яким сплата аліментів здійснюється належним чином та в строк, і за яким відсутня заборгованість, що підтверджується довідкою - розрахунком державного виконавця.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 17 травня 2016 року (справа №760/25148/14-ц за позовом ОСОБА_2 до ВДВС) було визначено заборгованість ОСОБА_1 по аліментам по виконавчому листу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська № 2-2301/2008 від 29 жовтня 2008 року, який знаходився на виконанні у ВДВС Солом'янського РУЮ у м. Києві, у розмірі 236 997.10 грн.. Заборгованість за вищезазначеним виконавчим листом виникла за період 2008 - 2011 років та була зумовлена настанням світової фінансової кризи, значним спадом обсягів праці, зменшення розміру отримуваних ОСОБА_1 доходів від його індивідуальної адвокатської діяльності, і як наслідок, суттєвим погіршенням його матеріального стану, а також у зв'язку з тим, що він був єдиним утримувачем ще двох малолітніх дітей: ОСОБА_6 – ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_7 – ІНФОРМАЦІЯ_4. Крім того, у позивача вже були у наявності кредитні зобов'язання по договору іпотеки квартири, придбаної у кредит строком на 20 років, тобто до 2026 року включно.

З огляду на вищезазначене, у ОСОБА_1 не було будь-якого наміру щодо ухилення від сплати аліментів, а сплату їх він здійснював частково та у не повному обсязі, що і призвело до накопичення заборгованості. Відсутність наміру в його діях підтверджується цілою низкою постанов слідчих органів, про відмову в порушенні проти нього кримінальних справ за ст. 164 КК України (ухилення від сплати аліментів). Крім того, рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області було стягнуто з нього неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів в розмірі 50 000 (п'ятдесят тисяч) гривень та 26 березня 2013 року видано відповідний виконавчий лист № 2-410/5923/12, який також перебував на виконанні у ВДВС Солом'янського РУЮ у м. Києві.

У грудні 2017 року відповідачем ОСОБА_2 було відізвано з ВДВС Солом'янського району м. Києва виконавчий лист Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська № 2-2301/2008 від 29 жовтня 2008 року та виконавчий лист Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області № 2-410/5923/12 від 26 березня 2013 року, які було передано на виконання приватному виконавцю виконавчого округу м. Києва ОСОБА_3 (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 10. 29 грудня 2017 року приватним виконавцем ОСОБА_3 було відкрито: виконавче провадження № 55332676 про примусове стягнення заборгованості за аліментами за виконавчим листом № 2-22301/2008 від 29 жовтня 2008 року та виконавче провадження № 55333583 про примусове стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментами за виконавчим листом № 2-410/5923/12 від 26 березня 2013 року.

04 травня 2018 року по виконавчому провадженню № 55332676 від 07 грудня 2017 року стягнення було припинено на підставі вимоги самого приватного виконавця, у зв'язку з поверненням виконавчого документа Стягувачу на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» постановою від 03 травня 2018 року. На вимогу приватного виконавця з заробітної плати, яку отримує позивач, займаючи посаду Голови (Керуючого партнера) Адвокатського об'єднання «Монітум», вже здійснюються відрахування на погашення заборгованості по ВП № 55332676 у розмірі 25 відсотків щомісячної заробітної плати - щомісячно та по ВП № 55333583 у розмірі 25 відсотків щомісячної заробітної плати - щомісячно. Загальна сума відрахувань з заробітної плати становить 1 690.50 гривень - щомісячно.

Станом на 19 березня 2018 року відповідно до довідки приватного виконавця ОСОБА_3, розмір заборгованості за: виконавчим листом № 2-2301/2008 від 29 жовтня 2008 року становить - 233 616.26 гривень, виконавчим листом № 2-410/5923/12 від 26 березня 2013 року становить - 50 000 гривень.

Частиною 2 статті 197 Сімейного кодексу України передбачено, що: «За позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв'язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення».

Підставою звернення до Жовтневого районного суду з позовом про звільнення сплати заборгованості по аліментам є безспірні фактичні обставини неможливості сплатити заборгованість у повному обсязі у зв'язку тяжкою хворобою та наявності інших обставин, які мають істотне значення для вирішення справи по суті.

Вищезазначені фактичні обставини обґрунтовуються наступним: на даний час, позивачем, окрім вищезазначених відрахувань з заробітної плати, щомісячно сплачуються аліменти на користь відповідача на утримання дітей, за виконавчими: № 760/6680/14-ц від 25 березня 2015 року (аліменти на ОСОБА_5 2003 р/н у розмірі - 1 000 гривень щомісячно, до досягнення ним повноліття), та № 201/5354/15-ц від 19 жовтня 2015 року (аліменти на навчання ОСОБА_4 1996 р/н у розмірі - 4 000 гривень щомісячно, до досягнення нею 23 років). За даними виконавчими листами відсутня будь - яка заборгованості по сплаті поточних платежів, що підтверджується відповідними довідками - розрахунками ВДВС, що додані до матеріалів справи.

Крім того, на вихованні позивача та повному матеріальному утриманні знаходяться ще двоє неповнолітніх дітей: ОСОБА_6 – ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_7 – ІНФОРМАЦІЯ_4. Також, у зв'язку зі смертю єдиного рідного брата ОСОБА_8, у 1997 році у дорожньо-транспортний пригоді, на сьогоднішній день позивач є єдиним утримувачем батьків похилого віку, які не працюють: батько, ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_5, багато років, з 1996 року, є інвалідом 2-ї групи внаслідок хвороби пов'язаної з порушення функцій опорно - рухового апарату (підтверджуючі медичні документи додано), мати, ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_6, є непрацюючим пенсіонером, яка тяжко хворіє та у січні 2017 року перенесла інсульт, який призвів до операції на зір (оперована вторинна неоваскулярна глаукома, ускладнена катаракта правого ока та початкова катаракта лівого ока), що у наслідку призвело до часткової втрати зору (підтверджуючі медичні документи додано).

У 1997 році внаслідок травми хребта ОСОБА_1 було прооперовано у державній установі «Інститут нейрохірургії ім. Академіка А.П. Рамаданова НАМІ України» з метою хірургічного видалення хребців центрально - поясничного відділення. З 2013 року, внаслідок різкого погіршення стану здоров'я, позивач змушений був перебувати під постійним наглядом нейрохірурга з діагнозом стійкий хронічний больовий синдром хребта з порушенням функцій ходьби. За клінічними показами даний медичний діагноз відноситься до другої категорій групи інвалідності та потребує постійного нагляду невропатолога та постійного реабілітаційного лікування. У зв'язком з наявною тяжкою хворобою він вимушений постійно працювати у режимі обмеженого трудового дня.

Також позивач має довгострокові кредитних зобов'язань за договором іпотеки на придбання житла (квартири) укладеного в грудні 2006 року, строком на 20 років, тобто до грудня 2026 року.

Вищенаведені обставини, які мають істотне значення, а саме: наявність на утриманні двох неповнолітніх дітей, ОСОБА_6 – ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_7 – ІНФОРМАЦІЯ_4; виплата на користь відповідача аліментів на утримання ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1, щомісячно у розмірі 1 000 грн. за ВЛ № 760/6680/14-ц від 25 березня 2015 року; виплата аліментів на навчання ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2, щомісячно у розмірі 4 000 гривень, до досягнення нею 23 років, за виконавчим листом № 201/5354/15-ц від 19 жовтня 2015 року; наявності на утриманні непрацюючого батька ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_5, який є інвалідом 2 - ї групи;

наявності на утриманні пенсіонера матері ОСОБА_10 1948 року погодження, яка після перенесення інсульту частково втратила зір та тяжко хворіє; наявності тяжкої хвороби, а саме стійкого хронічного больового синдрому хребта: зрушенням функцій ходьби, що на його думку, є достатніми та вагомими підставами для задоволення його позовних вимог у повному обсязі.

Отже: зараз він офіційно працює, має певні доходи, його матеріальне становище змінилося, але головне – в нього тяжка хвороба і є істотні обставини для звільнення заборгованості по аліментам: на його утриманні знаходяться батьки похилого віку, має кредитні зобов’язання, заборгованість по сплаті аліментів частково зменшується (пеня), державним виконавцем не враховано зменшення його доходу, накладаються арешт на його автомобіль, житло. Вважає вказане неправомірним. Звертався до виконавців, відповідачки і третіх осіб з питанням домовитися про зменшення розміру стягуваних аліментів, звільнення від заборгованості, але це ні до чого не призвело. Зараз він має скрутне матеріальне становище, заборгованість по аліментам у встановленому розмірі заборгованості сплачувати не має можливості, у вихованні та матеріальному забезпеченні повнолітньої дочки і неповнолітніх дітей участь приймає і поточні аліменти платить. В добровільному поряду спір не вирішено і позивач вимушений був звертатися з позовом до суду.

Суд вважає позовні вимоги підлягаючими частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Стаття 15 ЦК України передбачає право на захист цивільних прав та інтересів: «1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання…».

Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

На підставі ч. ч. 1, 2 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Позивач зараз офіційно працевлаштований, має скрутне матеріальне становище, але сплачує аліменти на утримання неповнолітнього сина; в нього змінився матеріальний і сімейний стан, отримує дохід від роботи, заробітків і з них сплачує аліменти, з’явилася заборгованість по сплаті аліментів і він звернувся до суду з позовом про звільнення від сплати заборгованості по стягуваним аліментам з підстав, передбачених законом.

Частиною 2 статті 197 Сімейного кодексу України передбачено, що: «За позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв'язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення».

Вищезазначені фактичні обставини обґрунтовуються наступним: на даний час, позивачем, окрім вищезазначених відрахувань з заробітної плати, щомісячно сплачуються аліменти на користь відповідача на утримання дітей, за виконавчими: № 760/6680/14-ц від 25 березня 2015 року (аліменти на ОСОБА_5 2003 р/н у розмірі - 1 000 гривень щомісячно, до досягнення ним повноліття), та № 201/5354/15-ц від 19 жовтня 2015 року (аліменти на навчання ОСОБА_4 1996 р/н у розмірі - 4 000 гривень щомісячно, до досягнення нею 23 років). За даними виконавчими листами відсутня будь - яка заборгованості по сплаті поточних платежів, що підтверджується відповідними довідками - розрахунками ВДВС, що додані до матеріалів справи.

На вихованні позивача та повному матеріальному утриманні знаходяться ще двоє неповнолітніх дітей: ОСОБА_6 – ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_7 – ІНФОРМАЦІЯ_4. Також, у зв'язку зі смертю єдиного рідного брата ОСОБА_8, у 1997 році у дорожньо-транспортний пригоді, на сьогоднішній день позивач є єдиним утримувачем батьків похилого віку, які не працюють: батько, ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_5, багато років, з 1996 року, є інвалідом 2-ї групи внаслідок хвороби пов'язаної з порушення функцій опорно - рухового апарату (підтверджуючі медичні документи додано), мати, ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_6, є непрацюючим пенсіонером, яка тяжко хворіє та у січні 2017 року перенесла інсульт, який призвів до операції на зір (оперована вторинна неоваскулярна глаукома, ускладнена катаракта правого ока та початкова катаракта лівого ока), що у наслідку призвело до часткової втрати зору (підтверджуючі медичні документи додано).

У 1997 році внаслідок травми хребта ОСОБА_1 було прооперовано у державній установі «Інститут нейрохірургії ім. Академіка А.П. Рамаданова НАМІ України» з метою хірургічного видалення хребців центрально - поясничного відділення. З 2013 року, внаслідок різкого погіршення стану здоров'я, позивач змушений був перебувати під постійним наглядом нейрохірурга з діагнозом стійкий хронічний больовий синдром хребта з порушенням функцій ходьби. За клінічними показами даний медичний діагноз відноситься до другої категорій групи інвалідності та потребує постійного нагляду невропатолога та постійного реабілітаційного лікування. У зв'язком з наявною тяжкою хворобою він вимушений постійно працювати у режимі обмеженого трудового дня.

Також позивач має довгострокові кредитних зобов'язань за договором іпотеки на придбання житла (квартири) укладеного в грудні 2006 року, строком на 20 років, тобто до грудня 2026 року.

Вищенаведені обставини, які мають істотне значення, а саме: наявність на утриманні двох неповнолітніх дітей, ОСОБА_6 – ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_7 – ІНФОРМАЦІЯ_4; виплата на користь відповідача аліментів на утримання ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1, щомісячно у розмірі 1 000 грн. за ВЛ № 760/6680/14-ц від 25 березня 2015 року; виплата аліментів на навчання ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2, щомісячно у розмірі 4 000 гривень, до досягнення нею 23 років, за виконавчим листом № 201/5354/15-ц від 19 жовтня 2015 року; наявності на утриманні непрацюючого батька ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_5, який є інвалідом 2 - ї групи;

наявності на утриманні пенсіонера матері ОСОБА_10 1948 року погодження, яка після перенесення інсульту частково втратила зір та тяжко хворіє; наявності тяжкої хвороби, а саме стійкого хронічного больового синдрому хребта: зрушенням функцій ходьби, що на його думку, є достатніми та вагомими підставами для задоволення його позовних вимог у повному обсязі.

Отже: зараз він офіційно працює, має певні доходи, його матеріальне становище змінилося, але головне – в нього тяжка хвороба і є істотні обставини для звільнення заборгованості по аліментам: на його утриманні знаходяться батьки похилого віку, має кредитні зобов’язання, заборгованість по сплаті аліментів частково зменшується (пеня), державним виконавцем не враховано зменшення його доходу, накладаються арешт на його автомобіль, житло. Вважає вказане неправомірним. Звертався до виконавців, відповідачки і третіх осіб з питанням домовитися про зменшення розміру стягуваних аліментів, звільнення від заборгованості, але це ні до чого не призвело. Зараз він має скрутне матеріальне становище, заборгованість по аліментам у встановленому розмірі заборгованості сплачувати не має можливості, у вихованні та матеріальному забезпеченні повнолітньої дочки і неповнолітніх дітей участь приймає і поточні аліменти платить. В добровільному поряду спір не вирішено і позивач вимушений був звертатися з позовом до суду.

Крім того, за час період 2018 – 2019 років позивачем було погашено заборгованість в розмірі 50 000 грн., стягуваних з нього згідно рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області: було стягнуто з нього неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів в розмірі 50 000 (п'ятдесят тисяч) гривень та 26 березня 2013 року видано відповідний виконавчий лист № 2-410/5923/12, який також перебував на виконанні у ВДВС Солом'янського РУЮ у м. Києві. За клопотанням сторони відповідача позовні вимоги в цій частині ухвалою суду були закриті. Вказане свідчить про те, що позивач, як законослухняний громадянин і батько своїх дітей, за можливості приймає всіх належних заходів до погашення боргів та інших зобов’зань навіть з урахуванням вищезазначених істотних обставин та стану здоров’я.

Стосовно позовних вимог про визнання виконавчого листа не підлягаючого виконанню, то суд вважає вказані вимови не обгрунтованими, оскільки вони не основані на законі, вказаний лист видано правильно і у відповідності до закону, його виконання проходило в передбаченому законом порядку і підстав для визнання його не підлягаючим виконанню немає.

Згідно до ст. 19 Конституції України ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законом.

Згідно ст. 82 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Вирішення даної цивільної справи та прийняття відповідного обґрунтованого по ній рішення неможливе без встановлення фактичних обставин, вибору норми права та висновку про права та обов'язки сторін. Всі ці складові могли бути з'ясовані лише в ході доказової діяльності, метою якої є, відповідно до ЦПК, всебічне і повне з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов'язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. 43, 49 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 43 ЦПК України), так і обов'язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності.

Всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою дають об’єктивні підстави вважати, що позов підлягає задоволенню частково.

Тобто, позивач повинен довести, що його дiями не було порушено його права або права відповідача чи їх дітей. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Не може суд прийняти до уваги не згоду відповідача з позовними вимогами, оскільки вона спростовується вищенаведеним і нічим об’єктивно не підтверджена. Позовні вимоги не уточнювалися, зустрічні вимоги не заявлено.

Частиною 1 статті 185 СК України передбачено, що той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно. Таким чином, брати участь у додаткових витратах зобов'язані обидва з батьків, незалежно від того з ким з них проживає дитина, оскільки Сімейний Кодекс України виходить із принципу рівності прав й обов'язків батьків.

Вищезазначене підтверджено і доведено доказами.

При таких обставинах суд вважає можливим позовну заяву задовольнити частково та звільнити ОСОБА_1 від сплати заборгованості по аліментам за виконавчим листом № 2-2301/2008 від 29 жовтня 2008 року, виданого Жовтневим районним судом міста Дніпропетровська, в розмірі 233 616 грн. 26 коп.; в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, слід відмовити.

Таким чином суд вважає, що позовні вимоги про звільнення від сплати заборгованості по сплаті аліментів та визнання виконавчого листа не підлягаючим виконанню в такому вигляді ґрунтуються на вимогах закону, а тому підлягають частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, ст. 7, 141, 150, 155, 180, 182, 183, 184, 185, 191, 192, 197 Сімейного кодексу України, ст. 15, 16 ЦК України. ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 4, 5, 18, 43, 49, 76-81, 84, 89, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовну заяву задовольнити частково.

Звільнити ОСОБА_1 від сплати заборгованості по аліментам за виконавчим листом № 2-2301/2008 від 29 жовтня 2008 року, виданого Жовтневим районним судом міста Дніпропетровська, в розмірі 233 616 грн. 26 коп..

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, відмовити.

Рішення може бути оскаржено в Дніпровський апеляційний суд протягом 30 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення складено 30 березня 2019 року.

Суддя –