Рішення № 80847901, 29.03.2019, Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа №173/3010/18

Провадження №2/173/416/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2019 р. Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

В складі: головуючої: - судді Петрюк Т.М.

При секретарі – Рудовій Л.В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному провадженні в м. Верхньодніпровську цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

05.12.2018 року до суду звернувся позивач АТ КБ «Приватбанк» з позовом до ОСОБА_1, про стягнення заборгованості.

22.01.2019 року отримана довідка про реєстрацію місця проживання відповідача - фізичної особи

Ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 23.01.2018 року відкрите провадження по цивільній справі та справу призначено до розгляду в спрощеному провадженні без виклику сторін на 29.03.2019 року

28.02.2019 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

25.03.2019 року від позивача надійшли заперечення на відзив

Згідно позовної заяви позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за укладеним кредитним договором № б/н від 10.11.2010 року, яка виникла станом на 28.02.2018 року в загальній сумі 114011 грн. 43 коп., яка складається з наступного:

-9937.41 грн., заборгованість за кредитом.

-11885.12 грн., заборгованість за відсотками за користування кредитом;

-92188.90 грн.,. заборгованість за пенею за період з 10.11.2010 року по 01.06.2018 року

А також просить стягнути з відповідача понесені судові витрати по сплаті судового збору.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на наступне: відповідач звернувся до позивача з метою отримання банківських послуг в зв'язку з чим написав заяву № б/н від 10.11.2010 року, згідно якої отримала кредит у розмірі 18000 грн., вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом .

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з «Умовами та Правилами надання банківських послуг», які викладені на банківському сайті, складають між ним та Банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом в заяві.

Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту Банк керується п. 2.1.1.2.3 п. 2.1.1.2.4 Умов та правил надання Банківських послуг, де зазначено, що клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити (Збільшити або зменшити) кредитний ліміт.

Підписання договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого Банком, відповідно до п. 2.1.1.2.4 Умов та правил надання банківських послуг

При укладанні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін в формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Пунктом 1.1.3.2.4 Умов та правил надання банківських послуг передбачена можливість односторонньої зміни тарифів та інших невід'ємних частин договору. Таким чином, розмір відсоткової ставки за кредитом може змінюватись банком за умови інформування позичальника шляхом надання виписки по картковому рахунку на умовах, зазначених в п.1.1.3.1.1.9 Умов та правил надання банківських послуг. Відповідно до п.1.1.2.3. до обов'язків позичальника відноситься отримання виписки про стан картрахунків та про здійсненні операції на картрахунках

Договором передбачено порядок та умови погашення кредиту, погашення заборгованості по кредиту, сплата нарахованих за період користування кредитом відсотків, комісії за користування кредитом та інших витрат.

АТ КБ «ПРИВАТБАНК» свої зобов'язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому Договором.

Відповідач своєчасно не надавав банку грошові кошти на погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, що відображено у Розрахунку заборгованості за договором.

У зв'язку з порушенням зобов'язань за кредитним договором відповідач ОСОБА_1, станом на 03.09.2018 року має заборгованість в загальній сумі 140410 грн. 53 коп., яка складається з наступного:

-9937.41 грн., заборгованість за кредитом.

-11885.12 грн., заборгованість за відсотками за користування кредитом;

-118588.00 грн.,. заборгованість за пенею за період з 10.11.2010 року по 01.06.2018 року

Проте позивач не вимагає від відповідача повернення всієї суми заборгованості, а просить стягнути з в відповідача лише заборгованість в загальній сумі: 114011 грн. 43 коп., яка складається з наступного:

-9937.41 грн., заборгованість за кредитом.

-11885.12 грн., заборгованість за відсотками за користування кредитом;

-92188.90 грн.,. заборгованість за пенею за період з 10.11.2010 року по 01.06.2018 року

Вказану суму заборгованості відповідач не сплачує в добровільному порядку, що й стало підставою звернення до суду.

Справа розглядалась в спрощеному провадженні без виклику сторін.

Відповідачем наданий відзив на позовну заяву згідно якого просить застосувати строки позовної давності до заборгованості , що виникла за укладеним кредитним договором та відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивачем надані заперечення на відзив позивача в яких зазначено, що п.1.17.31 Умов договору строк позовної давності за кредитним договором, щодо вимог про повернення кредиту. Відсотків, винагороди, неустойки (пені та штрафів) був збільшений до 50 років. Таким чином підстав для застосування строку позовної давності не вбачається.

Відповідності до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов'язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до вимог ст.55 Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку , встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України.

За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором

При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені, невизнані або оспорювані особою, до якої пред'явлений позов, тобто, законодавець пов'язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених, невизнаних або оспорюваних суб'єктивних прав або законних інтересів позивача.

Суд, з'ясувавши зміст позовних вимог, заслухавши учасників розгляду справи, вивчивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, приходить до таких висновків.

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 21.05.2018 року ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» змінило свою назву на акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК», при цьому відповідно до ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про акціонерні товариства», зміна типу товариства, з приватного на публічне або з публічного на приватне не є його перетворенням. Зміна назви юридичної особи не тягне за собою правонаступництва, а лише правовий наслідок проведення державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу. що містяться в Єдиному державному реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, пов'язаних із зміною назви. Тому в подальшому назва позивача вказується АТ КБ «ПРИВАТБАНК»

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1, звернувся до банку з метою отримання банківських послуг та підписав заяву № б/н від 10.11.2010 року, згідно якої отримав кредит у розмірі 18000 грн., вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦПК України правочин вважається таким, що вчинений в письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони.

Судом встановлено, що підписана відповідачем заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті, складає між відповідачем та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом відповідача у заяві. Таким чином відповідач підтвердив свою згоду на укладення кредитного договору та кредитний договір, шляхом складання зазначеного вище документу, був укладений у належній письмовій формі.

Крім того положеннями ст. 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує змінює або припиняє цивільні права та обов'язки, доки ця призумпція не буде спростована.

Аналогічна позиція закріплена у постанові Верховного Суду України від 30 травня 2018 року по справі № 191/5077/16-ц (провадження 61-17422св18).

Судом встановлено, що укладений між сторонами договір не оспорювався та не визнавався судом недійсним. Крім того відповідно до наданого суду розрахунку вбачається, що відповідач активно користувався виданою йому кредитною карткою, отримував кредитні кошти та періодично вносив грошові суми на погашення кредиту.

Тобто укладений договір відповідав як волі так і волевиявленню відповідача.

Також, судом встановлено, що сторони уклали договір про приєднання, керуючись ч. 1 ст. 634, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін в формулярах або інших стандартних формах, який можу бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Умови укладеного між сторонами кредитного договору встановлені Умовами та Правилами надання банківських послуг.

Пунктом 1.1.3.2.3 Умов та правил надання банківських послуг передбачена можливість односторонньої зміни тарифів та інших невід'ємних частин договору. Таким чином, розмір відсоткової ставки за кредитом може змінюватись банком за умови інформування позичальника шляхом надання виписки по картковому рахунку на умовах, зазначених в п.1.1.3.1.1.9 Умов та Правил надання банківських послуг. Відповідно до п.1.1.2.3. до обов'язків позичальника відноситься отримання виписки про стан картрахунків та про здійсненні операції на картрахунках.

Дані положення Умов та Правил надання банківських послуг, з якими погодився відповідач, відповідають положенням ст. 1056-1 ЦК України, а саме ч.1, 2 ст. 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Умовами та Правилами надання банківських послуг, що діяли на час надання відповідачу кредиту передбачена змінювана процентна ставка.

Відповідно до ч. 4 ст. 1056-1 ЦК України -якщо інше не встановлено законом, у разі застосування змінюваної процентної ставки кредитодавець самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов’язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов’язаний письмово повідомити позичальника, а в разі збільшення процентної ставки - поручителя та інших зобов’язаних за договором осіб про зміну процентної ставки протягом 15 календарних днів, що настають за днем, з якого застосовується нова ставка.

У разі незгоди позичальника із збільшенням процентної ставки позичальник зобов’язаний погасити заборгованість за договором у повному обсязі протягом 30 календарних днів з дня отримання повідомлення про збільшення процентної ставки. З дня погашення заборгованості за кредитним договором у повному обсязі зобов’язання сторін за таким договором припиняються. При цьому до моменту повного погашення заборгованості, але не більше 30 календарних днів з дати отримання повідомлення про збільшення процентної ставки, застосовується попередній розмір процентної ставки.

Аналогічні положення передбачені в Умовах та Правилах надання банківських послуг, для яких приєдналась відповідач.

Пунктом 1.1.3.1.1.9 Умов та Правил надання банківських послуг передбачено порядок інформування про зміну процентної ставки за кредитом, а саме шляхом отримання виписки про стан картрахунків, або шляхом отримання СМС-повідомлення або через систему INTERNET –banking (ПРИВАТ-24).

Таким чином Умовами та правилами надання банківських послуг, до яких приєднався відповідач передбачений порядок інформування про зміну процентної ставки, який не передбачає обов'язку банку у письмовій формі повідомляти позичальника про зміну процентної ставки. А таке повідомлення могло бути здійснене за наведеними вище способами за вибором відповідача.

Приєднавшись до Умов та Правил надання банківських послуг відповідач погодився з даними положеннями та отримувати відповідну інформацію у встановлений спосіб.

Крім того, як ст. 1056-1 ЦК України так і Умовами так Правилами надання банківських послуг відповідачу надавалась можливість подати заяву про розірвання кредитного договору та погасити заборгованість за кредитним договором за раніше діючою процентною ставкою у випадку незгоди із підвищенням процентної ставки.

Договором передбачено порядок та умови погашення кредиту, погашення заборгованості по кредиту, сплата нарахованих за період користування кредитом відсотків, комісії за користування кредитом та інших витрат.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Уклавши із публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» кредитний договір та отримавши грошові кошти на умовах повернення, строковості та платності ОСОБА_1, порушив договірні зобов`язання, що в свою чергу призвело до виникнення заборгованості, який згідно з розрахунком позивача станом на 03.09. 2018 року має заборгованість в загальній сумі 140410 грн. 53 коп., яка складається з наступного:

-9937.41 грн., заборгованість за кредитом.

-11885.12 грн., заборгованість за відсотками за користування кредитом;

-118588.00 грн.,. заборгованість за пенею за період з 10.11.2010 року по 01.06.2018 року

З даної суми заборгованості позивач вимагає від відповідача повернення лише заборгованість в загальній сумі: 114011 грн. 43 коп., яка складається з наступного:

-9937.41 грн., заборгованість за кредитом.

-11885.12 грн., заборгованість за відсотками за користування кредитом;

-92188.90 грн.,. заборгованість за пенею за період з 10.11.2010 року по 01.06.2018 року

Відповідно до змісту ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Умовами договору передбачено відповідальність за невиконання, неналежне виконання, зобов’язання. Так умовами договору передбачено нарахування пені за несвоєчасне погашення заборгованості в розмірі 0.24% від с уми загальної заборгованості (нараховується за кожен день прострочення кредиту) + 50 грн., щоразу, коли виникає прострочення за кредитом або за процентами на суму від 100 грн. та пеня в розмірі 0.24% від суми загальної заборгованості (нараховується за кожен день прострочення кредиту) + 100 грн., щоразу, коли виникає прострочення за кредитом або за процентами на суму від 100 грн., на другий місяць і постіль більше, а також штрафи за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань 500 грн + 5% від с уми заборгованості з урахуванням нарахованих і прострочених процентів та комісій

Доказів повернення кредиту на час розгляду справи судом сторонами не надано.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідач посилається на пропуск позивачем строку позовної давності та просить її застосувати до правовідносин, що виникли.

Вирішуючи питання про наявність підстав для застосування строку позовної даності суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 256 ЦК України - Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Нормами цивільного кодексу України встановлена два види строків позовної давностіц6 загальна та спеціпльнв.

Відповідно до ст. 257 ЦК України - Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності за відсутності поважних причин її порушення, є підставою для відмови у позові. Згідно ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність сплила і до додаткової вимоги.

Верховний Суд України 06.11.2013 року розглянув справу № 6-116цс13, предметом якої був спір щодо стягнення заборгованості за кредитним договором і зробив право вивий висновок, згідно початок перебігу строку позовної давності відповідно до ст.. 261 ЦК України співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов. Перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають із порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини від дня коли відбулося порушення. Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо по кожному простроченому платежу.

Відповідно до наданого суду розрахунку заборгованості судом встановлено, що відповідачем останній раз вносилась грошова сума на погашення заборгованості 12.03.2019 року в сумі 29.05 грн. З позовом до суду позивач звернувся 05.12.2018 року. Тобто в межах трирічного строку позовної давності.

Таким чином заборгованість за кредитом та відсотками за користування кредитом в сумі: 9937.41 грн., заборгованість за кредитом та 11885.12 грн., заборгованість за відсотками за користування кредитом підлягають стягненню з відповідача, як заявлені в межах строку позовної давності.

Відповідно до ч.1 та п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України - Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог:

1)про стягнення неустойки (штрафу, пені)

Таким ми чином до позовних вимог про стягнення пені застосовується позовна давність тривалістю в один рік.

Згідно позовних вимог позивач просить стягнути заборгованість за пенею в сумі 92188.90 грн.,. яка виникла за період з 10.11.2010 року по 01.06.2018 року. Тобто поза межами строку спеціальної позовної давності, встановленого для даного виду заборгованості.

Доводи позивача про те, що п.1.1.7.31 Умов договору строк позовної давності був збільшений до 50 років, суд вважає безпідставними, виходячи з наступного

Відповідно до ч.1 ст. 259 ЦК України - Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Таким чином договір про збільшення строку позовної давності повинен бути укладений між сторонами в письмовій формі, а не зазначатись в Умовах та Правилах надання банківських послуг, які відповідачем не підписувались.

Крім того Умови та Правила банківських послуг, на які посилається позивач, не містять підпису відповідача, а в заяві позичальника від 10 листопада 2010 року відсутня домовленість щодо сплати пені та штрафів за невиконання договору, а також не зазначено, що позивач приєднався до Умов та правил надання банківських послуг, які додані позивачем до позовної заяви.

Згідно ст. 76 ЦПК України - Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи..

У відповідності до ч. 1 ст. 81 ЦПК України - Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно ч. 6 цієї ж статті доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно вимог ч. 1 ст. 76 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є , показання свідків, письмові докази, речові, електронні докази і висновки експертів.

Відпровідно до ст.ст 77-78 ЦПК України -Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих суду доказів не встановлено надання відповідачем належних і допустимих доказів, які підтверджували б, що саме Умови та Правила надання банківських послуг, на які посилається позивач, є складовою укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці Умови мав на увазі відповідач, підписуючи заяву позичальника, та, відповідно, чи брав на себе зобов'язання зі сплати неустойки (пені та штрафу) в разі порушення зобов'язання з повернення кредиту.

Аналогічна за своїм змістом позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 14 лютого 2018 року (справа № 578/132/16-ц, провадження № 61-3836св18), яка на думку суду має бути застосована до даних правовідносин.

Виходячи з вищевикладеного суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість в загальній сумі 21822 грн. 53 коп., з яких

- 9937.41 грн., заборгованість за кредитом.

-11885.12 грн., заборгованість за відсотками за користування кредитом;

В задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за пенею в сумі 92188.90 грн.,. заборгованість за пенею за період з 10.11.2010 року по 01.06.2018 року, суд вважає за можливе відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд приймає до уваги, що позов задоволено в повному обсязі. Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, згідно якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати, понесені позивачем підлягають стягненню з відповідача пропорційно задоволених позовних вимог, а саме в сумі 1500 грн.

На основі ст. 526, 527, 530, 1050, 1054 ЦК України, керуючись ст. 12, 13, 89, 141, 259, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2) на користь акціонерного товариства комерційний банк “ПРИВАТБАНК” (01001 м. Київ, вул. Грушевського, 1Д. Код ЄДРПОУ 14360570 р/р 2909282900111, МФО 305299) заборгованість за кредитним договором № б/н від 10 листопада 2010 року, яка виникла станом на 03 вересня 2018 року в загальній сумі 21822 (двадцять одна тисяча вісімсот двадцять дві ) грн. 53 коп., з яких

- 9937.41 грн., заборгованість за кредитом.

-11885.12 грн., заборгованість за відсотками за користування кредитом;

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2) на користь акціонерного товариства комерційний банк “ПРИВАТБАНК” (01001 м. Київ, вул. Грушевського, 1Д. Код ЄДРПОУ 14360570) 1500 (одна тисяча п'ятсот) грн., на відшкодування понесених судових витрат по сплаті судового збору. В іншій частині понесені судові витрати по сплаті судового збору покласти на позивача акціонерне товариство комерційний банк “ПРИВАТБАНК” (01001 м. Київ, вул. Грушевського, 1Д. Код ЄДРПОУ 14360570)

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 30 днів з моменту складання повного тексту рішення.

Відповідно до п. 15.5 розділу ХШ Перехідні положення ЦПК України апеляційна скарга подається через Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області до приведення Положення про автоматизовану систему документообігу суду у відповідність із редакцією Цього кодексу

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо така апеляційну скаргу не було подано. У випадку подання апеляційної скарги, рішення суду набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду .

Учасник справи, якому судове рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду

Повний тест рішення складений 29 березня 2019 року

Суддя Петрюк Т.М

Зареєстроване: 29.03.2019 року

Оприлюднене: 01.04.2019 року

Дата набрання законної сили: 30.04.2019 року