Рішення № 80847569, 22.03.2019, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 200/12850/17

Провадження № 2/200/3541/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 березня 2019 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

в складі: головуючого-судді: Женеску Е.В.

за участю секретаря: Гургули В.С.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна», ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-

ВСТАНОВИВ:

01 серпня 2017 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська із зазначеним позовом.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

20 грудня 2014 року у м. Дніпропетровську на перехресті вул. Артема з вул. Шевченко відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «ВАЗ-211010», реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням відповідача ОСОБА_2, та транспортного засобу «Джилі Емгранд», реєстраційний номер НОМЕР_2, який належить позивачу. Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження. Постановою суду ОСОБА_2 було визнано винним у скоєнні зазначеної ДТП. На момент ДТП цивільна відповідальність водія ОСОБА_2 була застрахована в ОСОБА_3 «СК «Провідна» згідно договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, поліс АІ 2287292. Позивач звернувся до страховика з заявою про страхове відшкодування. Розмір завданої позивачу матеріальної шкоди складає 153177,74 грн. Відповідач-1 відмовив у виплаті страхового відшкодування, мотивуючи відмову тим, що в оформленні страхового полісу були допущені помилки, тому він вважається зіпсованим. Відповідач ОСОБА_2 від добровільного відшкодування завданої позивачу шкоди відмовився. Позивач вказує, що ОСОБА_2 повідомив, що його цивільна відповідальність застрахована, надав поліс. Позивач вказує, що поліс було оформлено уповноваженою особою, тому він не може вважатися зіпсованим. Згідно вимог чинного законодавства, розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілого, становить 50000 грн., які має відшкодувати позивачу страховик, а відповідач ОСОБА_2 має сплатити решту у розмірі 103177,74 грн. Позивач також вказує, що розмір завданої йому шкоди з моменту його визначення спеціалістом збільшився на 10000 грн. внаслідок знецінення гривні, та ця сума також підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_2, оскільки ним не було вжито заходів по відшкодуванню завданої позивачу шкоди.

На підставі викладеного, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_3 «СК «Провідна» на його користь матеріальну шкоду в розмірі 50000,00 грн. Стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача матеріальну шкоду у розмірі 113177,74 грн. Судові витрати покласти на відповідачів.

Ухвалою суду від 03 серпня 2017 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна», ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та призначено до розгляду по суті в судовому засіданні.

Ухвалою суду від 27 листопада 2018 року визначено здійснювати судовий розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Встановлено відповідачам строк для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач ОСОБА_3 «СК «Провідна» надав суду відзив на позовну заяву, в якому вказав, що станом на дату ДТП цивільно-правова відповідальність водія автомобіля Богдан 2110, державний номер АА 9350ОВ у ОСОБА_3 «СК «Провідна» не застрахована. Поліс АІ 2287292 зіпсований, відношення до транспортного засобу Богдан 2110 державний номер НОМЕР_3 даний договір не має, та страховий платіж за ним ніким не сплачувався. Просить відмовити у задоволенні позову.

Відповідач ОСОБА_2 відзиву на позовну заяву не надав.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Судом встановлено наступне.

20 грудня 2014 року о 08 годині 20 хвилин водій ОСОБА_2, керуючи автомобілем Богдан 211010, державний номер НОМЕР_1, в м. Дніпропетровськ по другорядній дорозі вул. Шевченко, виїжджаючи на головну дорогу вул. Артема, не надав дороги та скоїв зіткнення з автомобілем НОМЕР_4 під керуванням водія ОСОБА_1, який рухався по головній дорозі вул.Артема. Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження.

Постановою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 лютого 2015 року у справі № 185/384/15-п в діях ОСОБА_2 встановлено склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено на нього штраф.

Відповідно до ч.4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом..

Таким чином, обставини дорожньо-транспортної пригоди, зокрема щодо винуватості ОСОБА_2 не потребують доказування, оскільки встановлені постановою суду по вищевказаній справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили.

ОСОБА_4 Емгранд державний номер НОМЕР_2 належить ОСОБА_1, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.

У вказаному ДТП автомобілю НОМЕР_4 були спричинені механічні пошкодження, та вартість матеріального збитку, завданого позивачу, склала 153177 грн. 74 коп., що підтверджується Висновком № 2571 експертного дослідження від 09 січня 2015 року, складеного експертом-товарознавцем ОСОБА_5

24 лютого 2015 року позивач звернувся до страховика ОСОБА_3 «СК «Провідна» про виплату страхового відшкодування.

20 квітня 2015 року страховик повідомив позивача про відсутність підстав для виплати страхового відшкодування, оскільки відповідно бази обліку ОСОБА_3 «СК «Провідна» діючих договорів страхування щодо ТЗ Богдан 2110 р.н.з. АА4935ОВ станом на дату ДТП не значиться, страхових платежів за договором страхування АІ 2287292 станом на дату ДТП на рахунок ОСОБА_3 «СК «Провідна» не надходило. Щодо бланку полісу АІ 2287292 наявна інформація про оформлення даного бланку агентом ОСОБА_6 з помилками в даті початку його дії і тому він рахується зіпсованим, про що письмово було повідомлено страхувальника.

Відповідно до витягу з Централізованої бази даних МТСБУ, станом на 20.12.2014 року поліс АІ 2287292 визначений страховиком як зіпсований бланк.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів

Статтею 979 ЦК України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов’язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до статті 16 Закону України «Про страхування» Договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов’язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст.ст.981, 982, 983 ЦК України договір страхування укладається в письмовій формі. Договір страхування може укладатись шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва (поліса, сертифіката). Істотними умовами договору страхування є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства. Договір страхування набирає чинності з моменту внесення страхувальником першого страхового платежу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст.ст.55.1, 55.2Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» з метою організації обміну інформацією про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності та контролю за його здійсненням створюється єдина централізована база даних, яка містить відомості про чинні та припинені договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страхові випадки, що мали місце, транспортні засоби та їх власників. Оператором єдиної централізованої бази даних є МТСБУ. Користування інформаційними ресурсами єдиної централізованої бази даних є вільним і загальнодоступним, за винятком інформації, яка відповідно до законодавства є інформацією обмеженого доступу.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 991 ЦК України страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі наявності інших підстав, встановлених законом.

Таким чином, суд вважає обґрунтованою відмову страховика ОСОБА_3 «СК «Провідна» від виплати страхового відшкодування, оскільки як вбачається з матеріалів справи, поліс АІ 2287292 не набув чинності в зв’язку з несплатою страхувальником страхового платежу.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» суми страхового відшкодування не підлягають задоволенню.

Разом з тим, суд приходить до висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача ОСОБА_2 грошових коштів в рахунок відшкодування матеріальної шкоди в межах заявлених позовних вимог.

Так, відповідно до вимог ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. збитками є зокрема втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

За змістом ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч.2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

На підставі ч. 1. ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Оскільки з матеріалів справи, а саме з постанови Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 лютого 2015 року у справі № 185/384/15-п, вбачається, що автомобілем Богдан 211010, державний номер НОМЕР_1 на момент скоєння ДТП керував ОСОБА_2,і відповідач-2 цей факт ніяким чином не заперечив та не спростував, матеріальна шкода має бути стягнута на користь позивача саме з відповідача-2.

Разом з тим, суд не погоджується із розміром матеріальної шкоди, яку визначив позивач, та яка, на його думку, підлягає стягненню з відповідача-2

Так, розмір шкоди, яка підлягає стягненню з ОСОБА_2А, позивачем визначено як різниця між розміром матеріального збитку, встановленого висновком товарознавця, а саме 153177,74 грн. та 50000,00 грн. – лімітом страхового відшкодування відповідно до ст.9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», тобто 103177,74. Суд погоджується з таким розрахунком, та вважає позовні вимоги в цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Разом з тим, позивач вказав, що стягненню з відповідача-2 також підлягає матеріальна шкода, яка полягає у тому, що внаслідок знецінення гривні з моменту визначення розміру шкоди спеціалістом-товарознавцем на 10000 грн. збільшився розмір спричиненої йому матеріальної шкоди.

Суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).

Разом з тим, позивач не наводить доказів та відповідних розрахунків, чому він грунтує свої доводи саме на «знеціненні гривні», та чому вважає, що знецінення гривні склало саме таку суму за вказаний проміжок часу.

Відповідно до ч.7 ст.81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов’язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_2 10000 грн. матеріальної шкоди не підлягають задоволенню, в зв’язку з необґрунтованістю позивачем розміру цієї шкоди.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Встановлено, що при подачі позову ОСОБА_1 сплачено судовий збір в сумі: 1631 грн.

Позивачем заявлено позовних вимог всього на суму 163177,74 грн., судом задоволено позовні вимоги на суму 103177,74 грн., тобто на 63,2% від заявленої суми. Таким чином, стягненню з відповідача-2 на користь позивача підлягають судові витрати у розмірі 63,2% від сплаченої позивачем суми, тобто 1030 грн. 79 коп.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 133, 141, 258, 259, 263-268 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна», ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 103177 грн. 74 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 1030 грн. 79 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Пунктом 15.5 Перехідних положень ЦПК України передбачено, що апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя: Е.В. Женеску