Ухвала суду № 80847510, 22.02.2019, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 200/17527/18

Провадження № 2-з/200/28/19

У Х В А Л А

22 лютого 2019 року суддя Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська - Женеску Е.В., розглянувши заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, про вжиття заходів забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, про визнання договору позики грошей недійсним,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська перебуває вищезазначена цивільна справа.

Ухвалою суду від 29.12.2018 року відкрито спрощене провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, про визнання договору позики грошей недійсним, без виклику сторін.

18 лютого 2019 року представником позивача ОСОБА_2, подана заява про вжиття заходів забезпечення позову, в якій він просив накласти арешт на 1/3 частини квартири АДРЕСА_1, що належить йому, та заборонити будь-якій особі здійснення дій з реалізації майна, а саме: 1/3 частини квартири АДРЕСА_1.

В обґрунтування заяви представник позивач посилався на те, що Відповідачем ОСОБА_3, здійснюються дії направлені на примусове припинення права власності Позивача ОСОБА_4, здійснення примусової реалізації майна Позивача з прилюдних торгів, беззаперечно є підставою вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення у разі його задоволення. Крім того, позивач вважає, що відповідач задля уникнення відповідальності, може продати належне йому на праві власності майно.

Суд, вивчивши матеріали справи, зважаючи на обставини справи прийшов до наступного висновку.

Частиною 1ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до положень частини 1ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Згідно з приписами частини 2 статті 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Положеннями ч. 1ст. 150 ЦПК України визначено види забезпечення позову, які можуть бути застосовані судом, перелік яких не є вичерпним.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

З наданих представником позивачем документів вбачається, що ОСОБА_3 звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з цивільним позовом до ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів за договором позики. Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська, відкрито провадження по справі за №201/10013/18. На стадії розгляду в Жовтневому районному суді м. Дніпропетровська, справи про стягнення грошових коштів, ОСОБА_3 звернувся 29.10.2018 року до приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5, якою вчинено виконавчий напис за реєстровим номером 2383, про стягнення грошових коштів у сумі 353 324,80 грн. 05.11.2018 року ОСОБА_3 Д,В. звернувся до Соборного відділу державної виконавчої служби міста Дніпро Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області з питання примусового виконання рішення, про що старшим державним виконавцем Тичинським Д.Є. Соборного відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, ухвалено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №575860, за виконавчим написом №2383, приватного нотаріуса Дніпровського нотаріального округу ОСОБА_6, про стягнення заборгованості у розмірі 353324,80 грн.

24 січня 2019 року Соборним ВДВС міста Дніпро ГТУ юстиції у Дніпропетровській області винесена постанова, про повернення виконавчого напису ОСОБА_3

31 січня 2019 року приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області ОСОБА_7, виносить постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №58248908, на підставі виконавчого напису №2383, видано приватним нотаріусом Дніпровського нотаріального округу ОСОБА_6, про стягнення заборгованості у розмірі 353324,80 грн., з зазначенням: боржник ОСОБА_1, дата народження 21.12.1969. адреса АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_1, стягувач ОСОБА_3, адреса Дніпропетровська обл., м. Дніпро, Запорізьке шосеАДРЕСА_3, РНОКПП НОМЕР_2. та ухвалює постанову про арешт майна боржника ОСОБА_4

Відповідно до інформації, станом на 21.02.2019 року по виконавчому провадженою №58248908, проводиться реалізацію майна, а саме: 1/3 частини квартири АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_1 на державному підприємстві 'СЕТАМ'', що підтверджується інформацією на веб-сайті (https://setam.net.ua/neruhomist/filters/provadjenia=58248908), номер лоту 333488.

Предметом спору між сторонами є визнання договору позики грошових коштів недійсним (про що зазначає в своєму позові і в заяві про забезпечення позову позивач).

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Відповідно до роз'яснень, зазначених в п.2 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 22.12.2006 року «Про судову практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», вирішуючи питання щодо застосування певного виду забезпечення позову, суди повинні виходити з того, що перелік видів такого забезпечення не є вичерпним, тому за наявності відповідного клопотання можуть бути застосовані й інші його види, але з урахуванням обмежень, установлених ч. 4 зазначеної статті.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільно-процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладання арешту, або майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.

Таким чином, керуючись наведеними нормами цивільного процесуального законодавства та враховуючи роз’яснення Верховного Суду України, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв’язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв’язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Вивчивши заяву про забезпечення позову, враховуючи принципи здійснення цивільного судочинства, співмірність заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, суд приходить до висновку про обґрунтованість наведених у ній доводів, оскільки вбачаються достатні підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим у подальшому виконання рішення суду.

При цьому, суд наголошує, що застосування заходів забезпечення позову не порушить прав та охоронюваних законом інтересів відповідачів у справі чи інших осіб, що не є учасниками даного судового процесу, а лише запровадить тимчасові обмеження, існування яких дозволить створити належні умови для запобігання перешкод у виконанні рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, та те що вжиття запобіжного заходу у вигляді накладення арешту може в подальшому позбавити можливості користування відповідним об’єктом нерухомого майна, суд приходить до висновку, що в цій частині клопотання підлягає частковому задоволенню та доцільним і співрозмірним позовним вимогам буде застосування запобіжного заходу у вигляді заборони здійснення дій з реалізації майна, а саме: 1/3 частини квартири АДРЕСА_1.

Як передбачено положеннями частини 7 статті 153 ЦПК України, в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання, а також вирішує питання зустрічного забезпечення.

Станом на час розгляду судом заяви про забезпечення позову у суду відсутні підстави вважати, що існують обставини, з якими законодавець встановив обов'язок суду на застосування зустрічного забезпечення, згідно з частиною 3статті 154 ЦПК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись Постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», ст.ст. 149, 150, 260, 353 ЦПК України, суддя,

УХВАЛИВ :

Заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, про вжиття заходів забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, про визнання договору позики грошей недійсним – задовольнити частково.

Заборонити здійснення дій з реалізації майна 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 яка належить ОСОБА_1.

Копію ухвали для відома надіслати сторонам, а для виконання до Відділу реєстрації майнових прав Управління у сфері державної реєстрації Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур (49000 м. Дніпро, вул. Старокозацька,56).

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення . Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення не залежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також подальшому розгляду справи.

Пунктом 15.5 ч.1 Перехідних положень ЦПК України апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя Е.В. Женеску