Ухвала суду № 80847347, 28.03.2019, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/12132/19

Провадження № 1-кс/761/8868/2019

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2019 року слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва Макаренко І.О., при секретарі Савлук І.О., за участі: прокурора Бейко Б.П., підозрюваного ОСОБА_1, адвоката підозрюваного Чаплинського Ю.М., слідчого Хоморецького С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві клопотання слідчого СВ ВП № 2 Шевченківського УП ГУ Національної поліції у м. Києві капітана поліції Стояна Василя Анатолійовича про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без права внесення застави:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець міста Києва, громадянин України, з середньою освітою, тимчасово не працюючого, не одружений, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше притягнутого до відповідальності,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №112019100100002695 від 21 березня 2019 року,

В С Т А Н О В И В:

Старший слідчий СВ ВП № 2 Шевченківського УП ГУ Національної поліції у м. Києві капітан поліції Стоян Василь Анатолійовичзвернувся до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без права внесення застави ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець міста Києва, громадянин України, з середньою освітою, тимчасово не працюючого, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше притягнутого до відповідальності, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №112019100100002695 від 21 березня 2019 року.

Клопотання мотивовано тим, що досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_1, будучи раніше неодноразово притягнутим до кримінальної відповідальності, а саме 13.05.2017 Шевченківським УП ГУ НП у м. Києві за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 186 КК України, 14.09.2017 Шевченківським УП ГУ НП у м. Києві за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 186 КК України, на шлях виправлення та перевиховання не став, належних висновків для себе не зробив та повторно вчинив новий корисливий злочин за наступних обставин.

20.03.2019 приблизно о 18 год. 25 хв. ОСОБА_1, перебуваючи за адресою: м. Київ, вул. Ольжича, 2/33, звернув свою увагу на раніше невідомого ОСОБА_4, який розмовляв по мобільному телефону. В цей час у ОСОБА_1 виник злочинний умисел, направлений на відкрите, повторне викрадення чужого майна.

З метою реалізації свого злочинного умислу, направленого на відкрите, повторне, викрадення майна, ОСОБА_1 приблизно о 18 год. 30 хв. 20.03.2019 підійшов до ОСОБА_4 та попросив мобільний телефон для здійснення дзвінка. На прохання ОСОБА_1 надати мобільний телефон для здійснення дзвінка ОСОБА_5 відмовив та пішов у протилежному напрямку від нього.

В цей час, а саме о 18 год. 30 хв. 20.03.2019, ОСОБА_1 продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, наздогнав ОСОБА_4 та правою ногою наніс один удар у область спини потерпілого, внаслідок чого останній впав на землю та його мобільний телефон вислизнув з рук. ОСОБА_1, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, підняв із землі належний ОСОБА_4 мобільний телефон марки «Nokia» модель «6300» ІМЕІ:НОМЕР_1, вартістю 300 грн. і поклав його до кишені своєї куртки та таким чином повторно, відкрито викрав чуже майно.

Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу ОСОБА_1 о 18 год. 30 хв. 20.03.2019, правою ногою став на груди потерпілого та скориставшись безпорадним станом останнього, правою та лівою руками перевірив вміст кишень ОСОБА_4, в ході чого з лівої, зовнішньої кишені куртки потерпілого, дістав гаманець, який для потерпілого матеріальної цінності не представляє, з грошовими коштами у розмірі 720 грн., які привласнив собі та таким чином повторно, відкрито викрав чуже майно, після чого з місця вчинення кримінального правопорушення зник.

ОСОБА_1 повторно, поєднано з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, відкрито викрав чуже майно на загальну суму 1020 грн., після чого з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд.

22 березня 2019 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України.

На думку органів слідства, зібрані в ході досудового розслідування докази: протокол огляду місця події від 21.03.2019, протокол допиту потерпілого ОСОБА_4, протокол пред'явлення особи для впізнання, за участю потерпілого ОСОБА_4, протокол допиту свідка ОСОБА_6, інші матеріалами кримінального провадження, дають підстави підозрювати ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.

З урахуванням того, що підозрюваний ОСОБА_1 може переховуватися від органів досудового розслідування, неодружений, суспільно-корисною працею не займається, що в сукупності свідчить про відсутність у нього міцних сімейних та соціальних зв'язків, підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, що відноситься до категорії тяжких злочинів, санкція якого передбачає до 6 років позбавлення волі, а також може вчиняти інші кримінальні правовпорушення, так як неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, а саме Шевченківським районним судом м. Києва у кримінальних провадженнях №12017100100010725 від 10.09.2017 року та №12017100100002055 від 20.02.2017 року за аналогічні корисливі злочини, що свідчить про те, що останній на шлях перевиховання не став та продовжує вчиняти корисливі злочини, існує необхідність у застосуванні до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без права внесення застави.

На думку слідчого, існують підстави вважати, що підозрюваний може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, впливати на свідків або продовжити злочинну діяльність.

У судовому засіданні слідчий підтримав подане ним клопотання, просив задовольнити в повному обсязі.

Підозрюваний та його захисник заперечували проти застосування вказаного запобіжного заходу, оскільки підозрюваний визнає свою вину у вчиненні кримінального правопорушення та плідно співпрацює із органами слідства.

Прокурор, який з"явився в судове засідання, наполягав на задоволенні клопотання з наведених у ньому підстав.

Слідчий суддя, заслухавши сторони кримінального провадження, дослідивши надані матеріали, дійшов висновку про часткове заоволення клопотання, враховуючи наступне.

Слідчим відділенням ВП № 2 Шевченківського УП ГУ Національної поліції у м. Києві здійснюється розслідування кримінального провадження №12019100100002695, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21.03.2019 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України.

Підозрюваний ОСОБА_1 неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, а саме Шевченківським районним судом м. Києва у кримінальних провадженнях №12017100100010725 від 10.09.2017 року та №12017100100002055 від 20.02.2017 року, за аналогічні корисливі злочини, на шлях виправлення не став та продовжує вчиняти такого ж роду кримінальні правопорушення.

Відповідно до ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Частиною 1 статті 194 КПК України на слідчого суддю під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу покладений обов'язок встановити існування наступних складових:

-чи доведені обставини, які свідчать про обґрунтованість підозри;

-чи наявні ризики, передбачені статтею 177 КПК України, та на які вказує слідчий;

-чи не є достатнім застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.

Тлумачення наведених вище процесуальних норм у їх логічному зв'язку з положеннями Глави 4 КПК України приводить слідчого суддю до висновку, що під час вирішення питання щодо застосування до особи запобіжного заходу оцінка наданих сторонами доказів має спрямовуватися не на досягнення остаточного переконання у винуватості особи у вчиненні інкримінованого правопорушення, а має на меті встановити, чи є підозра обґрунтованою.

Згідно з положеннями статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод нікого не може бути позбавлено свободи, крім установлених цією статтею Конвенції випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Відповідно до практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину закріпленої у статті 5 § 1(с) Конвенції гарантії від безпідставного арешту.

Враховуючи, що відповідно до ч. 5 ст.9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, слідчий суддя приймає до уваги, що у рішенні ЄСПЛ у справі «Соловей і Зозуля проти України» останній наголосив, що суд має перевірити не лише дотримання процесуальних норм національного законодавства, а й обґрунтованість підозри, на підставі якої особу взято під варту.

Згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «K.F. проти Німеччини» «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.

Крім того, Європейський Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення.

Отже на початковій стадії розслідування, суд, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред'являти до наданих доказів таких же високих вимог, як під час формулюванні остаточного обвинувачення при направлені справи до суду.

З огляду на зазначене, слідчий суддя вважає, що наданими органом досудового розслідування матеріалами достатньою мірою підтверджується наявність в діях підозрюваного ОСОБА_1 ознак інкримінованого злочину.

Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного, слідчий суддя відмічає, що ризиком у даному випадку є дії, які можуть вчинятися з високим ступенем ймовірності.

Надаючи оцінку можливості підозрюваного переховуватися від органу досудового розслідування, слідчий суддя приймає до уваги, що Європейський Суд з прав людини у справі «В. проти Швейцарії» зазначив, що небезпеку переховування не можна вимірювати тільки залежно від суворості можливого покарання, її треба визначати, зокрема, з урахуванням характеру підозрюваного, його моральних якостей, наявності у нього коштів, зв'язків з державою, у якій його переслідують.

Керуючись наведеним, слідчий суддя враховує дані про особу підозрюваного, а саме те, що останній підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, не має соціальних зв'язків, які були б стримуючим фактором для належного виконання підозрюваним обовя"зку явки до слідчого та суду на їх вимогу, вчиняє нові кримінальні правопорушення, а тому ОСОБА_1, знаходячись на волі, може переховуватись від органів досудового розслідування чи суду, вчинити інші кримінальні правопорушення, також враховується сам мотив та спосіб вчинення підозрюваним кримінальних правопорушень, які мають значний ступінь суспільної небезпеки.

За результатами встановлених у судовому засіданні обставин, з урахуванням доводів, викладених стороною обвинувачення та стороною захисту, слідчий суддя вважає, що прокурором доведено наявність обставин, передбачених ч.1 ст. 194 КПК України.

У силу ст.178 КПК України слідчий суддя враховує вагомість доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, його репутацію, тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого йому діяння.

Відповідно до ч.4 ст.183 КПК запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.

Санкція ч.2 ст.186 КК України, за якою підозрюється ОСОБА_1 передбачає позбавлення волі на строк від чотирьох до шести років.

Враховуючи викладене та те, що підозрюваний ОСОБА_1, не працює, соціальних зв"язків не має, будучи двічі притягутим до кримінальної відповідальності за аналогічні корисливі злочини, на шлях виправлення не став та продовжує вчиняти кримінальні правопорушення, передбачені ч.2 ст. 186 КК України, то вказані обставини є вагомими для обрання відносно підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою з правом внесення застави.

Частиною 3 статті 183 КПК передбачено обов'язок слідчого судді визначити розмір застави, який є достатнім для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.

Визначаючи відповідно до вимог ч.4 ст. 183 КПК розмір застави, слідчий суддя вважає, що застава у межах, передбачених п.2 ч.5 ст. 182 КПК, може забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.

При визначенні розміру застави суд враховує дані про особу ОСОБА_1, його вік, майновий та сімейний стан, обставини кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється останній, а тому вважає доцільним та співмірним визначити підозрюваному заставу у розмірі, яка не перевищує визначену п.2 ч.5 ст. 182 КПК України, а саме у розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, оскільки саме такий розмір застави є достатнім для забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов'язків, і таким, що не суперечить положенням ч. 5 ст. 182 КПК України та вимогам ст.ст. 178, 182, 183 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 176-178, 182, 183, 184, 193, 194, 309 КПК України, слідчий суддя, -

У Х В А Л И В:

Клопотання СВ ВП № 2 Шевченківського УП ГУ Національної поліції у м. Києві капітана поліції Стояна Василя Анатолійовича- задовольнити частково.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Строк дії ухвали про тримання підозрюваного ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, під вартою визначити тривалістю 60 (шістдесят) днів до 15 год. 55 хв. 21 травня 2019 року включно.

Визначити ОСОБА_1 заставу в розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що дорівнює 96 050 (дев'яносто шість тисяч п'ятдесят) гривень, що в достатній мірі буде гарантувати виконання підозрюваним ОСОБА_1 покладених на нього обов'язків, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на розрахунковий рахунок Шевченківського районного суду м. Києва (Призначення платежу: код отримувача (ЄДРПОУ) 26268059, банк отримувача ДКСУ, м. Київ, код банку отримувача (МФО) 820172, рахунок отримувача 37318005112089, застава за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Київ, по справі 761/12132/19).

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

Покласти на ОСОБА_1 у випадку внесення застави обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:

1. не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора, суду;

2. повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.

Визначити 2-х місячний термін дії обов'язків, покладених судом у разі внесення застави, з дня внесення застави, але в межах строку досудового розслідування.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного ОСОБА_1 з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної в даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Роз'яснити підозрюваному, що з моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави, підозрюваний ОСОБА_1 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин, чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. У разі звернення застави в дохід держави, слідчий суддя, суд, вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави в більшому розмірі або іншого запобіжного заходу, з урахуванням положень частини сьомої статті 194 цього Кодексу.

На ухвалу слідчого судді безпосередньо до Київського апеляційного суду прокурором, підозрюваним, його захисником, протягом п'яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга

Слідчий суддя: