Постанова № 80847326, 26.12.2018, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/7452/18

Провадження № 2-а/761/534/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2018 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Юзькової О.Л.,

при секретарі Шлапаковій А.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправною та скасування постанови № 07/18 від 20.02.2018 року по справі про адміністративне порушення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовом про визнання протиправною та скасувати постанову № 07/18 від 20.02.2018 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 9 ст. 96 КУпАП, винесену Департаментом з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва Київської міської державної адміністрації відносно ОСОБА_1 про визнання винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 9 ст. 96 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8 500 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в період з 28.12.2017 року по 09.02.2018 року Департаментом з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва Київської міської державної адміністрації було проведено позаплановий захід державного нагляду щодо дотримання суб'єктами містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів та правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт щодо нежитлової будівлі (літера «В») по АДРЕСА_1, яка належить на праві приватної власності позивачу. За результатами перевірки відповідачем складено Акт щодо дотримання суб'єктами містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт від 09.02.2018 року. Перевіркою було встановлено,наступне: будівельні роботи із будівництва нежитлової будівлі (літера «В») загальною площею 1718,8 кв.м. на АДРЕСА_1 виконані без документа, який дає право на виконання будівельних робіт; нежитлова будівля (літера «В») на АДРЕСА_1 експлуатується без прийняття в експлуатацію у встановленому законом порядку. Однак, об'єкт нерухомості на якому здійснювалась позапланова перевірка відповідачем знаходиться в Шевченківському районі м. Києва. За результатами перевірки відповідачем складено припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 09.02.2018 року, яким позивачу висунуто вимоги про заборону з 09.02.2018 року експлуатації вказаної нежитлової будівлі до усунення порушень відповідно до вимог чинного законодавства України та до 07.05.2018 року усунути допущені порушення відповідно до вимог чинного законодавства України. Також. Було складено протокол про адміністративне правопорушення від 09.022018 року, згідно якого розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувся 20.02.2018 р. за результатами якого прийнята відповідачем постанова № 07/18 де ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 9 ст. 96 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8 500,00 грн. ОСОБА_1 вважає винесену відповідачем постанову неправомірною та такою, що підлягає скасуванню. Позивач зазначає, що він набув право власності на нежитлову будівлю (Літера «В») по АДРЕСА_1 на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 27.10.2006 року та зареєстрував право власності у Київському міському БТІ 20.12.2006 року у відповідності до вимог чинного та той час законодавства. Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів був врегульований вперше постановою Кабінету Міністрів України № 449 від 05 серпня 1992 року, однак, дана постанова стосувалася лише об'єктів державного замовлення. На момент набуття позивачем права власності на належну будівлю (грудня 2006 року) містобудівну діяльність регулював Закон України «Про основи містобудування», на той час даний Закон не містив норми про відповідальність фізичних осіб за експлуатацію будівель (споруд) без введення такої нерухомості в експлуатацію. Тому, відповідальність фізичних осіб за експлуатацію об'єктів будівництва, споруджених до набрання до Набрання чинності Закону № 4220 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності та вдосконалення державного регулювання у сфері містобудівної діяльності», а саме 19.01.2011 року, не прийнятих в експлуатацію не була встановлена. Крім того, в протоколі про адміністративне правопорушення складеного на ОСОБА_1, інспектором не було дотримано вимоги ст. 256 КУпАП та не зазначено часу вчинення адміністративного правопорушення, не зазначено про розгляд письмових пояснень позивача, які були надані голові комісії особисто 20.02.2018 р., що й стало підставою для хибного висновку відповідача про правомірність накладення штрафу.

Ухвалою суду від 05 березня 2018 року відкрито провадження та вирішено питання про доцільність розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

У встановлені строки на адресу суду представником відповідача подано відзив на позов, згідно якого просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 а повному обсязі. Свою позицію сторона відповідача обґрунтовує тим, що у відповідності до ст.41 Закону України «Про архітектурну діяльність», Порядку № 553 та на підставі звернення ОСОБА_2, посадовою особою Департаменту проведено позапланову перевірку щодо дотримання суб'єктом містобудування ОСОБА_1 вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил на об'єкті будівництва за адресою: АДРЕСА_1. Під час перевірки встановлено, що на земельних ділянках (кадастрові номери: НОМЕР_1 та НОМЕР_2) на АДРЕСА_2 побудована нежитлова будівля, яка експлуатується під заклади торгівлі та заклади охорони здоров'я. Обєкт будівництва за класом наслідків (відповідальності) належить до об'єктів з незначними наслідками (СС1). За результатами перевірки було виявлено порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, які викладені в Акті від 09.02.2018 р. та протоколі про адміністративне правопорушення від 09.02.2018 р. У зв'язку з відмовою позивача від їх отримання, акт та протокол про адміністративне правопорушення було надіслано поштою з рекомендованим повідомленням. 20.02.2018 р. за результатами розгляду протоколу про адміністративне правопорушення посадовою особою Департаменту було винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення № 07/18, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбачено ч. 9 ст. 96 КУпАП на накладено адміністративне стягнення. Також, зазначає, що позивач помилково вважає закінченими строків для притягнення до адміністративної відповідальності, оскільки зазначене правопорушення є триваючим, у зв'язку з тим, що розроблення проектної документації на об'єкт будівництва не передбачає негайну реалізацію та завершення будівництва.

В свою чергу, від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якому зазначено, що оскільки ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» набрав чинності 12.03.2011 р., тобто після завершення будівельних робіт та після початку експлуатації будівлі у 2006 році, тому вказаний Закон не може застосовуватись до даних спірних відносин, а відповідачем не доведено, що період виконання будівельних робіт та початку його експлуатації припадав на період набрання чинності вказаним Законом та у період, коли був встановлений обов'язок вчинення дій по прийняттю в експлуатацію результатів таких робіт. Зважаючи на те, що об'єкт нерухомості споруджений та почав експлуатуватись власником задовго до 19.01.2012 р., то рішення відповідача у вигляді оскаржуваної постанови № 07/18 від 20.02.2018 п. про притягнення до відповідальності позивача з накладенням штрафу у даній справі суперечить приписам ст. 58 Конституції України та ст. 8 КУпАП. Тобто є протиправним та підлягає скасуванняю.

Дослідивши матеріали справи, надавши їм оцінку суд вважає встановленим наступне.

Судом встановлено, що в період з 28.12.2017 року по 09.02.2018 року Департаментом з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва Київської міської державної адміністрації було проведено позаплановий захід державного нагляду щодо дотримання суб'єктами містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів та правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт щодо нежитлової будівлі (літера «В») по АДРЕСА_1, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1, відповідно до приписів ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Нежитлова будівля (літера «В»), загальною площею 1718,8 в м. Києві по АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_1, зареєстрованого в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 20.12.2006 року.

Департамент здійснює повноваження щодо державного архітектурно-будівельного контролю в місті Києві та дозвільно-реєстраційних функцій щодо об'єктів незначного (CCI) та середнього (СС2) класу наслідків (відповідальності) з 12 жовтня 2016 року.

Згідно зі статтею 10 Закону України «Про архітектурну діяльність», для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об'єктів архітектури додержання суб'єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд.

Відповідно до статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Процедура здійснення заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт визначена Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року № 553.

Згідно з пунктом 5 Порядку № 553, державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.

За результатами перевірки посадовою особою Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва Київської міської державної адміністрації складено Акт щодо дотримання суб'єктами містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт від 09.02.2018 року.

Як вбачається із Акту перевірки, було встановлено наступне: будівельні роботи із будівництва нежитлової будівлі (літера «В») загальною площею 1718,8 кв.м. на АДРЕСА_1 виконані без документа, який дає право на виконання будівельних робіт; нежитлова будівля (літера «В») на АДРЕСА_1 експлуатується без прийняття в експлуатацію у встановленому законом порядку.

09.02.2018 року головним державним інспектором інспекційного відділу № 1 управління контролю за будівництвом Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Леуським О.О. було складено протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1, а саме ч. 1 ст. 34 та ч. 8 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної даності», що передбачає відповідальність за ч.5 та ч. 9 ст. 96 КУпАП.

20.02.2018 року в.о. директора Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва Кузьменко В.В. винесено постанову № 07/18 по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1, якою визнано останнього винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 та ч. 9 ст. 96 КУпАП та накладено на неї штраф у розмірі 8 500 грн.

Згідно ч. 5 ст. 96 КУпАП, передбачено відповідальність за виконання будівельних робіт без подання повідомлення про початок виконання зазначених робіт, а також наведення недостовірних даних у такому повідомленні, вчинені щодо об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), крім порушень, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Експлуатація об'єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію, а також наведення недостовірних даних у декларації про готовність об'єкта до експлуатації, вчинені щодо об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), крім порушень, передбачених частиною восьмою цієї статті, ч. 9 ст. 96 КУпАП.

Підставами прийняття постанови № 07/18 від 20.02.2018 р. було саме проведення робіт без відповідного дозвільного документа, ч. 1 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та про експлуатацію нежитлової будівлі без введення її в експлуатацію, що є порушенням ч. 8 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Відповідно до ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», замовник має право виконувати будівельні роботи після подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об'єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), та щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта та які не потребують отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об'єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч. 8 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що за класом наслідків (відповідальність) належить до об'єктів з незначними наслідками (СС1), та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта , здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви.

Однак, вищевказана ст. 39 Закону № 3038-VІ, який набрав чинності 12.03.2011 р., визначає порядок прийняття в експлуатацію, після набрання чинності, закінчених будівництвом об'єктів та містить заборону на експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих в експлуатацію, за час його дії. Дія даного Закону не поширюється на відносини, які виникли до набрання ним чинності.

Порядок прийняття в експлуатацію закінчених робіт будівництвом був врегульованим вперше постановою Кабінету Міністрів України № 449 від 05 серпня 1992 року, однак, дана постанова стосувалася лише об'єктів державного замовлення.

Аналогічна позиція також викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 10.02.2016 у справі № К/800/36876/14.

Згідно із ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до ст. 8 КУпАП, закони, яку встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративне правопорушення, зворотної сили не мають.

Як зазначає позивач, будівництво нежитлової будівлі розпочалося з 2004 року та було закінчено наприкінці 2005 року і з цього часу почалась його експлуатація, тобто на час набуття права власності позивачем на нежитлову будівлю у 2006 році містобудівну діяльність регулював Закон України «Про основи містобудування», який не містив норми про відповідальність фізичних осіб за експлуатацію будівель без введення такої нерухомості в експлуатацію.

Доказів того, що будівельні роботи із будівництва нежитлової будівлі (літера «В») загальною площею 1718,8 кв.м. на АДРЕСА_1 проводились після 12.03.2011 року матеріали справи не містять.

Частиною 1 статті 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і, за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з приписами ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складання, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягується до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих; пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, по пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, до мають значення для правильного вирішення справи.

Однак, протокол про адміністративне правопорушення не містить дати вчинення позивачем адміністративне правопорушення, що й не знайшло свого відображення в постанові № 07/18 від 20.02.2018 р.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі ст.ст. 73, 74 КАС України належними та допустимими є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач всупереч вимогам ст. 77 КАС України не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження обставин порушення позивачем ч. 8 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого та ч. 9 ст. 96 КУпАП, за яке його і притягнуто до адміністративної відповідальності, зафіксовано лише у постанові від 20.02.2018 року та не підтверджується жодними доказами.

Статтями 245-246 КУпАП України встановлено, що завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин справи, вирішення її з точною відповідністю з законом.

Як зазначає позивач, при розгляді протоколу про адміністративне правопорушення не взято до уваги його пояснення, які надавались голові комісії особисто 20.02.2018 р.

Стаття 62 Конституції України закріплює принцип судочинства - презумпцію невинуватості, відповідно до якого особа, яка притягується до відповідальності може бути визнана винною і покараною лише за умови, якщо її вина буде доведена в передбаченому законом порядку і встановлена рішенням суду. Державні органи не мають права перекладати обов'язок доказування на особу, яка притягується до відповідальності. Усі сумніви щодо доведеності вини особи, тлумачаться на її користь.

Відповідно до ч. 3. ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності суд має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що постанова по справі про адміністративне правопорушення не відповідає нормам КУпАП, при розгляді справи не були з'ясовані і доведені обставини, які б свідчили, що в діях позивача є ознаки проступку, за який законом встановлено адміністративну відповідальність, тому підлягає скасуванню.

З огляду на вищезазначене, та з урахуванням положень ст. 286 КАС України, якими визначено Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальностісуд вважає за можливе задовольнити позов в частині скасування № 07/18 від 20.02.2018 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 9 ст. 96 КУпАП, винесену Департаментом з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), як це і передбачено спеціальною нормою КАС України..

Згідно з ч. 1 ст.139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позивач, і це підтверджується матеріалами справи, звільнений від сплати судового збору на підставі ст. 288 КУпАП, підстави для стягнення з відповідача судового збору відсутні.

Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст. 2-15, 19,77,139, 286 КАС України, Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправною та скасування постанови № 07/18 від 20.02.2018 року по справі про адміністративне порушення задовольнити частково.

Скасувати постанову № 07/18 від 20.02.2018 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 9 ст. 96 КУпАП, винесену Департаментом з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на подання апеляційної скарги з клопотанням про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя