Постанова № 8083899, 26.01.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.01.2010                                                                                           № 7/595

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Лосєва А.М.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача -Мацегорін А.О. – довіреність № 87/10 від 28.12.2009 року

від відповідача -Силенок В.А. – довіреність № 27 від 22.07.2009 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго"

на рішення Господарського суду м.Києва від 22.10.2009

у справі № 7/595 ( .....)

за позовом                               Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

до                                                   Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго"

про                                                   стягнення 409161,76 грн.

ВСТАНОВИВ:

Дочірня компанія “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” звернулась до Господарського суду м.Києва з позовом до Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності “Укрінтеренерго” про стягнення 409 161, 76 грн.

Під час розгляду справи у суді першої інстанції відповідачем було подано заяву про розстрочку виконання рішення суду з 01.01.2010 року до 31.12.2010 року.

Рішенням Господарського суду м.Києва від 22.10.2009 року у справі № 7/595 позов Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” задоволено повністю.

Стягнуто з Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності “Укрінтеренерго” на користь Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” 350 508, 88 грн. – інфляційних збитків, 58 652, 88 грн. – 3% річних, а також понесені ним по справі судові витрати - 4 092, 00 грн. – державного мита, 236, 00 грн. – витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.           Відстрочено виконання рішення до 01.12.2009 року.

          Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, відповідач через Господарський суд м. Києва звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 22.10.2009 року у справі № 7/595 і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права за неповного з’ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, недоведеності обставин справи, які суд визнав встановленими, а саме суд не врахував, що діяльність ДП “Калуська теплоелектроцентраль” в законодавчо передбаченому порядку не припинена, і в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запису про виключення ДП “Калуська теплоелектроцентраль” не внесено, що підтверджується копіями витягів з ЄДРПОУ, які містяться в матеріалах справи. Передавальний акт цілісного майнового комплексу ДП “Калуська теплоелектроцентраль” не містить передбачених ст.107 Цивільного кодексу України положень про правонаступництво відповідача щодо всіх зобов”язань ДП “Калуська теплоелектроцентраль”. Відповідачу передано лише виробничі потужності ДП “Калуська теплоелектроцентраль”. Крім того, п.8 наказу Міністерства палива та енергетики України від 14.07.2008 р. №373 “Про реорганізацію ДП “Калуська теплоелектроцентраль” прямо передбачено, що ДПЗД “Укрінтеренерго” є правонаступником всіх прав та обов”язків ДП “Калуська теплоелектроцентраль” після завершення процедури припинення діяльності цієї юридичної особи відповідно до чинного законодавства. Процедура реорганізації ДП “Калуська теплоелектроцентраль” на сьогоднішній день триває, організаційно-економічні перетворення, з якими чинне законодавство пов”язує перехід майнових прав та обов”язків від однієї юридичної особи до іншої не здійснено, і ДПЗД “Укрінтеренерго” наразі не може вважатися правонаступником ДП “Калуська теплоелектроцентраль” щодо зобов”язань за Договором від 29.12.2006 року №06/07-1615 ТЕ15.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2009 року апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні 22.12.2009 року.

01.12.2009 року позивачем до Київського апеляційного господарського суду поштою було надіслано відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просив рішення Господарського суду м. Києва від 22.10.2009 року у справі № 7/595 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно з розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2009 року змінено склад колегії суддів.

В судовому засіданні 22.12.2009 року представником відповідача було подано доповнення до апеляційної скарги (з додатками), відповідно до яких відповідач просив скасувати рішення Господарського суду м.Києва від 22.10.2009 року у справі №7/595, відмовити позивачу в задоволенні позову у повному обсязі, додатково посилаючись на те, що згідно з наказом Мінпаливенерго від 14.07.2008р. №373 позивач реалізував власне право щодо задоволення кредиторських вимог шляхом звернення до комісії з припинення діяльності ДП “Калуська теплоелектроцентраль” на суму 37197270, 06 грн., з яких комісією визнано та включено у передавальний баланс 36316770, 42 грн. Сума 409161, 76 грн. штрафних санкцій у складі кредиторських вимог позивача до ДП “Калуська теплоелектроцентраль” не заявлялась.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у зв’язку з необхідністю направлення запиту до Виконавчого комітету Калуської міської ради (державному реєстратору) для отримання достовірної інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців про юридичну особу - Державне підприємство „Калуська теплоелектроцентраль”, колегією суддів ухвалою від 22.12.2009 року розгляд справи було відкладено на 26.01.2010 року.

04.01.2010 року до відділу документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду позивачем було надіслано клопотання про залучення до участі у справі Міністерство палива та енергетики України в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача та витребувати необхідні докази у Міністерства палива та енергетики України зазначені у п.п. 4.5, 4.7 Наказу №373 від 14.07.2008 року про реорганізацію Державного підприємства „Калуська теплоелектроцентраль”.

04.01.2010 року до відділу документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду позивачем було надіслано клопотання про витребування у відповідача доказів, а саме статуту Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності “Укрінтеренерго”, в якому містяться відомості щодо правонаступництва Державного підприємства „Калуська теплоелектроцентраль”.

В судовому засіданні 26.01.2010 року представником позивача було подано клопотання про зупинення провадження у справі №7/595 до заміни Державного підприємства „Калуська теплоелектроцентраль” його правонаступником Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності “Укрінтеренерго”.

В судовому засіданні представник позивача підтримав клопотання про зупинення провадження у справі № 7/595.

В судовому засіданні представник відповідача не заперечував проти задоволення клопотання позивача про зупинення провадження у справі № 7/595.

Колегія суддів клопотання позивача про зупинення провадження у справі № 7/595 до заміни Державного підприємства „Калуська теплоелектроцентраль” його правонаступником Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності “Укрінтеренерго” залишила без задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадках:

1) призначення господарським судом судової експертизи;

2) надсилання господарським судом матеріалів до слідчих органів;

3) заміни однієї з сторін її правонаступником внаслідок реорганізації підприємства, організації.

Заміна однієї зі сторін її правонаступником внаслідок реорганізації підприємства, організації відбувається відповідно до ст. 25 Господарського процесуального кодексу України. У разі вибуття однієї з сторін у спірному або встановленому рішенням господарського суду правовідношенні внаслідок реорганізації підприємства чи організації господарський суд здійснює заміну цієї сторони її правонаступником.

За наявності викладених обставин суд вправі зупинити провадження у справі, однак позивачем пред”явлено позов до ДПЗД “Укрінтеренерго”- відповідача у справі, яке ніяким чином не реорганізується і правонаступників якого на даний час немає.

Навпаки, в процесі реорганізації знаходиться Державне підприємство “Калуська теплоелектроцентраль”, яке не є стороною у справі, позовні вимоги до якого позивачем не пред”являлись, а отже відсутні підстави для зупинення провадження у справі.

В судовому засіданні представник позивача підтримав письмове клопотання про залучення до участі у справі Міністерства палива та енергетики України в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

В судовому засіданні представник відповідача не заперечував проти задоволення клопотання позивача про залучення до участі у справі Міністерства палива та енергетики України в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

Колегія суддів клопотання позивача про залучення до участі у справі Міністерства палива та енергетики України в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залишила без задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов’язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або ініціативи господарського суду.

У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі.

В заявленому клопотанні позивача відсутні посилання на відповідні докази та не обґрунтовано, яким чином рішення у даній справі може вплинути на права та обов”язки Міністерства палива та енергетики України.

Колегія суддів апеляційної інстанції клопотання позивача про витребування у Мінпаливенерго України доказів, зазначених у п.п.4.5, 4.7 Наказу №373 від 14.07.08 р. про реорганізацію ДП “Калуська теплоелектроцентраль” залишила без задоволення виходячи з того, що до ЄДРПОУ не внесено даних про припинення діяльності ДП “Калуська теплоелектроцентраль”, а передавальний баланс, який затверджений Мінпаливенерго, знаходиться в матеріалах справи (а.с.65-66).

Крім цього, колегія суддів клопотання позивача про витребування у відповідача статуту Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності “Укрінтеренерго”, проти якого не заперечував представник відповідача, залишила без задоволення, оскільки в матеріалах справи міститься належним чином завірена копія статуту Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності “Укрінтеренерго”, затвердженого наказом Міністерства палива та енергетики України від 15.07.2008 року № 376 (а.с. 41-50).

В судовому засіданні 26.01.2010 року представником відповідача було подано клопотання про залучення до матеріалів справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб – підприємців серія АБ № 564765 від 18.01.2010 року, яким підтверджується те, що Державне підприємство „Калуська теплоелектроцентраль” на даний час перебуває в стані припинення підприємницької діяльності та не виключена з ЄДРПОУ.

Представник позивача не заперечував проти заявленого клопотання.

Колегією суддів зазначене клопотання було задоволено.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду м. Києва від 22.10.2009 року у справі № 7/595 скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення Господарського суду м. Києва від 22.10.2009 року у справі № 7/595 залишити без змін.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Дочірня компанія „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” звернулась до суду з позовом до Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності “Укрінтеренерго” про стягнення 409 161, 76 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушено строки з оплати вартості газу у розмірі 409161, 76 грн., встановлені Договором на постачання природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання № 06/06-1615 ТЕ-15 від 29.12.2006 року.

З матеріалів справи вбачається, що 29.12.2006 року між позивачем та Державним підприємством „Калуська теплоелектроцентраль” було укладено Договір на постачання природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання № 06/06-1615 ТЕ-15, відповідно до умов якого, сторони погодили, що позивач зобов’язується передати у власність Державного підприємства „Калуська теплоелектроцентраль” в 2007 році природний газ, а Державне підприємство „Калуська теплоелектроцентраль” відповідно зобов’язується прийняти цей товар та оплатити газ на умовах даного Договору.

Кількість поставленого газу погоджено сторонами у п. 2.1 Договору та Додаткових угодах до Договору.

Ціна газу визначена сторонами у п. 5.1 Договору і становить 686, 00 грн. за 1000 куб.м. газу.

Відповідно до п. 6.1 Договору оплата за газ здійснюється у такому порядку: 34% від вартості запланованих місячних обсягів не пізніше 10 числа поточного місяця; подальші оплати по 33% до 20 та 30 числа поточного місяця. Остаточний розрахунок за спожиті та транспортовані обсяги газу здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу.

У зв”язку з цим позивач просив стягнути з відповідача 350 508, 88 грн. - індекс інфляції, нарахованих за лютий 2007 року - жовтень 2008 року та 58 652, 88 грн. - 3% річних, нарахованих за період з 11.02.2007 року по 20.10.2008 року.

Задовольняючи позов, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідач здійснив оплату поставленого газу з порушенням строків встановлених Договором, остаточно розрахувався з позивачем лише 20.10.2008 року, чим допустив прострочення оплати товару.

Місцевий господарський суд, керуючись ч.ч.1, 2 ст.193 Господарського кодексу України, ст. ст.526, 527, 599, 625 Цивільного кодексу України дійшов висновку про те, що нарахування індексу інфляції та 3% річних здійснено позивачем відповідно до вимог чинного законодавства, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Одночасно судом на підставі ст.121 Господарського процесуального кодексу України було відстрочено виконання рішення суду до 01.12.2009 року.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду на підставі встановлених обставин справи, оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об”єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, вважає за необхідне зазначити наступне.

Позивач звернувся з даним позовом до Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності „Укрінтеренерго” посилаючись на те, що відповідач є правонаступником Державного підприємства „Калуська теплоелектроцентраль”.

Проте в ході розгляду даної справи судом дана обставина свого підтвердження не знайшла.

Частиною 4 ст. 55 Господарського кодексу України встановлено, що суб’єкти господарювання – це господарські організації, які діють на основі права власності, права господарського відання чи оперативного управління, мають статус юридичної особи, що визначається цивільним законодавством та цим Кодексом.

Відповідно до ст. 80 Цивільного кодексу України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Згідно з частинами 1, 2 статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов’язків іншим юридичним особам – правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Аналогічні положення містяться і у ст. 33 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців".

Наказом Міністерства палива та енергетики України від 14.07.2008р. №373 „Про реорганізацію Державного підприємства „Калуська теплоелектроцентраль” вирішено припинити діяльність зазначеної юридичної особи шляхом реорганізації: приєднання до Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності „Укрінтеренерго” як виробничого структурного підрозділу.

У відповідності до ч. 2 ст. 107 Цивільного кодексу України після закінчення строку для пред’явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), які мають містити положення про правонаступництво щодо всіх зобов’язань юридичної особи, що припиняється, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов’язання, які оспорюються сторонами.

Частиною 3 ст. 107 Цивільного кодексу України передбачено, що передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення.

Нотаріально посвідчені копії передавального акта та розподільчого балансу передаються в орган, який здійснює державну реєстрацію, за місцем державної реєстрації юридичної особи, що припиняється, а також в орган, який здійснює державну реєстрацію, за місцем реєстрації юридичної особи правонаступника.

Таким чином, передача прав та обов’язків опосередковується складанням передавального акту, в якому відповідно до ст. 107 Цивільного кодексу України мають міститися положення про правонаступництво щодо всіх зобов’язань юридичної особи, що припиняється, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов’язання, які оспорюються сторонами.

Проте, передавальний акт цілісного майнового комплексу Державного підприємства „Калуська теплоелектроцентраль” не містить передбаченого ст. 107 Цивільного кодексу України положення про правонаступництво відповідача щодо всіх зобов’язань Державного підприємства „Калуська теплоелектроцентраль”.

Як підтверджується матеріалами справи, а саме витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 18.01.2010 року, передбачені ст.107 Цивільного кодексу України нотаріально посвідчені копії передавального акту до органу державної реєстрації не подавалися, у зв’язку з чим на даний час державна реєстрація виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Державного підприємства “Калуська ТЕЦ” не відбулася.

Отже, процес припинення Державного підприємства “Калуська теплоелектроцентраль” на день розгляду справи в суді не завершено.

Крім цього, пунктом 8 наказу Міністерства палива та енергетики України від 14.07.2008р. №373 „Про реорганізацію Державного підприємства „Калуська теплоелектроцентраль” визначено, що ДПЗД „Укрінтеренерго” є правонаступником усіх прав та обов’язків ДП „Калуська теплоелектроцентраль” після завершення процедури припинення діяльності цієї юридичної особи відповідно до чинного законодавства.

У відповідності до ч. 7 ст. 59 Господарського кодексу України скасування державної реєстрації позбавляє суб’єкта господарювання статусу юридичної особи і є підставою для вилучення його з державного реєстру. Суб’єкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності. Такий запис вноситься після затвердження ліквідаційного балансу відповідно до вимог цього Кодексу.

Посилання позивача на довідку з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 204091 від 30.03.2009 року, згідно з якою Державне підприємство „Калуська теплоелектроцентраль” є виробничою філією Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності „Укрінтеренерго”, не свідчить про те, що процедура припинення діяльності Державного підприємства „Калуська теплоелектроцентраль” завершена, оскільки судом мають оцінюватися докази в їх сукупності, а відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб – підприємців від 18.01.2010 року, який знаходиться в матеріалах справи, останній запис вчинено про те, що Державне підприємство „Калуська теплоелектроцентраль” перебуває в стані припинення підприємницької діяльності, а не виключено запис про його державну реєстрацію.

Враховуючи наведене, колегії суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності „Укрінтеренерго” не є на даний час правонаступником Державного підприємства „Калуська теплоелектроцентраль”, зокрема, щодо вимог про стягнення 350508, 88 грн. інфляційних збитків та58652, 88 грн. 3% річних за порушення грошових зобов’язань за договором № 06/06-1615-ТЕ-15 від 29.12.2006 року, тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення позовних вимог Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”.

Наявні в матеріалах справи докази не доводять тих обставин, на які посилається позивач, як на підставу своїх вимог, а відтак - не дають правових підстав для задоволення позову.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду м.Києва від 22.10.2009 року у справі № 7/595 підлягає скасуванню в повному обсязі з прийняттям відповідно до вимог пункту 2 статті 103 Господарського процесуального кодексу України нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України з позивача на користь відповідача підлягає стягненню 2046, 00 грн. державного мита за подачу апеляційної скарги, а витрати по сплаті державного мита та витрат інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, сплачені позивачем при подачі позову, покладаються на позивача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності “Укрінтеренерго” задовольнити повністю.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 22.10.2009 у справі № 7/595 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” до Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності „Укрінтеренерго” про стягнення 409 161, 76 грн. - відмовити в повному обсязі.

4. Стягнути з Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 31301827, р/р 26008301970 в ВАТ „Ощадбанк ”, МФО 300465, або з будь-яких рахунків, виявлених під час виконавчого провадження) на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності „Укрінтеренерго” (04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 85, код ЄДРПОУ 19480600, р/р 26009010597601 в ЗАТ „Альфа-банк”, МФО 300346) 2 046 (дві тисячі сорок шість) грн. 00 коп. державного мита за подання апеляційної скарги.

5. Матеріали справи № 7/595 повернути до Господарського суду міста Києва.

6. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її прийняття.

Головуючий суддя                                                                      

Судді