Постанова № 80835785, 21.03.2019, Болградський районний суд Одеської області

БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. 25 Серпня, 192, м. Болград, Одеська область, 68702, тел. /факс: (04846) 4-31-21,

e-mail: inbox@bg.od.court.gov.ua, web:https://bg.od.court.gov.ua, код ЄДРПОУ: 02897690

21.03.2019

Справа № 497/2036/18

Провадження № 2-а/497/5/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.03.2019 року Болградський районний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Кравцової А.В.,

секретар судового засідання - Бекметова Х.В.,

за участю: позивача ОСОБА_1 , його представника ОСОБА_2 ,

розглянувши в залі суду в м.Болград адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа - Головне управління національної поліції в Одеській області - про скасування постанов, відшкодування моральної шкоди спричиненої неправомірними діями поліції,

ВСТАНОВИВ:

22.11.2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа - Головне управління національної поліції в Одеській області - про скасування постанов, та відшкодування моральної шкоди, спричиненої неправомірними діями поліції.

В обґрунтування своїх вимог позивач послався на те, що 09.08.2018 року стосовно нього інспектором СРПП Болградського ВП Перпері Г.Г. були ухвалені дві постанови серії НК №064857 та НК №064858 про притягнення його до адміністративної відповідальності у виді штрафів - в розмірі 425грн. за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, та, - в розмірі 51грн. за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.121 КУпАП.

Проте він, позивач, вважає зазначені постанови незаконними оскільки не відображають дійсних обставин справи, є сфальсифікованим, ухваленими з грубим порушенням вимог чинного законодавства щодо їх змісту та процедури складення і розгляду справи про адміністративне про притягнення до відповідальності, він не здійснював правопорушень, про які йдеться в цих постановах, а тому вони підлягають скасуванню.

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - працівники Болградського ВП Ізмаїльського ВП ГУНП України в Одеській області, а також та представник третьої особи - ГУНП України в Одеській області - у судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи були сповіщені належним чином, будь-яких заяв, заперечень клопотань суду від них щодо підстав та предмету позову не надходило.

Відповідно до ч.1ст.205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду адміністративної справи по суті.

У судовому засіданні позивач підтримав свої вимоги, просив задовольнити, пояснивши, що 09 серпня 2018 року він рухався з дотриманням норм ПДР на власному автомобілі ВАЗ 2105, номерний знак НОМЕР_1 з с.Оксамитне, де проживає, до м.Болград - на ринок, разом зі своєю матір`ю, яка була пасажиром в його автомобілі. Рухаючись по вулиці Заводська у бік центру міста Болград, після в`їзду до міста з боку села Оксамитне, проїхавши повз розвилку на м.Одеса, він був зупинений патрулем поліції. На вимогу співробітника поліції він зупинив автомобіль з дотриманням ПДР біля краю узбіччя з правого боку, до нього підійшов поліцейський інспектор Перпері Г.Г. та на запитання про причину зупинки пояснив, що є підозри на перебування його, позивача за кермом у стані алкогольного сп`яніння, після чого з водійським та реєстраційним посвідченнями, які позивач йому надавав для ознайомлення, попрямував до службового поліцейського автомобілю, д/н НОМЕР_2.

Після цього до нього, позивача підійшов другий поліцейський, який представився як ОСОБА_5 і запропонував йому, позивачу, продути алкотестер «драгер», пояснивши, що в цей день в Україні проходять превентивні поліцейські заходи, при цьому «алкотестер» він тримав у своїй руці у відкритому, розпакованому виді, з вставленим мундштуком, пойняті були відсутні, що чітко вбачається з фрагменту відеофіксації їхньої розмови, яку він, позивач, зафіксував на камеру свого телефону, і яку надає на DVD-R-диску суду як доказ у справі. Звісно, він, позивач, відмовився від тестування у такий незаконний спосіб без дотримання встановленої законом процедури, попросивши забезпечити пойнятих; проїхати до лікарні для медичного огляду йому ніхто не запропонував.

Позивач пояснив суду, що він не відмовлявся ознайомлюватися з будь-яким протоколом, проте інспектор Перпері Г.Г., не пояснюючи, для чого забрав в нього, позивача, документи і сів з ними до свого службового авто, лише, виглянувши зі свого автомобіля сказав, що він, позивач, відмовився щось підписувати і що він, позивач, отримає поштою, проте, про що мова - він не зрозумів, адже йому нічого не роз`яснювалося. Поштою він, позивач, після сплину тривалого часу отримав відомості з виконавчої служби про відкриття виконавчого провадження і вже відвідавши виконавця, дізнався про існування оскаржуваних постанов та ознайомився з ними там же, у приміщенні виконавчої служби.

Крім того, позивач пояснив, що він в той день, 09. 08.2018 року, коли був зупинений працівниками поліції, побоюючись фальсифікації постанови за керування транспортними засобами у стані алкогольного сп`яніння з боку вищевказаних охоронців правопорядку, та вважаючи, що для цих побоювань були всі передумови, самостійно звернувся до ЦРЛ в м.Болград де успішно пройшов медичний огляд, згідно якого встановлено відсутність факту вживання ним, позивачем, психоактивних речовини та алкоголю (протокол № 79 від 09.08.2018року).

В той же день, 09.08.2018 року, він, позивач, звернувся до прокурора, який порадив звернутися до відділення поліції для з`ясування обставин, і він, позивач, з письмовою скаргою звернувся до Болградського відділення поліції та зателефонував на службу «102», де поскаржився на протиправні дії працівників поліції Болградського ВП стосовно себе.

10.09.2018 року на його, позивача, почтову адресу надійшло повідомлення, «відписка» від ГУНП в Одеській області Болградського ВП Ізмаїльського ВП, нібито за його скаргою на «102», згідно якого проведено перевірку та було ухвалено рішення про припинення провадження за вищевказаним фактом (повідомлення від 30.08.2018 року №44.1/1-5425).

19.09.2018р. об 11:09 годині він, позивач, після того, як дізнався у виконавчій службі про існування вказаних постанов, звернувся до відділу статистики Болградського ВП де отримав висновок про те, що відносно нього інспектором СГРПП Болградського ВП старшим лейтенантом поліції ОСОБА_4. було складено постанови за ст.122 ч.2 КУпАП України та ст.121-5 КУпАП України, а копії вручені особисто йому, позивачу, що суперечить фактичним обставинам (копія висновку №11 від 09.08.2018р.).

Отриманий висновок не тільки не є правдивим, але й грубо суперечить змісту вищевказаних постанов, оскільки фактично копії постанов йому, позивачу, ніхто не вручав, і самі постанови складені не інспектором ОСОБА_4 як зазначено у висновку, а інспектором Перпері Г.Г. (копії постанов серії НК №064857 та №064858 від 09.08.2018р. він суду надав).

Після того, як він, позивач, дізнався після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження у Болградському ВП що стосовно нього складено вищезгадані постанови, його охопило суцільне обурення, адже його зупинили нібито у підозрі в управлінні ТЗ в нетверезому стані, а склали постанови за не пристебнутий пасок безпеки (який був пристебнутий!) та за «не вимкнену аварійну сигналізацію» (яку він увімкнув при зупинці, але, коли його спілкування з працівниками поліції затягнулося на годину, він її вимкнув, щоб не сів акумулятор); вважає, що постанови стосовно нього складені у протиправний спосіб, не у його присутності, копії йому поштою направлені не були.

Після вказаних подій в нього з`явився намір оскаржити ці постанови у судовому порядку, у зв`язку з чим він звернувся в усній формі до Болградського ВП з вимогою ознайомитись з матеріалами справи та отримати копії постанов, в чому йому було відмовлено. В той же день 19.09.2018 у відділі статистики Болградського ВП йому надали тільки копію його заяви і висновок в якому зазначено, що на ім`я позивача складено інспектором ОСОБА_4. дві постанови, але самі постанови чи їх копії про адмінправопорушення в матеріалах справи Болградського ВП були відсутні.

На відмову Болградського ВП надати йому копії постанов він поскаржився, зателефонувавши на службу "102" де в свою чергу йому порадили звернутися до відділу статистики міста Одеса з письмовою заявою про їх отримання.

19.09.2018р. він, позивач, звернувся з письмовою заявою відправивши Укрпоштою рекомендованим листом з повідомленням до відділу статистики м.Одеса за вказаною йому оператором служби "102" адресою: м Одеса, вул. Академіка Корольова, 5, але через деякий час лист прийшов назад за місцем відправлення із зазначенням що немає такої служби (про що свідчить конверт з повідомленням).

12.11.2018р. на почтову адресу позивача за місцем реєстрації його проживання надійшла постанова від Болградського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про відкриття стосовно нього виконавчого провадження.

13.11.2018р. він, позивач звернувся до Болградського РВ ДВС ГТУЮ до старшого державного виконавця Желяскова Олександра Степановича з вимогою надати йому копії постанов про адмінправопорушення на підставі яких було відкрито виконавче провадження і отримав копії вищевказаних постанов. Таким чином він вважає, що строк для оскарження ним вказаних постанов підлягає поновленню, оскільки був пропущений з поважних причин, а постанови - підлягають скасуванню як незаконні.

Судом допитаний був у судовому засіданні свідок ОСОБА_8 - мати позивача, яка підтвердила свідчення сина і яка була обурена поведінкою поліцейських, стверджуючи, що вона в той день їхала з сином - ОСОБА_1 на базар на його автомобілі, син був за кермом, і, як завжди, дотримувався усіх правил дорожнього руху, паском безпеки він завжди пристібується, і в той день також був пристібнутий. Алкогольні напої син не вживає. Проте поліцейські без причини почали заставляти сина зізнатися в тому, що він був у стані алкогольного сп`яніння, відібрали в нього документи, більш, ніж півтори години не віддавали, син вимкнув аварійні вогні вже після сплину тривалого часу, щоб не посадити акумулятор.

Представник позивача підтримав позивача, просив вказані постаови скасувати як незаконні, пояснивши, що працівниками поліції не було дотримано вимог законодавства як під час зупинки автотранспортного засобу позивача, так і в ході складання постанов про неіснуючі правопорушення, які, у супереч вимог Закону, не надали позивачу ознайомитися, склали за відсутності пойнятих (постанови, мабуть, підписані тими двома водіями, яких поліцейські зупинили вже перед тим, як відпустили позивача з матір`ю). На відео, що зняв позивач, вбачається, що пойняті відсутні, працівниками поліції відеофіксації правопорушення суду не надано.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до норм Закону України "Про національну поліцію" поліція в межах своєї компетенції з метою охорони прав і свобод людини, запобігання загрозам публічній безпеці і порядку або припинення їх порушення застосовує превентивні заходи.

Превентивний захід застосовується поліцейськими відповідно до закону для забезпечення виконання покладених на поліцію повноважень та має бути законним, необхідним, пропорційним та ефективним.

Одним з превентивних заходів є зупинення транспортного засобу.

Закон передбачає чіткий перелік підстав для зупинення транспортного засобу поліцейським, і здійснюється лише у разі:

1)якщо водій порушив правила дорожнього руху;

2)якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу;

3)якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення;

4)якщо транспортний засіб перебуває в розшуку;

5)якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути;

6)якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод;

7)якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху;

8)якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху;

9)порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв.

Закон покладає на поліцейського обов`язок поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки.

У випадку зупинки позивача під жодну з вище перелічених причин не підпадає, з чого вбачається висновок, що зупинка була безпідставною, тобто, незаконною.

Відповідно до ч.2 ст.31 Закону Украйни «Про Національну поліцію» під час проведення превентивних поліцейських заходів поліція зобов`язана повідомити особі про причини застосування до неї превентивних заходів, а також довести до її відома нормативно-правові акти, на підставі яких застосовуються такі заходи.

В Конституції України закріплено, що кожному гарантується право знати свої права і обов`язки, дана гарантія викладена в статті 57, яка передбачає, що «закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов`язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов`язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними». Інспектором Перпері Г.Г. зазначені вище вимоги закону не були враховані при складанні постанови щодо позивача.

Відповідно до п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 №14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283 і 284 КУпАП. В ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

При ухваленні вищевказаних оскаржених постанов, на думку позивача, було грубо порушено його права, передбачені ст.268 КУпАП, а саме, він, як особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, не був ознайомлений з матеріалами справи; був позбавлений права надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням. Всіх наданих цим законом прав він, позивач, був позбавлений, що є, на його твердження, порушенням як процесу при розгляді справи про адміністративне правопорушення, так і його конституційних прав (стаття 59 Конституції України - право на правову допомогу).

Так, справа про адміністративне правопорушення розглядається у присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Цього зроблено не було - посадовою особою, що ухвалювала ці постанови, зазначені вище вимоги закону не враховані.

У порушення вимог ст.ст.251, 280 КУпАП, постанови не містять даних щодо наявності свідків правопорушення, оскільки вони не зазначені у постанові. Відсутність у справі не тільки пояснень, але й даних свідків грубо суперечить приписам правових норм та призводить до відсутності у справі передбачених законом доказів.

Відповідно до ст.283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення орган (посадова особа, а у даному випадку - працівник поліції) ухвалює постанову по справі. Відповідно до ст.276 КУпАП - справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення. Разом з тим, словосполучення «на місці вчинення правопорушення» та «за місцем його вчинення» - не є тотожними та мають різне цільове спрямування. Так, відповідно до Рішення Конституційного суду України від 26 травня 2015 року №5-рп/2015 - «Аналіз положень глави 22 Кодексу в системному зв`язку з положеннями його глави 17 вказує на те, що підстав для ототожнення місця вчинення адміністративного правопорушення з місцем розгляду справи про таке правопорушення немає, а словосполучення «на місці вчинення правопорушенням і «за місцем його вчинення», які містяться у статтях 258, 276 Кодексу, мають різне цільове спрямування і різний правовий зміст. Зокрема, словосполучення «за місцем його вчинення», застосоване у положенні частини першої статті 276 Кодексу, за якою «справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення», вказує на місцезнаходження органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення в межах його територіальної юрисдикції згідно з адміністративно територіальним устроєм України». Частина 3 ст.258 КУпАП передбачає, що працівник патрульної поліції може ухвалити постанову на місці вчинення правопорушення, тобто, - на місці зупинки транспортного засобу. Проте, постанова не може бути ухвалена без розгляду адміністративної справи. Постанова щодо притягнення особи до відповідальності ухвалюється за результатами розгляду справи.

Частина 3 ст.258 КУпАП вказує на те, що працівник патрульної поліції має дотримуватись вимог ст. 283 КУпАП, яка зазначає, що постанова ухвалюється лише за результатами розгляду справи.

Разом з тим, ст.276 вказує, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, тобто за місцем знаходження органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення. В даному випадку, за адресою: м.Болград, проспект Соборний,91 - де розташоване управління патрульної поліції. Проте, інспектор Перпері Г.Г. положень закону не дотримався та розглянув справу на місці зупинки транспортного засобу. Реформована поліція має з повагою ставитися до громадян, неухильно дотримуватися законності. А в даному випадку працівники поліції, на думку позивача, не дотрималися законності, з-за чого складається враження, що інспектора просто виконують план зі складанню протоколів і шукають будь-який привід для накладення на водіїв штрафу.

Постанови, ухвалені інспектором Перпері Г.Г., на думку позивача, не відображають дійсних обставин справи, є сфальсифікованими, незаконними, а тому підлягають скасуванню.

Відповідно до положень ч.2ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача,якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем на підтвердження скоєння вищевказаного правопорушення позивачем ОСОБА_1 не надано пояснень і доказів, а також не надано заперечень щодо предмету і підстав позову, хоча відповідачі та третя особа були повідомлені належним чином про дату час та місце судового засідання - матеріали справи містять поштове повідомлення про отримання ними судових повісток.

Достовірних та беззаперечних доказів відсутності правопорушень боку позивача в частині непристебнутого паска безпеки і неувімкнутої аварійної світлової сигналізації на зупинку працівником поліції - також відсутні, оскільки твердження свідка, яка є матір`ю позивача, суд розцінює критично, адже вона може бути зацікавленою в тому, щоб її син уникнув покарання, а інших доказів на спростування подій, зазначених у постановах - суду не надано.

Крім того, відповідно до статті 285 КУпАП, постанова у справі про адміністративне правопорушення оголошується негайно після закінчення розгляду адміністративної справи, її копія протягом трьох днів вручається або надсилається особі, щодо якої цю постанову винесено. Копія постанови по справі про адміністративне правопорушення вручається особі, притягнутій до адміністративної відповідальності, особисто під підпис. У постанові по справі про адміністративне правопорушення зазначається дата її вручення і ставиться підпис правопорушника. В разі якщо копія постанови по справі про адміністративне правопорушення надсилається поштою, про це робиться відповідна відмітка у справі, до якої долучається корінець поштового повідомлення про її отримання.

Відповідачем суду не надано доказів надсилання позивачу вищевказаних постанов про адмінправопорушення, або ж вчинення спроб на вжиття заходів щодо направлення на адресу позивача копій постанов про притягнення його до відповідальності - постанови, як стверджує позивач, відразу були направлені до відділу виконавчої служби без сповіщення про їх існування його, позивача, який дізнався лише після 13.11.2018 року про існування постанов, які оскаржує, тобто, - з того моменту, як дізнався про їх існування, і цей факт відповідачем не спростовано, тому суд дійшов висновку, що строк на оскарження постанов позивачем не пропущений (до суду з даним позовом він звернувся 22.11.2018р.).

Таким чином, шляхом співставлення зібраних у справі доказів, з врахуванням встановленого КАС України обов`язку доведення, суд дійшов висновку про недоведеність вини позивача у скоєнні адміністративного правопорушення, яке викладене у постанові про притягнення його до адміністративної відповідальності, оскільки відповідачем не доведено факту вчинення позивачем порушення правил дорожнього руху, зазначеного в постанові, іншими доказами, адже в матеріалах справи відсутні жодні документи та матеріали, які б могли бути визнані судом як докази (ст.72 КАС України) вчинення адміністративного правопорушення, - пояснення свідків, Фото та відеозйомка. Це має тлумачитися судом, відповідно до ст.62 Конституції України, - як відсутність в діях позивача складу правопорушення і самої події, яка нічим - доказами або свідками - не підтверджується разом з наявністю заперечень особи у вчиненні цього правопорушення.

Згідно ст.6 КАС України, суд, при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог лише в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Відповідно до ст. 293 КУпАП України, орган (посадова особа) при розгляді скарги або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і ухвалює одне з таких рішень: 1) залишає постанову без зміни, а скаргу або протест без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу; 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Таким чином, враховуючи викладене, а також вимоги позову і відомості, надані позивачем, а також враховуючи відсутність доказів скоєння позивачем правопорушень, які не надані відповідачами, суд дійшов висновку, що наявність в діях ОСОБА_1 складу та події правопорушення - є недоведеними належними та достатніми доказами, а тому його позовні вимоги стосовно скасування постанов суд вважає обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню відповідно до ст.62 Конституції України.

Провадження в такому випадку у справах про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 ст.121ч.5 та за ч.2ст.122 КУпАП, згідно постанов від 08.09.2018р. - підлягають закриттю за відсутністю достатніх та належних доказів на підтвердження наявності складу та події адміністративного правопорушення.

Вимога ж позову щодо стягнення відшкодування моральної шкоди - підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступного.

Законом України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" безпосередньо регулюються підстави відшкодування моральної і матеріальної шкоди, завданої зазначеними органами.

Зокрема, відповідно до ст. 1 вищезазначеного Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян. За ст. 2 вищезазначеного Закону право на відшкодування шкоди виникає у випадках постановлення виправдувального вироку суду, закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, закриття справи про адміністративне правопорушення.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31.03.95 року моральна шкода - це втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

При ухваленні рішення щодо відшкодування моральної шкоди необхідно дослідити, яких моральних втрат зазнав позивач, які нормальні життєві зв`язки порушено і які зусилля необхідно докласти для організації свого життя, які страждання заподіяні внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Згідно статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Частиною другою статті 1167 ЦК України визначено перелік випадків відшкодування моральної шкоди органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування, фізичною або юридичною особою, яка її завдала. Зазначений перелік не є вичерпним, оскільки пункт 3 частини 2 зазначеної статті передбачає наявність інших випадків, передбачених законом.

Відповідно до ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Підставою для застосування цивільно-правової відповідальності відповідно до ст.1176 ЦК України є наявність в діях особи складу цивільно-правового правопорушення, елементами якого, з урахуванням особливостей, передбачених ст.1174 ЦК України, є заподіяна шкода, протиправна поведінка та причинний зв`язок між ними.

Стаття 23 ЦК України передбачає, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» передбачено, що обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправні діяння її заподіювача; наявність причинного зв`язку між шкодою та протиправними діяннями заподіювача та вини останнього в її заподіянні. При цьому суд з`ясовує факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань, втрати немайнового характеру.

Статтею 15 ЦК України регламентовано, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а в ідповідно до ст. 81 ЦПК України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивач не довів та не обґрунтував, яку саме шкоду, протиправні дії чи бездіяльність було йому завдано діями працівників поліції складанням стосовно нього двох постанов, які наразі судом скасовані з нереабілітуючих підстав, та яка саму йому була заподіяна шкода.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що відсутні підстави для стягнення з відповідачів, а тим більш, з державного бюджету України на користь позивача моральної шкоди за відсутністю визначеної суми матеріальної шкоди.

Керуючись п.10,12ч.1 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України (в редакції з 15 грудня 2017 року), ст.ст.121ч.5,122ч.2, 247ч.2 КУпАП, ст.ст.2,3, 4-14, 44-47,72, 77ч.2, 90, 132, 192, 205, 211, 229, 241-246,250, 293, 295 КАС України, ст.62 Конституції України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа - Головне управління національної поліції в Одеській області - про скасування постанов, відшкодування моральної шкоди спричиненої неправомірними діями поліції, - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати постанови серії НК№064857 та серії НК№064858, що ухвалені 09.08.2018 року інспектором Болградського ВП капітана Перпері Георгієм Георгійовичем - про накладення на ОСОБА_1 адміністративних стягнень у справі про адміністративне правопорушення за ст.121ч.5 КУпАП та за ст.122 ч.2 КУпАП.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.5ст.121 та за 122 ч.2 КУпАП - закрити за відсутністю складу та події адміністративного правопорушення - на підставі ст.247ч.2 КУпАП.

Зобов`язати Болградський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області закрити виконавче провадження ВП №57587772 у зв`язку з відсутністю підстав для відкриття та продовження провадження - скасуванням постанов про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, скасувати постанову про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору за відкриття виконавчого провадження та скасувати арешт, накладений в межах цього виконавчого провадження постановою від 05.11.2018р. на майно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 - з цих же підстав.

У задоволенні вимоги позову щодо стягнення відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Повний текст рішення складений 31.03.2019 року.

Рішення суду може бути оскаржене зацікавленими особами до п`ятого апеляційного адміністративного суду в м.Одеса через Болградський районний суд Одеської області шляхом подання апеляційної скарги у 30-ти денний строк з дня складання повного його тексту та набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

В разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або ухвалення рішення судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя А.В.Кравцова