Рішення № 80834617, 01.04.2019, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2019 року справа № 580/462/19

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кульчицького С.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до начальника Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області ОСОБА_2, Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі — позивач) до начальника Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області ОСОБА_2 (далі — відповідач) з позовом, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо порушення прав позивача на розгляд його заяви від 22.12.2018 в порядку Закону України “Про звернення громадян” про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення садівництва орієнтованою площею 0,1200 га за рахунок державних земель сільськогосподарського призначення, що розташована в адміністративних межах Медведівської сільської ради: с. Медведівка, Чигиринського району, Черкаської області, за межами с. Медведівка;

- зобов'язати начальника Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області розглянути заяву позивача від 22.12.2018 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення садівництва орієнтованою площею 0,1200 га за рахунок державних земель сільськогосподарського призначення, що розташована в адміністративних межах Медведівської сільської ради: с. Медведівка, Чигиринського району, Черкаської області, за межами с. Медведівка та позначена в ІКК за реквізитами: район Чигиринський; КОАТУУ НОМЕР_1; зона 01; квартал 002 і вирішити заяву відповідно до вимог Закону України “Про звернення громадян” та на підставах, передбачених Земельним кодексом.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач з метою реалізації, передбаченого Конституцією України та Земельним кодексом України, права на безоплатну приватизацію земельної ділянки звернувся до відповідача в порядку ст. 118 Земельного кодексу України з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки. Проте, відповідачем усупереч вимог Земельного кодексу України відповідне рішення за результатами розгляду заяви позивача не прийняв.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 01.03.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою від 01.04.2019 залучено до участі у справі в якості співвідповідача Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області.

25 березня 2019 року Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області до суду надано відзив на позовну заяву, в якому зазначено про безпідставність позовних вимог.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає таке.

Позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру Черкаської області із заявою за вх. № Т-9190/0/94-18 від 22.12.2018 щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення індивідуального садівництва орієнтованою площею 0,1200 га за рахунок державних земель сільськогосподарського призначення, яка розташована в адміністративних межах Медведівської сільської ради за межами населеного пункту. Разом із клопотанням позивачем було надано копії паспорту, ідентифікаційного коду заявника, графічні матеріали, на яких розміщено бажане місце розташування земельної ділянки

Листом №32/0/95-19 від 10.01.2019, Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області повідомило позивача про те, що відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 31.01.2018 №60-р “Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об’єднаних територіальних громад” Державна служба з питань геодезії, картографії та кадастру має забезпечити формування земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності в межах, визначених перспективним планом формування територій громад, шляхом проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності з подальшою передачею зазначених земельних ділянок у комунальну власність відповідних об’єднаних територіальних громад згідно зі статтею 117 Земельного кодексу України. Медведівська сільська рада увійшла до Медведівської сільської об’єднаної територіальної громади. Земельна ділянка площею 0,1200 га в адміністративних межах Медведівської сільської ради Чигиринського району Черкаської області входить до складу земельного масиву, який передбачено сформувати шляхом проведення інвентаризації та у подальшому передати Медведівській сільській об’єднаній територіальній громаді у комунальну власність. З огляду на наведене не є можливим вирішення порушеного позивачем питання.

Вважаючи, що ненадання відповідачем дозволу на розроблення проекту землеустрою для надання земельної ділянки у власність є безпідставною бездіяльністю, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України № 2768-III від 25 жовтня 2001 року (далі - ЗК України), а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Статтею 14 Конституції України закріплено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За змістом ч.ч. 2, 3 ст. 22 Конституції України конституційні права гарантуються і не можуть бути скасовані, а держава повинна утримуватись від прийняття будь-яких актів, які б призводили до скасування чи звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод. Відповідно до ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Статтею 64 Конституції України проголошує, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, окрім випадків, передбачених самою Конституцією.

Згідно зі ст. 121 ЗК України кожен громадянин України має право на безоплатне отримання земельної ділянки із земель державної або комунальної власності.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 № 442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» вирішено утворити Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, реорганізувавши Державне агентство земельних ресурсів України шляхом перетворення, а також установлено, що центральні органи виконавчої влади, що утворюються шляхом реорганізації інших центральних органів виконавчої влади, є правонаступниками органів, які реорганізуються (абзац третій пункту 1, пункт 5 постанови).

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15 затверджено Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, згідно з пп. 31 п. 4 якого Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (далі - Держгеокадастр) наділена повноваженнями розпоряджатись землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи.

Згідно із п.п. 7, 9 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 № 442, Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи. Держгеокадастр в межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної ОСОБА_3 України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України та наказів Мінрегіону і Мінагрополітики видає накази організаційно-розпорядчого характеру, організовує та контролює їх виконання.

Підпунктом 12 п. 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 03.02.2015 № 14, Головне управління Держгеокадастру в області відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством.

З аналізу наведених норм вбачається, що відповідача наділено повноваженнями розпоряджатися земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності.

Так, повноваження відповідних органів виконавчої влади щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтями 118, 122, 123 Земельного кодексу України.

Відповідно до частини шостої статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_3 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_3 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з положеннями частини сьомої наведеної статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти висновку, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27 лютого 2018 року в справі № 545/808/17.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області листом від 10.01.2019 № 32/0/95-19 повідомлено позивача про неможливість розгляду його клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

При цьому з матеріалів справи судом встановлено, що станом на день слухання справи рішення за результатами розгляду заяви позивача за вх. № Т-9190/0/94-18 від 22.12.2018 Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області у відповідності до вимог ст. 118 Земельного кодексу України не приймалось.

У контексті наведеного суд зазначає, що бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод та законних інтересів фізичної чи юридичної особи.

З огляду на це, суд висновує, що бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області щодо неприйняття рішення за результатами розгляду заяви позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є протиправною та такою, що не відповідає вимогам статті 118 Земельного кодексу України, тому суд вважає за необхідне визнати протиправною таку бездіяльність відповідача.

При цьому, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 13 грудня 2016 року в справі № 815/5987/14 та Верховного Суду від 27 лютого 2018 року в справі № 545/808/17.

При вирішенні даного спору, суд бере до уваги, що станом, на день вирішення справи по суті позовних вимог земельна ділянка, яку має намір отримати у власність позивач перебуває у державній власності, а її розпорядником являється Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області, оскільки процедура передачі земель з державної в комунальну власність не проведена.

Відповідачем не надано жодного доказу про те, що спірна земельна ділянка належить до комунальної власності.

Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд бере до уваги, що позивач просить суд зобов'язати відповідача повторно розглянути клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

У частині 7 ст. 118 ЗК України наведено два альтернативні варіанти правомірної поведінки органу, у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою:

а) надати дозвіл;

б) надати мотивовану відмову у наданні дозволу.

З матеріалів справи судом встановлено, що жодного рішення з передбачених ч. 7 ст. 118 Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області - не приймалось.

Правовий статус Головного управління Держгеокадастру в області визначено відповідним Положенням, яке затверджене Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 № 333 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.10.2016 за № 1391/29521).

У пункті 8 цього Положення передбачено, що Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру. Відповідно до пункту 10 начальник Головного управління підписує накази Головного управління.

Відповідно до Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 12.04.2005 № 34/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 15.05.2013 № 883/5), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.04.2005 за № 381/10661, наказ, розпорядження, постанова, рішення (далі - розпорядчий документ) - акт організаційно-розпорядчого характеру чи нормативно-правового змісту, що видається суб'єктом нормотворення у процесі здійснення ним виконавчо-розпорядчої діяльності з метою виконання покладених на нього завдань та здійснення функцій відповідно до наданої компетенції з основної діяльності, адміністративно-господарських або кадрових питань, прийнятий (виданий) на основі Конституції та інших актів законодавства України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_3 України, та спрямований на їх реалізацію, спрямування регулювання суспільних відносин у сферах державного управління, віднесених до його відання.

Таким чином, рішення про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки і оформляється розпорядчим індивідуальним правовим актом - наказом Головного управління Держгеокадастру в області. Відповідно, такі рішення не можуть оформлятися листами у відповідь на клопотання заявника.

Вирішуючи спір, суд виходить з того, що суд може ухвалити рішення про зобов'язання відповідача прийняти рішення певного змісту, за винятком випадків, коли суб'єкт владних повноважень під час адміністративних процедур відповідно до закону приймає рішення на основі адміністративного розсуду. За своєю правовою природою повноваження відповідача щодо надання дозволів на розробку проектів землеустрою є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково, вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Враховуючи наведене вище, суд вважає, що належним способом захисту прав позивача є зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області повторно розглянути звернення позивача та прийняти відповідне рішення, тобто рішення про надання або рішення про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Рисовський проти України» (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов'язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб'єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу «доброго врядування».

Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах «Beyeler v. Italy» № 33202/96, «Oneryildiz v. Turkey» № 48939/99, «Moskal v. Poland» № 10373/05).

Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі «Hasan and Chaush v. Bulgaria» № 30985/96).

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням наведеного, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та оцінки наявних у матеріалах справи доказів в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до ч.1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у сумі 768 грн 40 коп.

Враховуючи, що позовні вимоги підлягають до повного задоволення, судові витрати зі сплати судового збору у сумі 768 грн 40 коп. належить стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань.

Щодо клопотання позивача про постановлення окремої ухвали про надання правової адміністративної чи кримінальної оцінки бездіяльності посадових осіб Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області при реагуванні на заяву громадянина ОСОБА_1 від 22.12.2018 про надання дозволу на розробку проекту документації із землеустрою, суд зазначає про таке.

Відповідно до частин першої та другої статті 249 КАС України, суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.

Дана норма встановлює право суду у разі необхідності постановити окрему ухвалу та не є обов'язковою для суду.

Суд не знаходить підстав для прийняття окремої ухвали та як наслідок відсутні підстави для задоволення клопотання позивача про постановлення окремих ухвал.

Керуючись ст.ст. 2 ,6, 9, 14, 19, 76, 77, 139, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (18023, м. Черкаси, вул. Грушевського, 102, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) до начальника Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області ОСОБА_2 (18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, 131), Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, 131, ідентифікаційний код 39765890) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області щодо неприйняття рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 22.12.2018 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення садівництва орієнтованою площею 0,1200 га за рахунок державних земель сільськогосподарського призначення, що розташована в адміністративних межах Медведівської сільської ради: с. Медведівка, Чигиринського району, Черкаської області, за межами с. Медведівка.

Зобов’язати Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області повторно розглянути звернення ОСОБА_1 від 22.12.2018 про надання д дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення садівництва орієнтованою площею 0,1200 га за рахунок державних земель сільськогосподарського призначення, що розташована в адміністративних межах Медведівської сільської ради: с. Медведівка, Чигиринського району, Черкаської області, за межами с. Медведівка та прийняти обґрунтоване рішення в межах та спосіб встановлених законом України.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, 131, ідентифікаційний код 39765890) на користь ОСОБА_1 (18023, м. Черкаси, вул. Грушевського, 102, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) витрати зі сплати судового збору у сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн 40 коп.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. У разі застосування судом частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.О. Кульчицький