Рішення № 80834164, 01.04.2019, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2019 року справа № 580/285/19

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд одноособово у складі головуючого судді Бабич А.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у письмовому проважденні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

25.01.2019 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов ОСОБА_1 (19221, Черкаська обл., Жашківський район, с. Павлівка; РНОКПП НОМЕР_1) (далі – позивач) до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, буд.131; код ЄДРПОУ 39765890) про:

визнання протиправними дій відповідача стосовно викладеної у листі від 13.11.2018 №4320/0/95-18 відмови у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки державної власності, площею 2,000 га (сільськогосподарські угіддя – рілля), у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення в адміністративних межах Павлівської сільської ради Жашківського району Черкаської області (за межами населеного пункту);

зобов’язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки державної власності, площею 2,000 га (сільськогосподарські угіддя – рілля), у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення в адміністративних межах Павлівської сільської ради Жашківського району Черкаської області (за межами населеного пункту).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач відмовив у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою за відсутності законних підстав. Тому просив задовольнити позов.

Ухвалою суду від 29.01.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати на виконання ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за правилами спрощеного позовного провадження. Також встановлено відповідачу строк, тривалістю п’ятнадцять днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі, для надання відзиву на позовну заяву, повідомлено про строки для надання клопотань про розгляд справи з викликом у судове засідання. Вказану ухвалу відповідач отримав 04.02.2019, а позивач – 05.02.2019.

18.02.2019 позивач надав суду відзив на позов, в якому просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Зазначив, що позивач звернувся за дозволом на земельну ділянку, яка вже є сформованою та має кадастровий номер 7120985800:02:001:0859 і утворена в результаті поділу іншої земельної ділянки 7120985800:02:001:0569, що перебуває в оренді ОСОБА_2. Нотаріально посвідчена згода вказаного громадянина України на вилучення не містить кадастрового номеру та стосується земельної ділянки, що перебуває у нього в оренді згідно з договором від 28.03.2017, про що вчинено запис Реєстраційною службою Жашківського районного управління юстиції Черкаської області від 08.04.2014 №527518. Однак до клопотання позивача долучено відомості про договір оренди, зареєстрований за №528867, тобто до іншої земельної ділянки. Відповідач звертає увагу суду, що до позовної заяви позивач надав іншу згоду, аніж яка подавалася йому з заявою, щодо якої прийнята спірна відмова (інший бланк нотаріального документа та щодо іншого договору). Також відповідач просить відмовити у задоволенні позову, обгрунтовуючи відсутністю повноважень суду втручатися в дискреційні повноваження відповідача.

27.02.2019 на адресу суду надійшла відповідь позивача на відзив, в якій він зазначає, що спірна відмова не містить такої підстави, як не та згода ОСОБА_2 Тому доводи відповідача просив вважати не обгрунтованими.

Оскільки сторони клопотань про розгляд справи з їх повідомленням (викликом у судове засідання) суду не надали, суд вирішив розглянути справи у спрощеному провадженні без такого виклику (у письмовому провадженні).

Оцінивши доводи сторін, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Суд встановив, що позивач звернувся до відповідача із заявою від 22.10.2018 (вхідний про отримання відповідачем від 24.10.2018 №С-7871/0/94-18) про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки державної власності, площею 2,000 га (сільськогосподарські угіддя – рілля), у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення в адміністративних межах Павлівської сільської ради Жашківського району Черкаської області (за межами населеного пункту).

До клопотання позивач додав: копії паспорта, довідки про присвоєння РНОКПП та посвідчення УБД, графічні матеріалами про бажане місцерозташування земельної ділянки, довідку з ДЗК, копію довідку Відділу Держгеокадастру у Жашківському р-ні, нотаріально завірену копію дозволу на вилучення земельної ділянки, копію договору оренди землі.

Листом від 13.11.2018 №4320/0/95-18 за підписом керівника відповідача ОСОБА_3 його повідомлено, що земельна ділянка, яку має намір отримати у власність позивач, утворена шляхом поділу раніше сформованої земельної ділянки, яка є об’єктом оренди гр. ОСОБА_2 Оскільки ОСОБА_2 не вніс змін до договору оренди землі в частині зміни об'єкта оренди, а саме кількість земельних ділянок, їх площі, кадастрові номери, позитивне вирішення вказаного у заяві питання не є можливим.

Дослідивши зміст вказаного листа відповідача, суд дійшов висновку, що обставини, на які він посилається у відзиві, щодо змісту нотаріально посвідченої згоди ОСОБА_2 не були підставою його прийняття.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд врахував таке.

Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Законом, який регулює земельні правовідносини, є Земельний кодекс України від 25.10.2001 №2768-III (далі – ЗК України), а також прийняті відповідно до Конституції України та цього Кодексу нормативно-правові акти.

Відповідно до п.б ч.1 ст.81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Частинами 1-3 ст.116 ЗК України встановлено, що громадяни набувають права власності земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (п. “в” ч. 3 ст. 116 ЗК України).

У статті 121 ЗК України передбачено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам. Зокрема, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

З огляду на це позивач, який є громадянином України, має право на набуття права власності на земельну ділянку для особистого селянського господарства.

Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, згідно з ч.6 ст.118 ЗК України подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_4 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_4 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частинами 1-2 ст.116 ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

При цьому, підставою для набуття прав на земельну ділянку є відповідне рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Водночас ухвалення рішення є результатом певної правової процедури, яка йому передує.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У світлі вимог цієї конституційної норми така процедура є способом дій відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування.

У частині 7 ст. 118 ЗК України наведено два альтернативні варіанти правомірної поведінки органу, у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою:

а) надати дозвіл;

б) надати мотивовану відмову у наданні дозволу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. (абзац 1 ч.7 ст.118 ЗК України)

Для вирішення спору суд врахував правову позицію Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладену у постанові від 19.06.2018 у справі справа № 803/1183/17 (провадження №К/9901/49708/18), що відповідно до ч.5 ст.242 КАС України підлягає врахуванню, відповідно до якої системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Зокрема: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.

Отже, відмова у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з підстав, не передбачених ст.118 ЗК України, неправомірною.

Крім того, вирішення питання надання дозволу на розробку проекту землеустрою здійснюється землекористувачем на підставі відповідного рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою або мотивованої відмови.

Правовий статус відповідача визначений відповідним Положенням, яке затверджене наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 №333 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.10.2016 за № 1391/29521).

П.8 цього Положення передбачено, що Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру. Відповідно до пункту 10 начальник Головного управління підписує накази Головного управління.

Відповідно до Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 12.04.2005 № 34/5, наказ, розпорядження, постанова, рішення (далі - розпорядчий документ) - акт організаційно-розпорядчого характеру чи нормативно-правового змісту, що видається суб'єктом нормотворення у процесі здійснення ним виконавчо-розпорядчої діяльності з метою виконання покладених на нього завдань та здійснення функцій відповідно до наданої компетенції з основної діяльності, адміністративно-господарських або кадрових питань, прийнятий (виданий) на основі Конституції та інших актів законодавства України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_4 України, та спрямований на їх реалізацію, спрямування регулювання суспільних відносин у сферах державного управління, віднесених до його відання.

Отже, рішення про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки і оформляється розпорядчим індивідуальним правовим актом - наказом Головного управління Держгеокадастру в області.

Відповідач не довів жодним доказом дотримання під час розгляду згаданої заяви позивача встановленого вище способу її розгляду та вирішення.

У свою чергу, лист відповідача не може вважатися “відмовою” у розумінні ст.118 ЗК України, оскільки не містить чіткого та однозначного рішення відповідача, не містить конкретних підстав і обгрунтувань вказаного у ньому результату розгляду заяви позивача. Фактично відповідач допустив бездіяльність, оскільки не прийняв рішення щодо суті вищезгаданої заяви позивача. Тому позовна вимога визнати протиправною саме дію відповідача щодо відмови задоволенню не підлягає.

Згідно з правовою позицією у рішенні Верховного Суду від 11.04.2018 у справі 806/2208/17 у подібних правовідносинах, яка відповідно до ч.5 ст.242 КАС України підлягає врахуванню, відсутність належним чином оформленого наказу відповідача про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки після спливу встановленого законом місячного строку розгляду клопотання особи, не зважаючи на надсилання заявнику листів про розгляд клопотання, свідчить про те, що орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом. Отже, має місце протиправна бездіяльність.

Тому суд дійшов висновку, що лист відповідача від 13.11.2018 №4320/0/95-18 у відповідь на клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою за змістом та формою не може вважатись “рішенням про відмову” у розумінні вищевикладених норм.

Виконуючи завдання адміністративного суду, передбачене у ст.2 КАС України, суд дійшов висновку вийти за межі позовних вимог для належного судового захисту порушених прав позивача та визнати бездіяльність відповідача щодо неприйняття передбаченого законом рішення за наслідками розгляду заяви позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою протиправною.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.5 КАС України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.

На підставі абз.2 ч.4 ст.245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Оскільки протиправна бездіяльність відповідача полягає у неприйнятті ним жодного з тих рішень, які передбачені ст.118 ЗК України, у визначений законом строк, суд дійшов висновку, що належним способом захисту прав позивача є зобов'язання відповідача відповідно до вимог ст.118 ЗК України прийняти рішення за наслідками розгляду заяви позивача від 22.10.2018 з доданими документами, в якому мають бути чітко зазначені визначені законом підстави щодо вказаного у ньому результату її вирішення.

З огляду на вказане суд дійшов висновку задовольнити позов частково.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, відсутні підстави для розподілу судових витрат.

Керуючись ст.ст.6, 14, 242-245, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області щодо неприйняття рішення за наслідками розгляду клопотання ОСОБА_1 від від 22.10.2018 (вхідний про отримання відповідачем від 24.10.2018 №С-7871/0/94-18) про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою.

Зобов’язати Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області (18000, м.Черкаси, вул.Смілянська, буд.131; код ЄДРПОУ 39765890) розглянути повторно заяву ОСОБА_1 (19221, Черкаська обл., Жашківський район, с. Павлівка; РНОКПП НОМЕР_1) від 22.10.2018 (вхідний про отримання відповідачем від 24.10.2018 №С-7871/0/94-18) про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки державної власності, площею 2,000 га (сільськогосподарські угіддя – рілля), у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення в адміністративних межах Павлівської сільської ради Жашківського району Черкаської області (за межами населеного пункту), та прийняти відповідне рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

2. Копію рішення направити учасникам справи.

3. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.

Суддя А.М. Бабич

Рішення складене у повному обсязі 01.04.2019