Рішення № 80834103, 26.03.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2019 р. № 520/706/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Заічко О.В.

при секретареві судового засідання - Мараєвій О.В.,

розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправними та скасування наказу,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправними та скасування наказу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що наказ відповідача від 11.01.2019 року № 256 є незаконним, оскільки такий складено за відсутності підстав для її призначення, а період перевірки, частково виходить за межі строку 1095 днів.

Від представника відповідача надійшов відзив на позов, в якому заперечуючи проти позову, зазначив про його безпідставність та вказував, що діяльність позивача - фізичної особи, не спрямована на задоволення його власних потреб, а спрямована на одержання прибутку, тобто, містить ознаки підприємницької діяльності та повинна оподатковуватись за нормами ст.177 ПК України.

Позивач надав відповідь на відзив щодо помилковості доводів відповідача.

Представник відповідача надав заперечення на відповідь на відзив, в яких акцентував увагу, що на підставі оскаржуваного наказу вже проведено перевірку, складено акт, яким констатовано низку порушень законодавства та складено податкові повідомлення - рішення, рішення про застосування штрафних санкцій та вимогу, у зв'язку з чим, вказаний наказ не порушує права позивача, оскільки вичерпав свою дію.

Суд, на підставі ст. 205 КАС України, вважає можливим розглянути справу у письмовому провадженні.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ч. 4 ст. 229 КАС України.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд встановив наступне.

Наказом ГУ ДФС у Харківській області від 11.01.2019 року № 256 з посиланням на п.п.20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п.75.1 ст. 75, п.п. 78.1.2 п. 78.1 ст. 78, п.79.2 ст.79 ПК України було призначено проведення з 21.01.2019 року тривалістю 10 робочих днів документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних податків та зборів із сум доходів від здійснення діяльності, пов'язаної з будівництвом та продажем об'єктів нерухомого майна у зв'язку з неподанням позивачем в установлений законом строк податкових декларацій про майновий стан та доходи за 2013-2017 роки.

На підставі вказаного наказу контролюючим органом було проведено перевірку, результати якої викладено в акті від 08.02.2019 року № 350/20-40-13-05-08/НОМЕР_1.

Висновки акту свідчать про наявність низки порушень позивачем законодавства.

Вказаний акт отримано під підпис уповноваженою особою позивача.

На підставі висновків перевірки відносно позивача складено податкові повідомлення-рішення від 07.03.2019р. № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4, № НОМЕР_5, рішення від 07.03.2019р. № НОМЕР_6, № НОМЕР_7 , №0002191305, №0002211305, №0002201309, вимога від 07.03.2019р. №Ф- НОМЕР_8 , які направлено ОСОБА_1 11.03.2019 року.

Позивач, висловив незгоду з наказом відповідача від 11.01.2019 року № 256 та звернувся до суду за його оскарженням.

По суті позову суд зазначає наступне.

Згідно п.п.20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України передбачено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Статтею 78 ПК України встановлено особливості проведення документальної позапланової перевірки та п.78.1 ст. 78 ПК України унормовано підставі, за наявності хоча б однієї з яких здійснюється документальна позапланова перевірка.

У даних правовідносинах такою підставою є передбачена ПК України, а саме пп. 78.1.2 п. 78.1 ст. 78 зазначеного кодексу - платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію, розрахунки, звіт про контрольовані операції або документацію з трансфертного ціноутворення, якщо їх подання передбачено законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки ( п. 79.2 ст. 79 ПК України).

Результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати (п. 86.1 статті 86 ПК України).

Розглядаючи вказану справу, суд зазначає, що контролюючим органом виконано вимоги п. 79.2 ст. 79 ПК України, вручено 15.01.2019 року під підпис позивачу копію наказу та повідомлення про проведення перевірки.

Відповідно до ст.5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси і просити про їх захист.

Водночас, належний захист прав та інтересів особи можливий лише в разі існування спірних правовідносин, тобто в разі встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

Суд вказує, що, виходячи з правової природи рішення контролюючого органу про призначення перевірки, яке викладається у формі наказу, наказ є правовим актом індивідуальної дії, який розрахований на певне коло осіб та вичерпує свою дію виконанням.

Зазначене узгоджується з нормативним визначенням індивідуального акту, наданого п.19 ст.4 КАС України, за яким, індивідуальний акт - акт (рішення) суб’єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Рішенням Конституційного суду України від 16.04.2009 року № 7 встановлено, що ненормативні правові акти є актами одноразового застосування та вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому вони не можуть бути скасовані чи змінені після їх виконання. До ненормативних актів належать конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, які застосовуються одноразово.

Суд вказує, що спірний наказ наразі вичерпав свою дію та не є таким, що порушує

права позивача та його інтереси, у зв'язку з проведенням перевірки та винесенням вищевказаних податкових повідомлень - рішень, рішень та вимоги, а тому, захистити свої права наразі у належний спосіб позивач може шляхом оскарження таких рішень.

Посилання позивача про відсутність підстав для призначення перевірки суд відхиляє, у даних правовідносинах такою підставою є передбачена ПК України, а саме пп. 78.1.2 п. 78.1 ст. 78 зазначеного кодексу.

Решта доводів, покладених в основу позиції сторін, підлягають оцінці виключно в рамках оскарження вищевказаних рішень при перевірці судом правомірності чи протиправності висновків перевірки.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, –

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (вул. Пестрікова, буд. 9-1,м. Харків,61093, рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків,61057, код ЄДРПОУ39599198) про визнання протиправними та скасування наказу - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його складання шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду або в порядку, передбаченому п. 15.5 Розділу VII КАС України, а саме: до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено 01 квітня 2019 року.

Суддя Заічко О.В.