Рішення № 80834063, 29.03.2019, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2019 року справа № 580/268/19

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Тимошенко В.П.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області, третя особа без самостійних вимог на предмет спору Інспекція з державного нагляду за охороною праці УЛМТЗ Головного управління Національної поліції в Черкаській області про визнання протиправними і скасування актів та зобов?язання вчинити дії,

встановив:

24 січня 2019 року до Черкаського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) Головного управління Національної поліції в Черкаській області (18036, м. Черкаси, вул. Смілянська, 57, код ЄДРПОУ 37471912), в якому позивач просить:

1) визнати протиправними та скасувати акт форми Н-5* від 21.12.2018 розслідування нещасного випадку, що стався з позивачем 14.08.2018 та акт форми НТ* від 21.12.2018 №90 про нещасний випадок невиробничого характеру;

2) зобов?язати відповідача провести повторне розслідування нещасного випадку, що стався з позивачем 14.08.2018 та прийняти рішення у відповідності до вимог Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах та підрозділах системи МВС України від 27.12.2002 №1346, з врахуванням правової оцінки, наданої судом у вказаному рішенні.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачем зазначено, що на його думку нещасний випадок (травма) трапився з ним в період проходження служби і пов'язаний з виконанням службових обов'язків, а тому оскаржувані рішення підлягають скасуванню.

Ухвалою судді Тимошенко В.П. від 28.01.2019 року відкрито провадження у даній справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами та залучено до участі в розгляді справи третьою особою без самостійних вимог на предмет спору Інспекцію з державного нагляду за охороною праці УЛМТЗ Головного управління Національної поліції в Черкаській області.

В письмовому відзиві на адміністративний позов, який поданий до суду 12.02.2019 відповідач просив в його задоволенні відмовити повністю зазначивши при цьому, що комісією з розслідування нещасного випадку визнано, що нещасний випадок, що трапився з позивачем стався в період проходження служби і не пов'язаний з виконанням службових обов'язків, внаслідок порушення потерпілим службової дисципліни, відповідно до п. 3.11 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України від 27.12.2002 №1346

19.02.2019 позивач надав до суду відповідь на відзив відповідача, в якому просив позов задовольнити в повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві та даній відповіді. Крім того, просить суд врахувати понесені ним витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн.

Ухвалою суду від 05.03.2019 відмовлено в задоволенні заяви представника ОСОБА_2 про вступ до участі в справі в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача

Розгляд справи по суті відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розпочато через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов зазначає таке.

На виконання ухвали слідчого-судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 07.08.2018 згідно наказу Головного управління Національної поліції в Черкаській області № 2117 від 13.08.2018 позивача відряджено до м. Жашків Черкаської області (а.с.56).

14.08.2018 близько 09 год. 30 хв. позивач разом з колегами виїзд прибули до будинку АДРЕСА_2, з метою проведення обшуку житла чи іншого володіння.

Поряд з домоволодінням за вищевказаною адресою знаходились ОСОБА_2 зі своїм чоловіком ОСОБА_3, які є власниками будинку.

Підійшовши до них працівники поліції пред'явили посвідчення та повідомили мету прибуття.

Після чого було розпочато слідчу дію: ОСОБА_4 зачитував ухвалу, а ОСОБА_5 проводив відеофіксацію. Протягом всього часу зачитування ухвали ОСОБА_2 поводила себе агресивно.

Так, спочатку вона наголошувала, що проти проведення обшуку, намагалась увійти в свій будинок, але їй в цьому перешкодив позивач, пред'явивши службове посвідчення. Після чого ОСОБА_2 почала провокувати конфлікт, нецензурно виражалась, погрожувала поліцейським фізичною розправою.

В ході даного конфлікту ОСОБА_4 зазначив, що обшук є безперервною дією та всі його учасники повинні слідкувати за його проведенням. Після чого ОСОБА_2 запропоновано заспокоїтися та повідомлено, що обшук обов'язково відбудеться, а за перешкоджання її може бути притягнуто до відповідальності.

Слідчий ОСОБА_4 продовжив зачитувати ухвалу. Громадянка ОСОБА_2 знову намагалась залишити місце проведення слідчої дії, штовхатись, провокувати бійку, кричати, нецензурно виражатись. Після чого ОСОБА_2 почала тікати, за нею побіг ОСОБА_1, щоб зупинити та повернути її назад. Наздогнавши ОСОБА_2 позивач в черговий раз повідомив, що обшук є безперервною дією та залишати місце слідчої дії заборонено, на що громадянка не зважала та продовжувала штовхати ОСОБА_1 та ухилятись від присутності і побігла в іншому напрямку, ОСОБА_1 знову побіг за нею та зупинив.

Після того, як ОСОБА_2 все ж таки вийшла з двору, наздогнати її пішов слідчий ОСОБА_6, який затримав жінку біля паркану сусіднього будинку та перегородив їй шлях. В цей час до них підійшов ОСОБА_1 та запросив ОСОБА_2 повернутись до місця проведення слідчої дії, після чого жінка рукою вдарила ОСОБА_1 в ліву частину голови, він відійшов назад, та вона знову підійшла до нього й рукою нанесла удар в груди. В свою чергу ОСОБА_1 до громадянки намагався застосувати фізичну силу - взяти її за руки, щоб таким чином уникнути тілесних ушкоджень, але ОСОБА_2, викручуючись, ліктями наносила удари по голові працівнику поліції та нігтями подряпала його обличчя, після чого заспокоїлась. Зрозумівши, що жінка заспокоїлась, ОСОБА_1 її відпустив. В цей час до них підійшли всі учасники слідчої дії, безперервно її продовжуючи.

Через деякий час ОСОБА_2 почала голосно розмовляти та намагалась вирвати документи у ОСОБА_4 Щоб запобігти перериванню слідчої дії ОСОБА_1 закрив собою ОСОБА_4, який продовжував зачитував ухвалу. Але ОСОБА_2 схопила ОСОБА_1 за футболку, почала відтягувати його, штовхнула ОСОБА_4, а потім знову заспокоїлась.

Невдовзі ситуація повторилась: ОСОБА_2 знову почала заважати ОСОБА_4 зачитувати ухвалу, ОСОБА_1 знову закрив собою слідчого, в результаті чого ОСОБА_2 рукою вдарила капітана поліції по правій кісті і знову заспокоїлась.

В подальшому, слідчу дію було завершено в присутності всіх учасників без перешкоджань.

Вказані обставини відтворені в оскаржуваних актах (а.с.13-18) та підтверджуються поясненнями свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_4 (а.с.44-46).

Після закінчення слідчої дії позивач повідомив свого безпосереднього керівника про отримання тілесних ушкоджень, застосування фізичної сили та склав рапорт до Жашківського відділення поліції Уманського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області (а.с. 20-21).

14.08.2018 звернувся до ФАП с. Зелений Ріг Жашківського району, де при огляді було встановлено забій-грудної клітки, припухлість великого пальця, подряпини лівої щоки та підборіддя та зазначено, що травми отримані під час виконання службових обов'язків, за адресою: будинок АДРЕСА_2 (а.с.55).

14.08.2018 о 20 год. 55 хв. позивач звернувся до травматологічного пункту КЗ «Третя Черкаська міська лікарня швидкої медичної допомоги» ЧМР, де його оглянуто та встановлено діагноз: забій, часткове пошкодження капсульно-зв'язкового апарату 1-го п'ястного фалангового суглоба правої кисті (1-2 ступеня); забій м'яких тканин обличчя, скроневої ділянки зліва; садна обличчя (інфіковані) (а.с.24).

15.08.2018 ОСОБА_1 звернувся до ДУ «ТМО МВС України по Черкаській області», де встановлено діагноз: повторна ЗЧМТ (14.08.2018 - струс головного мозку; 02.06.2017), цефалічний, гіпертензивно-лікворний (клінічно), легкий вегето-вестибулярний синдром. Забій, часткове пошкодження капсульно-зв'язкового апарата І пальця правої кисті; забій м'яких тканин обличчя, садни обличчя, правого плеча. На лікарняному перебував з 15.08.2018 до 23.08.2018, до праці - 24.08.2018 (а.с.52).

28.08.2018 позивач звернувся до КЗ «Черкаська обласна лікарня Черкаської обласної ради».

19.10.2018 позивач звернувся з рапортом до начальника ГУНП в Черкаській області щодо проведення розслідування нещасного випадку, який трапився з ним 14.08.2018 (а.с.40).

02.11.2018 наказом ГУНП в Черкаській області № 2795 створено комісію з розслідування нещасного випадку.

21.12.2018 відповідачем складено акт форм Н-5* спеціального розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення), що стався в 14.08.2018 близько 09 год. 30 хв. на подвір?ї домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2, з одним потерпілим, у тому числі без загиблих, відповідно до якого комісія з розслідування визнає, що нещасний випадок, який стався з ОСОБА_1 стався в період проходження служби і не пов'язаний з виконанням службових обов'язків, внаслідок порушення потерпілим службової дисципліни, відповідно до п. 3.11 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затвердженого наказом МВС України від 27.12.2002 №1346 (а.с.60-62).

21.12.2018 складено акт форм НТ* №90 про нещасний випадок невиробничого характеру, відповідно до якого комісія з розслідування визнає, що нещасний випадок, який стався 14.08.2018 з ОСОБА_1 стався в період проходження служби і не пов'язаний з виконанням службових обов'язків, внаслідок порушення потерпілим службової дисципліни, відповідно до п. 3.11 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затвердженого наказом МВС України від 27.12.2002 №1346 (а.с.63-65).

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з такого.

Нормативно-правовим актом, який визначає основні положення щодо реалізації конституційного права працівників на охорону їх життя і здоров'я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці, регулює за участю відповідних органів державної влади відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні є Закон України "Про охорону праці" (введено в дію Постановою ВР № 2695-XII від 14.10.1992, далі - Закон №2695-XII).

Спірні правовідносини регулюються Порядком розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України (затвердженого наказом МВС України від 27.12.2002, №1346, далі - Порядок №1346).

Відповідно до ст.14 Закону №2695-XII, працівник зобов'язаний:

- дбати про особисту безпеку і здоров'я, а також про безпеку і здоров'я оточуючих людей в процесі виконання будь-яких робіт чи під час перебування на території підприємства;

- знати і виконувати вимоги нормативно-правових актів з охорони праці, правила поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, користуватися засобами колективного та індивідуального захисту;

- проходити у встановленому законодавством порядку попередні та періодичні медичні огляди.

Працівник несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Згідно п. 2.1 Порядку №1346, розслідуванню підлягають раптові погіршення стану здоров'я, поранення, травми, серед іншого, отримані внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, що призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення потерпілого на іншу (легшу) роботу терміном не менш як на один робочий день.

У відповідності до п.3.9 Порядку №1346, комісія з розслідування визнає, що "нещасний випадок трапився при виконанні службових обов'язків", якщо він трапився в період проходження служби, серед іншого, під час:

- припинення або запобігання злочинам або правопорушенням;

- вчинення дій із забезпечення особистої безпеки громадян, захисту їх прав і свобод;

- охорони і забезпечення громадського порядку;

- несення постової чи патрульної служби;

- виконання потерпілим трудових (посадових, функціональних) обов'язків за режимом роботи підрозділу, у тому числі у відрядженні.

Пунктом 3.10 Порядку №1346, визначено, що комісія з розслідування також визнає, що "нещасний випадок трапився при виконанні службових обов'язків", якщо він стався в період проходження служби, у тому числі, внаслідок безпосереднього впливу правопорушника (злочинця) на працівника (учинення опору, захват заручником, напад на працівника, який перебуває не при виконанні службових обов'язків, з метою помсти за законні дії з припинення правопорушення, затримання або викриття правопорушника в період служби тощо).

Відповідно до п. 3.11 Порядку №1346, комісія з розслідування визнає, що "нещасний випадок трапився в період проходження служби і не пов'язаний з виконанням службових обов'язків", якщо нещасний випадок (у тому числі поранення) стався:

за обставин, які не підпадають під дію пунктів 3.9, 3.10 цього розділу і не пов'язані з виконанням службових обов'язків;

унаслідок дій, учинених у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, а також унаслідок дії алкоголю, наркотичних або інших отруйних речовин (асфіксія, інсульт, зупинка серця тощо) за наявності медичного висновку, якщо це не викликано застосуванням цих речовин із службовою метою або порушення вимог безпеки щодо їх зберігання і транспортування або якщо потерпілий, який перебував у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння, був відсторонений від служби (роботи) згідно з установленим порядком;

під час скоєння злочинів або інших правопорушень, якщо ці дії підтверджені рішенням суду;

у разі природної смерті або самогубства, за винятком випадків, зазначених у пункті 3.10 цього розділу, що підтверджено висновками судово-медичної експертизи та органів досудового розслідування;

унаслідок порушення потерпілим службової (трудової) дисципліни.

Суд встановив, що на виконання ухвали слідчого-судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 07.08.2018 згідно наказу Головного управління Національної поліції в Черкаській області № 2117 від 13.08.2018 позивача відряджено до м. Жашків Черкаської області з метою проведення слідчих дій по кримінальному провадженні №12017250110000742 від 27.12.2017, а саме проведення обшуку з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення (а.с.56).

Під час здійснення вищезазначених дій позивач отримав травму, а саме забій-грудної клітки, припухлість великого пальця, подряпини лівої щоки та підборіддя (відповідно до довідки ФАП с. Зелений Ріг Жашківського (а.с.55).

14.08.2018 о 20 год. 55 хв. позивач звернувся до травматологічного пункту КЗ «Третя Черкаська міська лікарня швидкої медичної допомоги» ЧМР, де його оглянуто та встановлено діагноз: забій, часткове пошкодження капсульно-зв'язкового апарату 1-го п'ястного фалангового суглоба правої кисті (1-2 ступеня); забій м'яких тканин обличчя, скроневої ділянки зліва; садна обличчя (інфіковані) (а.с.24).

15.08.2018 ОСОБА_1 звернувся до ДУ «ТМО МВС України по Черкаській області», де встановлено діагноз: повторна ЗЧМТ (14.08.2018 - струс головного мозку; 02.06.2017), цефалічний, гіпертензивно-лікворний (клінічно), легкий вегето-вестибулярний синдром. Забій, часткове пошкодження капсульно-зв'язкового апарата І пальця правої кисті; забій м'яких тканин обличчя, садни обличчя, правого плеча. На лікарняному перебував з 15.08.2018 до 23.08.2018, до праці - 24.08.2018 (а.с.52).

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що комісія з розслідування нещасного випадку встановила розбіжності між діагнозами, встановленими в один день 28.08.2018 у КЗ «Третя Черкаська міська лікарня швидкої медичної допомоги» ЧМР (гіпертронічна хвороба II ступеню, криз) та КЗ «Черкаська обласна лікарня Черкаської обласної ради» (частковий розрив капсульно-зв'язкового апарату з відривом кісткового фрагмента І п'ясно-фалангового суглобу правої кисті), а також спростовано звернення ОСОБА_1 до травматологічного пункту КЗ «Третя Черкаська міська лікарня швидкої медичної допомоги» ЧМР 14.08.2018, що підтверджується відповіддю КЗ «Третя Черкаська міська лікарня швидкої медичної допомоги» ЧМР від 30.11.2018 №3127 (а.с.50).

Щодо даних пояснень відповідача суд зазначає таке.

На адвокатський запит від 14.02.2019 до КЗ «Третя Черкаська міська лікарня швидкої медичної допомоги» ЧМР щодо підтвердження, чи спростування факту звернення ОСОБА_1 до травмпункту К3«Третя Черкаська міська лікарня швидкої медичної допомоги» ЧМР, 18.02.2019 №517 К3«Третя Черкаська міська лікарня швидкої медичної допомоги» ЧМР надали відповідь, що громадянин ОСОБА_1 звертався до травматологічного пункту 14.08.2018 о 20 год. 15 хв. з приводу травми, яку отримав 14.08.2018 о 9 год. 30 хв. під час виконання службових обов'язків у АДРЕСА_2. Діагноз: Забій, часткове пошкодження капсульно- зв'язкового апарату І пястно- фалангового суглобу правої кисті І-ІІ ступеню (а.с.73).

Щодо посилань відповідача на те, що позивач, як працівник поліції в порушення вимог ст. 45 Закону України «Про Національну поліцію», ст. 14 Закону України «Про охорону праці» недбало віднісся до забезпечення особистої безпеки та здоров?, а саме не вміло оцінив обстановку, не ефективно діяв у типовій екстремальній ситуації, що виразилось у непрофесійних діях, не застосуванні відносно правопорушника заходів примусу, що призвело до отримання тілесних ушкоджень внаслідок порушення потерпілим службової дисципліни, суд зазначає таке.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" службова дисципліна - це дотримання особами рядового та начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Відповідно до ст.2 Дисциплінарного статуту передбачено, що дисциплінарний проступок це невиконання чи неналежне виконання особою рядового та начальницького складу службової дисципліни.

В силу ст. 5 Дисциплінарного статуту, за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Згідно з ст. 12 Дисциплінарного статуту на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: усне зауваження; зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну посадову відповідність; звільнення з посади; пониження в спеціальному званні на один ступінь; звільнення з органів внутрішніх справ.

Згідно зі частиною сьомою статті 13 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з органів внутрішніх справ, звільнення з посади, пониження в спеціальному званні на один ступінь, накладаються начальниками, яким надано право прийняття на службу до органів внутрішніх справ, призначення на посаду, присвоєння спеціального звання.

Суд зазначає, що доказів порушення позивачем службової дисципліни та доказів застосування до нього дисциплінарних стягнень відповідачем до суду не надано.

Крім того, у відповідності до статті 14 Закону України "Про охорону праці" працівник зобов'язаний дбати про особисту безпеку і здоров'я, а також про безпеку і здоров'я оточуючих людей в процесі виконання будь-яких робіт чи під час перебування на території підприємства.

В розумінні положень статті 14 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" нещасний випадок - це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов'язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров'ю або настала смерть.

З аналізу наведених положень випливає, що нещасний випадок вважається таким, що стався з вини працівника міліції, якщо останній міг та зобов'язаний був передбачити можливість настання нещасного випадку і при цьому не вжив необхідних заходів для його уникнення.

В той же час, матеріалами службового розслідування не підтверджено і не спростовано, що отримання травми позивачем 14.08.2018 відбулося в робочий час, під час виконання слідчих дій, але не пов?язане з виконанням службових обов?язків, а тому вказане свідчить, що розслідування проведене не в повній мірі без належної оцінки всіх фактів та обставин за яких позивач отримав травму.

Отже, відповідач всупереч приписам Порядку № 1346 протиправно склав та затвердив оскаржувані акти із зазначенням того, що тілесні ушкодження отримані позивачем в період проходження служби і не пов'язані з виконанням службових обов'язків.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування оскаржуваних актів.

Відповідно до ч. 4 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Таким чином, суд вважає за необхідне зобов?язати відповідача провести повторне розслідування нещасного випадку, що стався з позивачем 14.08.2018 та прийняти рішення у відповідності до вимог Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах та підрозділах системи МВС України від 27.12.2002 №1346, з врахуванням правової оцінки, наданої судом у вказаному рішенні.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити в повному обсязі.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу, то суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 3 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу в розмірі 7000 грн. позивач надав договір про надання правової допомоги від 28.08.2018 (а.с.9), копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю (10), ордер серія ЧК №88088 (а.с.8), ордер серія ЧК №101299, акт виконаних робіт від 18.02.2019 (а.с.74), квитанцію до прибуткового касового ордеру №1802 від 18.02.2019 (а.с.76).

Так, відповідно до частин 4-5 ст. 134 КАС України запроваджено принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо (ч. 3 ст. 141).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "East/West Alliance Limited" проти України"", оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy), № 34884/97).

Так, з доданої квитанції до прибуткового касового ордеру №1802 від 18.02.2019 (а.с.76), вбачається, що сума у розмірі 7000 грн сплачена ОСОБА_1 на підставі договору від 28.08.2018, однак в даних доказах не зазначено, в якій саме справі надана дана правова допомога, тобто відсутня інформація про надання правової допомоги позивачу в даній справі № 580/268/19.

Аналіз наведених правових положень та вищезазначених обставин справи дає підстави суду для висновку, що а ні ОСОБА_1, а ні його представником, не надано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували розмір судових витрат позивача в даній справі, а тому доводи позивача про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу є безпідставними і необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Крім того, відповідно до позиції Верхового Суду, викладеній у постанові від 15.05.2018 у справі № 821/1594/17, з набранням чинності з 15.12.2017 нової редакції КАС України та запровадженням положеннями цього Кодексу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, вбачається доцільним приведення укладених договорів у відповідність до вимог діючого Кодексу адміністративного судочинства України та доведення відображення адвокатом доходів, отриманих від незалежної професійної діяльності, як самозайнятої особи шляхом надання доказів ведення Книги обліку доходів та витрат, затвердженої наказом Міндоходів від 16.09.2013 р. № 481 "Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення".

Про необхідність ведення Книги обліку доходів та витрат зазначено також у Методичних рекомендаціях з оподаткування адвокатської діяльності, схвалених Національною асоціацією адвокатів України.

Позивач не надав суду доказів того, що адвокатом Руденко Ю.В. належним чином ведеться Книга обліку доходів та витрат, а кошти в сумі 7000,00 грн відображені в Книзі, тобто оприбутковані.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 768,40 грн. підлягає стягненню на користь позивача з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань цього суб'єкта владних повноважень.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати акт форми Н-5* від 21.12.2018 розслідування нещасного випадку, що стався з ОСОБА_1 14.08.2018 та акт форми НТ* від 21.12.2018 №90 про нещасний випадок невиробничого характеру.

Зобов?язати Головне управління Національної поліції в Черкаській області (18036, м. Черкаси, вул. Смілянська, 57, код ЄДРПОУ 40108667) провести повторне розслідування нещасного випадку, що стався з ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) 14.08.2018 та прийняти рішення у відповідності до вимог Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах та підрозділах системи МВС України від 27.12.2002 №1346, з врахуванням правової оцінки, наданої судом у вказаному рішенні.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Черкаській області (18036, м. Черкаси, вул. Смілянська, 57, код ЄДРПОУ 40108667) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн 40 коп.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст.255 КАС України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295-297 КАС України шляхом подання до суду першої інстанції до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням п.п.15.5. п.15 ч.1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складений 29.03.2019.

Суддя В.П. Тимошенко