Ухвала суду № 80833990, 01.04.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/1751/19

УХВАЛА

01 квітня 2019 року м.Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Білостоцький О.В., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_2 про визнання протиправною бездіяльності, зобов’язання вчинити певній дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_2, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_2, яка виразилася в невинесенні постанови про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №58074370 з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 №1734 від 13.07.2018 року про звернення стягнення на нерухоме майно, яке розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Кітобійна, буд. 93 та належить ОСОБА_1, з наступного робочого дня після отримання ним ухвали Одеського апеляційного суду від 19.02.2019 року про забезпечення позову шляхом заборони вчиняти дії з примусового виконання вищевказаного виконавчого напису до набрання законної сили рішенням Одеського апеляційного суду у цивільній справі №520/10670/18;

- зобов'язати приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_2 винести постанову про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №58074370 з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, виданого 13 липня 2018 року та зареєстрованого в реєстрі за №1734, про звернення стягнення на нерухоме майно, яке розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Кітобійна, буд. 93 та належить ОСОБА_1, до набрання законної сили рішенням Одеського апеляційного суду у цивільній справі №520/10670/18, а також повідомити про винесення постанови представників ДП «СЕТАМ» та учасників виконавчого провадження.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі (частина 2 ст. 171 КАС України).

Питання про відкриття провадження в адміністративній справі суддя вирішує протягом п’яти днів з дня надходження до адміністративного суду позовної заяви, заяви про усунення недоліків позовної заяви у разі залишення позовної заяви без руху (частина 8 ст.171 КАС України).

Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця визначені статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 1 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Аналіз наведеної норми свідчить, що рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця можуть бути оскаржені до адміністративного суду лише в разі відсутності іншого судового порядку оскарження. Якщо ж законом встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності зазначених осіб, то це виключає юрисдикцію адміністративних судів у такій категорії справ.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові ОСОБА_4 Верховного Суду від 16.01.2019 року у справі №826/12964/17.

Законом, що визначає сукупність дій органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і які проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, іншими законами та нормативно-правовими актами, які підлягають примусовому виконанню, є Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року №1404-VIII.

Частиною 1 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Разом з тим, рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом (ч. 2 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження»).

Системний аналіз положень наведених вище норм закону дає можливість зробити висновок про те, що розгляд судом вимог про оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є за своєю правовою суттю формою судового контролю за виконанням постановленого судового акту, а відтак, має здійснюватись саме тим судом, який постановив рішення у справі та видав виконавчий лист, за винятків випадків встановлених ч. 2 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження».

Із матеріалів позовної заяви вбачається, що позивачем оскаржується бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_2, що виразилася в невинесенні ним постанови про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №58074370 з наступного дня після винесення Одеським апеляційним судом 19.02.2019 року ухвали про забезпечення позову у цивільній справі №520/10670/18. Зазначеною ухвалою було забезпечено позов шляхом заборони вчиняти дії з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 №1734 від 13.07.2018 року про звернення стягнення на нерухоме майно, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Кітобійна, буд. 93 та належить ОСОБА_1, до набрання законної сили рішенням Одеського апеляційного суду. При цьому позивач є боржником, тобто стороною виконавчого провадження.

Положеннями статей глави 10 Цивільного процесуального кодексу визначені процесуальні положення щодо підстав та порядку забезпечення позову у цивільному судочинстві.

Відповідно до статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

За змістом статті 157 ЦПК України ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до такого документу, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

За приписами частини першої статті 447 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно частини першої статті 448 Цивільного процесуального кодексу України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Таким чином правила статей 447, 448 ЦПК України встановлюють інший порядок судового оскарження дій або бездіяльності державного виконавця при виконанні рішення суду, прийнятого відповідно до Цивільного процесуального кодексу України, зокрема ухвали про забезпечення позову, яка є виконавчим документом.

Згідно п.1 ч.1 ст.170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

При цьому, згідно ч.6 вказаної статті у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої п.1 ч.1 ст.170 КАС України суд повинен роз’яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.

Враховуючи, що позивачем в адміністративному позові оскаржуються протиправна бездіяльність приватного виконавця з невиконання ухвали про забезпечення позову шляхом заборони вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №58074370 (стороною в якому є позивач), а зазначена ухвала Одеського апеляційного суду ухвалена відповідно положень Цивільного процесуального кодексу України, є виконавчим документом та винесена у в межах розгляду цивільної справи №520/10670/18, суд доходить висновку, що позов ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_2 про визнання протиправною бездіяльності, зобов’язання вчинити певній дії не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства та у відкритті провадження в адміністративній справі №420/1751/19 слід відмовити.

Керуючись приписами ст.ст. 5-12, 19, 168, 169, 170, 171, 256, 293, 295 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити ОСОБА_1 у відкриті провадження за адміністративним позовом до приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_2 про визнання протиправною бездіяльності, зобов’язання вчинити певній дії на підставі п. 1 ч.1 ст. 170 КАС України.

Роз’яснити ОСОБА_1, що подана нею позовна заява має розглядатися в порядку цивільного судочинства.

Роз’яснити ОСОБА_1, що відповідно до ч. 5 ст. 170 КАС України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Ухвалу суду може бути оскаржене до П’ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 та пп.15.5 п.15 ч.1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України.

Ухвалу суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст.256 КАС України.

Головуючий суддя Білостоцький О.В.