Рішення № 80833885, 22.03.2019, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

22 березня 2019 року м. Ужгород№ 0740/888/18 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ващиліна Р.О.

при секретарі судового засідання Неміш Т.В.

за участю:

позивача - представник ОСОБА_1,

відповідача - представник ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Управління Держпраці у Закарпатській області про скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Держпраці у Закарпатській області, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову першого заступника начальника Управління Держпраці у Закарпатській області ОСОБА_4 від 07.08.18 №ЗК326/7/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-143 про накладення на фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 штрафу в розмірі 111690,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що в ході проведеного інспекційного відвідування посадовими особами Управління Держпраці у Закарпатській області виявлено порушення вимог ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України, а саме, встановлено, що позивач залучав до роботи фізичну особу без укладення з нею трудового чи цивільно-правового договору. У зв’язку з чим відповідачем прийнято оскаржене рішення та застосовано до позивача фінансову санкцію у вигляді штрафу у розмірі 111690,00 грн., а також винесено припис про усунення виявлених порушень. Таке рішення вважає протиправними з огляду на те, що інспекційне відвідування проведено з порушенням законодавчих норм, зокрема, за відсутності позивача, без ознайомлення з відповідними документами. Висновки посадових осіб відповідача не ґрунтуються на належних доказах, а факт використання праці громадянки ОСОБА_5 ФОП ОСОБА_3 до 16 липня 2018 року спростовується нею особисто.

24 жовтня 2018 року представник позивача подав до канцелярії Закарпатського окружного адміністративного суду заяву про зміну підстав позову, відповідно до якої вважає, що відповідач, всупереч нормам ст. 61 Конституції України та ст. 4 Протоколу №7 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, намагається двічі притягнути позивача до відповідальності за ідентичні факти - допуск працівника ОСОБА_5 до роботи без оформлення трудового договору, а саме, до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 41 Кодексу законів про адміністративні правопорушення та фінансової відповідальності, передбаченої абз. 2 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України.

Представник позивача у судовому засідання позовні вимоги підтримав в повному обсязі з мотивів, наведених в позовній заяві та заяві про зміну підстав позову, та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача у засіданні суду 22 березня 2019 року проти позову заперечив з мотивів, наведених у відзиві на позовну заяву №07-11/3628 від 24.09.2018 р. Зокрема вважає, що інспекційне відвідування позивача проведено на підставі наявних повноважень та в порядку, встановленому законом, за результатами якого виявлено факт використання праці фізичної особи, яка збігається з видом економічної діяльності позивача, без укладення трудового договору або інших договорів цивільно-правового характеру. ОСОБА_2 роботи ОСОБА_5 в кафе "Доннер Кебаб", в якому здійснює свою підприємницьку діяльність позивач, підтверджується зафіксованими засобами аудіо-, фото- та відеотехніки, відібраними в ході інспекційного відвідування письмовими поясненнями вказаної особи від 13.07.2018 р. Окрім того, 13 липня 2018 року позивач також надав усне пояснення щодо проходження ОСОБА_5 стажування. Вважає, що зазначені докази спростовують нотаріально завірену заяву ОСОБА_5 від 06.08.2018 р., тому така не повинна братися до уваги судом. Також зауважує, що не заслуговує на уваги посилання позивача на факт існування станом на 13 липня 2018 року трудових відносин між ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_6, оскільки така могла бути прийнята на роботу за сумісництвом. Вважає безпідставними посилання позивача на порушення відповідачем порядку розгляду справи про адміністративні правопорушення, оскільки такий з моменту отримання акту інспекційного відвідування до дати розгляду справи мав достатньо часу для вирішення питання про укладення договору про надання правової допомоги.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та покази свідка, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що посадовими особами Управління Держпраці у Закарпатській області на підставі наказу «Про проведення інспекційних відвідувань» від 11.07.2018 р. №127 та направлення на проведення інспекційного відвідування №782 від 13.07.2018 р. у період з 13 липня 2018 року по 16 липня 2018 року проведено інспекційне відвідування фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (далі – ФОП ОСОБА_3І.), який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, та здійснює підприємницьку діяльність у кафе «Доннер Кебаб», що знаходиться за адресою: пл. Кирила і Мефодія, буд. 5, м. Ужгород, Закарпатська область (арк. спр. 45, 53).

Наказ про проведення інспекційного відвідування виданий на підставі службової записки заступника начальника відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління Держпраці у Закарпатській області (арк. спр. 46).

За результатами проведеного інспекційного відвідування складено акт №ЗК326/7/АВ від 16 липня 2018 року (арк. спр. 54 – 61), відповідно до якого встановлено, що ФОП ОСОБА_3 13 липня 2018 року допустив до роботи ОСОБА_5, не уклавши з нею трудовий договір, чим порушив вимоги ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України.

Вказані висновки посадових осіб відповідача базуються на поясненнях зазначеної фізичної особи про те, що вона стажується в ФОП ОСОБА_3 з 09.07.2018 р. кожного дня з 10.00 до 17.00 год., а також усних пояснень ФОП ОСОБА_3 про те, що саме 13.07.2018 р. він планував оформити зазначену особу на роботу в кафе «Доннер Кебаб».

На підставі акту перевірки та фактів встановлення допуску до роботи фізичної особи без укладення трудового договору та оформлення трудових відносин у встановленому законом порядку, інспектором праці Управління Держпраці у Закарпатській області ОСОБА_7 винесено припис про усунення виявлених порушень №ЗК326/7/АВ/П від 16 липня 2018 року, відповідно до якого ФОП ОСОБА_3 зобов’язано усунути у строк до 19 липня 2018 року виявлені під час проведення інспекційного відвідування порушення ч. 3 ст. 24 Кодексу законі про працю України (акр. спр. 68 – 69).

Також інспектором праці Управління Держпраці у Закарпатській області ОСОБА_7 складено протокол про адміністративне правопорушення №ЗК326/7/АВ/П/ПТ від 16 липня 2018 року (арк. спр. 70 – 72).

Не погоджуючись з висновками інспекторів праці, зазначеними в акті №ЗК326/7/АВ від 16 липня 2018 року, ФОП ОСОБА_3 подав заперечення від 09.08.2018 р., відповідно до змісту яких факт використання праці ОСОБА_5 не визнав, а її присутність в кафе обґрунтував тим, що саме 13 липня 2018 року вона прийшла з трудовою книжкою для працевлаштування. Раніше прийняти її на роботу або стажування не міг, оскільки ОСОБА_5 працювала до 13 липня 2018 року включно ще була працевлаштована. Окрім того, зауважив, що з 16 липня 2018 року з ОСОБА_5 укладено трудовий договір (арк. спр. 92).

Розглянувши акт інспекційного відвідування №ЗК326/7/АВ від 16 липня 2018 року, начальник Управління Держпраці у Закарпатській області прийняв рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу №ЗК326/7/АВ/П/ПТ-ТД від 25 липня 2018 року (арк. спр. 52).

За результатами розгляду справи про накладення штрафу на підставі акту інспекційного відвідування №ЗК326/7/АВ від 16 липня 2018 року перший заступник начальника Управління Держпраці у Закарпатській області виніс постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЗК326/7/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-143 від 07.08.2018 р., якою на ФОП ОСОБА_3 накладено штраф у розмірі 111690,00 грн. (арк. спр. 21 – 23).

Не погоджуючись з прийнятим посадовими особами Управління Держпраці у Закарпатській області рішенням, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Приймаючи рішення по суті спірних правовідносин, суд виходить з наступного.

Ст. 259 Кодексу законів про працю України передбачено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пп. 5 п. 4 Положення про Головне управління (Управління) Державної служби України з питань праці в області, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 27.03.2015 №340, Управління Держпраці у Закарпатській область здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю, визначена в Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року №295 Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі – Порядок №295).

П. 2 Порядку №295 передбачено, що державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань, в тому числі, інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Відповідно до п. 6 Порядку №295, під час підготовки до проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування інспектор праці, якщо тільки він не вважатиме, що це завдасть шкоди інспекційному відвідуванню або невиїзному інспектуванню, може одержати інформацію та/або документи, що стосуються предмета інспекційного відвідування чи невиїзного інспектування, від об'єкта відвідування, державних органів, а також шляхом проведення аналізу наявної (загальнодоступної) інформації про стан додержання законодавства про працю.

За результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення (ч. 19 Порядку №295).

Згідно з нормами п. 27 Порядку №295 у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об'єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.

П. 29 Порядку №295 визначено, що заходи до притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Оскаржені рішення відповідача були прийняті на підставі висновків посадових осіб Управління Держпраці у Закарпатській області про порушення ФОП ОСОБА_3 вимог законодавства про працю, а саме, фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору.

Нормами ст. 43 Конституції України кожному гарантовано право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КЗпП України, працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Ст. 21 КЗпП України надано визначення поняттю «трудовий договір», відповідно до якого таким є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 24 КЗпП України, трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Норми ст. 265 Кодексу законів про працю України передбачають відповідальність за порушення законодавства про працю. Так, зокрема, посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу, в тому числі, в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Порядок визначає механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України та ч.ч. 2-7 ст. 53 Закону України "Про зайнятість населення" регулюється Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №509 від 17.07.2013 (далі – Порядок №509).

Так, відповідно до абз. 2 п. 2 Порядку №509, штрафи можуть бути накладені, в тому числі, на підставі акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об'єднаної територіальної громади.

Уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (п. 3 Порядку №509).

Абз. 2 п. 8 Порядку №509 передбачено, що за результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в п. 3 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.

Провівши правовий аналіз законодавчих норм, що регулюють трудові правовідносини, суд дійшов висновку, що такими є правовідносини, що виникають між роботодавцем та працівником в процесі реалізації гарантованого права останнього на працю.

Таким чином, суб'єктами трудових відносин є, з одного боку, працівник, а з другого - роботодавець. Працівником є фізична особа, що перебуває в трудових відносинах з роботодавцем на підставі укладеного трудового договору і завдяки своїй праці виконує певну трудову функцію, підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку за що отримує заробітну плату. В свою чергу, роботодавцем є власник підприємства, установи, організації чи фізична особа-підприємець, яка відповідно до законодавства використовує найману працю.

Суд вважає, що для притягнення суб’єкта господарювання до відповідальності, передбаченої ст. 265 КЗпП України, посадові особи уповноваженого органу повинні довести належними та допустимими доказами факт допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору.

В свою чергу, враховуючи вищенаведений суб'єктивний склад трудових правовідносин, для встановлення факту допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору, посадові особи відповідача повинні довести наявність трудових відносин між працівником та роботодавцем, яким, в даному випадку вважається ФОП ОСОБА_3

Разом з тим, як вбачається з долученої до матеріалів справи копії постанови Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 27.12.2018 року, провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 за ч. 3 ст. 41 КУпАП закрито у зв’язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Так, зокрема, встановлюючи відсутність вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 41 КУпАП, суд виходив з того, що в судовому засіданні встановлено ряд обставин, які спростовують факти, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, серед яких, прийняття ОСОБА_5 з 16 липня 2018 року на роботу на посаду продавця до ФОП ОСОБА_3, факт офіційного працевлаштування такої особи до 13 липня 2018 року включно у ФОП ОСОБА_6, заява ОСОБА_5 від 06.08.2018 р., в якій остання підтверджує, що жодних письмових пояснень вона інспектору не надавала та нічого не підписувала, а також заявляє, що до моменту офіційного прийняття на роботу ніколи не працювала та не перебувала на навчання або стажуванні у ФОП ОСОБА_3 (арк. спр. 160).

Вказана постанова набрала законної сили.

Ч. 3 ст. 41 КУпАП передбачає відповідальність, в тому числі, фізичної особи-підприємця за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), допуск до роботи іноземця або особи без громадянства та осіб, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця, на умовах трудового договору (контракту) без дозволу на застосування праці іноземця або особи без громадянства.

Відповідно до ч. 6 ст. 78 КАС України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

З огляду на вищенаведені законодавчі норми, суд зазначає, що постанова Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 27.12.2018 року є обов’язковою в даному випадку в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, враховуючи положення ч. 6 ст. 78 КАС України та постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 27.12.2018 року, суд вважає доведеним факт відсутності в діях ФОП ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення, встановленого ч. 3 ст. 41 КУпАП, що передбачає санкції за допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору.

Оскільки позивач є фізична особа-підприємець, а відтак, повністю збігаються суб'єкт відповідальності і вид порушення (допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору) за ч. 2 ст. 265 КЗпП України і ч. 3 ст. 41 КУпАП, в разі відсутності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.41 КУпАП України, відсутнім в його діях є і склад правопорушення, передбачений ч. 2 ст. 265 КЗпП України.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 29 КЗпП України при укладанні працівником трудового договору (контракту) роботодавець доводить до його відома умови оплати праці, розміри, порядок і строки виплати заробітної плати, підстави, згідно з якими можуть провадитися відрахування у випадках, передбачених законодавством.

Суд зазначає, що характерними ознаками трудових відносин є:

- систематична виплата зарплати за процес праці (а не її результат);

- підпорядкування правилам внутрішнього трудового розпорядку;

- виконання роботи за професією (посадою), визначеною Національним класифікатором України ДК 003:2010 «Класифікатор професій», затвердженим наказом Держспоживстандарту від 28.07.2010 р. № 327;

- обов’язок роботодавця надати робоче місце;

- дотримання правил охорони праці на підприємстві, в установі, організації.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Разом з тим, відповідачем під час розгляду даної адміністративної справи не доведено достатніми та допустимими доказами те, що громадянка ОСОБА_5 здійснювала виготовлення та реалізацію харчової продукції в кафе «Доннер Кебаб», що належить ФОП ОСОБА_3, в якості працівника, а за вчинену нею роботу отримувала обіцяну позивачем, як роботодавцем, відповідну винагороду.

Суд не вважає належними доказами наявні в матеріалах справи пояснення громадянки ОСОБА_5 від 13.07.2018 р., оскільки вони написані не вищевказаною особою власноручно, а посадовою особою відповідача, а в них міститься відмітка про відмову такої особи від підпису. Також ОСОБА_5 своїм особистим підписом в поясненнях від 13.07.2018 р. засвідчила відмову від надання подальших пояснено (арк. спр. 64).

Натомість зазначені твердження спростовуються показами допитаної в якості свідка ОСОБА_5, яка повідомила суд, що будь-яких робіт в якості працівника для ФОП ОСОБА_3 до 16 липня 2018 року (дня офіційного працевлаштування) не виконувала.

Жодних доказів надання усних пояснень ФОП ОСОБА_3 щодо проходження ОСОБА_5 стажування, окрім відомостей акту, відповідачем надано не було. Разом з тим, така обставина позивачем спростовується.

Суд також враховує ту обставину, що до 13 липня 2018 року включно ОСОБА_5 відповідно до відомостей трудової книжки АФ №201695 працювала на посаді клінера за трудовим договором, укладеним з ФОП ОСОБА_6

Разом з тим, суд зазначає, що для застосування фінансових санкцій, передбачених ст. 265 КЗпП України, необхідним є наявність в діях (бездіяльності) суб'єкта господарювання складу правопорушення, передбаченого абз. 1 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, зокрема, фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору.

У зв'язку з чим, враховуючи недоведеність належними та допустимими доказами факту скоєння ФОП ОСОБА_3 такого правопорушення, суд вважає, що оскаржена постанова є такою, що прийнята всупереч норм чинного законодавства, а тому є протиправною та підлягає скасуванню.

Ч. 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно норм ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на вищенаведене обставини справи та норми чинного законодавства суд дійшов висновку, що приймаючи рішення про притягнення ФОП ОСОБА_3 до відповідальності, відповідач діяв всупереч законодавчо встановленого порядку, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно вимог ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. 241, 243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код - НОМЕР_1) до Управління Держпраці у Закарпатській області (місцезнаходження: вул. Минайська, буд. 16, м. Ужгород, Закарпатська область, 88018; код ЄДРПОУ - 39795035) про скасування постанови - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову першого заступника начальника Управління Держпраці у Закарпатській області ОСОБА_4 від 07.08.18 №ЗК326/7/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-143 про накладення на фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 штрафу в розмірі 111690,00 грн.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Закарпатській області (місцезнаходження: вул. Минайська, буд. 16, м. Ужгород, Закарпатська область, 88018; код ЄДРПОУ - 39795035) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код - НОМЕР_1) сплачений судовий збір в розмірі 1116,90 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України).

Повний текст рішення виготовлено 01 квітня 2019 року.

СуддяОСОБА_8