Рішення № 80833777, 21.03.2019, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/4563/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Єресько Л.О.,

за участю:

секретаря судового засідання – Фрідманн Н.А.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Мусіївське" до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

В С Т А Н О В И В:

18 грудня 2018 року Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Мусіївське" (надалі - по тексту позивач, СТОВ "Мусіївське") звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Полтавській області (надалі по тексту - відповідач, ГУ ДФС у Полтавській області), де просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 19.09.2018 № НОМЕР_1, яким збільшено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в загальному розмірі 467 563,50 грн, в тому числі за податковими зобов'язаннями в сумі 311 709,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 155 854,50 грн (том 1, а. с. 218-224).

В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на незгоду із висновками акту планової документальної виїзної перевірки від 28.08.2018 №1125/16-31-14-01-10/03770359, відповідно до якого позивач неправомірно включив до податкового кредиту декларації з ПДВ спеціального режиму суми в розмірі 311 709 грн по взаємовідносинам з ТОВ “РЕІЛТРАНС”. Зазначав, що сільськогосподарська продукція, яка перевозилася ТОВ “РЕІЛТРАНС” у перевіряємому періоді, була вирощена безпосередньо позивачем та реалізована покупцям шляхом поставки на експорт, а тому отримані від ТОВ “РЕІЛТРАНС” послуги були безпосередньо пов'язані з виробництвом та реалізацією продукції позивача. На думку позивача, послуги транспортування сільськогосподарської продукції (пшениці, кукурудзи та насіння соняшника), надані ТОВ “РЕІЛТРАНС”, відповідно до п. 209.15 ст. 209 Податкового кодексу України (надалі по тексту – ПК України) правомірно віднесено до виробничих факторів та відображені позивачем у (скороченій) декларації з ПДВ за 2016 рік.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 28.12.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі 440/4563/18, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, призначивши підготовче судове засідання.

11.01.2019 від представника відповідача надійшов відзив на позов (том 1, а.с. 229-231), у якому представник ГУ ПФУ в Полтавській області просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Так, в перевіряємий період встановлено взаємовідносини СТОВ “Мусіївське” із ТОВ “РЕІЛТРАІНС” про придбанню товарно – експедиційних послуг на загальну суму 1 870 248,00, в тому числі ПДВ в сумі 311 709 грн. При дослідженні складу виробничих факторів, ПДВ за операціями з придбання яких включено до податкового кредиту спеціальної декларації з ПДВ СТОВ “Мусіївське”, встановлено, що останнім порушено вимоги п. 209.15 ст. 209 ПК України в частині придбаних транспортно – експедиційних послуг на території України. Зауважили, що вказаною нормою визначено виключний перелік виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит. Таким чином, оскільки операції про придбанню товарно – експедиційних послуг не охоплюються виробничими факторами, то податковий кредит в даному випадку підлягає включенню (при умові використання платником податку такого права і дотримання загальних умов для його використання) до загальної декларації.

25.01.2019 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, де заперечуючи проти доводів відповідача, викладених у відзиві, зазначав, що у випадку віднесення позивачем податкового кредиту в сумі 311 708,91 грн за проведеними господарськими операціями з ТОВ “РЕІЛТРАНС” до складу податкового кредиту за загальною декларацією сум ПДВ, означена сума підлягала б сплаті (податковий кредит). При цьому на зазначену суму зменшувалося б податкове зобов'язання зі сплати ПДВ по загальній декларації позивача у відповідному періоді. А тому декларування за проведеними господарськими операціями з ТОВ “РЕІЛТРАНС” у складі податкового кредиту за скороченими податковими деклараціями жодним чином не вплинуло на заниження позивачем податкового зобов'язання з ПДВ за відповідні періоди. Зазначали, що, враховуючи системний аналіз пп. 209.15.1 ст. 209 ПК України та судову практику з цього питання, зазначена статті містить не виключний перелік виробничих факторів, за рахунок яких платники можуть формувати податковий кредит по господарським операціям, в тому числі у разі вивезення сільськогосподарських товарів у митному режимі експорту. Отже, на думку представника позивача, останнім правомірно віднесено експедиторські послуги, отримані від ТОВ “РЕІЛТРАНС”, як супутні веденню сільськогосподарської діяльності.

07.02.2019 від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, де заперечуючи проти доводів позивача, посилався на те, що віднести транспортно – експедиційні послуги відповідно до пп. “в” пп. 209.15.2 п. 209.15 ст. 209 ПК України можливо лише у разі, якщо останні надаються іншим сільгосптоваровиробником одночасно з використанням його сільськогосподарської техніки. В обґрунтування посилався на практику Вищого адміністративного судочинства України у справі 818/2695/15, де суд дійшов висновку, що п. 209.15.1 п. 209.15 ст. 209 ПК України визначено перелік виробничих факторів, за рахунок яких товариство має право сформувати податковий кредит, який є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

13.02.2019 представником позивача подано до суду додаткові пояснення, де наголошував, що відповідач як під час перевірки, так і під час судового розгляду не ставить під сумнів реальність господарських операцій позивача із ТОВ “РЕІЛТРАНС”, зокрема, відповідачем зареєстровано податкові накладні на суму ПДВ в розмірі 311 708,92 грн, сплачену позивачем під час оплати послуг контрагента. А тому оскаржуване рішення, яким донараховано позивачу зобов'язання щодо сплати вищевказаної суми фактично є подвійним оподаткуванням операцій, здійснених між позивачем та ТОВ “РЕІЛТРАНС”.

Ухвалою від 19.06.2018 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті на 21.03.2019.

В судовому засіданні представник позивача вимоги позовної заяви підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, посилаючись на висновки вищевказаного акту перевірки, просив відмовити в задоволенні даного позову.

Заслухавши вступні слова представника позивача, представника відповідача та представника третьої особи, дослідивши наявні у справі письмові докази, судом встановлено такі обставини.

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Мусіївське" ідентифікаційний код юридичної особи 03770359) зареєстровано юридичною особою Хорольською районною державною адміністрацією Полтавської області 25.02.2000, номер запису про включення відомостей про юридичну особу до ЄДР 1 580 120 0000 000126 (том 1, а.с. 130) та в період з 01.01.2015 по 31.12.2016 СТОВ "Мусіївське" застосовувало спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільськогосподарської діяльності на підставі свідоцтва № 200086997 про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість (том 1, а.с. 132).

Основним видом діяльності за кодом КВЕД є, зокрема, 01.11 вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (том 1, а.с. 131).

Згідно із звітом Державного статистичного спостереження про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2016 року № 4-СГ (том 1, а.с. 91-102) в 2015 році СТОВ "Мусіївське" засіяно, в тому числі, озиму пшеницю, кукурудзу та соняшник.

За змістом матеріалів справи позивачем в 2016 році зібрано вирощений урожай (пшениця - 11 395 т, кукурудза - 18 959 т, насіння соняшника - 3 435 т.) (том 1, а.с. 103-126).

З метою реалізації вказаного врожаю в рамках господарської діяльності СТОВ "Мусіївське" укладено наступні угоди.

Так, 14.09.2016 між СТОВ "Мусіївське" (Україна) та ОСОБА_3 ЛІМІТЕД (Нікосія, Кіпр) укладено контракт № MUS/CROP_2016/17, додаток № 1 до вказаного контракту, за умовами яких продавець зобов'язаний передати у власність покупця пшеницю 3-го класу (походження Україна, врожаю 2016 року), поставка здійснюється на умовах DAP (Інкотермс 2010) - Іллічівський МТП, термінал «Рісойл» (том 1, а.с. 173-181).

Відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати в редакції 2010 р. (Інкотермс 2010), умови поставки DAP (Delivered at Place / Поставка у місце призначення) означають, що продавець зобов'язаний здійснити всі необхідні заходи для забезпечення перевезення товару до погодженого пункту призначення. Продавець несе усі ризики, пов'язані з доставкою товару у погоджене місце. Продавець зобов'язаний за власний рахунок укласти договір перевезення товару до визначеного місця призначення.

Також на виконання контракту № MUS/CROP_2016/17 підписано додаток № 3, за умовами яких продавець зобов'язаний передати у власність покупця кукурудзу 3-го класу для кормових цілей (походження Україна, врожаю 2016 року), поставка здійснюється на умовах DAТ (Інкотермс 2010) (том 1, а.с. 180-183).

Відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати в редакції 2010 р. (Інкотермс 2010), умови поставки DAT (Delivered At Terminal (... named terminal of destination) або поставка на терміналі (... назва терміналу) означають, що продавець виконав своє зобов'язання по постачанню, коли він надав покупцеві товар, розвантажений з транспортного засобу в узгодженому терміналі зазначеного місця призначення. Продавець несе всі ризики по доставці товару до названого місця.

На виконання умов контракту № MUS/CROP_2016/17 від 14.09.2016 сторонами підписано акт приймання – передачі товару № 1 від 30.09.2019, № 2 від 31.10.2016, № 1 від 03.11.2016, від 01.12.2016 № 2 (том 2, 127-130).

Експорт реалізованих зернових за наведеним контрактом підтверджується митними деклараціями (том 2, а.с. 131-132).

Далі судом встановлено, що 01.11.2016 Дочірнє підприємство з іноземною інвестицією "Сантрейд" (покупець) та СТОВ "Мусіївське" (продавець) (том 1, а.с. 184-189) укладено договір поставки № 60134372, за умовами якого продавець зобов'язаний продати та поставити насіння соняшникове урожаю 2016 року, поставка здійснюється продавцем на умовах DAТ (поставлено в Термінал) (Інкотермс 2010) в термінал в Миколаївському морському торгівельному порту залізничним транспортом (пп. 2.1, 5.1 договору).

До вказаного договору сторонами укладено угоду про дотримання сторонами нормативних актів, яким встановлено економічні санкції до певних фізичних та/чи юридичних осіб та на грошові компенсації, додаткові угоди до договору поставки № 60134372 від 01.11.2016 – б/н від 01.11.2016, № 2 від 20.12.2016, № 60140014 від 28.11.2016, № 60140498 від 30.11.2016, № 60141391 від 02.12.2016, № 60141447 від 05.12.2016, № 60141753 від 06.12.2016, № 60142941 від 12.12.2016, № 60143788 від 15.12.2016, № 60144145 від 16.12.2016, № 60146179 від 29.12.2016 (том 1, а.с. 189 - 205).

На виконання умов договору поставки № 60134372 від 01.11.2016 та додаткових угод до казаного договору складено видаткові накладні (товар – соняшник) від 28.11.2016 № 835, від 30.11.2016 № 851, від 02.12.2016 № 855, від 05.12.2016 № 856, від 06.12.2016 № 857, від 12.12.2016 № 868, від 15.12.2016 № 888, від 16.12.2016 № 892, від 29.12.2016 № 919, від 04.01.2017 № 10 (том 2, а.с. 117-126).

За змістом пояснень представника позивача умови укладених правочинів, а також специфіка реалізованого товару обумовили виникнення у СТОВ «Мусіївське» зобов'язання по перевезенню власно виробленого товару в узгоджене місце поставки (пункт поставки) із використанням залізничного транспорту. При цьому, не маючи в розпорядженні власних потужностей, позивачем у своїй господарській діяльності по взаємовідносинам з вищезазначеними контрагентами було використано залізничний транспорт - залізничні вагони для перевезення вантажу, на умовах договору перевезення товару до визначеного місця призначення.

У зв'язку із чим СТОВ «Мусіївське» (кліент) укладено із ТОВ “РЕІЛТРАНС” (експедитор) договір № 13/ЗРВ від 05.09.2016 про транспортно - експедиторське обслуговування перевезень вантажів залізничним транспортом (том 1, а.с. 168-169), який укладено в цілях організації експедитором транспортно - експедиторського обслуговування вантажів замовника при перевезенні внутрішніх вантажів по території України, відповідно до Правил перевезень вантажів (пп. 1.1 договору).

Згідно з пп. 2.1.7 договору перелік послуг, що надаються експедитором, конкретизується і визначається в додатках до цього договору, що є його невід'ємною частиною.

Відповідно до додатку № 1 до договору № 13/ЗРВ від 05.09.2016 (том 1, а.с. 172), клієнт доручає, а експедитор приймає на себе повноваження за рахунок клієнта організувати транспортно - експедиційне обслуговування перевезень вантажів, що прямують по залізницях України, що перевозяться у зерновозах, при умові відсутності повернення порожнього вагону із розрахунковою ставкою за по УЗ вантажу "Насіння соняшника (ЕТСНГ 021098, ГНГ 1206)" - станція навантаження/призначення (Солоницька, 429801, Миколаїв-Вантажний, 415207 - 50грн/т).

Розрахункові ставка включають винагороду експедитора, ПДВ, охорона.

На виконання умов договору № 13/ЗРВ від 05.09.2016 сторонами підписано акти наданих послуг № 243 від 30.09.2016, № 251 від 20.10.2016, № 255 від 25.10.2016, № 274 від 16.11.2016, № 281 від 30.11.2016, № 312 від 31.12.2016 (том 2, а.с. 32, 37, 52, 67, 87, 104), а також складено накладні (залізничні) (том 2, а.с. 33-66).

Як встановлено судом розрахунки між СТОВ Мусіївське" та ТОВ "РЕІЛТРАНС" проводилися у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких наявні в матеріалах справи (том 1, а.с. 206-212, том 2, а.с. 148-158).

Відповідно до с. 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" від 01.07.2004 № 1955-IV транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів.

Отже, до транспортно-експедиторських послуг належить надання допоміжних та супутніх послуг такого змісту, зокрема, як забезпечення оптимального транспортного обслуговування та організація перевезення вантажів різними видами транспорту при експорті з України, при імпорті в Україну, при транзиті територією України чи інших держав, для забезпечення внутрішніх перевезень територією України відповідно до вимог міжнародних джерел права, законодавства України та держав, територією яких транспортуються вантажі.

За результатами господарських операцій із ТОВ “РЕІЛТРАНС” позивачем складено та подано на реєстрацію податкові накладні: № 309 від 29.09.2016, № 348 від 20.10.2016, від 25.10.2016 № 360, від 08.11.2016 № 390, від 16.11.2016 № 398, від 30.11.2016 № 422, від 31.12.2016 № 465 на загальну суму 1870253,50 грн, в тому числі ПДВ в сумі 311 708,91 грн, які зареєстровано ДФС України в Єдиному державному реєстрі податкових накладних (том 2, а.с. 134-147).

Сума по зазначеним податковим накладним включено СТОВ "Мусіївське" до складу податкового кредиту декларацій з ПДВ спеціального режиму всього у сумі 311 709 грн, в тому числі за вересень 2016 року в сумі 20 246 грн, за жовтень 2016 року в сумі 137 381 грн, за листопад 2016 року в сумі 125 518 грн, за грудень 2016 року в сумі 28 584 грн. Вказані показники відображено у поданій спеціальній декларації з ПДВ за період з 01.01.2015 по 31.12.2016 (том 1, а.с. 133-167).

Означені податкові декларації як суб'єкта зі спеціальним режимом оподаткування, було прийнято контролюючим органом без зауважень, докази про направлення повідомлення про невизнання податкової звітності позивачу в матеріалах справи відсутні.

Вказані взаємовідносини між СТОВ «Мусіївське» та ТОВ “РЕІЛТРАНС” досліджувались відповідачем під час проведення податкової перевірки.

Так, у період з 24.07.2018 по 20.08.2018 посадовими особами Головного управління ДФС у Полтавській області на підставі наказу від 10.07.2018 № 1691 (том 1, а.с. 233) проведено документальну планову виїзну перевірку СТОВ "Мусіївське" (податковий номер 03770359) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 31.03.2018, правильності нарахування та обчислення єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 31.03.2018, за результатами якої складено акт від 28.08.2018 № 1125/16-31-14-01-10/03770359 (том 1, а.с. 14-69).

При дослідженні складу виробничих факторів, за операціями з придбання яких включено ПДВ до податкового кредиту спеціальних декларацій з ПДВ перевіряючими встановлено, що СТОВ "Мусіївське" порушено вимоги п. 209.15 ст. 209 ПК України в частині придбаних транспортно - експедиційних послуг на території України, а податковий кредит в даному випадку мав бути зазначений в загальній декларації. При цьому податковим органом не ставилося під сумнів реальність господарських операцій, здійснених на виконання договору № 13/ЗРВ від 05.09.2016.

За змістом пояснень представника позивача під час перевірки перевіряюючими не досліджувалися та не надавалася оцінка угодам, укладеним із ОСОБА_3 ЛІМІТЕД та Дочірнім підприємством з іноземною інвестицією "Сантрейд». Хоча саме з метою виконання господарських зобов'язань перед вказаними контрагентами щодо поставки товару з метою реалізації власно вирощеного товару та отримання прибутку й було укладено договір з ТОВ “РЕІЛТРАНС” про транспортно - експедиторське обслуговування перевезень вантажів залізничним транспортом.

При цьому під час перевірки позивачем було надано документи на підтвердження господарських відносин з вищезазначеними контрагентами, в тому числі акти наданих послуг, залізничні накладні, платіжні доручення банку, податкові накладні, що не заперечується сторонами та підтверджується висновками, викладеними в акті перевірки.

Тож за висновком податкового органу СТОВ "Мусіївське" порушено п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК, п. 209.2, п. 209.7, п. 209. 15 ст. 209 ПК України (із змінами та доповненнями), що призвело до завищення податкового кредиту на загальну суму 311 709 грн, в тому числі за вересень 2016 року в сумі 20 246 грн, за жовтень 2016 року в сумі 137 381 грн, за листопад 2016 року в сумі 125 518 грн, за грудень 2016 року в сумі 28 564 грн.

На підставі вищевикладених висновків акту позапланової перевірки ГУ ДФС у Полтавській області винесено СТОВ "Мусіївське" податкове повідомлення – рішення від 19.09.2018 № НОМЕР_1, яким збільшено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в загальному розмірі 467 563,50 грн, в тому числі за податковими зобов'язаннями в сумі 311 709,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 155 854,50 грн (том 2, а.с. 4).

За наслідками адміністративного оскарження рішенням ДФС України від 14.11.2018 №37033/6/99-99-11-01-01-25 податкове повідомлення – рішення від 19.09.2018 № НОМЕР_1 залишено без змін (том 3, а.с. 14-15).

Позивач не погодившись із даним податковим повідомленням – рішенням від 19.09.2018 № НОМЕР_1 до суду.

Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню - рішенню суд виходить із такого.

Спірним питанням є правомірність включення позивачем за результатами придбання товарно - експедиційних послуг від ТОВ “РЕІЛТРАНС” до складу податкового кредиту декларацій з ПДВ спеціального режиму всього у сумі 311 709 грн, в тому числі за вересень 2016 року в сумі 20 246 грн, за жовтень 2016 року в сумі 137 381 грн, за листопад 2016 року в сумі 125 518 грн, за грудень 2016 року в сумі 28 584 грн, оскільки фактичною підставою для прийняття податковим органом оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, слугувало відображене в акті судження контролюючого органу про завищення податкового кредиту у зв'язку з віднесенням до рядку 16.3 спеціальних декларацій сум ПДВ від операцій, по яким вартість не віднесена до виробничих факторів, тобто не від господарських операцій, що безпосередньо пов'язані із придбанням товарів/послуг для їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції та послуг, супутніх постачанню сільськогосподарської продукції, а від операцій пов'язаних із збутом сільськогосподарської продукції.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 209.1 ст. 209 ПК України, в редакції яка діяла до 01.01.2017, резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Відповідно до пункту 5 розділу 1 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Мінфіну від 28.01.2016 №21, в редакції чинній до 01.01.2017, платники податку, які згідно зі статтею 209 розділу V Кодексу застосовують спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, крім декларації 0110, подають податкову декларацію з позначкою "0121" / "0122" / "0123" (далі - декларація 0121 - 0123), яка є невід'ємною частиною звітності за відповідний звітний період. До такої податкової декларації включаються лише ті операції, що стосуються спеціального режиму, установленого указаною статтею.

Згідно з п. 209.7 статті 209 ПК України сільськогосподарськими вважаються товари, зазначені у товарних групах 1-24, товарних позиціях 4101, 4102, 4103, 4301 згідно з УКТ ЗЕД, та послуги, які отримані в результаті здійснення діяльності, на яку відповідно до пункту 209.17 цієї статті поширюється дія спеціального режиму оподаткування у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовлюються), а послуги надаються, безпосередньо платником податку - суб'єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів/послуг у інших осіб), які поставляються зазначеним платником податку - їх виробником.

За змістом пп. 209.15.1 ст. 209 ПК України виробничими факторами, за рахунок яких сформовано податковий кредит, є:

а) товари/послуги, які придбаваються сільськогосподарським підприємством для їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції, а також основні фонди, які придбаваються (споруджуються) з метою їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції.

б) послуги, супутні постачанню сільськогосподарського товару, який вирощується, відгодовується, виловлюється або збирається (заготовлюється) безпосередньо платником податку:

- сіяння та саджання рослин, збирання врожаю, його брикетування чи складування, проведення інших польових робіт, включаючи внесення добрив та засобів захисту рослин;

- пакування та підготовка до продажу, у тому числі сушіння, очищення, розмелювання, дезінфекція та силосування сільськогосподарської продукції (01.41.0 КВЕД);

- зберігання сільськогосподарської продукції;

- вирощування, розведення, відгодівля та забій свійських сільськогосподарських тварин, застосування засобів захисту тварин, проведення протиепізоотичних заходів;

- отримання послуг з використання сільськогосподарської техніки, крім отримання її у фінансову оренду (лізинг);

- отримання послуг, супутніх веденню сільськогосподарської діяльності, а саме з питань оподаткування, бухгалтерської звітності та обліку, організації внутрішнього виробничого управління (74.14.0 КВЕД);

- знищення бур'яну та шкідливих комах, оброблення посівів і сільськогосподарських площ засобами захисту рослин, а також використання засобів захисту тварин;

- експлуатація меліоративних зрошувальних та осушувальних систем для посівних площ і сільськогосподарських угідь;

- розділ м'яса для товарної кондиції.

Як підтверджується матеріалами справи СТОВ «Мусіївське» є сільськогосподарським виробником, основним видом діяльності, якого, зокрема, є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, що підверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, а право використання спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського господарства підтверджується свідоцтвом про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування ПДВ.

Також матеріалами справи підтверджується, що пшениця, кукурудза та насіння соняшника, які перевозилися ТОВ “РЕІЛТРАНС” на підставі договору № 13/ЗРВ від 05.09.2016, була вирощена безпосередньо позивачем та ним ж реалізована покупцям шляхом поставки на експорт, в тому числі укладення договору перевезення товару до визначеного місця призначення. Тож отримані від ТОВ “РЕІЛТРАНС” послуги були безпосередньо пов'язані із реалізацією сільськогосподарської продукції СТОВ «Мусіївське», оскільки отримувалися платником спеціального режиму оподаткування для реалізації договірних відносин з продажу сільськогосподарського товару.

Крім того, витрати на послуги на транспортно - експедиторське обслуговування вантажів, отримані від ТОВ “РЕІЛТРАНС”, включено до митної вартості товарів, реалізованих на підставі контракту № MUS/CROP_2016/17 від 14.09.2016 та договір поставки № 60134372 від 01.11.2016.

Враховуючи наведене, виходячи із системного аналізу пп. 209.15.1 ст. 209 ПК України, суд приходить висновку, що у зазначеній статті визначено не виключний перелік виробничих факторів, за рахунок яких платники можуть формувати податковий кредит по господарських операціях у разі поставки власних сільськогосподарських товарів у митному режимі експорту, а тому позивачем правильно віднесено отримані транспортно - експедиційні послуги до пп. 209.15.1 п. 209.15 ст. 209 ПК України, оскільки такі підпадають під визначення послуг які супутні постачанню сільськогосподарського товару.

Наведений висновок узгоджується із висновками, викладеними в ухвалах Вищого адміністративного суду України, від 17.11.2016 у справі № 820/11453/15, від 18.05.2017 у справі № 817/3408/15.

Щодо посилання відповідача на судову практику Вищого адміністративного суду України у справі № 818/2695/15 від 16.02.2016, за висновком якого перелік, визначений пп. 209.15.1 п. 209.15 ст. 209 ПК України, то суд зазначає.

Згідно із відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень ухвалою Вищого адміністративного суду України у справі № 818/2695/15 від 16.02.2016 (номер в ЄДРСР 56251992) відмовлено у відкритті касаційного провадження у справі № 818/2695/15, наведених відповідачем висновків не містить.

Пунктами 200.1-200.3 ст. 200 ПК України, передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

З огляду на наведене, враховуючи наявні в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно включено до декларації спеціального режиму сформований податковий кредит з податку на додану вартість за результатами господарських відносин із ТОВ “РЕІЛТРАНС” на суму 311 709 грн, в тому числі за вересень 2016 року в сумі 20 246 грн, за жовтень 2016 року в сумі 137 381 грн, за листопад 2016 року в сумі 125 518 грн, за грудень 2016 року в сумі 28 584 грн.

З огляду на абзац 1 частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено факт порушення позивачем норм Податкового кодексу України.

Приймаючи до уваги встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими врегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позову СТОВ «Мусіївське» в повному обсязі.

А відтак, оскаржуване податкове повідомлення – рішення від 19.09.2018 № НОМЕР_1 є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що при зверненні із даним позовом позивачем сплачено судовий збір в розмірі 7 013,45 грн, а доказів понесення сторонами інших витрат у справі суду не надано, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Полтавській області на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Мусіївське" судові витрати у розмірі 7 013,45 грн.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Мусіївське" ( вул. Жовтнева, с. Мусіївка, Хорольський район, Полтавська область,37830, код ЄДРПОУ 03770359) до Головного управління ДФС у Полтавській області ( вул. Європейська, 4, м. Полтава, Полтавська область,36014, код ЄДРПОУ 39461639) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 19.09.2018 № НОМЕР_1, яким Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Мусіївське" збільшено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в загальному розмірі 467 563,50 грн, в тому числі за податковими зобов'язаннями в сумі 311 709,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 155 854,50 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, 36000, ідентифікаційний код 39461639) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Мусіївське" ( вул. Жовтнева, с. Мусіївка, Хорольський район, Полтавська область,37830, код ЄДРПОУ 03770359) витрати зі сплати судового збору в сумі 7 013 грн 45 коп (сім тисяч тринадцять гривень сорок п'ять копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Другого апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд у відповідності до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних Положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.

Повне рішення складено 01 квітня 2019 року.

Cуддя ОСОБА_4