Рішення № 80833572, 29.03.2019, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2019 р. № 400/3203/18 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом:Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України", вул. Антоновича, 127, м. Київ, 03150, в особі філії Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в м. Миколаєві, вул. Декабристів, 25-А, м. Миколаїв, 54017 до відповідачів:Державного реєстратора Центру надання адміністративних послуг при виконавчому комітеті Нечаянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області Свяченого Віктора Юрійовича, вул. Миру, 27-А, с. Нечаяне, Миколаївський район, Миколаївська область, 57140 Виконавчого комітету Нечаянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, вул. Миру, 27-А, с. Нечаяне, Миколаївський район, Миколаївська область, 57140 треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів:ОСОБА_2, АДРЕСА_1 ОСОБА_3, АДРЕСА_2 про:визнання протиправним і скасування рішення від 06.10.2017 № 37436858; визнання протиправним і скасування рішення від 06.10.2017 № 37453617,

Публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» (надалі - Банк або позивач) в особі філії публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» в м. Миколаєві звернулося до суду з адміністративним позовом, що містив вимоги:

визнати протиправним і скасувати рішення Державного реєстратора Центру надання адміністративних послуг при виконавчому комітеті Нечаянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області Свяченого Віктора Юрійовича № 37436858 від 06.10.2017 щодо іпотечного майна за адресою: АДРЕСА_3;

визнати протиправним і скасувати рішення Державного реєстратора Центру надання адміністративних послуг при виконавчому комітеті Нечаянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області Свяченого Віктора Юрійовича № 374536176 від 06.10.2017 щодо іпотечного майна за адресою: АДРЕСА_3.

В обґрунтування позовних вимог Банк вказав, що 06.10.2017 вказаний державний реєстратор, за відсутності законних підстав, прийняв рішення про припинення іпотеки та заборони відчуження за іпотечним договором. Ці рішення порушують права позивача як іпотекодержателя, оскільки він позбавлений можливості задовольнити свої кредиторські вимоги за рахунок предмета іпотеки, право на задоволення яких було встановлено рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 24.05.2011 у справі № 2-1322/11.

Відповідачами у позові Банк вказав державного реєстратора Центру надання адміністративних послуг при виконавчому комітеті Нечаянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області Свяченого Віктора Юрійовича (надалі - Реєстратор або відповідач 1) і виконавчий комітет Нечаянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області (надалі - Виконком або відповідач 2).

В якості третіх осіб на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Банк визначив ОСОБА_2 (іпотекодавця за іпотечним договором) і ОСОБА_3 (актуального власника нерухомого майна - предмета іпотеки).

У відзиві на позовну заяву (арк. спр. 113-114) Реєстратор зазначив таке. Відповідно до розпорядження сільського голови від 04.07.2017 № 74 р-к, Свяченого В.Ю. було призначено на посаду державного реєстратора Центру надання адміністративних послуг Нечаянської сільської ради (а не Центру надання адміністративних послуг при виконавчому комітеті ради) Миколаївського району Миколаївської області. В журналі реєстрації заяв і запитів Центру надання адміністративних послуг Нечаянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області (надалі - Центр надання послуг) відсутня інформація про реєстраційні справи стосовно іпотечного майна; будь-які заяви (документи), на підставі яких були прийняті оскаржувані рішення, до Центру надання послуг не надходили. Відповідач 1 визнав факт прийняття 06.10.2018 рішень із вказаними у позові номерами, але вказав, що ці рішення не мають жодного відношення до предмета іпотеки (арк. спр. 118, 119). Крім того, відповідач 1 зауважив, що, згідно з інформацією, що міститься у доданих до адміністративного позову витягах з реєстрів, наявний запис про погашення 18.08.2017 в Державному реєстрі іпотек запису про іпотеку, при тому, що підстави для такого запису не зазначені. Ця обставина, на думку Реєстратора, свідчить про необ'єктивність позивача. З урахуванням наведеного, Реєстратор просив відмовити у задоволенні позову.

Відповідач 2 у відзиві на позовну заяву (від 05.02.2019, арк. спр. 136-138) Нечаянська сільська рада Миколаївського району Миколаївської області вказала, що, відповідно до статті 11 Законй України від 01.07.2004 № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (надалі - Закону № 1952), державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав, та втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об'єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом. Як свідчать відібрані сільським головою у відповідача 1 пояснення (арк. спр. 139), рішення від 06.10.2017 із вказаними у позові номерами, Реєстратор прийняв відносно іншого нерухомого майна. На підставі викладеного, відповідач 2 просив відмовити у задоволенні позову.

Проте, 14.02.2019 до суду надійшла заява від 11.02.2019 (арк. спр. 143) за підписом сільського голови, в якій він просив розглядати справу за відсутності його представника та зазначив, що проти позову він не заперечує. Листом від 13.02.2019 (арк. спр. 145) сільський голова повідомив суд про те, що розпорядженням Нечаянської сільської ради від 30.01.2018 № 10р-к Свяченого Віктора Юрійовича було звільнено з посади державного реєстратора сільської ради 05.02.2019 за угодою сторін.

Представник Банка подав відповіді на відзиви (арк. спр. 147-150, 152-157), в яких, зокрема, послався на безпідставність тверджень Реєстратора. Крім того, представник Банка надав письмові пояснення та документи на їх підтвердження, що, на його думку, свідчать про недостовірність викладеної відповідачем 1 у відзиві інформації.

Представник третьої особи - ОСОБА_2 надала пояснення щодо позову (арк. спр. 101-102), в яких, зокрема, вказала, що позов не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки стосується майнових прав. Також, на думку третьої особи, позивач обрав неефективний спосіб захисту. Так, у поясненнях зазначено: «… сама по собі відміна оспорюваних рішень державного реєстратора про припинення іпотеки та заборони на спірне майно не відновить порушеного права. Тим більше, оскільки оспорюване майне, як зазначено у позовній заяві, реалізоване та належить ОСОБА_3, то відновити обтяження у вигляді заборони відчуження та іпотеки на теперішній час неможливо …». У поясненнях представник ОСОБА_2 просила відмовити у задоволенні позову.

Представник Банка подав відповідь на пояснення представника ОСОБА_2 (арк. спр. 131-134), в яких вказав на хибність її доводів.

В судовому засіданні представник Банка вимоги адміністративного позову підтримав, представник ОСОБА_2 просила у задоволенні позову відмовити.

Належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду відповідачі і ОСОБА_3 представників в судове засідання не направили, про причини неприбуття суд не повідомили (за виключенням відповідача 2).

Дослідивши письмові докази, заслухавши пояснення представників позивача і третьої особи, суд

В С Т А Н О В И В:

23.07.2007 Банк і Приватне підприємство «Олімп-Агро» уклали кредитний договір № 6207К13 (арк. спр. 14-21).

В той же день, 23.07.2007, Банк і ОСОБА_2 (як майновий поручитель за ПП «Олімп-Агро» за вказаним кредитним договором) підписали іпотечний договір № 6207Z24 (арк. спр. 22-25). Відповідно до іпотечного договору, предметом іпотеки, зокрема була нежитлова будівля, що знаходиться за адресою: м. Миколаїв, вул. Веселинівська, буд. 47/3 (надалі - нежитлова будівля).

Одночасно з посвідченням іпотечного договору нотаріус наклала заборону відчуження нежитлової будівлі.

Відповідно до «Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна» (надалі - Витяг, арк. спр. 30-34), 23.07.2007:

в Державному реєстрі іпотек під реєстраційним номером 5351096 було зареєстровано іпотеку (стор. 3 Витягу);

в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна під реєстраційним номером 5350890 було зареєстровано заборону на нерухоме майно (стор. 5 Витягу).

Рішенням від 24.05.2011 у справі № 2-1322/11 Центральний районний суд м. Миколаєва задовольнив позов Банка до ОСОБА_2, звернувши стягнення на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов'язань за кредитним договором. 08.02.2012 за вказаним рішенням був виданий виконавчий лист (арк. спр. 26, 27).

Як вказано у позові, з метою перевірки факту належності нерухомого майна ОСОБА_2, державний виконавець отримав інформацію про те, що 06.10.2017 Реєстратор прийняв рішення:

про припинення іпотеки (індексний номер рішення 37436858, стор. 3 Витягу);

про припинення заборони на нерухоме майно (індексний номер рішення 37453617, стор. 5 Витягу).

Реєстратор надав копії прийнятих ним 06.10.2017 рішень:

№ 37436858 - про державну реєстрацію на підставі заяви ОСОБА_5 від 02.10.2017 права оренди земельної ділянки, розташованої у Новоодеському районі Миколаївської області, за ТОВ «Південь Агро Інвест», арк. спр. 118;

№ 37453617 - про державну реєстрацію на підставі заяви «заводського двс» від 06.10.2017 обтяження - арешту нерухомого майна (земельної ділянки, розташованої у Миколаївському районі Львівської області), арк. спр. 119.

На підставі отриманих представником Банка «Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна» (арк. спр. 158-160) суд встановив, що 06.10.2017 (час - 09:36:38) Реєстратор прийняв рішення № 37436858 про державну реєстрацію за ТОВ «Південь Агро Інвест» права оренди земельної ділянки. За твердженнями Банка, відповідач використав цю обставину для того, щоб в той саме день (час - 17:32:41) під тим саме номером прийняти рішення про припинення іпотеки.

Крім того, Банк надав документи, що спростовують твердження Реєстратора про те, що ним 06.10.2017 за номером 37453617 було прийнято рішення про арешт земельної ділянки, розташованої у Миколаївському районі Львівської області. Так, позивач надав «Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єктів нерухомого майна» (арк. спр. 160), в якій відсутні відомості про відповідне обтяження. До того ж, Заводський відділ державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області заперечив факт звернення 06.10.2017 до Реєстратора із заявою про державну реєстрацію та зазначив, що, згідно з пунктом 3 частини першої статті 10 Закону № 1952, державний виконавець наділений правом державної реєстрації обтяжень, накладених під час примусового виконання рішень, тому необхідності у зверненні до державного реєстратора немає.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням цього, відповідач 1 мав довести законність прийнятих ним рішень.

Суд відхилив доводи Реєстратора про те, що він не приймав рішення, інформація про які міститься у Витягу.

У справі відсутні докази несанкціонованого втручання до Державного реєстру прав та/або вчинення іншою особою записів від імені відповідача 1.

За таких обставин, суд визнав, що оскаржувані рішення були прийняти саме Реєстратором.

Згідно з визначеннями, що містяться у частині першій статті 2 Закону № 1952, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав.

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів таких прав.

Відповідно до статті 4 Закону № 1952, іпотека і заборона відчуження (так само, як і їх припинення) підлягають державній реєстрації.

Загальними засадами державної реєстрації прав, відповідно до частини першої статті 3 Закону № 1952, є, зокрема, гарантування державою об'єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом.

Згідно зі статтею 17 Закону України від 05.06.2003 № 898-IV «Про іпотеку» (надалі - Закон про іпотеку), іпотека припиняється у разі:

припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору;

реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону;

набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки;

визнання іпотечного договору недійсним;

знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її;

з інших підстав, передбачених цим Законом.

Порядок зняття заборони відчуження нерухомого майна встановлений статтею 74 Закону України від 02.09.1993 № 3425-ХІІ «Про нотаріат». Так, одержавши повідомлення установи банку, підприємства чи організації про погашення позики (кредиту), повідомлення про припинення іпотечного договору або договору застави, нотаріус знімає заборону відчуження нерухомого майна.

Відповідач 1 не надав жодного документа, на підставі яких ним були прийняті рішення про припинення іпотеки та про припинення заборони відчуження нерухомого майна.

З урахуванням наведеного, суд визнав, що відповідач 1 діяв всупереч Закону № 1952, чим порушив права та інтереси Банка, що є підставою для задоволення позовних вимог.

Стосовно доводів представника третьої особи суд зазначив таке.

Виходячи з наведеної вище сутності державної реєстрації прав (офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав), державний реєстратор є суб'єктом владних повноважень, тому спір щодо законності прийнятих ним відповідно до Закону № 1952 рішень є публічно-правовим спором, який, за загальним правилом, згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, віднесений до юрисдикції адміністративного суду.

Нормами Цивільного процесуального кодексу України та Господарського процесуального кодексу України визначено, в яких випадках рішення державного реєстратора можуть бути оскаржені відповідно до загального суду або до господарського суду. Так, згідно з абзацом другим частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України, загальні суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами. Спір, що розглядається у цій справі, не є спором, про який вказано у зазначеній нормі. Пунктом 13 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарські суди розглядають вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами. Цим ознакам позовні вимоги Банка також не відповідають.

Щодо неефективного способу захисту, який, на думку представника ОСОБА_2, обрав позивач, суд зауважив таке. Факт переходу права власності на нерухоме майно від ОСОБА_2 до ОСОБА_3 не є обставиною, яка, за твердженнями ОСОБА_2, унеможливила відновлення обтяження «… у вигляді заборони відчуження та іпотеки», оскільки, згідно з частинами першою та другою статті 23 Закону про іпотеку, у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

З урахуванням цього, як цілком обґрунтовано зазначив представник Банка у відповіді на пояснення представника ОСОБА_2, задоволення позовних вимог, наслідком чого буде відновлення в Державному реєстрі прав відомостей про раніше зареєстровані іпотеку та заборону відчуження нерухомого майна, буде належним способом захисту прав та інтересів іпотекодержателя.

Відповідно до абзацу другого частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Оскільки суб'єктом державної реєстрації прав (відповідно до пункту 2 частини першої статті 6 Закону № 1952) був Центр надання адміністративних послуг Нечаянської сільської ради (її виконавчий орган), суд дійшов висновку, що відшкодування судових витрат має здійснюватися за рахунок бюджетних асигнувань Нечаянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області.

Керуючись статтями 2, 9, 19, 77, 139, 241-243, 246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (вул. Антоновича, 127, м. Київ, 03150, ідентифікаційний код 00032112) в особі філії Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в м. Миколаєві (вул. Декабристів, 25-А, м. Миколаїв, 54017, ідентифікаційний код 19362154) до Державного реєстратора Центру надання адміністративних послуг при виконавчому комітеті Нечаянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області Свяченого Віктора Юрійовича (вул. Миру, 27-А, с. Нечаяне, Миколаївський район, Миколаївська область, 57140, РНОКПП НОМЕР_1) , Виконавчого комітету Нечаянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області (вул. Миру, 27-А, с. Нечаяне, Миколаївський район, Миколаївська область, 57140, ідентифікаційний код НОМЕР_2) задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати прийняте 06.10.2017 державним реєстратором Нечаянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області Свяченим Віктором Юрійовичем рішення (індексний номер 37436858) про державну реєстрацію припинення іпотеки нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_3, що виникла на підставі іпотечного договору, посвідченого 23.07.2007 приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Курганською В.П., зареєстрованого за номером 1581.

3. Визнати протиправним та скасувати прийняте 06.10.2017 державним реєстратором Нечаянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області Свяченим Віктором Юрійовичем рішення (індексний номер 37453617) про державну реєстрацію припинення заборони відчуження нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_3, що була накладена 23.07.2007 приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Курганською В.П., зареєстрованої за номером 1582/13.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Нечаянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області (вул. Миру, 27-А, с. Нечаяне, Миколаївський район, Миколаївська область, 57140, ідентифікаційний код НОМЕР_2) на користь Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (вул. Антоновича, 127, м. Київ, 03150, ідентифікаційний код 00032112) в особі філії Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в м. Миколаєві (вул. Декабристів, 25-А, м. Миколаїв, 54017, ідентифікаційний код 19362154) судовий збір в сумі 5286 грн., що був сплачений платіжним дорученням від 20.12.2018 № 593223.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду , або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Птичкіна