Рішення № 80833535, 26.03.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа №1.380.2019.000485

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2019 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді Сподарик Н.І.,

за участю секретаря судового засідання Карпи А.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення від 09.01.2019 року №0001115113,-

В С Т А Н О В И В:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення від 09.01.2019 року №0001115113 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на його адресу надійшло оскаржуване рішення про застосування штрафних санкцій в сумі 32997,49 грн. та нарахування пені в сумі 2337,82 грн. за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску. Проте позивачем своєчасно нараховано та сплачено єдиний соціальний внесок, що підтверджується платіжними документами. Вказані платіжні документи позивача прийнято відділенням ДКСУ до виконання та платіж проведено. Пізніше стало відомо, що вказані платежі по ЄСВ зараховано на єдиний казначейський рахунок, проте на рахунок, за яким обліковується «страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання», у зв’язку з помилкою у реквізитах платежу. Позивач вважає, що помилка в реквізитах платежу не впливає на своєчасність сплати єдиного внеску до бюджету, така помилка впливає лише на невідображені сплачених сум єдиного внеску в обліковій картці платника. За таких обставин позивач зазначає, що рішення відповідача є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 04.02.2019 року відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче провадження.

19.02.2019 року представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву. У відзиві відповідач зазначає, що відповідно до інформаційної системи фіскального органу перераховані платежі по ЄСВ з сумами за період з лютого 2017 року по серпень 2018 року до бюджету не надходили. Позивачем помилково сплачено кошти на інший рахунок за платежем - «страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання». Тож, у зв’язку із неперерахуванням коштів платником по єдиному внеску у визначений законодавством термін і несплатою такого у повному обсязі, у позивача виникла недоїмка по ЄСВ для ФОП. За таких обставин, відповідач вважає, що оскаржуване рішення винесено відповідно до вимог чинного законодавства та просить суд відмовити в задоволені позовних вимог.

Ухвалою суду від 26.03.2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задоволити, з підстав, що викладені у позовній заяві та наданих усних поясненнях в судовому засіданні.

Представник відповідача у судовому засіданні просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на обґрунтування, що викладені у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

09.01.2019 року ГУ ДФС у Львівській області прийнято рішення №0001115113 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Вказаним рішенням до позивача, на підставі ч.10, п.2 ч.11 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», застосовано штраф у розмірі 3056,69 грн. (20% з 01.01.2015 року) за період з 10.02.2018 року до 18.12.2018 року, а також нараховано пеню в розмірі 3219,55 грн. (0,1% від суми недоїмки).

Не погодившись з рішенням про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску позивач звернулася до суду з означеним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Статтями 67 та 68 Конституції України передбачено, що кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, неухильно додержуватися Конституції України та законів України.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року №2464-VI (далі – Закон №2464).

Згідно із частиною 2 ст.6 Закону №2464, серед обов’язків платників єдиного внеску передбачено його своєчасне та в повному обсязі нарахування, обчислення і сплату.

Відповідно до ч.8, п.1 ч.10 ст.9 Закону №2464, платник єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов’язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця. Днем сплати єдиного внеску вважається: у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів.

У частині 6 ст.9 Закону №2464-VI зазначено, що для зарахування єдиного внеску в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та його територіальних органах відкриваються в установленому порядку не бюджетні рахунки відповідному органу доходів і зборів. Зазначені рахунки відкриваються виключно для обслуговування коштів єдиного внеску.

Частиною 11 ст.9 Закону України №2464 передбачено, що у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Згідно з п.2 ч.11 ст.25 Закону України №2464, орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції за неперерахування або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Частиною 4 ст.8 вищевказаного Закону визначено, що порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до п.п.14.1.11 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, адміністрування податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та інших платежів відповідно до законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи це сукупність рішень та процедур контролюючих органів і дій їх посадових осіб, що визначають інституційну структуру податкових та митних відносин, організовують ідентифікацію, облік платників податків і платників єдиного внеску та об’єктів оподаткування, забезпечують сервісне обслуговування платників податків, організацію та контроль за сплатою податків, зборів, платежів відповідно до порядку, встановленого законом.

Таким чином, здійснення контролю за правильністю сплати єдиного внеску має здійснюватися у відповідності до вимог Податкового кодексу України.

Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначено Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року №449.

Згідно пункту 1 Розділу VII Інструкції №449, за порушення норм законодавства про єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування до платників, на яких згідно із Законом покладено обов’язок нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок, застосовуються фінансові санкції (штрафи та пеня) відповідно до Закону.

Пунктом 2 цього розділу встановлено, що згідно з частиною одинадцятою статті 25 Закону до платників, визначених підпунктами 1 - 4 та 6,пункту 1 розділу II цієї Інструкції, органи доходів і зборів застосовують штрафні санкції за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення у період до 01 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

За несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення, починаючи з 01 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

При цьому, складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за формою згідно з додатком 12 до цієї Інструкції.

Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.

При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки незалежно від періодів та кількості випадків сплати за зазначені періоди.

Для платників, зазначених у підпунктах 1, 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, таким періодом є календарний місяць, для платників, зазначених у підпунктах 3, 4, 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, - календарний квартал.

Згідно пункту 5 цього розділу Інструкції, на суму недоїмки платнику єдиного внеску нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка на суму фактично сплаченої недоїмки за кожний день прострочення платежу.

Нарахування пені починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.

Документи, які є підставою для нарахування пені:

документи, що підтверджують суму єдиного внеску та строк його сплати, - звіт платника щодо нарахування єдиного внеску (з додатним значенням);

вимога про донараховані суми єдиного внеску за актами документальних перевірок або повідомленням-розрахунком;

рішення суду.

Згідно п.7 Розділу VII Інструкції №449, рішення про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених пунктами 2, 3, 5, 6 цього розділу, за наслідками розгляду акта та інших матеріалів про порушення приймає посадова особа органу доходів і зборів.

За результатами розгляду акта документальної перевірки рішення про нарахування пені та застосування штрафів приймається протягом 10 робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акта перевірки - приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки.

Таким чином, вказаною нормою встановлено, що рішення про застосування санкцій приймається уповноваженою особою на підставі акту перевірки, з урахуванням розгляду позиції платника щодо акту перевірки.

З огляду на викладене, для підтвердження факту несплати (несвоєчасної сплати) єдиного внеску, необхідно встановити, що платник єдиного внеску не вчиняв дії, спрямовані на перерахування єдиного внеску до державного бюджету. Здійснення помилки під час перерахування єдиного внеску до державного бюджету в строк, встановлений п.1 ч.2 ст.6, ч.8 ст.9 Закону України №2464, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника єдиного внеску при його сплаті, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених п.2 ч.11 ст.25 Закону №2464. Помилкове визначення розрахункового рахунку в платіжному дорученні під час сплати суми збору не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми єдиного внеску у визначений вказаною нормою Закону строк, а відтак і для застосування на підставі п.2 ч.11 ст.25 Закону штрафних (фінансових) санкцій.

Як слідує із матеріалів справи, позивачем було допущено помилку з призначенні платежу з єдиного податку за період 19.02.2017 року по 23.08.2018 року; зазначені суми були сплачені та вказано призначення платежу: страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, замість призначення платежу: ЄСВ для ФОП, спрощена система оподаткування.

Загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків в Україні встановлені Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05 квітня 2001 року №2346-111. Згідно п.22.6 Закону №2346-111, обслуговуючий платника банк у розрахунковому документі зобов’язаний перевірити відповідність номера рахунка платника та коду юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи), згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України/реєстраційним (обліковим) номером платника податків/реєстраційним номером облікової картки платника податків-фізичної особи (серії та номера паспорта, якщо фізична особа відмовилася від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та має відмітку в паспорті) і приймати цей документ лише в разі їх збігу. Крім цього, обслуговуючий платника банк перевіряє повноту, цілісність і достовірність цього розрахункового документа в порядку, встановленому нормативно-правовими актами України. У разі недотримання зазначених вимог відповідальність за шкоду, заподіяну платнику, покладається а банк, що обслуговує платника.

Матеріалами справи стверджується, що у вересні 2018 року позивач звернулася до контролюючого органу із заявою про зарахування платежу за період з 19.02.2017 року по 17.09.2018 року у сумі 15124,00 грн., у зв’язку з помилкою про призначення платежу у квитанції на сплату єдиного податку (призначення платежу: страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, замість призначення платежу: ЄСВ для ФОП, спрощена система оподаткування).

Згідно п.4 та п.5 ст.45 Бюджетного кодексу України, податки і збори та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і ззажаються зарахованими до доходу держбюджету з дня їх зарахування.

Визначення терміну «єдиний казначейський рахунок» приведено в Положенні про єдиний казначейський рахунок, затвердженому наказом Державної Казначейської служби України від 26.06.2002 року №122. Єдиний казначейський рахунок - це консолідований рахунок, відкритий Державному казначейству України в банку України для обліку коштів та здійснення розрахунків у системі електронних платежів банку України.

Зі змісту пунктів 2.2 та 2.3 Положення №122 випливає, що всі сплачені податки та збори незалежно від того, до якого бюджету зараховуються й акумулюються на один консолідований рахунок/єдиний казначейський рахунок, а зарахування податку на відповідний рахунок має значення лише для обліку коштів.

Відповідно до п.109.1 ст.109 Податкового кодексу України, податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого і покладено на контролюючі органи.

Враховуючи викладене, сплаченні на рахунок призначення платежу: страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, замість призначення платежу: ЄСВ для ФОП, спрощена система оподаткування не призвело до ненадходження відповідної суми податку до бюджету у визначений законом строк, а відтак, не вплинуло на виконання обов’язку платника із сплати податку, тому застосування податковим органом штрафної санкції є, на переконання суду, безпідставним.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач, здійснюючи перевірку, не в повному обсязі дослідив обставини, які спричинили несвоєчасне надходження грошових коштів по єдиному соціальному внеску для ФРП, що призвело до винесення оскаржуваного рішення.

Із змісту ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» слідує, що у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов’язані самостійно обчислили ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку та розмірах, визначених цією статтею.

Суд зауважує, що позивачем самостійно було обчислено та сплачено суму єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування в період 10.01.2017 року - 17.09.2018 року, що підтверджується наступним доказами:

- квитанція №688615424.2 від 10.01.2017р. - сплачено єдиний внесок із заробітної плати за січень 2017 р. в розмірі - 704,00 грн.,

- квитанція №710016876.2 від 19.02.2017р. - сплачено єдиний внесок із заробітної плати за лютий 2017 р. в розмірі - 704,00 грн.,

- квитанція №7127455713.2 від 17.03.2017р. - сплачено єдиний внесок із заробітної плати за березень 2017 р. в розмірі - 704,00 грн.,

- квитанція №747754535.2 від 18.04.2017р. - сплачено єдиний внесок із заробітної плати за квітень 2017р. в розмірі - 704,00 грн.,

- квитанція №768029613.2 від 18.05.2017р. - сплачено єдиний внесок із заробітної плати за травень 2017р. в розмірі - 704,00 грн.,

- квитанція №788121960.2 від 18.06.2017р. - сплачено єдиний внесок із заробітної плати за червень 2017р. в розмірі - 704,00 грн., |

- квитанція №809146630.2 від 18.07.2017р. - сплачено єдиний внесок із заробітної плати за липень 2017р. в розмірі - 704,00 грн.,

- квитанція №830533642.1 від 19.08.2017р. - сплачено єдиний внесок із заробітної плати за серпень 2017р. в розмірі - 704,00 грн.,

- квитанція №850528875.2 від 17.09.2017р. - сплачено єдиний внесок із заробітної плати за вересень 2017р. в розмірі - 704,00 грн.,

- квитанція №870867884.1 від 16.10.2017р. - сплачено єдиний внесок із заробітної плати за жовтень 2017р. в розмірі - 704,00 грн.,

- квитанція № 895681192.1 від 17.11.2017р. - сплачено єдиний внесок із заробітної плати за жовтень 2017р. в розмірі - 704,00 грн.,

- квитанція №918966008.2 від 18.12.2017р. - сплачено єдиний внесок із заробітної плати за жовтень 2017р. в розмірі - 704,00 грн.,

- квитанція №941547671.2 від 17.01.2018р. - сплачено єдиний внесок із заробітної плати за січень 2018р. в розмірі - 820,00 грн.,

- квитанція №973971000.2 від 25.02.2018р. - сплачено єдиний внесок із заробітної плати за лютий 2018р. в розмірі - 820,00 грн.,

- квитанція №94627688.2 від 20.03.2018р. - сплачено єдиний внесок із заробітної плати за березень 2018р. в розмірі - 820,00 грн.,

- квитанція №1014261650.1 від 18.04.2018р. - сплачено єдиний внесок із заробітної плати за квітень 2018р. в розмірі - 820,00 грн.,

- квитанція №1038177435.2 від 17.05.2018р. - сплачено єдиний внесок із заробітної плати за травень 2018р. в розмірі - 820,00 грн.,

- квитанція №1062353309.2 від 17.06.2018р. - сплачено єдиний внесок із заробітної плати за червень 2018р. в розмірі - 820,00 грн.,

- квитанція №1086569208.2 від 17.07.2018р. - сплачено єдиний внесок із заробітної плати за липень 2018 р. в розмірі - 820,00 грн.,

- квитанція №1117358533.2 від 23.08.2018р. - сплачено єдиний внесок із заробітної плати за серпень 2018р. в розмірі - 820,00 грн.,

- квитанція №1135046654.2 від 17.09.2018р. - сплачено єдиний внесок із заробітної плати за вересень 2018р. в розмірі - 820,00 грн.

Загалом єдиний внесок сплатила ФОП ОСОБА_3, шляхом перерахування коштів із власного рахунку у ПАТ «Приват Банк» на рахунок Залізничної ОДПІ №37199206021305 ГУ ДКС у Львівській області. При сплаті єдиного внеску у даних платіжних дорученнях, у реквізиті «Призначення платежу» позивач вказала, що призначення платежу: страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, замість призначення платежу: ЄСВ для ЗОП, спрощена система оподаткування.

Відповідно до п.11 розділу IV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів країни від 20.04.2015 року №449, у разі якщо останній день строків сплати єдиного внеску, зазначених у цій Інструкції, припадає на вихідний або святковий день, останнім днем таких строків сплати єдиного внеску вважається перший робочий день, що настає за вихідним або святковим днем.

Тож, суд вважає, що позивач в період за лютий 2017 року - вересень 2018 року сплатила суму єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у строк та розміри, що визначені чинним законодавством, тому відсутні правові підстави для застостосування податковим органом штрафних санкцій та пені. |

Згідно із частиною п’ятою статті 45 Бюджетного кодексу України, податки і збори (обов’язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний ззначейський рахунок.

Крім цього, пунктом 22.4 статті 22 Закону України від 5 квітня 2001 року №2346-ІІІ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» визначено, що при використанні розрахункового документа ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання.

Судом встановлено, що позивачем вживалися заходи для своєчасної та повної сплати єдиного внеску та фактично була здійснена сплата єдиного внеску, що було підтверджено належними доказами, які знаходяться в матеріалах справи.

Отже, вищезазначені штрафні санкції застосовуються у разі несплати (неперерахування) або несвоєчасної сплати (несвоєчасного перерахування) єдиного внеску, а не у випадку помилково сплачених сум єдиного внеску на невідповідний рахунок. Здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов’язання до державного бюджету має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак, дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов’язання, не можуть слугувати підставою для застосування штрафів. Аналогічна правова позиція висловлена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 21.02.2018 року у справі №813/1008/16.

Суд не погоджується з такою позицією відповідача та зазначає, що з матеріалів справи вбачається сплата позивачем єдиного податку у розмірі, визначеному законодавством для відповідної категорії платників, що підтверджується платіжними доручення.

В даному випадку, позивача фактично притягнуто до відповідальності за невідповідність інформації, зазначеної ним в платіжних дорученнях, що спричинило виникнення недоїмки та нарахування штрафних санкцій.

З матеріалів справи вбачається та уже згадувалося вище, що вказана помилка в платіжних документах була виявлена у вересні 2018 року, внаслідок чого позивач звернувся 26.09.2018 року до відповідача із заявою, в якій просив помилково сплачені кошти в сумі 15124,00 грн. на рахунок №37199206021305, код платежу 71060000, відповідно до квитанцій, зарахувати в сплату на рахунок №37191204021305, код платежу 71040000. Відповідач сплачені позивачем кошти зарахував на вірний рахунок та платіж, згідно заяви, проте штрафні санкції продовжували застосовуватися до позивача.

Таким чином, у ході розгляду справи судом з’ясовано, що сплата єдиного внеску позивачем у сумі 15124,00 грн. відбулася своєчасно та у визначені Податковим кодексом України строки, проте на помилковий рахунок. Однак, за заявою позивача такі кошти контролюючим органом були зараховані на вірний рахунок.

Суд, позитивно оцінюючи доводи позивача та зважаючи на позицію Верховного Суду з цього приводу, зазначає, що здійснення помилки позивачем у призначенні платежу для сплати податкового зобов’язання не є підставою для нарахування останньому штрафу.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Згідно частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є, зокрема, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з’ясування всіх обставин у справі.

Згідно частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, аналізуючи чинне законодавство та обставини справи, суд приходить до висновку, що суб’єкт владних повноважень, прийнявши оскаржуване рішення, не дотримався принципу верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, вимог чинного податкового законодавства України та передбачених ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України принципів.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідачем не доведена правомірність оскаржуваного рішення, у зв’язку із чим позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст.14, 72-77, 139, 241-247, 250-251, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення від 09.01.2019 року №0001115113 задоволити повністю.

Визнати протиправним та скасування рішення Головного управління ДФС у Львівській області від 09.01.2019 року №0001115113 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Стягнути з Головного управління ДФС у Львівській області (79003, м.Львів, вул.Стрийська, 35; код ЄДРПОУ 39462700) за рахунок бюджетних асигнувань на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (79018, м.Львів, вул.Опільського, 2/8; РНОКПП НОМЕР_1) судовий збір в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Відповідно до пп.15.5 п.15 Розділу VII Перехідні положення КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя Сподарик Н.І.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 01 квітня 2019 року.