Рішення № 80833525, 28.03.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 березня 2019 р. № 520/1873/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Заічко О.В., розглянувши у спрощеному провадженні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Харківського обласного військового комісаріату, Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування протоколу, визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправним та скасування протоколу, визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії.

В обґрунтуванні своїх вимог позивач посилався на те, що рішення прийняте Міністерством оборони України про відмову в нарахуванні та виплаті йому одноразової грошової допомоги як інваліду ІІ групи, передбаченої Законом України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" прийнято з порушенням норм чинного законодавства України.

Ухвалою від 27.02.2019 року відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому ст. 263 КАС України та запропоновано відповідачам надати відзив на позов.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження була надіслана відповідачам, та отримана ними, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Відповідачем - Харківським обласним військовим комісаріатом, в особі уповноваженого представника до суду подано відзив на позов, в якому зазначений відповідач, заперечуючи проти позову вказав, що у позивача відсутні підстави для проведення виплат позивачу по факту встановлення ІІІ групи інвалідності у 2004 році та зміни на ІІ групу інвалідності у 2009 році, оскільки позивача звільнено зі строкової служби у 1982 році. Проти позову заперечує і просить суд відмовити у задоволенні позову, закрити провадження по даній справі.

Відповідачем - Міністерством оборони України, в особі уповноваженого представника до суду подано відзив на позов, в якому зазначений відповідач, заперечуючи проти позову вказав, що позивачу вперше встановлена інвалідність більше ніж через 20 років після звільнення зі строкової військової служби, право на отриманні одноразової грошової допомоги за ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" у позивача відсутнє, та просить суд у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 263 КАС України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо: оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст.229 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13.06.2018 року по справі №820/3899/18, яке набрало законної сили, було встановлено обставини (які не підлягають доказуванню в рамках розгляду зазначеної справи), які передували вказаним спірним правовідносинам.

Позивач проходив військову службу та брав участь в бойових діях у Республіці Афганістан. На підставі наказу №242 від 27.09.1982 року позивача звільнено у запас.

Згідно витягу з протоколу № 637 від 27.08.2004 року засідання Центральної військово- лікарської комісії МО України по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв - множинне осколкове поранення та захворювання позивача, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Згідно довідки МСЕК серії 10 ААВ № 644922 від 22.07.2015 року позивачу повторно встановлено 2 групу інвалідності, внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при виконанні інтернаціонального обов'язку.

29.03.2018 року позивач звернувся до Харківського обласного військового комісаріату з заявою щодо призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Листом №1347/ВСЗ від 08.05.2018 року відповідач повідомив позивача про те, що його заява про призначення та виплату одноразової грошової допомоги розглянута і враховуючи, що інвалідність йому встановлена у 2004 році та 2009 році, підстав для складання висновку та направлення його на розгляд Комісії Міністерства оборони не має

Позивач, вважаючи відмову та бездіяльність Харківського обласного військового комісаріату, яка полягає в не поданні у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновку щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги передбаченої Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей", Постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013 року "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" та Наказом Міністерства оборони України №530 від 14.08.2014р протиправною, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з відповідним позовом.

Вимоги позивача, що були предметом розгляду справи №820/3899/18, судом було задоволено.

Так, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13.06.2018 року по справі №820/3899/18 визнано протиправною бездіяльність Харківського обласного військового комісаріату, яка полягає в не поданні у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновку щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги передбаченої Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей", Постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013 року "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" та Наказом Міністерства оборони України №530 від 14.08.2014 року та зобов'язано Харківський обласний військовий комісаріат подати висновок (за формою Додаток 13 Наказу №530) та документи до нього розпорядникові бюджетних коштів Міністерства Оборони України про виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги передбаченої Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" та Постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013 року "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" та Наказом Міністерства Оборони України №530 від 14.08.2014 року.

Харківським обласним військовим комісаріатом було виконано рішення по справі №820/3899/18, водночас, комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, за результатом розгляду поданих документів, зроблено висновок про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги (відповідно до витягу з протоколу засідання №111 від 09.11.2018 року, п.59).

Даний висновок обґрунтований комісією тим, що на час встановлення первинної інвалідності в 2004 році не існувало правової норми щодо виплати одноразової грошової допомоги та тим, що згідно з п.6 ст.16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", у редакції, яка діяла на час встановлення ІІ групи інвалідності в 2009 році, а також п.п.4 п.2 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №499, було передбачено, що одноразова грошова допомога призначається особам, звільненим із строкової військової служби, у разі якщо інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби, настала не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби.

З вказаного витягу вбачається, що ОСОБА_1 15.11.2004 року під час первинного огляду органами МСЕК визнано особою з інвалідністю ІІІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (довідка МСЕК серія ХАР-03 №017366 від 15.11.2004), а 14.07.2009 року під час повторного огляду органами МСЕК - особою з інвалідністю ІІ групи внаслідок цієї ж причини (довідка МСЕК серія ХАР-07 №001803 від 17.07.2009).

Не погодившись із вищевказаним рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав.

По суті позову суд зазначає наступне.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25.03.1992 року № 2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-ХІІ).

Відповідно до ст.41 Закону № 2232-ХІІ виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 2011-ХІІ (далі- Закон №2011-ХІІ).

Відповідно до ст.1 Закону №2011-ХІІ соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно зі ст. 1-2 Закону №2011-ХІІ, військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.3 Закону №2011-ХІІ, дія цього Закону поширюється військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Згідно з ч.1 ст.16 Закону №2011-ХІІ, одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Частиною 9 ст.16-3 Закону №2011-ХІІ встановлено, що порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок № 975).

Пунктом 2 наведеної Постанови установлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги: допомога, що була призначена, виплачується відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. № 499, Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2007 р. № 284, і Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності співробітників кадрового складу розвідувальних органів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2007 р. № 1331; допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Даний Порядок №975 визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст).

Відповідно до п.3 Порядку №975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Наказом Міністерства оборони України 14.08.2014 р. №530 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 жовтня 2014 р. за № 1294/26071) затверджено Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей.

Розглядаючи вказану справу, суд зазначає, що спір полягає в тому, чи має право позивач на отримання одноразової грошової допомоги за Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в редакції Закону №5040-VI від 04.07.2012 року "Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців" та Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975.

Суд вказує, що на час подання позивачем заяви про виплату одноразової грошової допомоги законодавством було визначено, що моментом виникнення права є дата встановлення інвалідності, а тому застосуванню до спірних правовідносин підлягає законодавство, яке діяло на момент первинного встановлення позивачу 15.11.2004 року ІІІ групи інвалідності, а саме Закон України №2011-ХІІ, в редакції чинній з 08.07.2004 по 01.01.2005 року.

Статтею 16 Закону в даній редакції не передбачалось можливості отримання одноразової допомоги військовослужбовцю строкової військової служби у разі настання інвалідності після спливу трьох місяців від дати звільнення зі служби.

Порядок виплати одноразової грошової допомоги встановлений Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб» №328-V від 03.11.2006 року, який набрав законної сили 01.01.2007 року, шляхом викладення статті 16 Закону №2011-ХІІ, в новій редакції, якою передбачено та урегульовано виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори.

Право на отримання одноразової грошової допомоги безпосередньо пов`язане з датою встановлення інвалідності та, відповідно, визначається положенням законодавства, яке було чинним саме на той момент, та встановлювало, зокрема, порядок отримання та розмір такої допомоги. Наступна зміна законодавства не впливає на порядок отримання, розмір допомоги тощо, і це відповідає принципу правової визначеності як складової принципу верховенства права, та, відповідно, не призводить до ситуації, за якої особа, якій встановлена інвалідність, у подальшому внаслідок внесення змін до законодавства не втратить таке право взагалі або їй буде зменшено розмір відповідної допомоги.

Якщо враховувати, що моментом виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є дата повторного встановлення позивачу ІІ групи інвалідності позивачу - 14.07.2009 року, то до спірних правовідносин слід застосовувати законодавство, яке діяло на момент вторинного встановлення позивачу інвалідності, а саме Закону №2011-ХІІ, в редакції, яка діяла з 07.05.2009 року до 01.01.2010 року, та Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 499 (далі - Порядок №499).

Так, Законом № 2011-XII, в редакції від 07.05.2009 року було передбачено:

у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби під час проходження військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі, що визначається у відсотках від загальної суми допомоги на випадок загибелі (смерті), встановленої пунктом 5 цієї статті (ч.6. ст. 16).

Порядком № 499 встановлено наступне: одноразова грошова допомога виплачується військовослужбовцям строкової служби у разі поранення (контузії, травми або каліцтва) без встановлення групи інвалідності, заподіяного їм під час проходження військової служби, чи в разі настання інвалідності під час проходження військової служби та особам, звільненим із строкової військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження, залежно від ступеня втрати працездатності - у розмірі, що визначається у відсотках десятирічного грошового забезпечення (підпункт 4 пункту 2).

Важливою умовою для правильного тлумачення наведених норм статті 16 Закону №2011-XII в редакції від 07.05.2009 року, є розуміння видів військової служби, визначених Законом №2232-XII.

Відповідно до ч.2 ст.2 Закону №2232-XII проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України.

Відповідно до ч.4 ст.2 цього ж Закону (в редакції з 07.05.2009 по 11.06.2009 року) існують такі види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового, сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу.

Отже, строкова служба є окремим видом військової служби, що вказує на особливий порядок правового регулювання вказаного виду служби.

В контексті спірних правовідносин саме ч.6 ст. 16 Закону № 2011-XII є спеціальною правовою нормою, що містить особливі критерії для встановлення умов виплати одноразової грошової допомоги особам, які проходять строкову військову службу, зокрема:

- особливі суб'єкти отримання допомоги - військовослужбовці строкової військової служби;

- визначений час настання інвалідності - період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби;

- відсутність умови про настання інвалідності після закінчення тримісячного строку після звільнення зі служби.

Аналогічне правило закріплено Порядком №499.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що у разі встановлення інвалідності в період дії редакції ст.16 Закону №2011-ХІІ від 07.05.2009 року після спливу трьох місяців від дня звільнення зі служби, права на отримання вказаної одноразової грошової допомоги у військовослужбовця строкової військової служби не виникає.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 26.06.2018 року у справі №750/5074/17, від 31.07.2018 року у справі №363/1076/16-а, від 14.08.2018 року у справі № 807/15426/18 та від 12.02.2019 року у справі №816/1458/18.

Позивач в своєму позові посилається на факт повторного встановлення йому ІІ групи інвалідності (довідка МСЕК від 01.08.15р.) та не враховує факт встановлення йому ІІ групи інвалідності в 2009 році, помилково постилаючись на постанову Верховного Суду у справі №750/5074/17 від 26.06.2018 року.

Таким чином, оскільки право позивача на отримання одноразової грошової допомоги, виникло у нього у 2009 році, коли його визнано інвалідом 2 групи, то правові підстави для застосування під час вирішення питання, приписів ст. 16 Закону №2011-ХІІ в редакції Закону №5040-VI від 04.07.2012р. та пп.1 п.6 Порядку №975 - відсутні.

Позивачем в обґрунтуванні позову невірно застосовані норми законодавства (Закону №2011-ХІІ в редакції від 01.01.2014 року та Порядку №975) відносно їх чинності на момент виникнення подій, оскільки на той момент діяли інші норми законодавства, а відтак не приймаються судом.

Отже, оскаржуване рішення Міністерства оборони України є законним, а позов у відповідній частині, не підлягає задоволенню.

Вимоги, пред'явлені до Харківського обласного військового комісаріату є пов'язаними, отже також не підлягають задоволенню.

За приписами ч. 1,2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та є такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 263, 255, 295, 297, п.15 Перехідних положень КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, адреса: АДРЕСА_1) до Харківського обласного військового комісаріату (61052, м. Харків, вул. Коцарська, буд.56, код ЄДРПОУ 08166355), Міністерства оборони України (03168, м.Київ, пр. Повітрофлотський, буд.6, код ЄДРПОУ 00034022) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його складання шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду або в порядку, передбаченому п. 15.5 Розділу VII КАС України, а саме: до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено 01 квітня 2019 року.

Суддя Заічко О.В.