Рішення № 80833505, 27.03.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

27 березня 2019 р. № 820/2913/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бадюков Ю.В.,

при секретарі судового засідання - Андрущенко Д.В,

за участю представників сторін:

позивача - Кобилінської О.К.,

відповідача - Бідного Б.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби в особі Харківського управління Офісу великих платників податків ДФС (61052, м. Харків, вул.. Благовіщенська, 30, код ЄДРПОУ 39440996)

до Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (вул. Мефодіївська, буд. 11, м. Харків, 61037, код ЄДРПОУ 31557119)

про накладення арешту на кошти та інші цінності на розрахункових рахунках, -

В С Т А Н О В И В:

Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби в особі Харківського управління Офісу великих платників податків ДФС (далі по тексту - позивач, ОВПП) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (далі по тексту - відповідач, КП "ХТМ"), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд накласти арешт на кошти та інші цінності КП "Харківські теплові мережі"на суму 68924265,9 грн., які знаходяться на рахунках в банках.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі", зареєстроване як юридична особа, включене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців України за ідентифікаційним кодом 31557119, перебуває на обліку Харківського управління Офісу великих пальників податків ДФС.

Станом на 30.09.2017 р. відповідач має податковий борг в сумі 68924265,9 грн., в т.ч. У зв'язку з виникненням податкового боргу та керуючись ст. 59 Податкового кодексу України підприємству сформовано в автоматичному режимі податкову вимогу від 06.03.2017 року за № 219-50 та вручено підприємству.

Харківським управлінням Офісу великих платників податків ДФС 18.05.2017р. направлено листа на адресу КП «Харківські теплові мережі» з проханням на підставі ст. 88, 89 ПКУ виділити ліквідне майно у податкову заставу. Відповідь підприємством не надана.

Податковим керуючим, керуючись нормами ст. 91 ПКУ здійснено вихід па підприємство та оформлено акт від 31.05.2017р. № 7 про відсутність па день складання акта майна, що може бути описано в податкову заставу. У зв'язку з чим просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач до суду надіслав відзив на позов в якому зазначив на необґрунтованість та безпідставність адміністративного позову, позаяк податкову вимогу від 06.03.2017 року за № 219-50 було скасовано рішенням Харківського окружного адміністративного суду.

В судовому засіданні представник позивача підтримав зазначений позов та просив його задовольнити з підстав зазначених у позові та додаткових письмових поясненнях.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив та просив повністю відмовити у його задоволенні.

Суд при вирішенні спору по суті виходить з такого.

Основним нормативно-правовим актом, що врегульовує спірні правовідносини є Податковий кодекс України у відповідній редакції (далі по тексту - ПК України).

В силу приписів підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу. Питання адміністративного арешту майна платника податків врегульовані статтею 94 ПК України.

Відповідно до п.94.1. ст.94 ПК України адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Так, пункт 94.3 вказаної статті передбачає, що арешт майна полягає у забороні платнику податків вчиняти щодо свого майна, яке підлягає арешту, дії зазначені у пункті 94.5 цієї статті.

Арешт коштів на рахунку платника податків є різновидом адміністративного арешту, який застосовуються виключно на підставі рішення суду (на відміну від адміністративного арешту іншого майна, який здійснюється за рішенням керівника податкового органу). Разом з тим, підстави його застосування, що визначені п.94.2. ст.94 ПК України, є загальними як для керівника податкового органу, так і для суду.

Положення пункту 94.2 статті 94 ПК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, визначають, що арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу; відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; відсутня реєстрація особи як платника податків у контролюючому органі, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу; платник податків (його посадові особи або особи, які здійснюють готівкові розрахунки та/або провадять діяльність, що підлягає ліцензуванню) відмовляється від проведення відповідно до вимог цього Кодексу інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки).

Аналогічні норми містив Порядок застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 N 568, відповідно до п. 3.1. якого арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з вищезазначених обставин.

Згідно з підпунктами 94.6.1 та 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 ПК України керівник органу державної податкової служби (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається: платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна; іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває майно такого платника податків, з вимогою тимчасово зупинити його відчуження.

Частиною другою пункту 94.6 названої статті встановлено, що арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.

За змістом наведених правових норм законодавець передбачив два види арешту майна в залежності від підстав та порядку його застосування:

1) арешт на кошти та інші цінності платника податків, що знаходяться у банку, який застосовується за рішенням суду як спосіб забезпечення погашення податкового боргу, підставою для застосування якого є відсутність або недостатність у платника податків майна для погашення податкового боргу;

2) адміністративний арешт майна, в тому числі грошових коштів на банківському рахунку, як спосіб забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом (не виключно обов'язку сплатити податкове зобов'язання), який застосовується за адміністративним або судовим рішенням (в залежності від виду майна).

При цьому накладення арешту на кошти платника податків у банку обмежене сумою податкового боргу такого платника.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеній у Постанові від 30.01.2018 року по справі № К/9901/465/18 суд не заперечує того факту, що за умови відсутності майна, за рахунок якого можливо погашення податкового боргу, встановлена п.п.20.1.17. п.20.1.ст.20 ПК України норма надає право податковому органу звертатися до суду з позовом про накладення арешту на кошти платника податків. Проте, реалізація цього права можлива лише за умови дотримання підстав, встановлених п. 94.2. ст. 94 ПК України.

Відповідно до п.п. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Разом з тим, арешту коштів та інших цінностей такого платника податків, що знаходяться в банку, передує ряд заходів, визначених Главою 9 ПК України, які слід вжити податковому органу з метою забезпечення виконання платником податків свої зобов'язань, в тому числі встановлення майна та інших цінностей такого платника податків, що можуть стати джерелами погашення податкових зобов'язань платника податків, передача такого майна у податкову заставу та накладення адміністративного арешту на майно.

Матеріалами справи підтверджено, що відносно позивача прийнято податкову вимогу форми "Ю" від 06.03.2017 року №219-50 (а.с.16), яка надіслана засобами поштового зв'язку та отримана повноважним представником.

Харківським управлінням Офісу великих платників податків ДФС 18.05.2017р. направлено листа на адресу КП «Харківські теплові мережі» з проханням на підставі ст. 88, 89 ПКУ виділити ліквідне майно у податкову заставу (а.с. 17). Відповідь підприємством не надана.

25 травня 2018 року прийнято рішення про опис майна у податкову заставу № 4 (а.с.12).

Податковим керуючим, керуючись нормами ст. 91 ПКУ здійснено вихід па підприємство та оформлено акт від 31.05.2017 р. № 7 про відсутність па день складання акта майна, що може бути описано в податкову заставу (а.с. 15).

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30.10.2018 року, що набрало законної сили 22.01.2019 року. адміністративний позов Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" до Харківського управління Офісу великих платників податків ДФС України про скасування вимоги - задоволено: скасовано податкову вимогу № 219-50 від 06.03.2017 року, складену Харківським управлінням Офісу великих платників податків ДФС України.

При цьому позивачем до матеріалів справи не надано, а судом під час розгляд справи не добуто в розумінні приписів ст. ст. 73-76 КАСУ достатніх та допустимих, належних та достовірних доказів, які би свідчили також про вчинення дій щодо звернення до суду про стягнення податкового боргу платника податків та на його виконання - направлення інкасових доручень до банківських установ з метою стягнення з банківських рахунків, а також стягнення за рахунок готівки, докази відсутності таких коштів.

Крім того, в порушення п.п. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, в матеріалах справи відсутні докази відсутності майна та/або того, що його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Так, з метою встановлення права власності на майнові активи платника податків до дати звернення до суду позивачем не зроблено запити до відповідних установ про наявність зареєстрованих за платником податків транспортних засобів, сільськогосподарської техніки, земельних ділянок, житлових та нежитлових приміщень. Відповідна інформація до суду позивачем не надана.

Крім того, в своїй позовній заяві позивач не зазначає на яку суму податкового боргу платника податків має бути здійснений арешт з урахуванням скасування в судовому порядку податкової вимоги.

У відповідності до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. (стаття 90 КАС України).

За сукупністю наведених обставин, враховуючи, що позовні вимоги є необґрунтованими, не підтверджені матеріалами справи, а відтак, не підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби в особі Харківського управління Офісу великих платників податків ДФС (61052, м. Харків, вул. Благовіщенська, 30, код ЄДРПОУ 39440996) до Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (вул. Мефодіївська, буд. 11, м. Харків, 61037, код ЄДРПОУ 31557119) про накладення арешту на кошти та інші цінності на розрахункових рахунках - залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку, передбаченому п.п. 15.5. п. 15 ч. 1 Розділу VII Перехідних положень КАС України до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення .

В разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 01.04.2019 року.

Суддя Бадюков Ю.В.