Рішення № 80833372, 25.03.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 березня 2019 р. Справа№200/2346/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кониченка О.М. при секретарі судового засідання Рудь Т.В., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Торецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання неправомірними дії та бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Торецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання неправомірними дії та бездіяльність Торецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, щодо відмови позивачу у зарахуванні періоду трудової діяльності з 01.12.2016 року по 31.01.2018 року до пільгового стажу при призначенні пенсії, зобов'язати відповідача зарахувати період роботи з 01.12.2016 року по 31.01.2018 року до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне.

11.09.2018 року позивач звернувся до Відповідача із заявою щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах за роботу із шкідливими і важкими умовами праці відповідно до п.1 ч.2 ст.114 Закону України №2148 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій».

14 вересня 2018 року Відповідачем було винесено рішення № 82 «Про відмову у призначені пенсії». Із зазначеним Рішенням позивач не згоден, оскільки вважає, що відповідальність щодо проведення атестації робочих місць покладена на керівника роботодавця, а трудова книжка є основним документом, яка підтверджує трудовий стаж.

Ухвалою суду від 15 лютого 2019 року суд відкрив провадження по справі, призначивши до розгляду на 11 березня 2019 року за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

11 березня 2019 року розгляд справи був відкладений на 25 березня 2019 року

25 березня 2019 року відповідач надав через канцелярію суду засобами електронного зв'язку відзив на адміністративний позов, відповідно до якого просив суд відмовити в задоволені позовних вимог.

Свою позицію відповідач вмотивовував наступним.

Позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії.

Рішенням № 82 від 14.09.2018 року Торецьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області відмовило ОСОБА_1 у призначенні пенсії на пільгових умовах у зв'язку з відсутністю необхідної кількості стажу, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №1.

До пільгового стажу не було зараховано період роботи з 01.12.2016 року по 31.01.2018 рік, тому що в цей період на підприємстві атестації робочих місць проводилась несвоєчасно, а саме 01.12.2011 року, 01.02.2018 рік.

Період пільгової роботи позивача з 01.12.2016 року по 31.01.2018 рік співпав з розривом між атестаціями з 2016-2018 роки, тому цей період роботи зараховано управлінням до загального стажу.

Суд дослідивши подані матеріали справи встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 рок народження, є громадянином України, про що свідчить паспорт громадянина України серії НОМЕР_5, ідентифікаційний код НОМЕР_1, місце реєстрації, згідно паспортних даних: АДРЕСА_1.

Позивач 11.09.2018 року звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії, згідно до пункту 1 частини 2 статті ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та надав до відповідача документи, які зазначені у Рішенні відповідача, а саме: копія паспорту та ІНН; копія трудової книжки серії НОМЕР_4 (розпочата з 28.08.1981); копія військового білету НОМЕР_3; копія диплому НОМЕР_2. архівна довідка з ВАТ «Норильський комбінат» про наявність трудового стажу від 02.08.2018 №30-33-05-14/01-4-2327, трудовий договір про роботу від 05.08.1981 року, Довідку про уточнення особливого характеру роботи від 28.08.2018 року № 05-1/12/100, видана ПАТ «Авдіївський коксохімічний завод», Накази про результати проведення атестації робочих місць від 01.12.2011 року №830, від 01.02.2018 року N9136.

Рішенням № 82 про відмову в призначенні пенсії від 14.09.2018 року позивачу було відмовлено в призначенні пенсії із зниженням згідно до п.1 ч.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу.

Так, відповідачем у рішенні було зазначено, що «згідно довідки про пільговий характер роботи № 28.02.2018 №05-1/21/100 гр. ОСОБА_1 працював на ПАТ «Авдіївський коксохімічний завод» з 07.11.2012 по 13.08.2018 на виробництві основного хімічного цеху - уловлювання в якості слюсаря-ремонтника. Але період з 01.12.2016 по 31.01.2018 не підтверджується наказом по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці.»

Тобто підставою для відмови у призначенні пенсії стала несвоєчасне проведення ПАТ «Авдіївський коксохімічний завод» атестації робочих місць.

Згідно трудової книжки НОМЕР_4 ОСОБА_1 вбачається, що позивач 25.05.1998 року був прийнятий на посаду токаря ремонтно - механічного цеху 5 розряду (запис у трудовій книжці 22) у Відкрите акціонерне товариство «Авдіївський коксохімічний завод», відповідно до запису 23 трудової книжки Відкрите акціонерне товариство «Авдіївський коксохімічний завод» реорганізоване у Публічне акціонерне товариство «Авдіївський коксохімічний завод».

Відповідно до запису 24 трудової книжки 06.11.2012 року позивач переведений до цеху уловлювання № 2 в якості слюсаря - ремонтника 5 розряду, а 02.12.2013 року позивачу присвоєний 6 розряд за професією.

Так, згідно Довідки про уточнення особливого характеру роботи від 28.08.2018 року № 05-1/12/100 вбачається, що позивач працював повний робочий день з 07.11.2012 року по 13.08.2018 року у виробництві основного хімічного цеху - уловлювання (УЛ-2) в якості слюсаря - ремонтника, що передбачено Спсиком № 1, розділ ІY, п/р-2, постановою КМ України від 04.07.2017 року № 479.

Крім того, відповідачем надані копії Наказів про результати атестації робочих місць від 01.12.2011 року №830, від 01.02.2018 року N9136, якими затверджені переліки професій, які дають право на оформлення пенсії за віком на пільгових умовах за результатами атестації робочих місць - слюсар - ремонтник (черговий) цеху уловлювання (УЛ 1,2) .

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно положень ст. 3 Основного Закону людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі Закон № 1058-IV).

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону № 1058-ІV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Пунктом 1 частини 1 статті 9 Закону № 1058-ІV визначено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються у т. ч. пенсія за віком.

Частиною 4 статті 24 Закону № 1058-ІV визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

У відповідності до пункту 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-ІV Пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Закон України "Про пенсійне забезпечення"№1788 від 05.11.1991 року, відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

У відповідності до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 року № 213-VIII внесено зміни до Закону України "Про пенсійне забезпечення", а саме стаття 13 викладена у наступній редакції.

На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Вищевказана норма закону кореспондується із статтею 114 Закону № 1058- IV (чинна редакція) право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

На пільгових умовах пенсія за віком призначається, зокрема, працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах (частина 2 вказаної статті).

Згідно зі ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Аналогічне положення закріплене пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637) відповідно до якого, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Пункт 3 зазначеного Порядку також вказує, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, записи про прийняття на роботу та про звільнення провадяться з додержанням певних правил, а саме необхідним є вказівка порядкового номеру запису (графа 1), дата прийняття на роботу/звільнення (графа 2), факт прийняття на роботу із вказівкою посади, відділу, підрозділу тощо/причина звільнення (графа 3), підстава внесення запису - наказ (розпорядження), його дата і номер (графа 4).

Відповідно до п. 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29 липня 1993 року № 58 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.

Пунктом 2.4 Інструкції визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

При цьому, приписи законодавства встановлюють, що записи у трудовій книжці підтверджують спеціальний стаж, а уточнюючі довідки підтверджують такий стаж тільки коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах.

Разом з цим, суд зазначає, що атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації та розробленими на виконання постанови № 442 Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (далі - Мінпраці) від 1 вересня 1992 року № 41 (далі - Методичні рекомендації).

Основна мета атестації, як випливає із зазначених нормативних актів, полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років.

Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.

Результати атестації використовуються при встановленні пенсій за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств та організацій, обґрунтуванні пропозицій про внесення змін і доповнень до Списків № 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, а також для розробки заходів щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працюючих.

Відповідно до пункту 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 (далі - Порядок № 383), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.

Таким чином, положення вказаного пункту передбачають, віднесення період роботи до пільгового стажу незалежно від дати внесення посади або професії до Списків, за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.

Аналіз наведених норм дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у списку № 1, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

Відсутність підтвердження вищезгаданих обставин не породжує виникнення права на зарахування пільгового стажу.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06 вересня 2018 року у справі № 599/1425/16-а (адміністративне провадження № К/9901/18983/18), висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 КАС України).

Суд зазначає, що обов'язок проведення роботодавцями атестації на законодавчому рівні з'явився після 21.08.1992 року.

Пунктом 3 Порядку №637, визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Щодо не зарахування до пільгового стажу періоду роботи позивача з 01.12.2016 року по 31.01.2018 року в ПРАТ "Авдіївський коксохімічний завод" на посаді слюсаря - ремонтника на виробництві основного хімічного цеху- уловлювання у зв'язку з відсутністю проведення атестації робочих місць у цей період суд зазначає наступне.

Як вже зазначалось судом, атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації та розробленими на виконання постанови № 442 Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (далі - Мінпраці) від 1 вересня 1992 року № 41 (далі - Методичні рекомендації).

Основна мета атестації, як випливає із зазначених нормативних актів, полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років.

Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.

Результати атестації використовуються при встановленні пенсій за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств та організацій, обґрунтуванні пропозицій про внесення змін і доповнень до Списків № 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, а також для розробки заходів щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працюючих.

Як вже зазначалось судом, згідно з пунктом 3 Порядку № 383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Пунктом 4.2 Порядку № 383 передбачено, що результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

Згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.92 № 442 (далі - Порядок проведення атестації робочих місць), атестація робочих місць за умовами праці (далі - атестація) проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Атестація має проводитися у передбачені пунктом 4 Порядку проведення атестації строки, а відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладається на керівника підприємства, організації.

Якщо чергова атестація була проведена з порушенням передбачених пунктом 4 Порядку проведення атестації строків, а працівник до її проведення виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, цей період його роботи має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 16.09.2014 року у справі №21-307а14, від 26 жовтня 2016 року у справі № 174/603/15-а та від 21.02.2018 у справі К/9901/20098/18 (352/547/16-а). Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем підтверджено набуття пільгового стажу за період роботи з 01.12.2016 року по 31.01.2018 року.

Позивач у позовній заяві просив суд: 1) визнати неправомірними дії та бездіяльність Торецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, щодо відмови мені ОСОБА_1 в зарахуванні періоду трудової діяльності з 01.12.2016 року по 31.01.2018 року, до пільгового стажу при призначенні пенсії; 2) зобов'язати Торецьке об'єднане управління пенсійного фонду України Донецької області зарахувати мені ОСОБА_1, період роботи з 01.12.2016 року по 31.01.2018 року до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Однак, як вбачається із матеріалів справи відповідачем саме Рішенням № 82 про відмову в призначенні пенсії від 14 вересня 2018 року порушені права позивача.

Позивачем не заявлено вимог щодо визнання протиправним та скасувати (визнання недійсним) вищезазначеного Рішення.

У відповідності до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

З метою повного захисту порушеного права позивача суд вважає за доцільне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним та скасувати Рішенням № 82 про відмову в призначенні пенсії від 14 вересня 2018 року у частині не зарахування до пільгового стажу «згідно довідки про пільговий характер роботи № 28.02.2018 №05-1/21/100 …на ПАТ «Авдіївський коксохімічний завод» з 07.11.2012 по 13.08.2018 на виробництві основного хімічного цеху - уловлювання в якості слюсаря-ремонтника».

З огляду на викладене, та враховуючи принципи адміністративного судочинства, суд вважає, що спірне рішення в цій частині є не обґрунтованим, прийнято без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідного рішення, а отже не відповідає вимогам Конституції та законам України.

Щодо позовних вимог позивача про визнання неправомірними дії та бездіяльність Торецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, щодо відмови ОСОБА_1 в зарахуванні періоду трудової діяльності з 01.12.2016 року по 31.01.2018 року, до пільгового стажу при призначенні пенсії повинно бути відмовлено оскільки у спірних правовідносинах належним та повним способом захисту порушених прав позивача є скасування рішення, через те, що самі по собі дії відповідача не тягнуть за собою будь-яких правових наслідків, тобто, не впливають на обсяг прав та інтересів позивача, адже правові наслідки в даному випадку має акт індивідуальної дії - рішення № 82 від 14 вересня 2018 року.

Відносно позовних вимог позивача про зобов'язання відповідача зарахувати ОСОБА_1 період роботи з 01.12.2016 року по 31.01.2018 року до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" то вони не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Статтею 58 Закону № 1058 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Повноваження щодо призначення пенсії відноситься до компетенції відповідача і суд не може підміняти цей орган або перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. У рішенні по справі "Класс та інші проти Німеччини" Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою.

Завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення, а тому рішення суду про зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію є формою втручання у повноваження.

Суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати пільговий та страховий стаж позивача.

Разом з цим, при ухваленні рішення суд керується приписами частини 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", у відповідності до яких, суд при вирішення справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від13.01.2011 (остаточне) у справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява № 28924/04) констатував: "Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ст. 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань, становить один з його аспектів (див. рішення від 21.02.1975 у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A N 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог п.1 ст.6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для п.1 ст.6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п.45, від 10.07.2003, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п.25, ECHR 2002-II)".

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує кожному право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо порушення передбаченого Конвенцією права було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

З системного аналізу положень Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що законодавством передбачено право суду у випадку встановлення порушення прав позивача зобов'язувати суб'єкта владних повноважень приймати рішення або вчиняти певні дії.

Згідно абзацу другому частини 4 статті 245 КАС Україні у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення пенсії та визначення підстав, за яких призначається пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні, суд вважає, що належним, повним та ефективним способом захисту порушених прав позивача є зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву № 1358/793 ОСОБА_1 від 11 вересня 2018 року, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

За статтею 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Отже, позивач опинився в ситуації, що відповідно позбавляє його можливості забезпечити належний захист своїх прав.

Відповідно до ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії та ч.3 ст.46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

У відповідності до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи ту обставину, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то суд вважає за доцільне частково стягнути сплачену позивачем сума судового збору у розмірі 384,20 грн. з відповідача.

Керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Торецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання неправомірними дії та бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати неправомірним та скасувати рішення № 82 про відмову в призначенні пенсії від 14 вересня 2018 року Торецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області у частині не зарахування до пільгового стажу «згідно довідки про пільговий характер роботи № 28.02.2018 №05-1/21/100 …на ПАТ «Авдіївський коксохімічний завод» з 07.11.2012 по 13.08.2018 на виробництві основного хімічного цеху - уловлювання в якості слюсаря-ремонтника».

Зобов'язати Торецьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву № 1358/793 ОСОБА_1 від 11 вересня 2018 року, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Торецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: вул. Дружби, 22, м. Торецьк, Донецька область, 85200, код ЄДРПОУ 42170475) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1) суму судового збору в розмірі 384 (триста вісімдесят чотири) грн. 20 коп.

Повний текст рішення складено та підписано 01 квітня 2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної

сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя Кониченко О.М.