Рішення № 80833251, 25.03.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25 березня 2019 року (11 год.37 хв.)Справа № 280/254/19 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Калашник Ю.В., секретар судового засідання Аксьонова С.В.,

за участю: позивача ОСОБА_1, представника позивача – ОСОБА_2, представника відповідача – ОСОБА_3,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Запорізькій області про зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) із позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі – відповідач або ГУ ДФС у Запорізькій області) із позовом про зобов’язання відповідача провести коригування суми пені в інтегрованій картці платника податків та повернути надмірно сплачену пеню у розмірі 10821,04грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем невірно розрахована сума пені. Так, позивачем здійснено погашення податкового боргу, у зв’язку із чим відповідачем нараховано пеню у сумі 21 257,12грн. Задля звільнення майна позивача із податкової застави, позивач сплати нараховану суму пені. Проте вважає, що відповідач під час нарахування такої пені невірно розрахував суму, у зв’язку із чим пеня позивачем сплачена надмірно. Просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 29.01.2019 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання на 21.02.2019.

Розгляд справи відкладався до 12.03.2019.

Протокольною ухвалою суду від 12.03.2019 закрито підготовче провадження та призначений судовий розгляд справи по суті на 12.03.2019.

12.03.2019 у судовому засіданні оголошено перерву до 25.03.2019.

У судовому засіданні позивача та представник позивача позовні вимоги підтримали та надали пояснення, аналогічні викладеним у адміністративному позові. Також зазначили, що відповідач здійснив нарахування пені у 2018 році, проте нарахував таку пеню за правилами ст. 129 ПК України в редакції, яка діяла на момент виникнення податкового боргу – 2015 рік. Проте редакція ст. 129 ПК України зазнала змін на користь платників в частині розміру розрахункової ставки. Відтак, відповідач неправомірно розрахував пеню із застосування ставки НБУ у розмірі 30%, оскільки у період, за який нарахована пеня така ставка не була сталою та коливалась від 15% до 30%.

Представник відповідача позов не визнав з підстав, викладених у відзиві на позов. Зокрема зазначив, що позивачем у 2018 році сплачений податковий борг, який утворився у 2015 році. Після сплати податкового боргу позивачу нарахована пеня, за приписами ст.129 ПК України, в редакції, яка діяла на момент виникнення податкового боргу. Оскільки в інтегрованій картці позивача відсутня переплата, то, відповідно, немає підстав для задоволення позову.

Сторони під час розгляду справи у судовому засіданні повідомили, що ними надано всі необхідні документи для вирішення спору по суті.

Враховуючи норми ч.3 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), у судовому засіданні 25.03.2019 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Вислухавши пояснення учасників справи, розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

28.05.2015 у позивача виник податковий борг, який сплачений 19.11.2018.

19.11.2018 позивачу нараховано пеню у розмірі 21257,12грн.

20.11.2018 позивач звернувся до відповідача із заявою про звільнення майна з податкової застави, у зв’язку із погашенням податкового боргу.

07.12.2018 листом №44100/0.801-01-49-06 відповідач надав позивачу відповідь про звільнення майна позивача з податкової застави, оскільки позивачем сплачена податкова заборгованість, а також 22.11.2018 сплачена пеня у розмірі 21257,12грн.

Сплата пені підтверджується квитанцією від 22.11.2018 №ПН309788.

28.11.2018 позивач звернувся до відповідача із заявою про повернення надмірно сплаченої суми пені у розмірі 10821,04грн.

Листом від 13.12.2018 №11924/14/08-01-49-02 відповідач повідомив позивача про неможливість повернення суми у розмірі 10821,04грн, оскільки в інтегрованій картці позивача відсутня переплата.

Вважаючи, що надмірна сплачена пеня підлягає поверненню, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до приписів п.129.1 ст.129 ПК України, нарахування пені розпочинається:

при нарахуванні суми грошового зобов’язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов’язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження);

при нарахуванні суми податкового зобов’язання, визначеного контролюючим органом у випадках, не пов’язаних з проведенням податкових перевірок, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов’язання (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження);

при нарахуванні суми податкового зобов’язання, визначеного платником податків або податковим агентом, - після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов’язання.

Згідно із пп.129.3.3 п.129.3 ст.129 ПК України, нарахування пені закінчується у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов'язань;

Пунктом 129.4 ст.129 ПК України встановлено, що на суми грошового зобов’язання, визначеного підпунктами 129.1.1 та 129.1.2 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), та в інших випадках визначення пені відповідно до вимог цього Кодексу, коли її розмір не встановлений, нараховується пеня за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов’язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.

Вказана стаття викладена у редакції чинній на момент нарахування відповідачем пені – станом на 19.11.2018.

Суд зазначає, що при розрахунку пені за приписами п.129.4 ст.129 ПК України у вказаній редакції, сума пені має складати 10436,08грн (а.с.10).

Судом встановлено та представником відповідача підтверджено, що відповідач під час нарахування позивачу пені 22.11.2018 керувався приписами п.129.4 ст.129 ПК України у редакції, яка діяла на момент виникнення податкового боргу та була викладена у наступній редакції:

Пеня, визначена підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Законом України «Про внесенні змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в України» від 21.12.2016 №1797-VIII до п.129.4 ст.129 ПК України внесені зміни.

Відповідно, указаним вище Законом змінений порядок розрахунку суми пені в частині використання величини річної облікової ставки Національного банку України. Так, до внесенні таких змін застосовувалась більша з величин річної облікової ставки Національного банку України, що діяла на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення. Після внесення змін до п.129.4 ст. 129 ПК України, пеня нараховується за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов’язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.

При цьому, податковий орган під час нарахування пені позивачу 19.11.2018 керувався редакцією п.129.4 ст.129 ПК України, яка була чинна до 21.12.2016. Представник позивача пояснив, що оскільки податковий борг у позивача виник у 2015 році, то відповідно під час нарахування пені відповідач використав ту редакцію ст.129 ПК України, яка була чинна на момент виникнення податкового боргу.

При цьому, сума нарахованої відповідачем позивачу пені становить 21257,12грн.

Відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Отже, відповідач під час вчинення дії 19.11.2018 – нарахування позивачу пені неправомірно застосував редакцією п.4 ст. 129 ПК України, яка діяла до 21.12.2016.

Відтак, відповідач протиправно нарахував пеню у сумі 10821,04грн.

При цьому, відповідач не надав суду заперечень щодо розрахунку пені позивача (а.с.10). Відповідно до такого розрахунку, у відповідно до приписів п.4 ст.129 ПК України у редакції чинній на момент нарахування пені сума пені становить 10436,08грн. Незгоди з числовими показниками такого розрахунку відповідач суду не надав.

З урахуванням викладеного суд погоджується із позицією позивача, що вірним є нарахування пені у сумі 10436,08грн.

Відповідно до Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 № 422, інтегрована картка платника - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами.

Фактично, інтегрована картка платника податків - це документ, що відображає стан розрахунків платника за податками, зборами тощо.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої згідно із Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Такий спосіб захисту порушених прав платника податків як внесення змін до його інтегрованої картки є ефективним, повністю відновлює порушені права та інтереси платника податків.

При цьому, згідно із Порядком ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 № 422, у разі необхідності коригування облікових показників ІКП у ручному режимі таке коригування здійснюється виключно за рішенням керівника (заступника керівника) органу ДФС.

Відтак, належним способом захисту порушеного права позивача, з урахуванням викладеного вище, суд вважає зобов’язання відповідача провести коригування суми пені в інтегрованій картці позивача відобразивши сплачену пеню у розмірі 10821,04 грн. як переплата.

Щодо вимоги позивача повернути надмірно сплачену пеню, то суд не вбачає підстав для задоволення позову в цій частині з огляду на наступне.

Процедури повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії (далі - платежі) визначає Порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, який затверджений Наказом Міністерства фінансів України 03.09.2013 № 787.

Відповідно до п.3 вказаного Порядку, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів у національній валюті здійснюється органами Державної казначейської служби України (далі - органи Казначейства) з відповідних бюджетних рахунків для зарахування надходжень (далі - рахунки за надходженнями), відкритих в органах Казначейства відповідно до законодавства, шляхом оформлення розрахункових документів.

Повернення платежів у національній валюті здійснюється на рахунки одержувачів коштів, відкриті в банках або органах Казначейства, вказані у поданні або заяві платника. Повернення платежів фізичним особам, які не мають рахунків у банках, може здійснюватись шляхом повернення у готівковій формі коштів за чеком органу Казначейства з відповідних рахунків, відкритих у банках на ім’я органу Казначейства, або з відповідних рахунків банку чи підприємства поштового зв'язку, вказаних у поданні або заяві платника (його довіреної особи).

Повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.

Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби України (далі – органи ДФС)) подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.

Відтак, повернення надмірно сплачений коштів – це відповідна процедура, яка чітко встановлена законом.

Відтак, поверненню надмірно сплачених коштів передує подання органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, яке подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до Порядку.

З огляду на вказане, підстави для задоволення позовної вимоги позивача щодо повернення надмірно сплаченої пені, відсутні, оскільки не дотриманий Порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів.

У відповідності до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб’єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб’єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Оскільки суб’єктом владних повноважень у справі було Головне управління ДФС у Запорізькій області, то з бюджетних асигнувань цього органу повинні бути присуджені позивачу судові витрати, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, у сумі 384,20 грн.

Керуючись статтями 241, 243-246, 250 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (69059, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146) про зобов’язання вчинити певні дії, – задовольнити частково.

Зобов’язати Головне управління ДФС у Запорізькій області провести коригування суми пені в інтегрованій картці платника податків ОСОБА_1 у розмірі 10821,04 грн. та відобразити в інтегрованій картці платника податків суму 10821,04 грн. як переплата.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 384,20 грн. (триста вісімдесят чотири гривні 20 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 01.04.2019.

Суддя Ю.В. Калашник