Рішення № 80833124, 01.04.2019, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/845/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чеснокової А.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

11 березня 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області, у якій просить суд:

визнати протиправною відмову відповідача у зміні (збільшенні) щомісячного довічного грошового утримання позивача як судді у відставці;

зобов'язати відповідача призначити (визначити) позивачу щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 90% заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді у відставці без обмеження граничного максимального розміру щомісячного грошового утримання як судді, який на час виходу у відставку мав стаж роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді, 39 років, починаючи з 14 грудня 2016 року (з часу звернення до відповідача із заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці).

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що при призначенні йому довічного грошового утримання відповідачем безпідставно не зараховано до стажу роботи на посаді судді період роботи ОСОБА_1 на посадах слідчого і прокурора Прокуратури Полтавської області, строк військової служби та половину строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі, що негативно вплинуло на визначення відсоткового розміру його довічного грошового утримання.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 12 березня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

28 березня 2019 року до суду надійшов відзив відповідача на позов, у якому відповідач просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити. Зазначає про обґрунтованість призначення позивачу довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 86% від заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. Зазначає про фактичне зарахування період роботи на посадах слідчого і прокурора Прокуратури Полтавської області, строку військової служби та половини строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі до загального трудового стажу, разом із тим заперечує наявність підстав для зарахування вищевказаних періодів до спеціального трудового стажу (на посаді судді).

Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини. З відомостей трудової книжки ОСОБА_1 встановлено, що:

з 11 травня 1975 по 16 червня 1977 року позивач проходив строкову військову службу;

з 01 вересня 1977 року по 01 червня 1981 року ОСОБА_1 навчався в юридичному інституті;

з 20 липня 1981 року працював стажистом на посаду помічника прокурора Новосанжарського району;

з 31 грудня 1981 року призначений на посаду стажиста на посаду слідчого прокуратури Новосанжарського району;

з 27 квітня 1982 року позивача призначено на посаду слідчого прокуратури Новосанжарського району;

з 08 травня 1984 року по 03 лютого 1993 року ОСОБА_1 працював на посаді прокурора Шишацького району;

з 22 січня 1993 року по 13 грудня 2016 року обіймав посаду судді Козельщинського районного суду.

З 14 грудня 2016 року позивачу із розрахунку стажу роботи на посаді судді 23 роки 10 місяців 23 дні призначено щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 86% від заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді.

У січні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про зарахування до стажу роботи, який дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання періодів роботи на посадах слідчого і прокурора Прокуратури Полтавської області, строку військової служби та 50% денної форми навчання в юридичному інституті, а також просив здійснити перерахунок та виплату довічного грошового утримання з 14 грудня 2016 року.

За наслідками розгляду звернення позивача, відповідач листом від 25 січня 2019 року № 2/С-09 залишив його без задоволення з мотивів недостатності у ОСОБА_1 стажу на посаді судді, а також зазначив, що розмір грошового утримання позивача визначено з урахуванням рішення Конституційного суду України від 06 червня 2016 року відповідно до вимог частини четвертої статті 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року № 2453-VІ до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ, тобто у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12 лютого 2015 року № 192-VІІІ, а саме: "Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90% заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного грошового утримання". На переконання відповідача тривалість стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді становить 23 роки 10 місяців 23 дні, що дає право на встановлення грошового утримання в розмірі 86% від заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді.

На погодившись з рішенням Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області від 25 січня 2019 року № 2/С-09, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Відповідно до частини третьої статті 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 2453-VI (у редакції, що діяла до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року № 213-VIII, які визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України № 4-рп/2016 від 08 червня 2016 року, тобто в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12 лютого 2015 року № 192-VIII) щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання".

Згідно абзацу 2 частини четвертої статті 43 Закону "Про статус суддів" від 15 грудня 1992 року № 2862-XII (далі - Закон № 2862-XII; який діяв на час роботи позивача на посаді судді) до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Закон № 2453-VI, який прийнято та діяв під час роботи позивача суддею, також містить бланкетну норму стосовно визначення стажу роботи на посаді судді.

Відповідно до пункту 11 Перехідних положень Закону № 2453-VI судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

На час набрання чинності Законом № 2453-VI (30 липня 2010 року) діяла постанова Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів".

Положеннями підпункту 3-1 пункту 3 вказаної постанови визначено, що до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.

Оскільки стаж роботи позивача на посаді судді становить не менше 10 років, до стажу роботи, який дає судді право на відставку, враховується також період проходження строкової військової служби та половина строку навчання за денною формою у вищому навчальному закладі.

Щодо стосується зарахування періоду роботи позивача в органах прокуратури до стажу роботи, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Як зазначалось вище, за змістом абзацу 2 частини четвертої статті 43 Закону № 2862-XII до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, зараховується, зокрема, стаж роботи на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Відповідно до роз'яснення поняття "прокурор", яке міститься в статті 56 Закону України "Про прокуратуру" № 1789-XII (в редакції, чинній на час роботи позивача в органах прокуратури) під поняттям "прокурор" у статті 8, частині четвертій статті 9, частинах першій, другій, третій статті 12, частині першій статті 20, статтях 34, 35, 36, 44, 45, частинах першій, четвертій і шостій статті 46, частині першій статті 47, статті 48, частинах першій, другій, третій і четвертій статті 49, статтях 50 і 55 цього Закону слід розуміти: Генеральний прокурор України та його заступники, підпорядковані прокурори та їх заступники, старші помічники і помічники прокурора, начальники управлінь і відділів, їх заступники, старші прокурори і прокурори управлінь і відділів, які діють у межах своєї компетенції.

Отже, в аспекті спірних правовідносин суд вважає за необхідне звернути увагу на те, оскільки за змістом статті 43 Закону № 2862-ХІІ до стажу роботи, що дає право на відставку судді, крім роботи на посадах суддів судів України, зараховується час роботи саме на посадах прокурорів і слідчих. Роз'яснення поняття "прокурор" міститься у статті 56 Закону № 1789-XII, що стосується поняття "слідчий", то його необхідно трактувати за аналогією, та застосовувати положення статті 43 Закону № 2862-ХІІ в цій частині, коли йдеться про вирішення питання про можливість зарахування періоду роботи в прокуратурі до стажу, який дає право на відставку судді.

За викладених обставин посади "стажист на посаду помічника прокурора" та "стажист на посаду слідчого прокуратури" не охоплюються поняттям "прокурор" та "слідчий", а тому підстав для зарахування періоду роботи позивача на посаді стажиста на посаду помічника прокурора Новосанжарського району з 20 липня 1981 року по 30 грудня 1981 року, а також періоду роботи ОСОБА_1 на посаді стажиста на посаду слідчого прокуратури Новосанжарського району з 31 грудня 1981 року по 26 квітня 1982 року до стажу, який дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, немає.

Отже, до загального стажу роботи позивача, який дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, крім роботи на посаді судді (23 роки 10 місяців 23 дні), належить враховувати весь календарний період проходження строкової служби (2 роки 1 місяць 6 днів), половину строку навчання у вищому учбовому закладі (1 рік 11 місяців 1 день), період роботи ОСОБА_1 на посадах слідчого прокуратури та прокурора: з 27 квітня 1982 року по 03 лютого 1993 року (10 років 9 місяців 7 днів).

А відтак, стаж роботи позивача, який дає право на одержання щомісячного грошового утримання судді у відставці становить 37 років 8 місяців 6 днів, що в свою чергу дає право на призначення позивачу щомісячного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90% від заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді.

Проте, доводи позивача про наявність у нього стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді, тривалістю 39 років не відповідають фактичним обставинам.

Разом із тим, суд погоджується з посиланнями ОСОБА_1 на достатність у нього спеціального стажу для набуття права на отримання щомісячного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90% від заробітної працюючого на відповідній посаді судді.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 20 грудня 2018 року у справі № 482/684/17.

Визначаючись щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача призначити (визначити) позивачу щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 90% від заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді у відставці без обмеження граничного максимального розміру щомісячного грошового утримання як судді, який на час виходу у відставку мав стаж роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді, 39 років, починаючи з 14 грудня 2016 року (з часу звернення до відповідача із заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці), суд зазначає наступне.

По-перше, призначення пенсії належить до виключної компетенції відповідача з огляду на що, суд не може переймати на себе повноваження органа Пенсійного фонду; призначення щомісячного довічного грошового утримання позивачу відбулось 14 грудня 2016 року, а відтак, правові підстави для його повторного призначення ОСОБА_1 - відсутні.

По-друге, позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача провести виплату щомісячного довічного грошового утримання позивача без обмеження граничного максимального розміру щомісячного грошового утримання судді є встановленням певного порядку виконання судового рішення та стосується безпосередньо його виконання.

Суд зауважує, що рішення суду в цій адміністративній справі не є рішенням суду, яке підлягає негайному виконанню у розумінні статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак необхідність встановлювати відповідачу строки і порядок виконання цього рішення відсутня.

Так само не можуть бути задоволені позовні вимоги про визнання протиправною відмови відповідача у збільшенні позивачу його щомісячного довічного грошового утримання, оформленої листом від 25 січня 2019 року № 2/С-09, оскільки зазначене рішення не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України. На переконання суду, в дослідженому випадку мала місце протиправна бездіяльність Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області; саме вона призвела до порушення прав та законних інтересів ініціатора звернення.

Проаналізувавши вищевикладене, з метою повного та всебічного захисту прав позивача, судом визнано за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо незарахування позивачу під час призначення щомісячного довічного грошового утримання до стажу його роботи, що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання, окрім стажу роботи на посаді судді (23 роки 10 місяців 23 дні), всього календарного періоду проходження строкової служби (2 роки 1 місяць 6 днів), половини строку навчання у вищому учбовому закладі (1 рік 11 місяців 1 день), періоду роботи ОСОБА_1 на посадах слідчого прокуратури та прокурора (10 років 9 місяців 7 днів) та щодо непроведення розрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 14 грудня 2016, виходячи з розміру 90% від заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді; зобов'язати відповідача зарахувати позивачу до стажу роботи, що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання, окрім стажу роботи на посаді судді (23 роки 10 місяців 23 дні), весь календарний період проходження строкової служби (2 роки 1 місяць 6 днів), половину строку навчання у вищому учбовому закладі (1 рік 11 місяців 1 день), період роботи ОСОБА_1 на посадах слідчого прокуратури та прокурора (10 років 9 місяців 7 днів); зобов'язати відповідача провести перерахунок позивачу його щомісячного довічного грошового утримання з 14 грудня 2016 року, виходячи з розміру 90% від заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді, та здійснити виплату позивачу недоплаченої частини щомісячного довічного грошового утримання.

Згідно вимог статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Серед критеріїв оцінювання судом рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, є принцип законності, що закріплений у частині другій статті 19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, усі рішення та дії суб'єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті (вчинені) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.

Суд також зважає на те, що відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Натомість, відповідач не надав суду належних, достовірних, допустимих та достатніх доказів обґрунтованості та правомірності обчислення ним спеціального стажу позивача під час призначення йому щомісячного довічного грошового утримання.

За викладених обставин адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Отже, понесені позивачем витрати зі сплати судового збору в розмірі 384,20 грн. підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 6, 9, 77, 243-246, 262, 263, 291 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, рнокпп НОМЕР_1) до Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області (вул. Велика набережна, 9, м. Кременчук, Полтавська область, 39630, код ЄДРПОУ 40367050) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області щодо незарахування ОСОБА_1 під час призначення щомісячного довічного грошового утримання до стажу його роботи, що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання, окрім стажу роботи на посаді судді (23 роки 10 місяців 23 дні), всього календарного періоду проходження строкової служби (2 роки 1 місяць 6 днів), половини строку навчання у вищому учбовому закладі (1 рік 11 місяців 1 день), періоду роботи на посадах слідчого прокуратури Новосанжарського району та прокурора Шишацького району (10 років 9 місяців 7 днів).

Визнати протиправною бездіяльність Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області щодо непроведення ОСОБА_1 розрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з розміру 90% від розміру грошового утримання працюючого на відповідній посаді судді, з 14 грудня 2016 року.

Зобов'язати Кременчуцьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області (вул. Велика набережна, 9, м. Кременчук, Полтавська область, 39630, код ЄДРПОУ 40367050) зарахувати ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, рнокпп НОМЕР_1) до стажу роботи, що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання, окрім стажу роботи на посаді судді (23 роки 10 місяців 23 дні), весь календарний період проходження строкової служби (2 роки 1 місяць 6 днів), половину строку навчання у вищому учбовому закладі (1 рік 11 місяців 1 день), період роботи на посадах слідчого прокуратури Новосанжарського району та прокурора Шишацького району (10 років 9 місяців 7 днів).

Зобов'язати Кременчуцьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області (вул. Велика набережна, 9, м. Кременчук, Полтавська область, 39630, код ЄДРПОУ 40367050) провести перерахунок ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, рнокпп НОМЕР_1) його щомісячного довічного грошового утримання з 14 грудня 2016 року, виходячи з розміру 90% від розміру грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, та здійснити виплату позивачу недоплаченої частини щомісячного довічного грошового утримання.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, рнокпп НОМЕР_1) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 384 (триста вісімдесят чотири) гривні 20 (двадцять) копійок за рахунок бюджетних асигнувань Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області (вул. Велика набережна, 9, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, код ЄДРПОУ 40367050).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя А.О. Чеснокова