Рішення № 80833076, 21.03.2019, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

21 березня 2019 року м. Ужгород№ 260/1148/18 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді – Калинич Я.М.

при секретарі судового засідання Попович М.М.

за участю:

представника позивача – ОСОБА_1

представника відповідача – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 (далі – позивач, ОСОБА_3І.) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області (далі - відповідач, ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області), яким просить визнати дії Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області протиправними щодо відмови у наданні ОСОБА_3 публічної інформації на інформаційний запит від 12.10.2018 року; зобов’язати Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області надати копії запитуваних документів ОСОБА_3 на його інформаційний запит від 12.10.2018 року з 1 сторінки по 10 сторінку А4.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 12.10.2018 року позивач звернувся з письмовим інформаційним запитом у порядку вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації» до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області про надання копій належним чином завірених документів, зокрема, лист відділу в Іршавському районі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області та належними до нього додатками. Листом від 17.10.2018 року № ПІ-37/4-311/0/63-18 відповідач відмовив у задоволенні запиту, обґрунтовуючи його тим, що інформація у виді запитуваних копій документів містить загальну кількість 14 сторінок, та у зв’язку з цим запитувач зобов’язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк документів, починаючи з першої сторінки, відповідно до рахунку № 77 від 17.10.2018 року, розміром 52,08 грн. Позивач вважає таку бездіяльність відповідача протиправною, а сформовані у листі висновки необґрунтованими.

29.11.2018 року ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області надано відзив на позовну заяву, згідно якого, не погоджується із заявленими позовними вимогами, оскільки, відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них за результатами розгляду запиту громадянину ОСОБА_3 надано обґрунтовану вичерпну відповідь.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві. Просив суд задовольнити позовні вимоги повністю. Також подав заяву позивача про розгляд справи у його відсутності, в якій одночасно просить на підставі ч.2 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України за результатами розгляду справи вирішити питання про розподіл витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 3250,00 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила з мотивів, наведених у поданому відзиві на позов. Просила суд відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову, виходячи з наступного.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи правову оцінку обґрунтованості позовних вимог та відповідним доводам сторін, суд виходить з наступного.

Як встановлено судом, та вбачається з наявних у матеріалах справи документів, підставою для звернення позивача до суду з даною позовною заявою слугував невірний розрахунок ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області вартості фактичних витрат на копіювання та друк, а також ненадання на запит позивача від 12 жовтня 2018 року безкоштовних перших 10 сторінок відповіді.

Статтею 40 Конституції України передбачено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов’язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб’єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, та інформації, що становить суспільний інтерес визначено Законом України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року № 2939-VI (зі змінами та доповненнями) відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.1 якого публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб’єктами владних повноважень своїх обов’язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб’єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ч.1 ст.2 Закону України «Про доступ до публічної інформації», метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб’єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації.

Відповідно до ч.4 ст.13 Закону України «Про доступ до публічної інформації», усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом.

У постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 29 вересня 2016 року №10 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації» зазначено, що аналіз визначення та переліку розпорядників публічної інформації, закріпленого у ст.13 Закону України «Про доступ до публічної інформації», свідчить, що публічною інформацією є відображена або задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях: уся інформація, що перебуває у володінні суб’єктів владних повноважень, тобто органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, органів влади Автономної Республіки Крим, інших суб’єктів, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов’язковими для виконання (п.1 ч.1 ст.13 Закону України «Про доступ до публічної інформації»); інформація щодо використання бюджетних коштів юридичними особами, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим (п.2 ч.1 ст.13 Закону України «Про доступ до публічної інформації»); інформація, пов’язана з виконанням особами делегованих повноважень суб’єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг (п.3 ч.1 ст.13 Закону України «Про доступ до публічної інформації»); інформація щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них, якщо йдеться про суб’єктів господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями (п.4 ч.1 ст.13 Закону України «Про доступ до публічної інформації»); інформація про стан довкілля; якість харчових продуктів і предметів побуту; аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров’ю та безпеці громадян; інша інформація, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідна інформація) (ч.2 ст.13 Закону України «Про доступ до публічної інформації»).

Згідно з абз.11 п.1 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 10 від 29 вересня 2016 року «Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації» якщо запит стосується інформації, яка міститься в кількох документах і може бути зібрана і надана без значних інтелектуальних зусиль (наприклад, без проведення додаткового змістовного аналізу), то така інформація відповідає критеріям «відображеності та задокументованості» і є публічною.

Частиною 1 статті 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначено, що запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Пунктом 6 частини 1 статті 14 Закону України «Про доступ до публічної інформації» встановлено, що розпорядники інформації зобов’язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об’єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.

Відповідно до частин 1, 4 статті 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п’яти робочих днів з дня отримання запиту, а у разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п’яти робочих днів з дня отримання запиту.

Згідно з вимогами ст.20 Закону України «Про доступ до публічної інформації», розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п’яти робочих днів з дня отримання запиту.

Зокрема, судом встановлено, що механізм відшкодування запитувачами інформації фактичних витрат на копіювання або друк документів, що надаються Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру та її територіальними органами за запитом на інформацію визначено Порядком відшкодування фактичних витрат на копіювання або друк документів, що надаються за запитом на інформацію, розпорядником якої є Держгеокадастр та його територіальні органи, який затверджений наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 20 грудня 2016 року за № 555.

Так, згідно із вказаним Порядком, відшкодування запитувачами інформації фактичних витрат на копіювання або друк документів здійснюється у разі виготовлення більш як 10 сторінок запитуваних документів, починаючи з першої сторінки, відповідно до Розміру фактичних витрат на копіювання або друк документів, що надаються за запитом на інформацію, розпорядником якої є Держгеокадастр та його територіальні органи, затвердженого вищевказаним Наказом.

Разом з тим, як встановлено ст. 21 Закону України «Про доступ до публічної інформації» інформація на запит надається безкоштовно. У разі якщо задоволення запиту на інформацію передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як 10 сторінок, запитувач зобов’язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк.

У відповідності до п.11 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 10 від 29 грудня 2016 року «Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації» відповідно до ч.2 ст.21 Закону України «Про доступ до публічної інформації» у разі, якщо задоволення запиту на інформацію передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як 10 сторінок, запитувач зобов’язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк.

У наведеному положенні під фактичними витратами маються на увазі усі витрати, що здійсненні при копіюванні та/або друкові документів обсягом більш як 10 сторінок, тобто запитувач інформації зобов’язаний відшкодувати витрати на виготовлення всіх сторінок запитаної інформації, крім перших 10 сторінок.

При цьому, питання щодо надання розпорядником інформації перших 10 сторінок документа (частини інформації) безкоштовно одночасно з повідомленням запитувача про необхідність відшкодування витрат або повідомленням про відмову в задоволенні запиту у зв’язку з невідшкодуванням відповідних витрат Законом України «Про доступ до публічної інформації» та іншими чинними нормативно-правовими актами прямо не врегульовано.

Таким чином, беручи до уваги вищевикладене, а також те, що ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області невірно розраховано вартість фактичних витрат на копіювання та друк, а також не надано безкоштовно 10 сторінок із загальної кількості сторінок відповіді на запит ОСОБА_3 від 12 жовтня 2018 року, суд дійшов висновку щодо наявності законодавчо передбачених підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_3 про визнання протиправними дій ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області щодо відмови у наданні ОСОБА_3 публічної інформації на інформаційний запит від 12 жовтня 2018 року, а також зобов’язання відповідача повторно розглянути інформаційний запит ОСОБА_3 від 12.10.2018 року з урахуванням права особи на безкоштовне отримання перших 10 копій запитуваних документів відповідно до положень ч.2 ст.21 Закону України «Про доступ до публічної інформації».

При цьому, судом відхиляються, та не приймаються до уваги покликання відповідача - ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області на Порядок відшкодування фактичних витрат на копіювання або друк документів, що надаються за запитом на інформацію, розпорядником якої є Держгеокадастр та його територіальні органи, який затверджений наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 20.12.2016 року за № 555, оскільки вказаним нормативно-правовим актом визначено суто механізм відшкодування запитувачами інформації фактичних витрат на копіювання або друк документів, що надаються передбаченими у них розпорядниками інформації.

Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідачем не доведено правомірність дій ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області щодо ненадання відповіді на запит в зв’язку з нездійсненням позивачем оплати витрат на копіювання або друк документів, що надаються за запитом на інформацію, відповідно, позовні вимоги є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими що відповідають вимогам закону, а тому позовні вимоги слід задовольнити в повному обсязі.

В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи.

Відповідно до п.1 ч. 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.1 ст. 134 КАС України витрати, пов’язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб’єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч. 2 ст. 134 КАС України).

Відповідно до ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов’язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв’язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п’яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об’єднання) зобов’язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов’язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Судом встановлено, що між позивачем та ОСОБА_1 26 жовтня 2018 року укладений договір про надання професійної правничої допомоги.

Відповідно до додатку до договору про надання професійної правничої допомоги від 26 жовтня 2018 року сума гонорару за надання правової допомоги, яку клієнт (ОСОБА_3І.) сплатив 3250,00 грн.

Також, на підтвердження витрат на правничу допомогу представником позивача подано акт виконаних робіт за Договором про надання професійної правничої допомоги від 26.10.2018 року від 26.10.2018 року.

Згідно з квитанцією до прибуткового касового ордера № 72 від 26 жовтня 2018 року за надання правової допомоги у адміністративній справі № 260/1148/18 за договором від 26 жовтня 2018 року позивачем сплачено 3250,00 грн.

Таким чином, судові витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 3250,00 грн. документально підтверджені належно оформленими документами, наявними в матеріалах справи.

Аналогічна позиція викладена у додатковій постанові Верховного Суду від 23.05.2018 №820/2262/18 (К/9901/1650/18).

Керуючись ст.ст. 5, 12, 19, 72, 77, 241 - 246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву ОСОБА_3 (Закарпатська область, м. Іршава, вул.. Севастянова, буд. 9, РНОКПП НОМЕР_1) до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області (Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, буд. 4, код ЄДРПОУ 39766716) про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області щодо відмови у наданні ОСОБА_3 публічної інформації на інформаційний запит від 12 жовтня 2018 року.

3. Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області повторно розглянути інформаційний запит ОСОБА_3 від 12 жовтня 2018 року з урахуванням права особи на безкоштовне отримання перших десяти копій запитуваних документів відповідно до положень ч. 2 ст. 21 Закону України "Про доступ до публічної інформації".

4. Стягнути на користь ОСОБА_3 (Закарпатська область, м. Іршава, вул. Севастянова, буд. 9, РНОКПП НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області (Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, буд. 4, код ЄДРПОУ 39766716) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3250,000 грн. (три тисячі двісті п’ятдесят гривень).

5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені пп. 15.5 п. 15 Розділу VII КАС України).

Повний текст рішення виготовлено та підписано 29 березня 2019 року.

СуддяОСОБА_4