Рішення № 8083252, 26.01.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" січня 2010 р. Справа № 57/143-09

вх. № 4828/4-57

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Ільченко С.М., довір. № 02-22/03 від 04.01.2010 року; відповідача - не з*явився

розглянувши справу за позовом Солоницівської селищної ради смт. Солоницівка

до Комунального підприємства "Дергачівське міжрайонне бюро техничної інвентаризації" м. Дергачі

про визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

Позивач – Солоницівська селищна рада звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою до відповідача –КП „ Дергачівське міжрайонне бюро технічної інвентаризації ”, в якій просить суд визнати за територіальною громадою сіл, селища Солоніцівської селищної ради в особі селищної ради право комунальної власності на закінчений реконструкцією багатоквартирний будинок, загальною площею 6997.40 кв.м., житловою площею 2460, 90 кв.м., розташований за адресою: Харківська обл.., Дергачівський район, с. Солоницівка, вул. Пушкіна,15; зобов’язати відповідача зареєструвати право власності територіальної громади сіл, селища Солоницівської селищної ради в особі селищної ради власності на закінчений реконструкцією багатоквартирний будинок, загальною площею 6997,40 кв. м., житловою площею 2460, 90 кв.м., розташований за адресою: Харківська обл.., Дергачівський район, с. Солоницівка, вул. Пушкіна,15; обґрунтовуючи свої вимоги втратою оригінала свідоцтва про право власності та відмовою відповідача посвідчити дублікат такого свідоцтва, що перешкоджає йому користуватись правами власника.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22 червня 2009 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 07 липня 2009 року о 12:20 год.

Ухвалами господарського суду Харківської області від 21.07.2009 року, 25.08.2009 року, 07.09.2009 року, 05.10.2009 року, 26.10.2009 року, 24.11.2009 року розгляд справи відкладався в зв’язку з неявкою відповідача у судове засідання та невиконання сторонами вимог попередніх ухвал щодо подання витребуваних судом документів.

07.07.2009 року (вх. № 7379), 21.07.2009 року (вх. № 8217) та 03.09.2009 року (вх. № 21956) відповідачем у справі на виконання ухвал суду були надані документи та відзив та пояснення по справі, з яких вбачається, що відповідач проти позову не заперечує, вважає його таким, що підлягає задоволеню та просить розглядати справу за відсутністю його представника.

У призначеному 26 січня 2010 року судовому засіданні позивач підтримував позов у повному обсязі та наполягав на його задоволені, через канцелярію господарського суду Харківської області надав додаткові документи, які долучені судом до матеріалів справи.

Відповідач у призначене 26.01.2010 року судове засідання не направив, про місце, дату та час судового розгляду був повідомлений належним чином.

Відповідач правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, процесуальне право на участь у судовому засіданні не реалізував.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України ( Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Присутній в судовому засіданні 26 січня 2010 року позивач вважає за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні без участі представника відповідача.

Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, враховуючи строки розгляду справи, передбачені ст. 69 ГПК України, суд дійшов висновку про достатність в матеріалах справи доказів та можливість розгляду справи без участі представника другого відповідача, за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позов, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, територіальній громаді сіл, селища Солоницівської селищної ради Дергачівського району Харківської області належить на праві комунальної власності будинок гуртожитку, розташований в смт Солоницівка Дергачівського району Харківської області по вул. Пушкіна № 15. Право власності на даний об'єкт нерухомого майна було оформлено на підставі рішення виконавчого комітету Солоницівської селищної ради від 11 листопада 2003 року №385, на підставі чого було видано свідоцтво на право власності.

Проте, свідоцтво про право власності на гуртожиток було втрачено, у зв'язку з чим, 22 серпня 2006 р. було видано дублікат свідоцтва про право власності на вказаний гуртожиток серії САА №434523. Право власності зареєстровано комунальним підприємством „Дергачівське районне бюро технічної інвентаризації" (витяг про реєстрацію від 25 серпня 2006 р. №11643464).

Протягом 2007-2008 років було проведено реконструкцію з переплануванням гуртожитку під багатоквартирний житловий будинок. Після проведеної реконструкції будинок в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2004 року №1243 „Про Порядок прийняття закінчених будівництвом об'єктів", прийнято в експлуатацію, що підтверджується відповідним актом державної приймальної комісії, затвердженим розпорядженням голови Дергачівської районної державної адміністрації від 15 травня 2008 р. №547 (відповідно до статті 23 Закону України „Про планування і забудову територій" в редакції, чинній на час прийняття в експлуатацію об'єкта, забудова територій передбачала здійснення нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, впорядкування об'єктів містобудування, розширення та технічного переоснащення підприємств (далі - будівництво)). Після реконструкції загальна площа будинку склала 6997,40 кв. м., житлова - 2460,90 кв. м., площа забудови - 963,30 кв. м. (згідно з даними інвентаризації об'єкта, проведеної комунальним підприємством „Дергачівське міжрайонне бюро технічної інвентаризації").

В зв'язку з тим, що в результаті реконструкції змінився як тип об'єкта так і в певній мірі склад майна, то виникла необхідність переоформити документи, що підтверджують право власності на будинок. Крім того, після реконструкції необхідно оформити ордери на відповідні житлові приміщення мешканцям будинку замість ордерів на жилу площу в гуртожитку. Оскільки реконструйована будівля на даний час фактично є багатоквартирним житловим будинком, то його мешканці набувають право на приватизацію займаних житлових та належних до них господарських приміщень відповідно до Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду". Для здійснення переоформлення документів на право власності на будинок необхідно подати до органу БТІ дублікат свідоцтва про право власності на гуртожиток.

Проте, як зазначає позивач у позовній заяві, в процесі реконструкції було втрачено й вказаний дублікат свідоцтва на право власності.

У зв’язку з чим, позивач звернувся до відповідача - Комунальне підприємство „Дергачівське міжрайонне бюро технічної інвентаризації", яке здійснює державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно, у тому числі, на території населених пунктів селищної ради, з заявою про видачу дублікату свідоцтва на право власності у зв’язку з втратою дублікату свідоцтва на право власності.

Проте відповідач відмовив у видачі дублікату свідоцтва на право власності на будинок, оскільки видача іншого дубліката свідоцтва на право власності замість втраченого його дублікату Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 р. №7/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002 року за №157/6445 (з наступними змінами), не передбачена, що і стало підставою для звернення позивача до господарського суду Харківської області з відповідним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить із наступного.

Цивільний кодекс України виділяє декілька способів набуття права власності.

Згідно ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, а відповідно до ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20, 144, 147 Господарського кодексу України майнові права суб’єкта господарювання права підлягають захисту, в тому числі шляхом їх визнання.

Так, відповідно до ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності, зокрема, є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За приписами ст. 317 цього Кодексу власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Отже, в даному випадку підтвердження в суді права власності, що складає предмет спору, здійснюється, зокрема, шляхом підтвердження фактів, що свідчать про володіння спірним майном на праві власності.

При цьому, якщо майно знаходиться у володінні позивача, його право на майно захищається презумпцією правомірності фактичного володіння.

Суд зазначає про те, що згідно ст. 3 Конституції України, згідно якої людина, її життя і здоров’я, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; ст. 41 Конституції України, відповідно до якої кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, у тому числі це стосується і нерухомого майна; право власності набувається у порядку, визначеному законом; ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року №475/97-ВР, кожна фізична особа або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Ст. 319 Цивільного кодексу України передбачено, що власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений в його здійсненні.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю. Право власності набувається в порядку, визначеному законом. Право власності є непорушним.

Статтею 140 Конституції України гарантовано право територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України, тобто право на здійснення місцевого самоврядування. Таке право реалізується територіальними громадами як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Матеріальну і фінансову основу місцевого самоврядування відповідно до статті 142 Конституції України та статті 60 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" становлять рухоме й нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші грошові кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їх спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Відповідні територіальні громади безпосередньо або через створені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, яке знаходиться в комунальній власності (стаття 143 Конституції України, стаття 327 Цивільного кодексу України). За частиною 5 статті 60 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують всі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати й купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах і

Статтею 392 Цивільного кодексу України встановлено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який підтверджує його право власності.

Як встановлено господарським судом та вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача із заявою про видачу дублікату дублікату Свідоцтва гна право власності на гуртожиток, розташований в смт Солоницівка Дергачівського району Харківської області по вул. Пушкіна № 15

З матеріалів справи вбачається, що позивач – селищна рада є власником гуртожитку, розташованого в смт Солоницівка Дергачівського району Харківської області по вул. Пушкіна № 15, що підтверджується наступними документами:

- актом приймання - передачі основних засобів від 19 грудня 1997 року № б/н, згідно з яким Харківська теплоелектроцентраль (Харківська ТЕЦ) - 5 передала Солоницівська селищній раді (позивачу у справі) гуртожиток по вул. Пушкіна № 15 в смт Солоницівка;

- рішенням IX ceciї селищної ради XXIII скликання від 27 січня 2000 року «Про прийняття в комунальну власність житлових будинків Курязької ВТК ГК, Харківської ТЕЦ - 5";

- рішенням виконкому селищної ради від 11 листопада 2003 року № 385 «Про оформлення права власності на гуртожиток № 15 по вулиці Пушкіна в смт Солоницівка» згідно з яким на ім’я Солоницівської селищної ради оформлено право власності на гуртожиток з видачею відповідного cвiдoцтвa на право власності;

- фотокопією дублікату свідоцтва про право влacнocтi на гуртожиток по вул. Пушкіна, 15 в смт Солоницівка серії CAA №434523 В1д 22 серпня 2006 року, виданого Солоницівською селищною радою;

- фотокопією витягу про реєстрацію права власності на гуртожиток, яке зареєстровано Комунальним підприємством „Дергачівське районне бюро технічної інвентаризації» (відповідача у справі);

- актом державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію завершеного будівництвом об'єкту, затвердженого розпорядженням голови Дергачівської райдержадміністрації від 15 травня 2008 року № 547, згідно з яким житловий будинок № 15 по вул. Пушкіна в смт Солоницівка після проведеної реконструкції прийнято в експлуатацію, в яким зазначено, що забудовником є Солоницівська селищна рада;

- розпорядженнями голови Дергачівської районної держадміністрації від 14 травня 2008 року № 538 „Про створення державної приймальної комісії для прийняття в експлуатацію закінченого реконструкцією житлового будинку в смт Солонищвка, вул. Пушюна, 15" та вщ 15 травня 2008 р. № 547 „Про айняття в експлуатащю закшченого реконструкщею житлового будинку в смт Солоницівка, вул. Пушкіна, 15";

- рішенням XXIX cecii селищної ради V скликання від 12 червня 2008 року № 16 „Про прийняття у комунальну власність територіальної громади Солоницівської селищної ради дев'ятиповерхового житлового будинку, розташованого в смт Солоницівка по вул. Пушкіна № 15" - рішенням, зокрема, виключено даний об'єкт з числа гуртожитків i надано йому статус житлового будинку;

- технічним паспортом на квартирний (багатоповерховий) житловий инок № 15 по вул. Пушкіна смт Солоницівка, виготовленим КП Дергачівське міжрайонне бюро технічної інвентаризації (інвентаризаційна справа № 1715), з технічними характеристиками будинку: кількість поверхів – 9, площа забудови - 963,30 кв. м., об’єм будинку - 20690 куб. м., загальна площа - 6997,40 кв. м., житлова площа - 2460,90 кв. м., кількість квартир -118, матеріал стін - цегляні.

Відповідно до п. 6.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 28.01.2003 № 615 оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться органами місцевого самоврядування з видачею свідоцтва про право власності.

Відповідно до ч.1, ч. 2 ст. 182 Цивільного кодексу України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" відповідна державна реєстрація - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Пунктом 1 частини першої статті 4 цього Закону визначено, що обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, зокрема, право власності на нерухоме майно.

Відповідно до ст. ст. 18, 19 Закону України від 01.07.2004 року №1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" (далі - Закон), підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, є рішення суду про право власності на нерухоме майно, що набрало законної сили.

У відповідності з п.5 Прикінцевих положень зазначеного Закону, до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації.

Порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна передбачено Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року №7/5.

Відповідно до п.1, п.п.1.3 вказаного Положення до прийняття Верховною радою України та набрання чинності Законом України про державну реєстрацію прав на об'єкти нерухомого майна бюро технічної інвентаризації здійснюють реєстрацію прав власності на нерухоме майно.

Відповідно до п.1.3 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 07.02.2002 року N 7/5 (далі - Тимчасове положення), державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють підприємства бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ) у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць.

Відповідно до п. 1.4 Тимчасового положення, державна реєстрація прав власності на нерухоме майна - це внесення запису до Реєстру власності на нерухоме майно у зв'язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об'єктів нерухомого майна на підставі право встановлювальних документів коштам особи, що звернулася до БТІ.

Реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна проводиться бюро технічної інвентаризації на підставі документів, перелік яких міститься у Додатку 1 до пункту 2.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України №7/5 від 07.02.2002 року, зокрема, правовстановлюваними документами на нерухоме майно є, зокрема, договори, за якими відповідно до законодавства передбачається перехід права власності, зокрема купівлі-продажу; свідоцтва про право власності на об'єкти нерухомого майна, видані органами місцевого самоврядування та місцевими державними адміністраціями; дублікати правовстановлювальних документів, видані державними та приватними нотаріусами, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, органами приватизації, копії архівних документів, видані державними архівами.

З зазначеного вбачається, що дублікат свідоцтва є правовстановлювальним документом, зокрема, на нерухоме майно, право власності на яке на цей час зареєстровано за позивачем – Солоницівською селищною радою на підставі рішення виконкому Солоницівської селищної ради № 385 від 11.11.2003 року.

Підставою для проведення державної реєстрації прав власності на нерухоме майно відповідно до п. 10 додатку № 1 до Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції №7/5 від 07.02.2002 року, є рішення судів, третейських судів про визнання права власності на об’єкти нерухомого майна, про встановлення факту права власності на об’єкти нерухомого майна, про передачу безхазяйного нерухомого майна до комунальної власності.

Відповідно до ст.ст. 319, 320 Цивільного кодексу України власники самостійно здійснюють право власності, виконують будь які дії по відношенню до свого майна, що не суперечать Закону.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуально кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога стосовно визнання за позивачем права комунальної власності на закінчений реконструкцією багатоквартирний будинок, загальною площею 6997.40 кв.м., житловою площею 2460, 90 кв.м., розташований за адресою: Харківська обл.., Дергачівський район, с. Солоницівка, вул. Пушкіна,15 та зобов’язання відповідача зареєструвати право власності територіальної громади сіл, селища Солоницівської селищної ради в особі селищної ради власності на закінчений реконструкцією багатоквартирний будинок, загальною площею 6997,40 кв. м., житловою площею 2460, 90 кв.м., розташований за адресою: Харківська обл., Дергачівський район, с. Солоницівка, вул. Пушкіна,15; правомірні та обґрунтовані, такі, що підтверджені належними доказами, тому підлягають задоволенню.

Така правова позиція зазначена у Постанові ВСУ по справі № 7/ 778 від 05.06.2007 року.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги, що позивач не наполягає на стягненні з відповідача судових витрат, відповідно до ст. 49 ГПК України суд вважає, що витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу слід покласти на позивача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 41, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 20, 144, 147 Господарського кодексу України, п.2 ст. 331, ст.ст. 182, 319, 320, 392 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 47-49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати за Солоницівською селищною радою (62370, Харківська область, Дергачівській район, смт Солоницівка, вул. Червоноармійська, 6, код ЄДРПОУ 04398821) право комунальної власності на закінчений реконструкцією багатоквартирний будинок, загальною площею 6997.40 кв.м., житловою площею 2460, 90 кв.м., розташований за адресою: Харківська обл.., Дергачівський район, с. Солоницівка, вул. Пушкіна,15.

Зобов’язати Комунальне підприємство «Дергачівське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» (62300, Харківська область, Дергачівський район, м. Дергачі, провул. Інвентаризаційний,№ 6, код ЄДРПОУ 34793719) зареєструвати за територіальною громади сіл, селища Солоницівської селищної ради в особі селищної ради (62370, Харківська область, Дергачівській район, смт Солоницівка, вул. Червоноармійська, 6, код ЄДРПОУ 04398821) право власності на закінчений реконструкцією багатоквартирний будинок, загальною площею 6997,40 кв. м., житловою площею 2460, 90 кв.м., розташований за адресою: Харківська обл., Дергачівський район, с. Солоницівка, вул. Пушкіна,15.

Суддя

Рішення оформлено згідно з вимогами ст. 84 ГПК України

Повний текст рішення підписано 01.012.2010 року

справа № 57/143-09