Рішення № 8083144, 11.02.2010, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11.02.10 Справа № 15/1-10.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ФАРА-І”, м. Київ

до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Суми

про стягнення 7 459 грн. 30 коп.

СУДДЯРезніченко О.Ю.

За участю представників сторін:

Від позивача: Петрівний Д.М., довіреність б/н від 10.02.2010р.

Від відповідача: не зявився

Суть спору: Позивач просить стягнути з відповідача 7 459 грн. 30 коп. заборгованості за поставлені автомобільні товари відповідно до видаткової накладної № ХЗ-0223003 від 23.02.2009р., а саме: 6827 грн. 00 коп. - основного боргу, 147 грн. 58 коп. 3% річних та 484 грн. 72 коп. інфляційних витрат.

Позивачем на виконання ухвали суду від 13.01.2010р. подано в дане судове засідання витяг з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо відповідача cерії АБ №343319, відповідно до якого станом на 10.02.2010р. відповідач знаходиться за адресою: 40030, м. Суми, вул. Шишкарівська, буд. 86, тобто за адресою, що зазначена позивачем у позовній заяві та за якою відповідачу надсилалася ухвала про порушення провадження у справі та ухвала про відкладення розгляду справи.

Крім цього, позивачем подано заяву, в якій він зазначає, що у позові невірно зазначена назва відповідача, а саме замість Фізична особа - підприємець ОСОБА_2, як вказано у витязі з ЄДР, було зазначено - Фізична особа -підприємець ОСОБА_2. Суд встановив, що дійсно в витязі з ЄДР вказано, що вірною назвою є Фізична особа-підприємець ОСОБА_2, тому суд вважає за потрібне зазначити, що в подальшому при розгляді справи слід вважати назву відповідача - Фізична особа - підприємець ОСОБА_2.

Відповідач відзив на позов не подав, в засідання суду не зявився. Тому, оскільки відповідач не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні (ухвалу про порушення провадження у справі відповідачем отримано 16.01.2010р., про що свідчить залучене до матеріалів справи повідомлення про вручення поштового відправлення), причину неявки суду не повідомив, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, клопотання про відкладення від нього до суду не надходило, згідно ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд встановив:

Між позивачем та відповідачем у лютому 2009 року була укладена усна домовленість на поставку позивачем відповідачу продукції (автомобільні товари), тому по видатковій накладній № ХЗ-0223003 від 23.02.2009р. позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 6 827 грн. 00 коп.

При цьому, у зазначеній видатковій накладній вказано, що строк оплати 23.02.2009р.

Факт отримання відповідачем товару підтверджується матеріалами справи, а саме видатковою накладною №ХЗ-0223003 від 23.02.2009р., на якій міститься підпис відповідача (копія вказаної видаткової накладної долучена до матеріалів справи).

Але, як зазначив позивач, відповідач за поставлений товар не розрахувався, перед позивачем у відповідача залишилася заборгованість за поставлену відповідачу продукцію у розмірі 6 827 грн. 00 коп.

Тому, відповідно до ст. 530 ЦК України, 18.03.2008 року позивач направив відповідачу претензію №51 з вимогою погасити заборгованість у розмірі 6 827 грн. 00 коп. до 25.03.2009р.

Стаття 530 ЦК України передбачає, що якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), а якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-якій час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Але, оскільки відповідач на претензію не відреагував, заборгованість не погасив, позивач був змушений звернутися до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості.

Таким чином, на день розгляду справи в суді, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар склала 6827 грн. 00 коп., що підтверджується матеріалами справи.

Частина 1 ст. 692 ЦК України передбачає, що покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання на лежним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутно сті конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобовязання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов договору.

Відповідачем не подано ні доказів сплати боргу, ні аргументованих заперечень проти вимог позивача, тому позовні вимоги щодо стягнення 6827 грн. 00 коп. основного боргу суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню на підставі ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 527, 530 Цивільного кодексу України.

Також, за несвоєчасне виконання грошових зобовязань позивач просить стягнути з відповідача 147 грн. 58 коп. 3% річних за період з 24.02.2009р. по 17.11.2009р. та 484 грн. 72 коп. інфляційних витрат за період з лютого 2009р. по жовтень 2009р включно.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Частина 4 ст. 232 Господарського кодексу України встановлює, що відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору.

Однак, позивачем при здійсненні розрахунку інфляційних витрат невірно визначений період, так як інфляційні витрати повинні нараховуватися за час прострочення виконання зобовязання, а прострочення виконання зобовязання відповідачем має місце з 24.02.2009р., оскільки у видатковій накладній № ХЗ-0223003 від 23.02.2009р. визначено, що строк оплати - 23.02.2009р.

Тому, позовні вимоги стосовно стягнення інфляційних витрат за порушення терміну виконання грошових зобовязань підлягають частковому задоволенню на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, а саме: інфляційні витрати підлягають стягненню за період з 24.02.2009р. по жовтень 2009р. (включно) у розмірі 368 грн. 66 коп., а в частині стягнення 116 грн. 06 коп. інфляційних витрат позивачу відмовляється як в сумі необґрунтовано заявленій до стягнення.

А позовні вимоги стосовно стягнення 147 грн. 58 коп. 3% річних за порушення терміну виконання грошових зобовязань є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу понесені позивачем покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ФАРА-І” (02154, м. Київ, вул. Воззєднання, 21, кв. 8, код 33299396) 6827 грн. 00 коп. основного боргу, 368 грн. 66 коп. інфляційних збитків, 147 грн. 58 коп. 3% річних, 100 грн. 41 коп. витрат по держмиту, 232 грн. 32 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В іншій частині позову відмовити.

4.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

СУДДЯ О.Ю.Резніченко

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частина рішення.

Повний текст рішення підписано 12.02.2010р.

Суддя