Рішення № 80830728, 19.03.2019, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/12110/18

Провадження № 2/369/1480/19

РІШЕННЯ

Іменем України

19.03.2019 року

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді Пінкевич Н.С.,

секретаря Головатюк В.В.

за участі позивача ОСОБА_1

представника позивача: ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3

третя особа ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_5 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, та зняття з реєстраційного обліку,

в с т а н о в и в :

У вересні 2018 року позивач звернувсь до суду з даним позовом. Свої вимоги мотивував тим, що йому на праві власності належить ѕ частини житлового будинку по АДРЕСА_1. У даному житловому будинку зареєстрована і відповідачка з 1996 року. ОСОБА_3 є його колишньою дружиною, шлюб з якою було розірвано ще в 2009 році. Згідно акту депутата ОСОБА_3 не проживає у будинку з 2016 року. За час відсутності відповідач будинком не цікавиться, комунальні послуги не сплачує. А він як власник має право вимагати усунення порушення будь-яких його прав власника. Оскільки відповідач не проживає без поважних причин тривалий час, причини відсутності є не поважними, тому на підставі ст.ст. 9, 72 ЖК України, ст.ст. 319, 321, 383, 391 ЦК України, Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» просив суд визнати ОСОБА_3 такою, що втратила право користування житловим приміщенням, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; зняти з реєстраційного обліку ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1; судові витрати покласти на відповідача.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав. Суду пояснив, що відповідачка тривалий час там не проживає, майном не цікавиться, речей там не залишила, жодних витрат на утримання майна не несе. Просив задоволити позов.

У судовому засіданні відповідачка проти позову заперечувала. Відзив до суду не подала. Суду пояснила, що перебувала в зареєстрованому шлюбі з відповідачем. В даному житловому будинку постійно не проживає. Але постійно там буває, має свої речі, оскільки в будинку проживає її донька. Вона їй постійно допомагає, сплачує комунальні послуги. З позивачем на даний час досить напружені відносини. Але вона має право користуватись даним житлом. Просила відмовити в задоволенні позову.

У судовому засіданні третя особа ОСОБА_5 письмові пояснення по суті позову не подала. Суду пояснила, що вона є співвласником житлового будинку по АДРЕСА_1, їй належить ј частина будинку. Сам будинок в натурі між співвласниками не поділений. Відповідачка дійсно постійно не проживає в даному будинку, але вона постійно туди приходить, оскільки в будинку проживає її донька. Відповідачка несе витрати по оплаті комунальних послуг, допомагає доньці по господарству, в будинку залишились її речі. Вона як співвласник майна не заперечує щодо користування ОСОБА_3 будинком та не заперечує щодо наявної реєстрації місця проживання відповідача по АДРЕСА_1. Просила відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в розгляді справи, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

При розгляді справи судом встановлено, що 31 березня 2009 року зареєстровано розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у відділі реєстрації актів цивільного стану Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області.

ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого 06 жовтня 2017 року державним нотаріусом Києво-Святошинської районної державної нотаріальної контори, належить ѕ частини житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Інша ј частини даного житлового будинку належить на праві власності ОСОБА_5 Також встановлено, що будинковолодіння між співвласниками в натурі не поділено. У даному будинку зареєстрована ОСОБА_3 Між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 склались неприязні відносини. Дані обставини встановлені з пояснень сторін та не оспорювались при розгляді справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 156, ч. 2 ст. 64 Житлового кодексу України, до членів сім'ї власника будинку (квартири) належать дружина, діти і батьки.

Відповідач по справі не є членами сім'ї наймача, є колишнім членом сім'ї наймача.

Відповідно до ч. 4 ст. 156 Житлового кодексу України припинення сімейних відносин з власником будинку не позбавляє колишніх членів сім'ї права користування займаним приміщенням.

Таким чином, відповідачка ОСОБА_3 є колишнім членом сім'ї співвласника ОСОБА_1 Інший співвласник житлового будинку вважає відповідачку ОСОБА_3 єдиною родиною.

Ст.ст. 47, 48 Конституції України гарантоване кожному право на житло, ніхто не може бути позбавлений житла.

Згідно ч.4 ст. 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного житлового приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як на підставі і в порядку, передбаченому законом.

Як на підставу визнання особи такою, що втратила право користування житлом, позивач посилається на норми ст.71,72 ЖК України.

Відповідно до ст.ст. 71, 72 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом. Визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Таке посилання суд вважає необґрунтованим, оскільки дані норми врегульовують користування житловим приміщенням, яке перебуває у користуванні, а не у приватній власності.

На норми ст.. 405 ЦК України позивач, як на підставу позову, не посилається. Так, за ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

П.10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» визначає, що у справах про визнання наймача або членів його сім'ї такими, що втратила право користування жилим приміщенням, необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім'ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.

Згідно з актами депутата Боярської міської ради від 19 березня 2018 року та від 20 вересня 2018 року відповідачка ОСОБА_3 не проживає за адресою: АДРЕСА_1.

Дані акти суд оцінює критично, оскільки дані акти не підтверджують відсутності речей або будь-якого іншого майна відповідачки, не можливо встановити чи переривався термін не проживання відповідачки в будинку. Крім того, з даних актів не можливо встановити на підставі яких саме обставин, вони були складені.

На підтвердження факту не проживання та проживання відповідачки були допитані свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7.

Свідок ОСОБА_7 суду показала, що вона товаришує з донькою сторін, яка проживає в даному будинку. Коли вона приходить до подруги, то постійно бачить там відповідачку, її речі знаходяться в будинку, вона готує їжу та їх кормить, а також допомагає сплачувати подрузі комунальні послуги.

Свідок ОСОБА_6 суду показала, що відповідачка не проживає в будинку, оскільки проживає однією сім'єю з її колишнім чоловіком. У будинку де проживає позивач буває, але речей ОСОБА_3 там не має. Дані покази суд оцінює критично, оскільки свідок також суду повідомив, що в будинку, де проживає донька позивача вона не була та чи знаходяться речі відповідача в ньому не знає. Інших істотних обставин дані свідки суду не повідомили.

Позивачем не подано належних та допустимих доказів того, що з 2016 року відповідачка ОСОБА_3 постійно, безперервно не проживає у житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1, відсутності її речей, відсутності інтересу до житлової площі. Пояснення позивача, що відповідачка є його колишню дружиною та по суті для нього сторонньою особою, не є достатньою підставою для визнання особи такою, що втратила право користування житлом, оскільки колишні члени сімї власника також мають право на користування житлом. Також суд враховує, що інший співвласник домоволодіння не заперечує щодо проживання та наявності реєстрації відповідачки у домоволодінні.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідачка ОСОБА_3 не втратила право користування спірним жилим приміщенням, хоч добровільно і залишила спірне жиле приміщення, разом з тим речі всі не забрала, час від часу ночувала в помешканні, несе витрати, через неприязні стосунки між сторонами постійно проживати немає можливості, що є поважною причиною, та відповідно є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.72 ЖК України, ст. ст. 317, 319, 391, 405 ЦК України, ст.ст. 12, 19, 42, 81, 89, 263, 265, 280-282 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_5 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, та зняття з реєстраційного обліку відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи(вирішення питання) без повідомлення(виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скаргу на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст виготовлений 27 березня 2019 року.

Суддя Н.С. Пінкевич