Ухвала суду № 80830496, 25.03.2019, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/6757/14-ц

Провадження № 8/161/9/19

У Х В А Л А

25 березня 2019 року місто ОСОБА_1

Суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області Присяжнюк Л.М., вивчивши заяву ОСОБА_2 про забезпечення доказів у справі №161/6757/14-ц за заявою ОСОБА_2 в інтересах інших осіб про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали від 07 травня 2014 року та рішення від 15 серпня 2014 року,

В С Т А Н О В И В:

20 березня 2019 року на адресу суду надійшла вказана заява.

У заяві від 20.03.2019р. заявник просить звільнити від сплати судового збору.

Суд, розглянувши заяву про звільнення від сплати судового збору, дійшов висновку про відмову у її задоволенні з таких підстав.

Згідно з частиною першою статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.

З аналізу змісту даної статті слідує, що підставою для звільнення від сплати судового збору може бути майновий стан сторони. Вказана дія є правом суду і застосовується у виключних випадках за наявності лише вагомих для цього підстав.

Виходячи зі змісту статті 136 ЦПК України сторона повинна навести обставини, які свідчать про її скрутне матеріальне становище та підтвердити це відповідними доказами, що є єдиною підставою для вирішення питання про відстрочку судового збору.

Якщо позивач заявляє клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати, він повинен навести доводи і подати докази на підтвердження того, що його майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Таким чином, відповідно до ст. 8 Закону України «Про судовий збір» та ст. 136 ЦПК України єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Однак, заявником такі докази суду не надано.

Таким чином, пред’явлена заява про забезпечення доказів підлягає залишенню без руху з таких підстав.

Відповідно до ч. 3 ст.117 ЦПК України за подання заяви про забезпечення доказів сплачується судовий збір у розмірі, встановленому законом. Документ, що підтверджує сплату судового збору, додається до заяви.

Згідно з п.4 ч. 2 ст. 4 Закон України «Про судовий збір» за подання до суду фізичною особою заяви про забезпечення доказів сплачується судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2019 рік», прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2019 року встановлений у розмірі 1 921,00 грн.

Таким чином, заявнику ОСОБА_2 необхідно сплатити судовий збір в розмірі 384,20грн. з врахуванням вищезазначених вимог за такими реквізитами: отримувач коштів УК у м.Луцьку /м.Луцьк/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38009628, банк отримувача Казначейство України (ЕАП) , код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача 31216206003002, код класифікації доходів бюджету 22030101, подавши суду оригінал платіжного документу про сплату судового збору.

Згідно ч. 9 ст. 10 ЦПК України якщо спірні відносини не врегульовані Законом, суд застосовує Закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Скарги, заяви, подання мають відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви, передбаченим положеннями ЦПК; у разі відсутності спеціальної норми щодо вирішення певних питань до заяв (скарг, подань) учасників виконавчого провадження мають застосовуватися положення ЦПК, якими врегульовано аналогічні питання.

Розділом VІ ЦПК України не передбачено наслідків невідповідності Закону поданої заяви про забезпечення доказів, тому суд вважає за необхідне застосувати до останньої за аналогією Закону положення ст. 185 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне заяву про забезпечення доказів залишити без руху, а заявнику надати строк для усунення недоліків.

Керуючись ст.ст. 175, 177, 185, 284, 285 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_2 про забезпечення доказів у справі №161/6757/14-ц - залишити без руху.

Для усунення недоліків заяви заявнику встановити десятиденний строк з дня вручення ухвали суду. Роз’яснити заявнику, що у випадку невиконання ухвали суду, заява буде вважатися неподаною та повернута.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області ОСОБА_1